ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.2020 Справа № 920/758/20м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклик сторін матеріали справи № 920/758/20

за позовом: Керівника Конотопської місцевої прокуратури (41601, Сумська область,

Конотопський район, м. Конотоп, вул.. Успенсько-Троїцька,136)

в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні

функції у спірних правовідносинах Державної екологічної інспекції у

Сумській області (40000, м. Суми, вул. Першотравнева, 29,

код ЄДРПОУ 37970834)

до відповідача Комунального підприємства Водоканал Улянівка (41856, Сумська

область, Білопільський район, смт. Улянівка, вул. Поділ, б. 2,

код ЄДРПОУ 35103824)

про стягнення 149 469 грн 70 коп.

УСТАНОВИВ:

Керівник Конотопської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Комунального підприємства Водоканал Улянівка про стягнення 149469 грн 70 коп. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Ухвалою суду від 29.07.2020 постановлено позовну заяву Керівника Конотопської місцевої прокуратури залишити без руху. Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оригінал чи належним чином завірену копію доказів документів, які свідчать про відсутність у Державної екологічної інспекції у Сумській області коштів для сплати судового збору; докази надсилання заяви про усунення недоліків позовної заяви відповідачу. Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви: 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

07.08.2020 від прокурора до суду надійшла заява про усунення недоліків від 07.08.2020 № 31/1-2669-20, відповідно до якої ним виконано вимоги судової ухвали від 29.07.2020 та подано до суду докази, які свідчать про відсутність у Державної екологічної інспекції у Сумській області коштів для сплати судового збору.

Ухвалою суду від 10.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, позивачу для наданні відповіді на позовну заяву.

Вимоги ухвали суду відповідач не виконав, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Про розгляд справи господарським судом Сумської області повідомлений належним чином, про що свідчить, наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив.

З матеріалів справи вбачається, що Держекоінспекцією у Сумській області відповідно до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік, затвердженого наказом № 262 від 30.11.2019, наказу Державної екологічної інспекції у Сумській області № 413-П від 22.07.2019, з дотриманням правил ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища та ч. 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повідомлено, а у подальшому в період з 23.07.2019 по 25.07.2019, на підставі направлення № 398/05 від 22.07.2019, в присутності посадових осіб суб`єкта господарювання, проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Комунального підприємства «Водоканал Білопілля».

По закінченню перевірки Держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 398/05, початок перевірки 15.07.2019 - завершення перевірки 25.07.2019, який без зауважень підписаний виконувачем обов`язків директора КП «Водоканал Улянівка» Колонтаєвим С.В. та ним же отримано примірник цього акту.

Перевіркою встановлено, що КП «Водоканал Улянівка» без дозволу на спеціальне водокористування у період з 19.08.2018 по 13.03.2019 здійснювався забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням правил, встановлених ст. ст. 44, 48, 49 Водного Кодексу України та ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України «Про надра».

На підставі зазначеного акту перевірки, який складений відповідно до звіту про використання води за формою 2-тп (водгосп), та журналу обліку води за період з 19.08.2018 по 13.03.2019 підприємством було забрано із підземних водоносних горизонтів 37447 м3 підземної води. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 (зі змінами та доповненнями), проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного використання підземних вод, в сумі 149469,70 грн.

Цією Методикою (п. 1.2) встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Вказана Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та національне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства (п. 1.4).

Згідно з Методикою (п. 1.7):

водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води,

скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів);

спеціальним водокористуванням є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. ст. 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу.

Частиною 2, 4 ст. 49 Водного кодексу України визначено дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Статтями 16, 19,21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Даної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, про що свідчить постанова від 02.06.2019 у справі № 916/1718/18).

Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 - затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (далі - Порядок).

Пунктом 4 цього Порядку (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дозволи на спеціальне водокористування водних об`єктів загальнодержавного значення видаються уповноваженим органом в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 У 321 «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 19.07.2012 № 1203 та від 13.12.2017 № 1091, до 3 червня 2017 року (включно) у разі використання води водних об`єктів загальнодержавного значення, дозволи видавалися обласними держадміністраціями та після вказаної дати дозвіл на спеціальне користування видається територіальними органами Держводагентства.

З матеріалів справи вбачається, що Конотопською місцевою прокуратурою 15.06.2020 листом № 31/1-5736 вих-20 було направлено запит Державному агентству водних ресурсів України, щодо видачі КП «Водоканал Улянівка» дозволу на спеціальне водокористування у період з 18.08.2018 по 13.03.2019.

Державне агентство водних ресурсів України листом від 18.06.2020 № 156СМ/21-20 повідомило, що дозвіл на спеціальне водокористування КП «Водоканал Улянівка» від 14.03.2019 №420/СМ/49д-19 виданий Сектором строком дії до 14.03.2024. Заява від КП «Водоканал Улянівка» для отримання дозволу на спеціальне водокористування зареєстрована в Управлінні «Центр надання адміністративних послуг в м. Суми» Сумської ради зареєстрована 26.04.2018 за №386972. Разом з цим підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування - подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Тож КП «Водоканал Улянівка» зобов`язано було вживати вичерпних заходів для отримання дозволу на спеціальне водокористування задля можливості здійснення підприємством господарської діяльності, пов`язаної з забором води для питного водопостачання.

Всупереч зазначеного КП «Водоканал Улянівка» не вжило вичерпних заходів визначених чинним законодавством для отримання дозволу на спеціальне водокористування.

В обґрунтування підстав звернення з даним позовом до суду прокурор зазначає наступне:

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган (місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № З-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статтей 13, 16 Конституції України водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

За Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 5) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Водним Кодексом України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб існує необхідність розробки і додержання особливих правил користування природними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (ст. 3 ВК України), до якого належать: ….2) підземні води та джерела. Крім, того, підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення (ст. 5 ВК України).

Згідно із вимогами ст. ст, 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про схорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Крім іншого, стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 7 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині походів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства (ст. 18 ВК України).

Статтею 19 ВК України встановлено, що Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері хорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення природних ресурсів.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері схорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1017 року № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з Положенням (п.7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп.2 п.4 Положення):

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про схорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п «в» пп.2 п.4 Положення);

пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп.8 п.4 Положення);

Державна екологічна інспекція у Сумській області утворена як юридична особа публічного права територіальний орган Держекоінспекції, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції».

Кабінет Міністрів України, постановою від 14 серпня 2019 р. № 750 ліквідовано Державну екологічну інспекцію, а також ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції з одночасним утворенням Державної природоохоронної служби України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику з проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища та державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та її територіальних органів.

Установлено, що Державна екологічна інспекція, її територіальні органи та міжрегіональні територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до завершення здійснення заходів з утворення Державної природоохоронної служби та її міжрегіональних територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2019 р. № 873 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 750 «Деякі питання Державної природоохоронної служби України».

Державна екологічна інспекція у Сумській області як територіальний орган Держекоінспекції уповноважена відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджена, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зі змінами, внесеними наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249, здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, вживати заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

За таких обставин, Державна екологічна інспекція у Сумській області є органом, уповноваженим державною здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - рішення КСУ), під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Встановлено, що за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державна екологічна інспекція у Сумській області, до компетенції якого віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з КП «Водоканал Улянівка» у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, окрім скеруванням 12.08.2019 на адресу відповідача за № 130/05-10 претензії, щодо добровільної сплати нанесених державі збитків в наслідок самовільного користування надрами.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі 924/1237/17 викладено правову позицію щодо нездійснення органом влади захисту інтересів держави» яке має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається та здійснення захисту неналежним чином» як активну поведінку (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

При цьому «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Зазначене відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) дійшла висновку, що "незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та вернений до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З метою єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) дійшла висновку, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню позицію Великої Палати Верховного Суду.

Конотопською місцевою прокуратурою 11.06.2020 №31/1-5652вих20 направлено лист до Державної екологічної інспекції у Сумській області з проханням повідомити прокуратуру про можливість самостійно звернутись до суду з позовною заявою щодо стягнення з КП «Водоканал Улянівка» 149 469,70 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок здійснення забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

Державна екологічна інспекція у Сумській області 12.06.2020 листом за № 1966/12-23 повідомила, що не може звернутись самостійно з позовом у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

З огляду на вищевикладене, керівником Конотопської місцевої прокуратури подається позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області як органу державної влади, який уповноважений вживати заходів до відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного судовища.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Конотопською місцевою прокуратурою 13.07.2020 повідомлено позивача про намір реалізувати представницькі повноваження прокуратури шляхом звернення до суду з вищевказаним позовом.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги Закону України «Про прокуратуру», Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду.

Відповідальність за порушення водного законодавства, в тому числі за порушення правил спеціального водокористування, передбачено п.6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, з розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 ВК України).

Держеконіспекцією у Сумській області 12.08.2019 до КП «Водоканал Улянівка» направлено претензію за вих. № 130/05-10 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод і суму 149469,70 грн. Однак, підприємством вказану претензію не розглянуто, заявлені до відшкодування грошові кошти не сплачені.

Наразі збитки, заподіяні державі внаслідок порушення КП «Водоканал Улянівка» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, залишаються невідшкодованими.

Згідно із вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не злодіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до положень ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону кіз колишнього природного середовища», порушення законодавства України охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, у тому числі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону колишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Серед випадків, за які настає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, Законом наведено: самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Статтею 110 ВК України визначено встановлені законодавством види відповідальності за порушення водного законодавства, у тому числі за порушення правил спеціального водокористування, а також умови, за яких водокористувачі звільняються від відповідальності, зокрема за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Крім того, положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої встановлена презумпція вини правопорушника. Тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 109 Водного Кодексу України спори з питань використання і охорони вод розглядаються судом в порядку, встановленому законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використанні водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в сумі 149469 грн 70 коп.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача 149469 грн 70 коп. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використанні водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2242 грн 05 коп покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал Улянівка» (вул. Поділ, 2, смт. Улянівка, Білопільський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 35103824) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37970834) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використанні водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в сумі 149469 грн 70 коп., зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA41899990333149331000018041 в області, одержувач коштів Улянівська селищна рада Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 38020201, МФО 899998, код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал Улянівка» (вул.. Поділ, 2, смт. Улянівка, Білопільський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 35103824) на користь Прокуратури Сумської області (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 2242 грн 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.10.2020

СуддяС.В. Заєць