Постанова

Іменем України

29 вересня 2020 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12436/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва про забезпечення позову

в складі судді Плахотнюк К.Г.

від 15 липня 2020 року

по справі №752/13398/20 Голосіївського районного суду м. Києва

за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 ,

треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», Житлово-експлуатаційна дільниця №102 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»,

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2020 року ОСОБА_2. звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання здійснити перебудову квартири АДРЕСА_1 , до стану, що існував до початку виконання будвельних робіт, відповідно до поверхового плану на квартиру АДРЕСА_2 станом до березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона разом з відповідачкою є власниками квартир у будинку, який визнано пам'яткою архітектури. Вказала, що квартира відповідачки знаходиться поверхом нижче у цьому будинку. Внаслідок проведення відповідачкою будівельних робіт без дозвільних документів в квартирі АДРЕСА_2 , квартира, яка належить на праві власності позивачу зазнала значних руйнувань.

10 липня 2020 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_1 , та про заборону останній проводити ремонтні, будівельні та будь-які інші роботи по втручанню в інженерні системи будинку до вирішення даної справи по суті та прийняття відповідного судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначила, що відповідачка без будь-яких дозволів та погоджень почала в своїй квартирі проводити реконструкцію та втручання в інженерні системи будинку, з демонтажем внутрішніх перегородок, та проводить роботи по заміні конструкцій міжповерхового перекриття, в результаті чого підлога в належній позивачу квартирі АДРЕСА_3 просіла і є всі реальні загрози щодо обвалу не тільки однієї квартири, а й всього під'їзду.

Вказувала, що внаслідок незаконних будівельних дій відповідачки, які були проведені в квартирі АДРЕСА_1 всі мешканці даного будинку мають реальну загрозу того, що під'їзд обвалиться.

Вважала, що задля належного розгляду справи та подальшої безпеки всіх мешканці будинку є всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи в належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року заяву задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 проводити ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , що тягнуть за собою втручання в інженерні системи будинку, до вирішення даної справи по суті.

В решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги посилалась на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в позовній заяві позивач зазначала про вже реконструйоване приміщення, а в заяві про забезпечення позову мова йдеться про заборону дій щодо проведення ремонтних робіт в майбутньому. А отже, на думку відповідачки, на момент подання позову ремонтні роботи вже не проводилися.

Суд не звернув уваги, що відповідач не вчиняє жодних дій, що пов`язані з ремонтними роботами у квартирі АДРЕСА_2 , а також відповідачем не здійснювалось і не здійснюється втручання в інженерні системи будинку. За таких обставин, вважала, що заходами забезпечення позову порушується право відповідача, як власника квартири, щодо вільного розпорядження своїм майном.

Суд неправильно дослідив надані позивачем докази. Зокрема, суд в якості обґрунтування оскаржуваної ухвали посилається на акт обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій квартир, в якому міститься інформація про ймовірні причинно-наслідкові зв`язки та лист департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, в якому зазначається про відсутність дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт. Вважала, що необхідність отримання дозволу під час проведення ремонтних робіт ще є невстановленим фактом, який буде досліджуватися судом при вирішенні справи по суті, а тому посилання суду на цю обставину є передчасним.

Крім того, вказувала, що в заяві не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Також, як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що оскаржуване судове рішення містить заборону проводити ремонтно-будівельні роботи, що тягнуть за собою втручання в інженерні системи будинку, тоді як діючим законодавством не містить такого поняття як "інженерні системи будинку".

За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Окрім того, посилаючись на те, що розгляд заяви про забезпечення позову проводиться без учасників справ, у зв'язку з чим відповідач позбавлений права спростувати докази позивача на підтвердження вимоги про забезпечення позову, просила врахувати додаткові письмові докази - експертні висновки, які додані до апеляційної скарги.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач ОСОБА_3 та третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подали до суду відзиви. Посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову не спростовують, просили апеляційну скаргу залишити без задоволенні, а ухвалу суду - без змін.

Інші учасники справи своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав, наведених в ній та просили задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилалася на те, що забезпечення позову перешкоджає відповідачу здійснити бкдівельні роботи по заміні балок в її квартирі.

Треті особи, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є захист права власності на нерухоме майно від незаконних, на думку позивача, дій відповідача, а саме проведення без дозвільних документів ремонтних та будівельних робіт у належній відповідачу квартирі з втручанням в інженерні системи будинку, що призвело до руйнування квартири позивача.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

За даними акту обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 АДРЕСА_8 , складеного КП "Київжитлоспецексплуатація" встановлено, що найбільш ймовірними причинами посадки конструкцій підлоги в приміщеннях квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 є негативний вплив від проведення ремонтних робіт в приміщеннях квартири АДРЕСА_2 .

Згідно копії листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 20.09.2019 департамент не зареєстрував та не видавав документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_6 , у зв`язку з чим замовнику будівництва ОСОБА_7 надіслано лист щодо прибуття до департаменту та надання відповідної документації, необхідної для проведення перевірки, який був залишений останньою без виконання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами дійсно існує реальний спір з приводу законності здійснення відповідачкою ремонтних та будівельних робіт з реконструкції, належної їй квартири АДРЕСА_1 .

Як вже зазначалось вище, ухвалою суду забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 проводити будівельно-ремонтні роботи у належній їй квартирі, що тягне за собою втручання в інженерні системи будинку.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів долучила два експертні висновки, за 2018 та 2019 роки, які просила дослідити в суді апеляційної інстанції.

Дійсно, в матеріалах справи міститься два експертні висновки, які складено Спеціалізованою організацією Приватне підприємство "Діагностика 2020" у грудні 2018 року та у вересні 2019 року. В пунктах 2 та 5 даних висновків зазначено пронеобхідність спеціально розробленого проекту щодо можливості проведення загально-будівельних робіт в житлових приміщеннях квартири АДРЕСА_2 , розташованої на третьому поверсі чотириповерхового житлового будинку.

Однак, матеріали справи не містять доказів спеціально розробленого проекту проведення загально-будівельних робіт в житлових приміщеннях квартири АДРЕСА_1 .

Більш того, в долучених до апеляційної скарги експертних висновках зазначено, що проведення загально-будівельних робіт в житлових приміщеннях квартири АДРЕСА_2 , розташованої на третьому поверсі чотириповерхового житлового будинку можливе лише по спеціально розробленому проекту.

Фото, долучені до експертних висновків свідчать про проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 67-68).

З огляду навикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 проводити ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , що тягнуть за собою втручання в інженерні системи будинку.

Доводи апеляційної скарги, що в заяві про забезпечення позову не зазначено доводів реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову відхиляються колегією суддів, оскільки за приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається і у разі, якщо існують припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом про заборону відповідачці здійснювати будівельно-ремонтні роботи в своїй квартирі, а як на підставу забезпечення даного позову вказувала, що невжиття заходів забезпечення позову порушить ефективний захист її прав та інтересів.

Дійсно, законодавцем визначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, у відповідності до вимог ст. 149 ЦПК України позивачем в заяві наведено підстави, які визначені законом, для вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі, що на момент подання позову ремонтні роботи вже не проводилися, висновку суду щодо наявності правових підстав для забезпечення позову не спростовують, оскільки задля непроведення будівельно-ремонтних робіт відповідачкою у своїй квартирі судом і вжито заходи забезпечення позову. В суді апеляційної інстанції відповідачка підтвердила свій намір на проведення ремонтних робіт у квартирі.

Також не є підставою для скасування ухвали суду і доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зазначення, на думку скаржника, судом поняття "інженерні системи будинку".

Так, звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказувала, що в діючому законодавстві не існує такого поняття, як "інженерні системи будинку". Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про енергетичну ефективність будівель" інженерні системи - технічне обладнання будівлі (її відокремлених частин), житлових або нежитлових приміщень, призначене для опалення, охолодження, кондиціонування, вентиляції, постачання гарячої води, освітлення будівлі або її частини чи для поєднання цих функцій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що заходами забезпечення позову порушується право відповідача на розпорядження своїм майном, оскільки забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, та є тимчасовим заходом.

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України, мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.

Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову вирішено з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай