ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2020 року Справа № 903/261/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в інтересах виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Рівне

до відповідача: Підприємця Каваса Віктора Степановича, м.Ковель, Волинська обл.

про стягнення 7 772 грн. 23 коп. та виселення із займаного приміщення

Cуддя Кравчук А.М.

встановив: 16.04.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 15.04.2020 Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в інтересах виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до підприємця Каваса Віктора Степановича про стягнення 7 772 грн. 23 коп. неустойки та виселення із кіоску №9 площею 5,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Ковель, вул. Л.Українки, 37-В.

Позовна заява обґрунтована безпідставним зволіканням відповідача щодо повернення орендованого майна на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, №577 від 26.11.2010, який закінчив свою дію 30.06.2018.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.05.2020 об 11:30 год.

Господарський суд протокольними ухвалами від 20.05.2020, 24.06.2020, 05.08.2020, 19.08.2020 підготовче засідання відкладав на 24.06.2020 о 10 год. 00 хв., 05.08.2020 о 10 год. 00 хв., 19.08.2020 о 10 год. 00 хв., 02.09.2020 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 02.09.2020 повідомлено сторони про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті 16.09.2020 о 12:00 год.

03.09.2020 від відповідача надійшов відзив від 31.08.2020 (надісланий суду 01.09.2020), у якому позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що договір оренди державного індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що належить до державної власності, № 577 від 26 листопада 2010 року з 30 червня 2018 року по даний час обома його сторонами виконується на загальних умовах, ним же передбачених, а це і користування орендованим майном, і виконання зобов`язань в частині розрахунків в формі попередньої оплати, які проводились і продовжують проводитись відповідачем в передбачені договором терміни і у встановлених розмірах, а позивачем, у свою чергу, які приймаються і в подальшому відповідачу не повертаються. Відповідно до п.10. 1 додаткового договору б/н від 25 квітня 2018 року цей договір діє з 01 квітня 2018 року до 30 червня 2018 року включно, без подальшого продовження, чим фактично як і попередніми додатковими угодами строк дії основного договору був продовжений до 30.06.2018. Згідно п. 10.9. договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (позивачу) за погодженням з орендодавцем. Пунктом 10.10. договору передбачено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з орендодавцем. Зазначений акт між сторонами з об`єктивних причин не підписується. Крім того, вважає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору є його продовженням на той самий час і термін. З 30 червня 2018 року по даний час обома сторонами договір продовжує виконуватися на загальних умовах, ним же передбачених, в частині користування орендованим майном і виконання зобов`язань в частині розрахунків в формі попередньої оплати (а.с. 161-165).

Просить поновити процесуальний строк для подання відзиву у справі у зв`язку із неможливістю його подання раніше через введені карантинні обмеження.

Суд з метою повного та всебічного розгляду справи, врахуванням думки учасників справи, протокольною ухвалою від 16.09.2020 продовжив строк відповідачу для подачі відзиву по 16.09.2020 та долучив його до матеріалів справи.

Суд, протокольною ухвалою від 16.09.2020 відклав розгляд справи на 30.09.2020 на 12:30 год. Враховуючи поновлення строку на подання та долучення відзиву до матеріалів справи 16.09.2020, строк для подання відповіді на відзив по 23.09.2020

Позивач у відповіді на відзив від 18.09.2020 (надіслана 22.09.2020) наголошує на помилковому ототожненні відповідачем правових інститутів продовження строку дії договору на той самий строк та на тих самих умовах внаслідок мовчазної згоди сторін, що вбачається у відсутності повідомлення протягом1 місяця після закінчення строку дії договору та реалізації права на першочергове укладення договору на новий строк, результатом якого є не продовження строку дії договору на той самий строк та на тих самих умовах, а укладення нового договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 по справі № 910/719/19). Крім того, товариство наголошує на тому, що сама суть правового інституту переважного права на укладення нового договору полягає у використанні добросовісним орендарем переважного права саме перед іншими особами на укладення нового договору. Застосування наведеного правового інституту стосовно державного нерухомого майна можливо виключно за умови реалізації органами державної влади та державними підприємствами права оренди нерухомого майна на конструктивній основі, коли і можлива участь інших осіб. Натомість, застосування інституту пролонгації договору можливе виключно у відносинах між орендодавцем та орендарем за існуючим договором, що виключає участь інших осіб та будь-який конкурентний діалог. Акціонерне товариство «Українська залізниця» зауважує на відсутності у себе наміру на використання об`єкта оренди у власних цілях, що зумовлює відсутність у нього обов`язку щодо повідомлення ФОП Каваса Віктора Степановича про це у тримісячний термін до дня закінчення строку дії договору оренди. Чинне законодавство не містить будь-яких правових норм, що зобов`язують орендодавця в особі державного органу або підприємства в обов`язковому порядку укладати новий договір або продовжувати вже існуючий у разі відсутності у себе необхідності щодо використання об`єкта оренди у власних цілях. Листом від 27.04.2018 № ФБМЕС-01/239 повідомлено орендаря про відмову від подальшого продовження строку дії договору оренди. Отримання даного листа не заперечує і сам відповідач у своєму відзиві розраховуючи строк початку нарахування неустойки за договором з 04.07.2018. Додатковою угодою від 25.04.2018 до договору оренди пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції «Цей договір діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно без подальшого продовження». Зауважує на тому, що саме по собі підписання сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору із застереженням про відмову від подальшого його продовження є окремим достатнім повідомленням орендаря про відповідний намір орендодавця (а.с. 174-177).

У судовому засіданні 30.09.2020 у зв`язку із неотриманням відповідачем відповіді на відзив протокольною ухвалою від 30.09.2020 оголошено перерву до 07.10.2020 до 11:00 год.

Відповідь на відзив відповідач отримав 02.10.2020, що підтверджується витягом з сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за №7902300751546. Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 05.10.2020.

У запереченнях на відповідь на відзив від 05.10.2020, відповідач вважає договір оренди майна №577 від 26.11.2010 поновлений на той самий строк, оскільки ним не було отримано жодних листів або заперечень про припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди відповідно до ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Позивач у судовому засіданні 07.10.2020 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

26.11.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кавасом Віктором Степановичем (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 577 (а.с. 33-36), відповідно до п.п. 1.1, якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: кіоск №9 площею 5,2 кв. м. ВП «Станція Ковель» ДГТО «Львівська залізниця» (реєстровий номер 01059900.30041.АААВВИ353), що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, бульвар Л. Українки, 37-В та перебуває на балансі ВП Станція Ковель (код ЄДРПОУ 01070770) ДТГО Львівська залізниця (код ЄДРПОУ 01059900) (далі- балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.05.2010 суб`єктом оціночної діяльності-приватним підприємцем Янчуком О.Г. і становить за незалежною оцінкою 19 705,00 грн без врахування ПДВ.

Відповідно до умов договору майно передається в оренду з метою використання його для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.2). Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1). Обовязок щодо складання акта приймання-передавання покладається на балансоутримувача за погодженням з орендодавцем (п. 2.4). Орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 170,00 грн за базовий місяць оренди (вересень 2010 року) без ПДВ (п.3.1).Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3).

Згідно п.п.5.9, 5.10 договору орендар зобов`язаний щомісячно до 12 числа, наступного за звітним, надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та балансоутримувачу); на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У разі припинення або розірвання Договору оренди повернути балансоутритмувачу, за погодження з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного стану та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Договір укладено строком на 2 роки 264 дні, що діє з 01.12.2010 по 29.11.2013 включно (п. 10.1 договору). Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено (п. 10.7 договору).

Відповідно до п.п.10.9 - 10.11 договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з орендодавцем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових договорів: №1 від 01.11.2012, №2 від 29.11.2013, №3 від 15.07.2014, №4 від 25.11.2014, №5 від 31.03.2015, №6 від 20.07.2015 та додаткові договори від 29.01.2016, від 26.10.2016, від 31.03.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 26.10.2016, від 17.11.2016, від 15.12.2017, від 11.07.2017, від 07.04.2017, від 09.01.2018, від 25.04.2018 (а.с. 38-62).

Додатковим договором № 1 від 01.11.2012 року в пункті 1.1. договору оренди слова ВП Станція Ковель замінено на слова: ВП Рівненська дирекція залізничних перевезень. (а.с 38).

Додатковим договором №2 від 29.11.2019 п. 1.1 договору викладено в редакції: орендодавець передає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: кіоск №9, площею 5,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, бульвар Л. Українки 37-В та обліковується на балансі ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень ДГТО» Львівська залізниця (код за ЄДРПОУ 0159900) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.09.2013, виконаним суб`єктом оціночної діяльності приватним підприємцем Янчуком О.Г. і становить за незалежною оцінкою 10 727,00 грн. без врахування ПДВ (а.с. 39-42).

Додатковим договором № 3 від 15.07.2014 в пункті 1.1. договору оренди слова "на балансі ВП Рівненська дирекція залізничних перевезень ДТГО Львівська залізниця замінено на слова на балансі ВП Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3 (а.с. 44).

Додатковою угодою до договору оренди від 29.01.2016 року внесено зміни в договір оренди нерухомого майна від 26.11.2010 року за № 577 та встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (а.с. 48)

У тексті договору найменування відокремлений підрозділ Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3 ДТГО Львівська залізниця замінено на - виробничий структурний підрозділ Рівненське управління будівельно- монтажних робіт і цивільних споруд регіональної філії Львівська залізниця публічного акціонерного товариства Укрзалізниця.

Додатковим договором від 29.01.2016 також внесено зміни в пункт 3.6. Договору та викладено в наступній редакції: 100% не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів підрозділ Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця.

Пунктом 10.1 Договору оренди (з урахуванням додаткових угод до нього) визначено його дію до 30.06.2018 включно без подальшого продовження.

Договір оренди нерухомого майна та додаткові договори до нього підписані сторонами та засвідчені їх печатками без зауважень та заперечень.

Відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця, Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 52), наказу № 362 від 22.05.2017 Про деякі питання діяльності ПАТ Укрзалізниця, наказу № 7 від 20.06.2017 Про введення в дію положення про виробничий підрозділ Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд публічного акціонерного товариства Українська залізниця виробничий структурний підрозділ Рівненське управління будівельно- монтажних робіт і цивільних споруд регіональної філії Львівська залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця з 01.07.2017 реорганізовано шляхом приєднання у виробничий підрозділ Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд публічного акціонерного товариства Українська залізниця у складі юридичної особи - публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Додатковим договором від 15.12.2017 у тексті Договору найменування Виробничий структурний підрозділ Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця замінено на виробничий підрозділ Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Юридичний статус підрозділу Положення про виробничий структурний підрозділ Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця (далі - Положення), затвердженого наказом філії БМЕС АТ Укрзалізниця від 19.07.2019 за № 167, виробничий структурний підрозділ Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії БМЕС АТ Укрзалізниця є виробничим структурним підрозділом філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Філія) входить до її складу, знаходиться у виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії та функціонального структурного підрозділу Львівська дирекція філії та діє від імені Товариства. Підрозділ не має статусу юридичної особи або відокремленого підрозділу Товариства, не підлягає державній реєстрації та здійснює делеговані Товариством, Філією та Дирекцією повноваження відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Філії.

Згідно з п. 7.1.4. Положення про виробничий структурний підрозділ Рівненсько- Тернопільське територіальне управління філії БМЕС АТ Укрзалізниця, підрозділ має право в інтересах Товариства, за дорученням Філії та Дирекції, в межах наданих Товариством та Філією повноважень, встановлених цим Положенням, Положенням про Філію, Положенням про Дирекцію, Статутом Товариства, рішеннями органів Товариства відповідно до встановленого у Товаристві порядку вчиняти дії, необхідні для здійснення Підрозділом фінансово-господарської діяльності, а саме: представляти інтереси Товариства, філії та усіх без виключення її структурних (функціональних та виробничих) підрозділів у судах усіх інстанцій та юрисдикцій, в тому числі в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах, вести претензійно- позовну роботу, пов`язану з виконанням судових рішень та інших виконавчих документів.

В пункті 2 Статуту ПАТ Укрзалізниця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, зазначено, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Укладений між сторонами договір оренди діяв до 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження.

27.04.2018 позивач на адресу ФОП Каваса В.С. надіслав заяву № ФБМЕС-01/238 про припинення дії договору оренди № 577 від 26.11.2010, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 63-65).

В заяві попередив про закінчення 30.06.2018 строку дії договору, що договір продовжуватись не буде, оскільки постановою КМУ від 22.11.2017 №1054 затверджено порядок розпорядження майном ПАТ «Укрзалізниця» , зокрема п. 13 визначено, що оренда майна здійснюється на конкурсних засадах шляхом проведення електронних аукціонів, необхідність повернути майно за актом приймання-передачі.

30.07.2018 позивач надіслав відповідачу лист від 23.07.18 №1736 (а.с. 182), у якому нагадав про закінчення дії договору 30.06.2018, що листом від 27.04.2018 №ФБМЕС-01/238 було проінформовано про припинення дії договору та необхідність повернення майна за актом приймання-передачі, нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення.

25.09.2018 позивач на адресу відповідача надіслав лист № 2170 про нарахування неустойки за неповернення майна з орендного користування у розмірі подвійної орендної плати за користування майном та зміну банківських реквізитів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 року № 938 Деякі питання діяльності акціонерного товариства Українська залізниця, затверджено нову редакцію статуту товариства.

27 листопада 2018 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до статуту Укрзалізниці, зокрема, в частині зміни найменування товариства на акціонерне товариство Українська залізниця, скорочено-АТ Укрзалізниця.

На даний час майно, що перебувало в оренді відповідача, знаходиться на балансі виробничого структурного підрозділу Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця.

Позивачем відповідно до п. 10.11 договору виставлено рахунки № 196 від 31.07.2019 на суму 1 300,00 грн. № 226 від 30.08.2019 на суму 1 296,20 грн., № 256 від 30.09.2019 на суму 1 305,28 грн., № 285 від 31.10.2019 на суму 1 314,41 грн., № 314 від 29.11.2019 на суму 1 315,73 грн., № 343 від 28.12.2019 на суму 1 313,10 грн., від 31.01.2020 на суму 1 315,73 грн., №,868/38 від 28.02.2020 на суму 1 311,78 грн. (а.с. 72-78). Загальна сума виставлених рахунків нарахування неустойки за період з липня 2019 по лютий 2020 року склала 10 472,23 грн.

Відповідачем по справі частково здійснено оплату на суму: 660,00 грн. (платіжне доручення № 11 від 26.11.2019), 680,00 грн. (платіжне доручення № 14 від 23.12.2019), 680,00 грн. (виписка банку за січень 2020 р., 680,00 грн. (виписка банку за лютий 2020). Загальна сума оплат, що зараховані як часткова оплата неустойки за період з липня 2019 по лютий 2020. склала 2 700,00 грн.

Разом з рахунками позивач надсилав відповідачу акти звірок взаємних розрахунків, які відповідач не підписував та не повертав позивачу.

Таким чином, заборгованість за користування орендованим майном після закінчення дії договору у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно договору оренди №577 від 26.10.2010 в розмірі 7 772,23 грн. за період з липня 2019 по лютий 2020 за користування орендованим майном після закінчення дії договору спричинила звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як встановлено судом термін дії договору оренди закінчився 30.06.2018. Отже, договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку. Однак, відповідач, незважаючи на листи позивача про припинення дії договору оренди, не повернув орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передачі згідно умов договору та не звільнив займане приміщення.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 772 грн. 23 коп. неустойки за користування державним майном. Доказів суду повної оплати суду не надано. Суд відхиляє доводи відповідача стосовно продовження дії договору, оскільки додатковою угодою від 25.04.2018 до договору сторони погодили, договір діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно без подальшого продовження. З огляду на зазначене, позов є підставним, та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Стосовно посилання відповідача щодо строку позовної давності, судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою цієї статті, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю на час прострочення. Ця неустойка може бути ототожнена з неустойкою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України. її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання чи неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені ст. 785 ЦК України наслідки, пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у справі № 909/62/18.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов`язку щодо повернення речі. Відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю на час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Відповідно позовна вимога щодо стягнення неустойки в частині її нарахування в сумі 7772.23 грн. року пред`явлена в межах трьох річного строкупозовної давності.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця Каваса Віктора Степановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з кіоску №9 площею 5,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, бульвар Л. Українки, 37-В.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця (одержувач коштів: виробничий структурний підрозділ Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Льва Толстого, 61, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 41149437)

- 7 772 грн. 23 коп. заборгованості, 4 204 грн. 00 коп. грн витрат по сплаті судового збору, а всього 11 976 грн. 23 коп. (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість грн. 23 коп. ).

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено

09.10.2020

Суддя А. М. Кравчук