КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №371/380/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/9257/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Миронівкаводоканал» про визнання незаконною відмови у наданні послуг, зобов`язання укласти договір про надання послуг,

В С Т А Н О В И В :

25 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду

з позовом про визнання незаконною відмови у наданні послуг, зобов`язання укласти договір про надання послуг.

На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що проживає в будинку, де водовідведення проводиться через вигрібну яму з періодичним відкачуванням.

В управлінні соціального захисту населення його сім`я перебуває на обліку, як така, що має право на пільги відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зазначає, що управління соціального захисту населення визначило

на свій розсуд, що сім`я з двох осіб може мати право на вивезення рідких нечистот в 4 куб.м. на одне домогосподарство та відмежувалось щодо сутності знижок вартості послуг до обслуговування вигрібної ями ( відкачування ).

У зв`язку із вказаним, позивач просив суд визнати незаконною відмову КП «Миронівкаводоканал» в обслуговуванні вигрібної ями зі знижкою плати, зобов`язати відповідача підготувати договір з проведення робіт по відкачуванню вигрібної ями зі знижкою вартості та надавати послуги зі знижкою вартості в межах 8 куб.м. стоків на місяць.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

На його обґрунтування суду першої інстанції зазначив, що передбачений обов`язок виконавця укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором не поширюється на відповідача.

Крім того, суд першої інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин ( в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідних договорів ).

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків ( ст. ст. 3, 6, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України ) в разі невизнання споживачем права виробника ( виконавця ) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що всі обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги

не є доведеними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просить скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами,

що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду

та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач є інвалідом 2 групи та особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 24 грудня 2003 року ( а.с. 1 ).

Відповідно до відповіді №69 КП «Миронівкаводоканал» від 03 жовтня 2018 року на звернення позивача про надання послуг з викачки рідких нечистот вбачається, що комунальне підприємство надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також послуги з викачки рідких нечистот, накопичених у замовника цих послуг.

Управління праці та соціального захисту населення, що є розпорядником державних коштів в частині надання пільг захисникам Вітчизни та іншим пільговим категоріям населення, відшкодовує лише пільги на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Тому послуга з викачки рідких нечистот нараховується замовнику в повному обсязі.

Вартість цієї послуги становить 286,99 гривень за одну бочку нечистот

в літній період та 291,52 гривні за одну бочку нечистот в зимовий період.

Для заключення договору з надання послуг з викачки рідких нечистот було запропоновано позивачу з`явитися в КП « Миронівкаводоканал» ( а.с. 9 ).

Відповідно до відповіді Миронівської районної державної адміністрації Київської області №01-17/94 від 23 жовтня 2018 року на письмове звернення позивача щодо надання пільг по водовідведенню від 16 жовтня 2018 року зазначено, що до державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування належить соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги.

Гарантії надаються в межах норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування».

Підпунктом 4 пункту 3 вищезазначеної постанови установлено у разі відсутності централізованого водовідведення ( за відсутності системи централізованого водовідведення та за наявності централізованого водопостачання і вигрібних ямі ) для вивезення рідких нечистот - 4 куб. на одне домогосподарство на місяць.

Розрахунки за надані пільговикам послуги проводять підприємства та організації, що надають зазначені послуги. КП «Миронівкаводоканал» надає послуги для населення відповідно до тарифів, затверджених рішенням міської ради від 16 березня 2017 року №66 «Про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення».

Порядком надання пільг, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року №94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту», визначено, що до комунальних послуг належить також і обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування

в садибах житлових будинків. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення норм споживання і якості житлово-комунальних послуг, контроль за їхнім додержанням належить до повноважень органів місцевого самоврядування ( а.с. 10 ).

Відповідно до відповіді Миронівської міської ради Миронівського району Київської області №921 від 04 березня 2019 року на письмове звернення позивача щодо надання пільг по водовідведенню від 07 лютого 2019 року зазначено, що до державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування належить соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги.

Гарантії надаються в межах норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». Підпунктом 4 пункту 3 постанови установлено у разі відсутності централізованого водовідведення ( за відсутності системи централізованого водовідведення та за наявності централізованого водопостачання і вигрібних ям ) для вивезення рідких нечистот - 4 куб. на одне домогосподарство на місяць.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого водовідведення є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення. Таким суб`єктом господарювання на території міста Миронівка є КП «Миронівкаводоканал», яке і надає послуги для населення відповідно до тарифів, затверджених рішенням Миронівської міської ради

від 16 березня 2017 року №66 «Про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення».Для отримання послуги ( відкачати вигрібну яму ) заявнику було запропоновано звернутися до КП «Миронівкаводоканал» ( а.с. 11 ).

Враховуючи наведене, зазначені положення постанови КМУ від 16 лютого 1994 року №94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 3, 509, 626-628 ЦК України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, обґрунтовано прийшов до переконання про залишення позову без задоволення за відсутності між сторонами правовідносин щодо обслуговування вигрібної ями позивача, доказів незаконності дій ( бездіяльності ) відповідача з цього приводу.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити про те, що позивач, всупереч положень ст. 79-81 ЦПК України, не надав суду доказів належності йому вигрібної ями і він не звільнений від обов`язку доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, за ст. 82 ЦПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням зазначених норм матеріального і процесуального права, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів у встановлених законом порядку та підставах.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Посилання апелянта на те, що відповідач має технічну можливість обслуговування вигрібної ями, займає монопольне становище на ринку комунальних послуг, не вправі відмовити в укладанні договору, з точки зору суду другої інстанції, також не є належною правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.

Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про упереджений розгляд справи, те, що його сім`я внесена до Єдиного автоматизованого реєстру осіб, що мають право на пільги, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, також не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Миронівкаводоканал» про визнання незаконною відмови у наданні послуг, зобов`язання укласти договір про надання послуг - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: В.В. Гуль

Є.М. Суханова