П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ

Справа №753/435/20

Резолютивна частина постанови оголошена 30 вересня 2020 року

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач Фонд соціального страхування України

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Фонду соціального страхування України, особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Коренюк А.М. 31 березня 2020 року справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Справа №753/435/20 № апеляційного провадження:22-ц/824/8339/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Коренюк А.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з січня 2012 року він працював у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, обіймаючи посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійного управління. 01 серпня 2017 року наказом за № 239-к він був прийнятий до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на посаду головного спеціаліста відділу аналізу та звітності департаменту аудиту у порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. В подальшому, наказом від 21 грудня 2017 року за № 903 його з 02 січня 2018 року було переведено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу виплати департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Разом з тим, наказом від 29 жовтня 2018 року за № 227-к його з 31 жовтня 2018 року було звільнено з посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року, яке частково змінене постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, його позов задоволено частково й визнано незаконним наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 29 жовтня 2018 року № 227-к про його звільнення з посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, поновлено його на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01 листопада 2018 року, стягнуто з Фонду соціального страхування України на його користь 197 070 грн. 72 коп. в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з Фонду соціального страхування України на його користь 5 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Відмовлено у задоволенні частини його позовних вимог до Фонду соціального страхування України про відшкодування 33 142 грн. 72 коп. моральної шкоди та 7 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь держави 3 073 грн. 60 коп. судового збору.

У порядку виконання вказаного рішення суду наказом Фонду соціального страхування України за № 30-к від 17 вересня 2019 року його поновлено на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01 листопада 2018 року, а наказом від 26 листопада 2019 року за № 37-к його було звільнено з посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно, вважає таке звільнення незаконним, оскільки проведено без урахування чинного законодавства, а саме ст.ст. 42, 492 КЗпП України, ст.ст. 20, 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, його не попередили про вивільнення персонально не пізніше, ніж за два місяці, не враховано його переважне право залишення на роботі, передбачене Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не запропоновано іншу роботу в тій самій установі, оскільки він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ - ї категорії, відповідно має пільгу щодо переважного права залишення на роботі та працевлаштуванні, має тривалий безперервний стаж роботи в системі соціального страхування - 7 років та 10 місяців, відсутність дисциплінарних стягнень. Й просить визнати незаконним та скасувати вказаний наказ Фонду соціального страхування України за № 37-к від 26 листопада 2019 року про його звільнення, поновити його на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 27 листопада 2019 року, а також стягнути з Фонду соціального страхування України на його користь за 86 робочих днів, що складає 53 761 грн. 18 коп. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2019 року по 31 березня 2020 року включно.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду соціального страхування України за № 37-к від 26 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 27 листопада 2019 року.

Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 за 86 робочих днів, що складає 53 761 грн. 18 коп. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2019 року по 31 березня 2020 року включно.

Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь держати 1 538 грн. 80 коп. - судового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, Фондом соціального страхування України та особою, яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 подано апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, рішення судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник Фонду соціального страхування України підтримав доводи апеляційних скарг.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, з січня 2012 року позивач ОСОБА_1 працював у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, обіймаючи посаду головного спеціаліста котрольно-ревізійного управління.

01 серпня 2017 року наказом за № 239-к ОСОБА_1 був прийнятий до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на посаду головного спеціаліста відділу аналізу та звітності департаменту аудиту у порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

В подальшому, наказом від 21 грудня 2017 року за № 903 ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року було переведено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу виплати департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Разом з тим, наказом від 29 жовтня 2018 року за № 227-к ОСОБА_1 з 31 жовтня 2018 року було звільнено з посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с. 15 - 20).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року, яке частково змінене постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково й визнано незаконним наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 29 жовтня 2018 року № 227-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01 листопада 2018 року. Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 197 070 грн. 72 коп. в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 5 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Відмовлено у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України про відшкодування 33 142 грн. 72 коп. моральної шкоди та 7 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь держави 3 073 грн. 60 коп. судового збору (т.1 а.с. 22 - 24, 25 - 31).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

У порядку виконання вказаного рішення суду наказом Фонду соціального страхування України за № 30-к від 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01 листопада 2018 року (т.1 а.с. 13), а наказом від 26 листопада 2019 року за № 37-к його було звільнено з посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (т.1 а.с. 14).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного наказу, підставами для звільнення позивача з займаної посади слугували: постанова правління Фонду соціального страхування від 19.07.2018 року № 8 «Про внесення змін до граничної чисельності працівників та структури виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України»; наказ виконавчої дирекції Фонду соціальної страхування України від 01.08.2018 року № 348-од «Про зміни в структурі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України»; повідомлення від 17.09.2018 року № 36-09; листок непрацездатності від 18.11.2019 року АДР № 929454.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як передбачено вимогами статті 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 01.04.2015 року за результатом розгляду справи №6-40цс15.

Крім того, відповідно до правових позицій, які висловлені Верховним Судом України в постанові від 01.07.2015 року у справі №6-491цс15 та в постанові від 09.08.2017 року у справі №6-1264цс17, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, згідно роз`яснень, які містяться в пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається зі змісту постанов правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року № 8 «Про внесення змін до граничної чисельності працівників та структури виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» та від 19.07.2018 № 9 «Про внесення змін до схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», у Фонді соціального страхування України, дійсно, мали місце зміни в організації виробництва і праці, що потягло за собою скорочення граничної чисельності штатних одиниць з 188 до 150.

Крім того, відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду від 01.08.2018 року № 348-од «Про зміни у структурі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування» департамент фінансового контролю та аудиту, його структурні підрозділи та штатні посади були ліквідовані.

Судом встановлено, що на виконання приписів ст. 49-2 КЗпП України відповідачем було попереджено позивача про зміни з 01.11.2018 року в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну в організації виробництва і праці, ліквідацію департаменту фінансового контролю та аудиту, відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фону та скорочення посади головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду, про що свідчить підпис позивача у повідомленні від 14.08.2018 року за № 175-07-1.

Також, у вказаному повідомленні було зазначено про відсутність вакантних посад у виконавчій дирекції Фонду за відповідною професією позивача.

В свою чергу, звертаючись з позовом до суду, позивач, обґрунтовуючи незаконність свого звільнення, посилався на те, що в порушення вимог ст.ст. 40, 42 КЗпП України відповідач звільнив його з займаної посади, не врахувавши ту обставину, що він мав переважне право на залишення на роботі не лише як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія ІІ) безстроково, так і як особа, яка має високу продуктивність праці та кваліфікацію.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивінстю праці.

Як передбачено ч.ч. 2, 3 вказаної статті, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Зокрема, відповідно п. 7 ст. 20, п. 1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 1, наділені переважним правом залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Особам, які віднесеним до категорії 2 (п. 2 ст. 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 29, 30, 31 статті 20 цього Закону.

Також, згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 19 постанови «Про практику розгляду трудових спорів» від 06.11.1992 року, судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Таким чином, оскільки звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст.ст. 44, 43 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу виплат департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 27 листопада 2019 року із вирішенням питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Фонду соціального страхування України, особи яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна