ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/4214/18

провадження № К/9901/5693/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" та Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Сидори"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 (суддя Пащенко К.С.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 (колегія суддів у складі: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бараненка І.І., Парінова А.Б.)

у справі № 826/4214/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" та Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Сидори"

до Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-2010", Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші", Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" та Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Сидори" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій позивачі просять суд:

1) визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в особі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо розгляду по суті:

- скарги ОСОБА_23 , ОСОБА_33 , ОСОБА_79 , ОСОБА_27 , ОСОБА_6 , ОСОБА_80 , ОСОБА_24 , ОСОБА_46 , ОСОБА_19 , ОСОБА_78 , ОСОБА_21 , ОСОБА_81 , ОСОБА_36 , ОСОБА_67 , ОСОБА_18 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_84 , ОСОБА_45 , ОСОБА_52 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_77 , ОСОБА_42 та ОСОБА_1 , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за № 6454-33-18;

- скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_85 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_86 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_87 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_53 , ОСОБА_57 , ОСОБА_62 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_88 , ОСОБА_68 , ОСОБА_70 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за № 6468-33-18;

- скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_89 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_35 , ОСОБА_55 , ОСОБА_69 , ОСОБА_90 , ОСОБА_47 , ОСОБА_50 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_91 , ОСОБА_54 , ОСОБА_63 , ОСОБА_56 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за № 6455-33-18;

2) визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення про відмову у розгляді:

- скарги ОСОБА_23 , ОСОБА_33 , ОСОБА_79 , ОСОБА_27 , ОСОБА_6 , ОСОБА_80 , ОСОБА_24 , ОСОБА_46 , ОСОБА_19 , ОСОБА_78 , ОСОБА_21 , ОСОБА_81 , ОСОБА_36 , ОСОБА_67 , ОСОБА_18 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_84 , ОСОБА_45 , ОСОБА_52 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_77 , ОСОБА_42 та ОСОБА_1 , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за № 6454-33-18;

- скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_85 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_86 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_87 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_53 , ОСОБА_57 , ОСОБА_62 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_88 , ОСОБА_68 , ОСОБА_70 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за № 6468-33-18;

- скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_89 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_35 , ОСОБА_55 , ОСОБА_69 , ОСОБА_90 , ОСОБА_47 , ОСОБА_50 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_91 , ОСОБА_54 , ОСОБА_63 , ОСОБА_56 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за № 6455-33-18.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №826/4214/18, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020, у позові відмовлено.

3. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші", Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" та Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Сидори" звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі №826/4214/18 й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

4. 03.03.2020 від позивачів надійшли додаткові пояснення, в яких посилається на практику Верховного Суду у справі №826/2758/17.

5. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-2010", Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких треті особи просять відмовити у задоволенні касаційної скарги.

6. 23.04.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28.02.2018 на адресу Міністерства від: ОСОБА_23 , ОСОБА_33 , ОСОБА_79 , ОСОБА_27 , ОСОБА_6 , ОСОБА_80 , ОСОБА_24 , ОСОБА_46 , ОСОБА_19 , ОСОБА_78 , ОСОБА_21 , ОСОБА_81 , ОСОБА_36 , ОСОБА_67 , ОСОБА_18 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_84 , ОСОБА_45 , ОСОБА_52 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_77 , ОСОБА_42 та ОСОБА_1 надійшла скарга, зареєстрована у Міністерстві юстиції України за № 6454-33-18, в якій вказані суб`єкти звернення просили:

- провести перевірку правомірності відповідних оскаржуваних рішень, прийнятих Державними реєстраторами Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н.І. , Журовим О.В., Матушевич О.В., Поновою Л.О., Кулик В.О., Приймак Н.В., Бондар А.В., Державними реєстраторами Реєстраційної служби Києво-Святошииського районного управління юстиції Київської області Линь В.О. , Галкіним Є.В. , Державним реєстратором Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області (Комунального підприємства Кагарлицької районної ради "Реєстраційне агентство") Гречінською Н.П., Державними реєстраторами Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Карпусь І.О., Руденко Н.П., Державним реєстратором Узинської міської державної нотаріальної контори, Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Малькевич Л.В.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію.

8. Цієї ж дати до Міністерства від: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_85 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_86 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_87 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_53 , ОСОБА_57 , ОСОБА_62 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_88 , ОСОБА_68 , ОСОБА_70 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 надійшла скарга, яку було зареєстровано у Міністерстві юстиції України за №6468-33-18, в якій відзначені фізичні особи просили:

- провести перевірку правомірності відповідних оскаржуваних рішень, прийнятих Державними реєстраторами Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н.І. , Малькевич Л.В. , Матушевич О.В. , Юхно Н.В. та Державним реєстратором Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінською Н.П.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію.

9. В цей же день, до Міністерства від: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_89 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_35 , ОСОБА_55 , ОСОБА_69 , ОСОБА_90 , ОСОБА_47 , ОСОБА_50 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_91 , ОСОБА_54 , ОСОБА_63 , ОСОБА_56 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 надійшла скарга, що була зареєстрована у Міністерстві юстиції України за № 6455-33-18, в якій зазначені особи просили:

- провести перевірку правомірності відповідних оскаржуваних рішень, прийнятих Державними реєстраторами Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н.І. , Журовим О.В. , Карпусь І.О. , Малькевич Л.В. , Матушевич О.В., Поповою Л.О., Юхно Н.В. та Державним реєстратором Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінською Н.П.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію.

10. Позивачі зазначають, що усі три скарги були оформлені з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме вимог п. 3 та 6 абз. 1 ч. 5 ст. 37 цього Закону, зокрема, у скаргах не було зазначено: норми законодавства, які, на думку скаржників, було порушено державними реєстраторами під час прийняття оскаржуваних рішень; дати складання скарг. Під час розгляду скарг Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України було встановлено, що підписи деяких скаржників на скаргах були підроблені, оскільки такі або померли на дату подачі скарг до Комісії, або самі підтвердили те, що не підписували скарги. Позивачі наголошують, що згідно п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» оформлення скарги без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 цього Закону, є підставою для відмови у її задоволенні. В порушення приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п. 5, 7 «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації» Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України призначила розгляд по суті скарг власників земельних ділянок, що орендуються позивачами, на 05.03.2018 та 07.03.2018, а Міністерство, у свою чергу, не прийняло рішення про відмову у розгляді цих скарг. У зв`язку з цим, позивачі вказують, що дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг по суті та бездіяльність Міністерства щодо неприйняття рішень про відмову у розгляді цих скарг без розгляду по суті є протиправними та такими, що порушують права позивачів.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

12. Суди виходили з того, що рішення Міністерства юстиції України, прийняте за результатами розгляду скарг породжує права та обов`язки, які є обов`язковими до виконання, натомість реалізація Комісією наданих їй повноважень з призначення засідання по розгляду скарг, не порушує, по суті, прав та інтересів позивачів, а є проміжним процесуальним рішенням, яке передує розгляду скарг і на вказаній стадії відповідні зацікавлені особи мають можливість надати Комісії докази на спростування доводів, які викладені у цих скаргах.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

13. Заявники на обґрунтування вимог касаційної скарги покликаються на те, що суди дійшли до необґрунтованого висновку, що позивачами не доведено порушення їх реальних прав діями відповідача та допущеною ним бездіяльністю, що оскаржуються у межах цієї справи, а також про неправильно обраний ними спосіб захисту порушеного права, оскільки під час прийняття до розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерство в особі Комісії перевіряє відповідність скарг вимогам, встановленим у ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і у випадку невідповідності цим вимогам має обов`язок прийняти рішення про відмову у їх задоволенні без допуску скарги до розгляду по суті. У такому випадку прийняттям скарги до розгляду по суті Міністерство констатує наявність у нього повноважень на розгляд скарги і прийняття за результатом її розгляду рішення, яке породжує права та обов`язки для скаржника та/або заінтересованих осіб, і тим самим створює для нього правові підстави для втручання у майнові права цих осіб. Такий порядок розгляду скарг необхідний для того, щоб не допускати до розгляду по суті скарги, щодо яких незалежно від їх обґрунтованості відповідач буде вимушений прийняти рішення про відмову у їх задоволенні з огляду на невиконання скаржниками вимог ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і таким чином не допускати можливості незаконного втручання Міністерства у майнові права заінтересованих осіб.

14. На думку заявників касаційної скарги, у цій справі Міністерство юстиції України, здійснюючи розгляд скарг, не забезпечило дотримання умов та гарантій, встановлених у ст. 6 Конвенції, по відношенню до позивачів, чим порушило їх права.

15. За посиланням позивачів, прийняття Міністерством юстиції України наказів про задоволення скарг за відсутності підстав для їхнього розгляду по суті та порушення Міністерством встановленої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» процедури розгляду скарг і, як наслідок, скасування державної реєстрації прав оренди позивачів на близько 90 земельних ділянок не можна вважати таким, що відбулось "на умовах, передбачених законом" та становить незаконне "втручання" у майнові права позивачів у вигляді права оренди на земельні ділянки скаржників, адже допущення скарг до розгляду по суті мало негативні наслідки для позивачів у вигляді скасування державної реєстрації цього права, з наявністю якої чинне законодавство України пов`язує визнання такого права та можливість його реалізації.

16. У касаційній скарзі також відзначено, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що суд першої інстанції, встановивши відсутність порушення прав та інтересів позивачів, здійснив оцінку обґрунтованості їхніх позовних вимог.

17. У відзивах на касаційну скаргу відповідач і треті особи наголошують на безпідставності доводів касаційної скарги, зокрема, вказуючи, що за наслідками розгляду скарг, зареєстрованих за №: 6454-33-18, № 6468-33-18 та № 6455-33-18 Комісією складені висновки, на підставі яких 15.03.2018 Міністерством прийнято накази № 729/5, 727/5 та 728/5, які позивачі оскаржили в окремих судових провадженнях (справи №826/7777/18, №826/6372/18, №826/7336/18).

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

19. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

20. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

21. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

22. Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

23. Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

24. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

25. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

28. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

29. У цій справі позивачі наголошують на тому, що вбачають наявність порушеного права у діях Комісії, яка перевіряє відповідність скарг вимогам, встановленим у ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою надано висновки по суті скарг без врахування численних процедурних порушень при поданні відповідних скарг, та у бездіяльності Міністерства юстиції України в частині неприйняття рішення про відмову у задоволенні скарг через процедурні порушення, що зумовило незаконне втручання Міністерства у майнові права заінтересованих осіб.

30. Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган (ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

31. Наведені приписи визначають компетенцію Міністерства юстиції України та територіальних органів Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав.

32. Відповідно до ч. 3 ст. 37 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

33. Виходячи з положення ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначеним є строк, протягом якого рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів.

34. Частинами 4, 5 ст. 37 аналізованого Закону визначено, що днем подання скарги вважається її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб і або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

35. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

36. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

37. З правових конструкцій ч.ч. 3, 5, 6, 8 ст. 37 вказаного Закону випливає, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, окрім дотримання суб`єктом подачі скарги вимог щодо змісту/оформлення скарги, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове)скарги.

38. У ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

39. Відповідно до норм, чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

40. Для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (по тексту альтернативно - Комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом (п. 2 Порядку).

41. Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах (п. 3 Порядку).

42. У відповідності до п. 7 Порядку, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

43. Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом пере зірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора), які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (п. 8 Порядку).

44. За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п. 12 Порядку).

Рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (п. 19 Порядку).

45. Суд першої інстанції вірно відзначив, що з положень п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 5, 7, 8, 12 Порядку в їх сукупності, слідує, по-перше, що процедура здійснення Комісією, на своїх засіданнях, розгляду скарг у сфері державної реєстрації включає в себе наступні етапи:

- вивчення скарги до моменту її розгляду по суті, до якого входять: встановлення дотримання скаржником вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; призначення скарги до розгляду шляхом повідомлення особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги;

- розгляд скарги по суті, тобто вивчення матеріалів справи, з урахуванням наданих скаржником, суб`єктом оскарження та/або іншими заінтересованими особами пояснень, і їх перевірка, та прийняття рішення, яке оформляються висновком.

На будь-якому з вказаних етапів Комісії надані повноваження з прийняття висновку про відмову в задоволенні скарги, і такі висновки, з огляду на прийняття їх консультативно-дорадчим органом, не можна розглядати як рішення суб`єкта владних повноважень, що породжують для певного суб`єкта певні правові наслідки, оскільки вони встановлюють наявність чи відсутність обставин, пов`язаних із зазначеними у скарзі відомостями і не містять в собі будь-яких владних приписів і вимог, тобто являють собою відображення суб`єктивної думки членів Комісії при розгляді скарги.

По-друге, мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги, зроблене на підставі висновку Комісії, приймається Мін`юстом та його територіальними органами як без розгляду скарги по суті, так і за результатами розгляду скарги по суті, і саме рішення, а відповідно дії або бездіяльність, відповідного суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду, позаяк лише таке рішення створює настання юридичних наслідків для суб`єкта оскарження та/або інших заінтересованих осіб.

46. Як слідує із тексту позовної заяви позивачів та доводів наведених у касаційній скарзі, останні звернулися до суду, оскільки на їх думку під час розгляду скарги Комісія та Міністерство юстиції України, реалізуючи свої дискреційні повноваження не прийняли іншого рішення про відмову у розгляді скарги, оскільки на думку позивачів начебто були наявні процесуальні порушення.

47. Відтак, бездіяльність Мін`юсту проявилася у не прийнятті іншого рішення, тобто фактично необхідність звернення до суду полягала саме в оскарженні наказів Мін`юсту, а не бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

48. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки саме накази Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 15.03.2018 №727/5, 728/5, 729/5 є рішеннями в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що породжують відповідні правові наслідки, у зв`язку з чим позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

49. При цьому накази Міністерства юстиції України №727/5, 728/5, 729/5 оскаржені позивачами в інших судових провадженнях, і у позивачів є підстави наводити свої аргументи щодо неприйнятності скарг та порушення відповідачем процедури розгляду скарг при розгляді позовних вимог про визнання протиправним і скасування відповідних наказів Мін`юсту.

50. Отже, у цьому випадку немає підстав вважати, що право позивачів на судовий захист порушено або звужено.

51. Щодо посилань позивачів на порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, судова колегія враховує таке.

52. Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 у справі №826/2758/17, аналізуючи ст. 6 Конвенції, зазначав:

« 37. Орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як "суд" у змістовному значенні цього терміна (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22 жовтня 1984 року).

38. Суд або трибунал у змістовному значенні визначається за судовими функціями, тобто визначенням питань, що знаходяться у межах повноважень органу, що засновані на нормах права, і після проведення провадження у передбаченому законом порядку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22 жовтня 1984 року та справі Cyprus v. Turkey від 10 травня 2001 року, § 233).

39. Право винесення рішення входить у визначення поняття "суд". Провадження повинні забезпечувати "визначення судом проблем у спорі" відповідно до ст. 6 § 1 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Benthem v. the Netherlands від 23 жовтня 1985 року, § 40).

Пункт 1 статті 6 Конвенції містить два аспекти вимоги безсторонності.

По-перше, орган, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно, тобто жодний його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне.

По-друге, такий орган повинен також бути безстороннім з об`єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього (рішення Європейського суду з прав людини у справі Academy Trading Ltd. and Others v. Greece від 26 лютого 1998 року, § 43; Daktaras v. Lithuania від 19 вересня 2000 року, § 30; Moiseyev v. Russia від 09 жовтня 2008 року, § 174)…

Комісія є колегіальним органом, якому притаманні всі ознаки "суду, встановленому законом" відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як її тлумачить Європейський суд з прав людини (п. 37 - 39 цієї постанови), з відповідними вимогами щодо додержання принципів доступу до суду, рівності сторін та змагальності (п. 40-43 цієї постанови)».

53. У справі, що розглядається скаржники апелюють до самої текстуальної форми ст. 6 Конвенції, яка визначає гарантії права на справедливий судовий розгляд, утім через призму тих гарантій, які забезпечує згадана стаття не зазначається про жодні порушення саме в контексті логічного зв`язку між обставинами справи та порушенням конкретної гарантії з усього спектру принципів, закріплених Конвенцією.

54. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що прийняття Міністерством юстиції України наказів про задоволення скарг за відсутності підстав для їхнього розгляду по суті та порушення Міністерством встановленої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» процедури розгляду скарг і, як наслідок, скасування державної реєстрації прав оренди позивачів на близько 90 земельних ділянок не можна вважати таким, що відбулось "на умовах, передбачених законом" та становить незаконне "втручання" у майнові права позивачів у вигляді права оренди на земельні ділянки скаржників, оскільки зазначені позивачем нібито порушення їх прав по суті дублюють зміст порушень, яким має надаватися оцінки при оскарженні відповідних наказів Міністерства юстиції України, прийнятих за результатами розгляду скарг.

55. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведеного, тому відхиляються Верховним Судом.

56. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.

58. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" та Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Сидори" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі №826/4214/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб