КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/7408/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8629/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Мостової Г.І., Кирилюк Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пищенка Віталія Івановича в інтересах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року у складі судді Зотько Т.А.,

у справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року АТ «Державний ощадний банк України» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі Деснянського відділення м. Києва та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1251. За умовами даного договору банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти у сумі 75 000 дол. США, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначених цим договором, терміном на 120 місяців з датою остаточного погашення кредиту не пізніше 24 вересня 2017 року. Цього ж дня між банком, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до кредитного договору № 1251 від 24.09.2007 року укладено договір поруки № 2153, №2154. За умовами даних договорів поруки поручитель поручається перед кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором. У випадку невиконання боржником його зобов`язання перед кредитором згідно кредитного договору, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 1251 від 24 вересня 2007 між банком та ОСОБА_1 , було укладено іпотечний договір № 2151 від 24 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ромасенко Н.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 1753, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач ознайомлена зі змістом основного зобов`язання, яке забезпечено іпотекою, та не має претензій до умов кредитного договору, а також надала свою згоду на забезпечення іпотекою обов`язків позичальника, що підтверджується її особистим підписом на Договорі іпотеки. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , кредитні зобов`язання не виконують у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Деснянським районним судом м. Києва 14.02.2017 року постановлено рішення, яким задоволено позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 39 922 дол. США.

Зазначено, що 07 березня 2017 року банком отримано виконавчі листи, які пред`явлено на примусове виконання.

Проте, на день звернення до суду заборгованість за вищевказаним рішенням суду позичальником не погашена та станом на 19 квітня 2018року складає 39 122 дол. США.

За наведених підстав, позивач просив :

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1251 від 24 вересня 2007 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Дмитренко В.М. 06.11.2001 року за реєстром № 8-2622 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 січня 2002 року за реєстровим № 1040.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності, у сумі 801 600 грн.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки, задовольнити вимогу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна12-Г) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27) за кредитним договором № 2151 від 24.09.2007 року у розмірі 39 122 дол.США, з яких: 33 967,01 дол.США - загальна сума заборгованості за кредитом (по основному боргу); 3 159, 28 дол.США - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 1 653,90 дол.США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основних платежів за кредитом; 341,81 дол.США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Пищенко В.І. в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що судом першої інстанції ухвалено незаконне рішення, оскільки в зв`язку з протиправними діями відповідача, було порушено законні права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, вказано, що посилання районного суду в своєму рішенні на порушення житлових прав малолітнього ОСОБА_4 у разі задоволення позову є безпідставними, оскільки питання виселення мешканців зі спірної квартири - предметом іпотеки у позові банком не ставилось взагалі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 просив рішення районного суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначено, за змістом, що посилання банку, про те, що рішення суду боржником не виконується, заборгованість не сплачується, не відповідає дійсності, оскільки за наслідками виконання вказаного рішення на все майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та виявлене майно буде реалізовуватись у процедурі виконавчого провадження за рахунок якого також буде здійснюватись погашення заборгованості.

Крім того, не погоджується з доводами скарги про порушення прав малолітньої дитини, шляхом заборони реєстрації у квартирі без письмової згоди іпотекодержателя. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки на день укладання договору іпотеки не існувало, жодної нормативно-правової норми щодо зборони реєстрації місця проживання малолітньої дитини разом з батьками.

Також, заперечує щодо доводів про неправомірні висновки суду, стосовно порушення прав дитини зверненням стягнення на предмет іпотеки, шляхом реалізації на прилюдних торгах, що передбачає відчуження житла, яким користується дитина.

Вказано, що обов`язковою умовою для реалізації майна у якому проживає малолітня дитина є отримання дозволу органу опіки та піклування, а тому банком нехтує нормами законодавства чим порушує гарантовані державою права та свободи дитини.

В судове засідання ОСОБА_2 та представник служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили (т. 2 а.с. 55-56).

Колегія суддів, вислухавши Пищенка В.І. в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, що 24.09.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 568 змінено назву товариства на АТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 , укладено кредитний договір № 1251.

За умовами даного договору банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 75 000 дол. США, зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 12,5% річних, терміном на 120 місяців, з датою остаточного погашення кредиту не пізніше 24.09.2017 року(п.п. 1.1., 1.2. Кредитного договору) (т. 1 а.с. 13-14).

Цього ж дня між банком, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до кредитного договору № 1251 від 24.09.2007 року укладено договір поруки № 2153, №2154. За умовами даних договорів поруки поручитель поручається перед кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24.09.2007 між банком та ОСОБА_1 , було укладено іпотечний договір № 2151 від 24 вересня 2007 року, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року постановлено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» кредитну заборгованість, у сумі 39922 дол. США, яка складається з основного боргу, у сумі 18301,8 дол.США, прострочених платежів, у сумі 15665,21 дол.США, 3959,28 дол.США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, а також 1653,9 дол. США пені за несвоєчасну сплату основних платежів та 341,81дол.США пені за несвоєчасну сплату відсотків (а.с.24,25 т.1).

Відповідно до матеріалів, згідно звіту №2018 з оцінки майна, складеного ТОВ «Агенство незалежної оцінки «Ваш Експерт», вартість кв. АДРЕСА_2 станом на 02.05.2018року становить 801600 грн. (а.с.34-57 т.1).

Згідно даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_3 станом на 17.09.2018року зареєстровано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.157).

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з відсутності у справі доказів виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, що може свідчити про подвійне стягнення, а також врахував заперечення органу опіки та піклування на відчуження нерухомого майна з підстав порушення житлових прав, малолітньої дитини, яка ним користується.

Між тим, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.ст.546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , кредитні зобов`язання не виконують, чим порушують права АТ «Державний ощадний банк України»

У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що суд, встановивши існування між сторонами кредитних правовідносин, виконання яких забезпечено іпотечним договором, самоусунувся від вирішення даного спору по суті зі всебічним та повним дослідженням усіх обставин справи, не сприяв сторонам у реалізації їх процесуальних прав й у відсутність наданих відповідачами на спростування позову належних доказів, дійшов передчасних висновків про недоведеність вимог.

Разом з тим, на спростування висновків суду представником позивача у суді апеляційної інстанції до справи долучено докази, зі змісту яких убачається, що рішення районного суду про стягнення кредитної заборгованості боржниками не виконано.

Так, згідно матеріалів справи, виконавчий лист, виданий Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» перебував на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білан С.В. у період з 20.03.2018року й постановою приватного виконавця від 24.12.2019 року повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення (а.с. 31-40 т.2).

У подальшому, повторно переданий на примусове виконання й постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердан М.М. від 27.04.2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості, у сумі 39922 дол. США й приватним виконавцем вживаються заходи щодо його примусового виконання (а.с.41 т.2).

Отже, відповідно до матеріалів справи, рішення районного суду не виконано, кредитні кошти не повернуто.

Окрім цього, поза увагою районного суду залишилася й правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018року у справі №921/107/15-г/16, відповідно до висновків якої наявність судового рішення про стягнення із боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для при чинення зобов`язання і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано ст..33 Закону України «Про іпотеку» й застосування кредитором іншого законного способу захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Щодо висновків суду про відсутність згоди органу опіки та піклування на задоволення позову з підстав порушення прав малолітньої дитини, поза увагою суду залишилося наступне.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання; держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (частина перша статті 405 ЦК України).

Відповідно до справи, малолітнього ОСОБА_4 зареєстровано у спірній квартирі за згодою власника після укладання іпотечного договору, дитина не має права власності на іпотечне майно, а тому примусова реалізація предмету іпотеки можлива без дозволу органів опіки та піклування.

Малолітній ОСОБА_4 набув права користування цим житлом як член сім`ї власника, відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», зберігає це право протягом часу перебування квартири в іпотеці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 638/14123/14-ц , у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 332/2922/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Окрім цього, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Укладений між сторонами іпотечний договір є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому є обов`язковим до виконання.

Отже, оскаржуване рішення постановлено з неповним з`ясуванням дійсних обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України».

Матеріалами справи доведено, що у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка не сплачена у відповідності до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.02.2017року, а тому у рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_2 шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з визначенням початкової ціни продажу предмету іпотеки - 801 600 грн., але на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, задовольнити вимогу позивача в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за кредитним договором № 2151 від 24.09.2007 року у розмірі 39 122 дол.США, з яких: 33 967,01 дол.США - загальна сума заборгованості за кредитом (по основному боргу); 3 159, 28 дол.США - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 1 653,90 дол.США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основних платежів за кредитом; 341,81 дол.США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

У пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Зі справи убачається, що іпотечним майном є кв. АДРЕСА_2 , загальна площа якої становить 71,5 кв.м. та є місцем постійного проживання ОСОБА_1 , квартирою забезпечено кредит у іноземній валюті, у зв`язку з чим не може бути примусово звернуто стягнення на предмет іпотеки у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»,

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц (провадження 14-111цс19) вказано, що «мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування по справі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на період дії мораторію в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання позовної заяви, в сумі 1 762 грн. та витрат, понесених за подачу апеляційної скарги, в сумі 2 643 грн., а всього 4 405 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пищенка Віталія Івановича в інтересах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1251 від 24 вересня 2007 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . та належить іпотекодавцю на праві договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Дмитренко В.М. 06.11.2001 року за реєстром № 8-2622 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 січня 2002 року за реєстровим № 1040.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки: трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з визначенням початкової ціни продажу предмету іпотеки - 801 600 грн., але на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки, задовольнити вимогу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна12-Г)в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27) за кредитним договором № 2151 від 24.09.2007 року у розмірі 39 122 дол.США, з яких: 33 967,01 дол.США - загальна сума заборгованості за кредитом (по основному боргу); 3 159, 28 дол.США - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 1 653,90 дол.США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основних платежів за кредитом; 341,81 дол.США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати пов`язані з сплатою судового за подання позовної заяви в сумі 1 762 грн. та витрати понесені за подачу апеляційної скарги в сумі 2 643 грн., а всього 4 405 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2020 року

Суддя-доповідач:

Судді: