ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6595/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участі секретаря судового засідання Кондраток А.В.,

представника позивача Петришака А.Я.,

представника третьої особи Цюри П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» та Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2020 № 743/5 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного ним наказу було істотно порушено порядок розгляду скарги ТОВ «Офісбуд» на дії державного реєстратора щодо внесення змін про зазначене товариство до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме щодо зміни складу учасників ТОВ «Офісбуд» з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що відповідачем при прийнятті спірного наказу не було здійснено повної та всебічної перевірки доводів скаржника, не встановлено відсутності у державного реєстратора відповідних правових підстав для відмови у зміні відомостей в Реєстрі юридичних осіб та не взято до уваги, що справжність підпису ОСОБА_2 , на документах, що були надані реєстратору для вчинення відповідної дії, завірена нотаріально і особа підписанта перевірена нотаріусом.

Крім того, судом зазначено, що жодних посилань на докази, які б підтверджували факт вчинення зазначеного підпису іншою особою та/або визнання протиправними відповідних нотаріальних дій, висновок Комісії, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ (як і сам наказ), не містить.

Також судом зазначено, що матеріали справи навіть не містять доказів звернення заінтересованих сторін з відповідними позовами про скасування чи визнання відповідного договору купівлі-продажу корпоративних прав недійсним або щодо оскарження в порядку, визначеному законодавством, рішення ОСОБА_2 , як єдиного учасника Товариства, щодо продажу його частки (тобто доказів його оскарження ким-небудь).

Перевіряючи підстави, з яких відповідачем прийнято оскаржуваний у цій справі наказ, суд, окрім наведеного, вказав на помилковість висновків Комісії Мін`юсту щодо недоплати на 80,00 грн. заявником адміністративного збору за вчинення спірної дії та встановив правомірність його сплати в розмірі 580,00 грн., відповідно до норм законодавства, чинного на той час.

Стосовно скасованих оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України інших реєстраційних дій від 15.01.2020 № 10741050022031425, від 16.01.2020 № 10741050023031425 та № 10741070024031425, вчинених приватним нотаріусом Федоренко В.В. , судом зазначено, що підстав для скасування таких реєстраційних дій спірний наказ взагалі не містить.

Крім того, судом першої інстанції було проаналізовано доводи відповідача щодо непідсудності цього спору суду адміністративної юрисдикції та встановлено, що цей спір не стосується оскарження відповідного договору купівлі-продажу корпоративних прав та/або рішення учасника товариства і підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач і третя особа - ТОВ «Офісбуд» подали апеляційні скарги.

Відповідач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження в цій справі, наполягаючи на тому, що даний спір не підлягає судовому розгляду за правилами КАС України, наполягаючи на тому, що спірні правовідносини стосуються порушення права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Офісбуд» та правомірності її переходу.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт - Мінюст посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, в якій предметом судового розгляду була реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і наступна перереєстрації права власності, щодо якого існує судовий спір про право.

Крім того, апелянтом - відповідачем також зазначається, що для внесення змін до Реєстру про юридичну особу ТОВ «Офісбуд» державному реєстратору було подано пакет документів, на яких справжність підпису ОСОБА_2 засвідчена нотаріально, але з допущенням формальних порушень нотаріусом щодо форми № 68, а не № 69 посвідчувального напису нотаріуса.

Також у своїй скарзі апелянт зазначає, що державний реєстратор перед внесенням змін до відомостей про юридичну особу повинен був перевірити наявність підстав для зупинення вчинення реєстраційної дії або для відмови в її вчиненні, а також перевірити рішення учасників товариства, що було йому подано.

ТОВ «Офісбуд» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову, відтворюючи зміст висновку Комісії, на підставу якого відповідачем прийнято спірний наказ, посилаючись на те, що нотаріусом при посвідченні справжності підпису ОСОБА_2 на документах, що в наступному були подані для вчинення спірних реєстраційних дій, було неправильно обрано нотаріальну форму (застосовано № 69, замість № 68).

Також у своїй скарзі ТОВ «Офісбуд» наполягає на обґрунтованості доводів Комісії щодо сплати реєстраційного збору у меншому розмірі (580,00 грн. замість 660,00 грн.).

Крім того, апелянт, наводячи висновки Комісії щодо обов`язку державного реєстратора перевірити рішення товариства, подане йому разом з іншими документами, зазначає, що таке рішення у ТОВ «Офісбуд» приймається одноособово учасником цього товариства, а саме ОСОБА_2 , який був його єдиним учасником. Та вказує на наявність формального недоліку такого рішення, а саме те, що в ньому міститься графа щодо порядку денного і голосування, яка не потрібна.

При цьому, апелянт - ТОВ «Офісбуд» наполягає на тому, що приймаючи спірний у цій справі наказ Міністерство юстиції України діяло на підставі та на виконання наданих йому владних повноважень.

З цих та інших підстав апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 суд вийшов з письмового провадження та призначив цю справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.09.2020.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, станом на 13.01.2020 ОСОБА_2 був єдиним учасником ТОВ «Офісбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33594090).

Номінальна вартість ОСОБА_2 у статутному капіталі вказаного товариства складала 32 000, 00 грн., що відповідає 100% статутного капіталу ТОВ «Офісбуд».

13.01.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Офісбуд», відповідно до умов якого ОСОБА_2 (продавець) продав у власність ОСОБА_1 (Покупцю) частку у статутному капіталі ТОВ «Офісбуд».

До зазначеного договору сторонами складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Офісбуд» № 5/455, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренком В.В.

За змістом Рішення єдиного учасника ТОВ «Офісбуд» ОСОБА_2 від 13.01.2020 № 47/48 він вийшов зі складу учасників ТОВ «Офісбуд» та передав свою частку у розмірі 100% статутного капіталу цього товариства ОСОБА_1 , а також звільнив з посади директора ТОВ «Офісбуд» з 13.01.2020 року ОСОБА_4 (за згодою сторін) та призначив на посаду директора ТОВ «Офісбуд» ОСОБА_5 з 14.01.2020. Вказане рішення нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренком В.В.

28.01.2020 ТОВ «Офісбуд» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою (зареєстрована в Міністерстві юстиції України за вх. № 2710-33-20) на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо ТОВ «Офісбуд», в якій просило:

- провести перевірку правомірності проведених реєстраційних дій державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Меренкова Юрія Дмитровича;

- скасувати реєстраційні дії від 26.12.2019 № 10741070019031425, №10741050020031425, №10741070021031425, вчинені державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Меренковим Юрієм Дмитровичем;

- скасувати реєстраційні дії від 15.10.2020 №10741050022031425, від 16.01.2020 №10741050023031425, №10741070024031425, вчинені приватним нотаріусом Федоренко В.В .

За результатами перевірки, проведеної на підставі вказаної скарги, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено висновок від 07.02.2020, в якому зазначено, що державним реєстратором Меренковим Ю.Д. проведено реєстраційну дію №10741070019031425 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», за результатами якої було змінено склад учасників ТОВ «Офісбуд».

Для проведення даної реєстраційної дії державному реєстратору Меренкову Ю.Д, було надано:

- заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу;

- платіжне доручення про сплату адміністративного збору в сумі 580, 00 грн.;

- акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Офісбуд» від 18.12.2019, зареєстрований в реєстрі за № 900, 901, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О.

У п. 6 висновку Колегії Міністерства юстиції України зазначено, що форма посвідчувального напису на акті приймання-передачі частки не відповідає формі № 68 посвідчувального напису, що затверджена правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, оскільки з його тексту не вбачається факт встановлення особи ОСОБА_2 .

У пункті 12 висновку Колегії Міністерства юстиції України встановлено невідповідність суми адміністративного збору за вчинення реєстраційної дії, а саме: сплачено 580,00 грн. замість 660,00 грн.

Згідно з п. 18 висновку Колегії Міністерства юстиції України рішення учасника від 18.12.2019 № 18/12/2019 містить відомості про визначення кворуму, формування порядку денного та голосування, що суперечить ч. 2 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки такі відомості не зазначаються у рішенні товариства, яке має лише одного учасника, а в ТОВ «Офісбуд» ОСОБА_2 був єдиним учасником.

Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2020 № 743/5 «Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», за результатами розгляду зазначеної скарги ТОВ «Офісбуд» прийнято рішення, яким:

- скаргу ТОВ «Офісбуд» від 28.01.2020 задоволено в повному обсязі;

- скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2019 № 10741070019031425 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», № 10741050020031425 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», № 10741070021031425 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Меренковим Юрієм Дмитровичем та від 15.01.2020 № 10741050022031425 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», від 16.01.2020 № 10741050023031425 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», та № 10741070024031425 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко Владиславою Володимирівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33594090). Виконання покласти на Департамент нотаріату та державної реєстрації;

- анульовано державному реєстратору Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Меренкову Юрію Дмитровичу доступ до ЄДР. Виконання покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Не погоджуючись з таким наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2020 № 743/5 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено (далі - Порядок № 1128).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 8 частини другої статті 5 Закону № 755-IV передбачено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 34 Закону № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

У той же час п. 10 Порядку № 1128 передбачає, що суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

За приписами п. 11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п. 12 Порядку № 1128).

Щодо предметної юрисдикції даного спору.

Отже, законодавством регламентовано повноваження Міністерства юстиції України здійснювати розгляд скарг, зокрема, на реєстраційні дії щодо внесення до Реєстру змін до відомостей про юридичну особу.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 826/13813/16.

Разом з тим, законодавством визначено граничні строки та порядок звернення заінтересованої особи з такою скаргою та чітку та послідовну процедуру її розгляду Мін`юстом.

При цьому, реалізуючи такі функції Мін`юст виступає як суб`єкт владних повноважень у розумінні КАС України.

Вирішальним же для визначення предметної юрисдикції спорів такої категорії (щодо оскарження до суду наказу Мін`юсту, прийнятого за результатами розгляду відповідної скарги) є встановлення підстав звернення позивача до суду і наявності відповідного корпоративного спору, по відношенню до якого позовні вимоги щодо оскарження наказу Мін`юсту є похідними.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 344/10480/16-а та в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 640/20032/18.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги Мін`юсту щодо необхідності закриття провадження в даній справі внаслідок непідсудності спірних правовідносин суду адміністративної юрисдикції, колегія суддів зазначає, що предметом судового розгляду в цій справі є наказ Мін`юсту про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) та анулювання державному реєстратору доступу до вказаного Реєстру.

При цьому, колегія суддів установила, що підставою для прийняття зазначеного наказу стали результати перевірки за скаргою ТОВ «Офісбуд» на реєстраційні дії щодо внесення до Реєстру змін до відомостей про вказане товариство.

В обґрунтуванні вказаної скарги, що міститься в матеріалах цієї справи, зазначено, що директору цього товариства здалося підозрілим внесення відповідних змін про юридичну особу до Реєстру і що, ймовірно, підпис на відповідних документах вчинений не ОСОБА_2 , а іншою невідомою особою /т.1 а.с.106 зі зворотного боку/.

У висновку Колегії Мін`юсту, на підставі якого відповідачем прийнято спірний наказ, зазначено про те, що підписи ОСОБА_2 на документах, поданих державному реєстратору, нотаріально посвідчені, але з допущенням нотаріусом певних формальних порушень, що адміністративний збір за вчинення реєстраційної дії (внесення до Реєстру змін) сплачено у меншому розмірі (недоплачено 80,00 грн.) і що рішення про продаж частки у статутному капіталі ОСОБА_2 прийнято одноособово як єдиним засновником, як таке і передбачено законодавством, але із зазначенням формулювання щодо колегіального розгляду цього питання.

Обставин щодо наявності спору про дійсність договору купівлі-продажу корпоративних прав ОСОБА_2 позивачем та/або оскарження такого договору ким-небудь чи оскарження вказаного вище рішення ОСОБА_2 як одноособового учасника цього товариства, тобто щодо наявності відповідного корпоративного спору, висновок Колегії Мін`юсту не містить.

Вказані обставини також не містяться ані в позові у цій справі, ані в апеляційних скаргах відповідача і третьої особи.

ОСОБА_2 факту реалізації своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Офісбуд» (що становить 100% ) не заперечує.

При цьому, суд ще раз наголошує, що як відзначалося вище та підтверджується матеріалами цієї справи, скарга на спірні реєстраційні дії подана не ОСОБА_2 , а ТОВ «Офісбуд» в особі його директора.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що спірні в даній справі правовідносини не стосуються порушення права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Офісбуд» та правомірності її переходу, як на тому наполягає апелянт - відповідач, а натомість цей спір стосується виключно реалізації відповідачем наданої йому компетенції на підставі, у межах і у спосіб, визначений чинним законодавством, а отже, не є корпоративним спором і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції апелянт - Мін`юст посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, однак, апеляційний суд вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі була реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і наступна перереєстрації права власності, щодо якого існує судовий спір про право, тобто зовсім інші правовідносини, ніж ті, що є предметом судового розгляду в цій справі.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що адміністративні справи щодо правомірності наказів Міністерства юстиції України про скасування певних реєстраційних дій з приводу внесення до Реєстру змін до відомостей про юридичну особу неодноразово були предметом судового розгляду Верховним Судом саме в порядку адміністративної юрисдикції по суті спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 804/8466/16, від 19,02.2020 у справі № 826/13813/16).

При цьому, апеляційний суд також враховує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Так, зокрема, у рішенні від 13.11.2018 у справі «Омельченки проти України» ЄСПЛ зазначив, що суперечливі приписи українських судів у визначенні юрисдикції по справі, у разі якщо це призвело до неможливості розгляду такої справи по суті, прирівнюються до відмови у здійсненні правосуддя.

Крім того, у рішенні від 21.12.2017 у справі «Шестопалова проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої її заявниці мав розглядатися у судах України.

У рішенні від 17.01.2013 у справі «Мосендз проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Дійшовши висновку щодо адміністративної юрисдикції цього спору та перевіряючи доводи апелянтів щодо суті заявлених у справі позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону № 755-IV учасник, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, його спадкоємець чи правонаступник або уповноважена ними особа - у разі подання заяви про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа - у разі подання акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Учасник юридичної особи приватного права (крім акціонерного товариства) - у разі подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо встановлення вимоги нотаріального засвідчення справжності підпису такого учасника під час прийняття ним рішень з питань діяльності відповідної юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи, чи скасування такої вимоги.

Частиною 3 статті 4 Закону № 755-IV передбачено, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю) проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, відразу після вчинення посвідчувального напису на документі або підписання документа, що ним видається, крім випадків нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов`язується з настанням певної обставини, та інших випадків, передбачених цією статтею.

Статтею 6 Закону передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права, у разі якщо такі зміни відбулися не в результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств) або не на підставі судового рішення, обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи.

Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо засновника (учасника), якому належить частка у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи, та щодо особи, яка набуває таку частку.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - громадянина України здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Перевірка правоздатності та дієздатності фізичної особи - іноземця або особи без громадянства здійснюється на підставі документа, що встановлює його особу і є підставою для перебування в Україні (частини четверта та п`ята).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 755-IV документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам:

1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію);

2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);

3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;

5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена;

6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 755-VІ Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;

3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;

11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування;

12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;

13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;

14) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

15) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

16) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.

У пункті 1 частини першої статті 25 Закону № 755-VI визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Згідно з частиною другою наведеної статті порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано порядок вчинення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу в Реєстрі та перелік документів, які для цього мають бути надані.

Перевіряючи доводи апелянтів, колегія суддів звертає увагу на те, що підставами для скасування спірних реєстраційних дій у висновку Колегії Мін`юсту зазначено: 1) нотаріальне посвідчення підпису ОСОБА_2 на поданих реєстратору документах з порушенням нотаріальної форми; 2) сплата реєстраційного збору в розмірі меншому, ніж установлено законодавством; 3) формальні недоліки рішення ОСОБА_2 як єдиного учасника цього товариства.

Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що жодний з документів, які були подані реєстратору для вчинення реєстраційної дії щодо зміни складу учасників (з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ) у порядку, визначеному чинним законодавством, недійсним та/або нечинним не визнано, ані договір купівлі-продажу частки, укладений між вказаними особами, ані рішення ОСОБА_2 , як єдиного учасника ТОВ «Офісбуд», учасниками справи не оскаржується.

Втім, як було правильно встановлено судом першої інстанції у цій справі, підпис ОСОБА_2 посвідчено нотаріально. При цьому, судова колегія відзначає, що відповідні дії нотаріуса також ніким не оспорювалися, протиправними не визнавалися та взагалі не є предметом ані цього судового спору, ані предметом оскарження ТОВ «Офісбуд» до Мін`юсту.

При цьому, припущення Колегії Мін`юсту про те, що нотаріальне посвідчення підпису ОСОБА_2 має ознаки форми № 69, а не № 68, колегія суддів відхиляє з огляду на викладене та зазначає, що саме лише таке припущення не може бути підставою для наступного скасування реєстраційної дії, вчиненої за документами, підпис на яких відповідним чином нотаріально посвідчено.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, акт приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Офісбуд» від 18.12.2019 посвідчений приватним нотаріусом Кравцовим О.О. та містить графу «особу представника встановлено, його дієздатність та повноваження перевірено», що повністю відповідає формі № 69.

При цьому, нотаріусом також зазначено «Я, Кравцов О.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу засвідчую справжність підпису представника Закритого Акціонерного товариства «ПО СТЕКЛОПРОДУКТ» в особі Овчинникова Максима Володимировича та ОСОБА_2 , що зроблено в моїй присутності».

Згідно з пунктами 1-2 Глави 3 «Установлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом, завтердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється нотаріусом за документами, передбаченими Законом.

Відповідно до пункту 4 Глави 9 «Порядок викладення текстів та підписання посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом, завтердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України «Про нотаріат».

Приписами ст. 43 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3426-XII встановлено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

Таким чином, засвідчуючи справжність підпису громадянина ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Кравцовим О.О. відповідно до приписів Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом та Закону України «Про нотаріат» передувало встановлення особи ОСОБА_2 за документами, які перелічені в ст. 43 Закону України «Про нотаріат». Іншого учасниками справи не доведено і судом не встановлено.

Більш того, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження учасниками справи не було надано жодних доказів, наприклад висновку почеркознавчої експертизи, які б підтверджували, що відповідні підписи вчинені не ОСОБА_2 , а іншою особою, а також те, що державний реєстратор повинен був і міг це перевірити.

Посилання апелянтів на нотаріально завірену заяву Овчиннікова М.В. як представника ЗАТ «ПО СТЕКЛОПРОДУК», яке припинено у 2015 році шляхом приєднання до ЗАТ «ДЕЛЬФИНИУМ», яке в наступному ліквідовано, та відповідні кримінальні провадження, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі правовідносини не є предметом спору в даній адміністративній справі і знаходяться поза межами спірних правовідносин, тож відповідно до статті 308 КАС України виходять за межі апеляційного перегляду.

З приводу недоліків рішення ОСОБА_2 як єдиного учасника ТОВ «Офісбуд», а саме наявності в ньому відомостей про визначення кворуму та формування порядку денного та голосування, колегія суддів зазначає, що таке рішення прийнято одноособово ОСОБА_2 як єдиного учасника ТОВ «Офісбуд», що не спростовується учасниками цієї справи та відповідає приписам статті 37 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Наявність у такому рішенні самих лише відомостей про визначення кворуму та формування порядку денного та голосування жодним чином не спростовує його сутності, змісту та юридичного значення.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.

Щодо висновків Колегії Мін`юсту про сплату адміністративного збору в меншому розмірі, суд зазначає, що відповідно до абзацу 8 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за державну реєстрацію справляється адміністративний збір у такому розмірі: 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (крім громадських об`єднань та благодійних організацій), що містяться в Єдиному державному реєстрі, крім внесення змін до інформації про здійснення зв`язку з юридичною особою. Якщо відповідно до частини четвертої статті 25 цього Закону певним особам має надсилатися виписка з Єдиного державного реєстру, розмір адміністративного збору збільшується на добуток 0,01 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та кількості таких осіб.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті адміністративний збір та плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру справляються у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення реєстраційної дії або запит про надання відомостей з Єдиного державного реєстру, та округлюються до найближчих 10 гривень.

Спірні в цій справі реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором Меренковим Ю.Д. у грудні 2019 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році було встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2019 року 1921 гривня.

З матеріалів справи вбачається, що заявником було сплачено 580,00 грн. адміністративного збору.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у день проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною складу учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю або зміною розмірів їхніх часток, суб`єкт державної реєстрації повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) виписку з Єдиного державного реєстру заявнику, товариству, особам, які були зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства до проведення реєстраційної дії, та особам, які зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства після проведення реєстраційної дії. Якщо суб`єкту державної реєстрації відома електронна пошта осіб, яким надсилається ця виписка, він у той самий день додатково надсилає копію виписки зазначеним особам електронною поштою.

Тобто, з аналізу наведених норм вбачається, що саме в разі надсилання виписки з Єдиного державного реєстру засобами поштивого зв`язку, розмір адміністративного збору збільшується на добуток 0,01 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та кількості таких осіб.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що заявникові надсилалась засобами поштового зв`язку відповідна виписка з Єдиного державного реєстру, у зв`язку з чим, розмір адміністративного збору мав би бути збільшеним на добуток 0,01 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та кількості таких осіб, та складав би 660, 00 грн.

Таким чином, відповідачем не доведено, що розмір адміністративного збору за вчинення відповідної реєстраційної дії, мав би бути більше, ніж сплачено заявником - 580,00 грн., що і складає 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2019 року.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості висновків Колегії Мін`юсту та, як наслідок, спірного наказу, прийнятого за ними, та вважає, що при його прийнятті відповідач діяв нерозсудливо та з порушенням приписів чинного законодавства і принципу належного урядування.

У свою чергу, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій справі в повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» та Міністерства юстиції України підлягають залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІСБУД» та Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 жовтня 2020 року.

Постанова прийнята з окремою думкою.

Головуючий суддя

Судді: