ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/7218/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» (вул. Золотоворітська, буд. 13, м. Київ, 01034) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердіс» (вул. Басейна, буд. 7В, оф. 305, м. Київ, 01004) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 22545,63 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердіс», в якому просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердіс» на користь позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» заборгованість за період з 01.05.2018 по 30.04.2020 по утриманню паркомісць без газопостачання у розмірі 20856,48 грн, за період прострочення грошового зобов`язання з 01.05.2018 по 30.04.2020 розмір відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 1037,44 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 651,71 грн та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що позивач, на підставі акту прийому-передачі від 12.02.2004 житлового багатоквартирного будинку по вул. Золотоворітська, 13 в м. Києві з балансу на баланс, отримав право на надання житлово-комунальних послуг з обслуговування даного будинку, паркінгу, який розташований на території комплексу та є його невід`ємною частиною, та є балансоутримувачем будинку. Відповідач з 03.04.2018 є власником об`єктів нерухомого майна за адресою: вул. Золотоворітська, буд. 13, м. Київ, а саме машиномісця № ХХV в підземному автопаркінгу загальною площею 14,6 кв.м., машиномісця № ХХІV в підземному автопаркінгу загальною площею 19,5 кв.м., машиномісця №№ ХХVІ в підземному автопаркінгу загальною площею 17,2 кв.м. Позивачем були встановлені щомісячні тарифи за утримання паркомісць без газопостачання на 2017, 2018, 2019, 2020 роки: на 2018, 2019, 2020 роки - 16,94 грн за 1 кв.м. паркомісця. Вважає, що відповідач, як власник нежитлових приміщень, повинен був виконувати покладений на нього законом та статутом позивача обов`язок по оплаті внесків і платежів у розмірі та порядку, які встановлені відповідними рішеннями ОСББ. Однак, відповідачем не виконано вказані рішення у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20856,48 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням 3% річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердіс» за юридичною адресою згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Басейна, буд. 7В, оф. 305, м. Київ, 01004). Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано не було, конверт з копією ухвали повернувся до суду без вручення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на день відкриття провадження у справі) Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

10.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Враховуючи положення п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі), беручи до уваги те, що відповідачем не отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, суд вважає за необхідне прийняти поданий відповідачем відзив.

В обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач у поданому відзиві зазначає, що відповідач 03.04.2018 став власником нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 13. При цьому жодних послуг відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно від позивача не отримував, оскільки позивач їх не надавав. Всупереч Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідач з 03.04.2018 жодного разу не повідомлявся про проведення загальних зборів позивача та пропозиції взяти участь у письмовому опитуванні у зв`язку з чим вважає, що загальні збори не проводились. Наданий позивачем протокол загальних зборів № 93 від 28.12.2017 не містить рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, як це передбачено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а містить питання щодо затвердження кошторису виключно на 2018 рік у зв`язку з чим розмір внеску, який повинен сплатити відповідач у 2018 році не встановлений. Також, зазначає про те, що посилання позивача на протоколи правління № 97 від 07.12.2018 та № 100 від 09.12.2019, як на підставу затвердження тарифів на утримання паркомісць на 2019 рік та 2020 рік є безпідставними, оскільки Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» таке виключне право покладено на загальні збори ОСББ. Крім того, вказані протоколи не можуть затверджувати кошторис на утримання будинку, оскільки таке виключне право покладено також на загальні збори. Відповідачем також зазначено, що він неодноразово (усно та письмово) звертався до позивача про укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, отримання інформації про вартість послуг, переліку послуг, що входять до тарифу, затверджених кошторисів, рахунків тощо, проте позивач відповіді на звернення взагалі не надав. Вважає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання позивачем, як виконавцем, свого обов`язку щодо забезпечення належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, при цьому підставою для оплати таких послуг є факт їх отримання споживачем.

Відповідач у поданому відзиві також заперечував щодо заявлених позовних вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також просив провести письмове опитування позивача відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України та поставити наступні питання:

1. Чому ОСББ «Золотоворітська» відмовляється укладати договір на надання житлово-комунальних послуг?

2. Коли ОСББ «Золотоворітська» надасть ТОВ «Вердіс» проєкт договору на надання житлово-комунальних послуг?

3. Чи затверджували загальні збори ОСББ «Золотоворітська» коштрис на 2019 рік?

4. Чи затверджували загальні збори ОСББ «Золотоворітська» кошторис на 2020 рік?

5. Чи затверджувати загальні збори ОСББ «Золотоворітська» перелік та розмір внесків і платежів співвласників на 2019 рік?

6. Чи затверджували загальні збори ОСББ «Золотоворітська» перелік та розмір внесків і платежів співвласників на 2020 рік?

7. Який перелік послуг, що надавалися ОСББ «Золотоворітська» ТОВ «Вердіс» та включені до загальної вартості місячного платежу у 2018 році за 1 кв.м. нерухомого майна в будинку №13 по вул. Золотоворітська в м. Києві?

8. Який перелік послуг, що надавалися ОСББ «Золотоворітська» ТОВ «Вердіс» та включені до загальної вартості місячного платежу у 2019 році за 1 кв.м. нерухомого майна в будинку №13 по вул. Золотоворітська в м. Києві?

9. Який перелік послуг, що надавалися ОСББ «Золотоворітська» ТОВ «Вердіс» та включені до загальної вартості місячного платежу у 2020 році за 1 кв.м. нерухомого майна в будинку №13 по вул. Золотоворітська в м. Києві?

10. Яка структура ціни загальної вартості послуг за 1 кв.м. нерухомого майна ТОВ «Вердіс» в будинку № 13 по вул. Золотоворітська в м. Києві?

Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання. Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази. Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Позивачем отримано копію відзиву 21.08.2020, про що свідчить реєстр поштових відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), при цьому відповідей на поставлені відповідачем у відзиві запитання позивачем не надано.

Матеріали справи не містять відомостей про направлення відповідачу відмови позивача у наданні відповіді та звернення позивача із відповідним клопотанням про зобов`язання позивача надати відповіді у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 6 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені запитання.

Також, до відзиву відповідачем подано клопотання про витребування доказів, зокрема, кошторисів позивача на 2019 рік, баланс позивача на 2019 рік, звіт про виконання кошторису за 2018 рік, протоколу загальних зборів, штатні розписи, інформацію про фізичних осіб та суб`єктів господарської діяльності, з якими позивач укладав у 2018, 2019 роках договори, інформацію щодо посадових інструкцій для кожної посади на 2018, 2019 роки, про кількість працівників за означений період, інформацію про загальну суму податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску за 2018, 2019 роки, інформацію про загальну вартість місячного платежу у 2018, 2019 роках, про структуру ціни загальної вартості місячного платежу у 2018, 2019 роках, інформацію про перелік послуг, що надавалися позивачем та включені до загальної вартості місячного платежу у 2018, 2019 роках, про структуру, періодичність та строки надання послуг та включені до загальної вартості місячного платежу у 2018, 2019 роках, перелік ремонтних робіт в будинку у 2018 році та їх вартість, інформацію про організацію відповідальну у 2018 році за обслуговування ліфту в будинку, про організацію відповідальну у 2019 році за обслуговування ліфту, табелі обліку використання робочого часу працівників за період з 01.03.2018 - 28.02.2019, рахунки за житлово-комунальні послуги, які надавалися відповідачу як власнику машиномісць в будинку, проєкт договору та обслуговування машиномісць.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

В обґрунтування необхідності витребування доказів відповідач зазначає, що підставою для оплати житлово-комунальних послуг є факт їх отримання споживачем. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Вказані докази необхідні для підтвердження переліку послуг, які нібито надаються позивачем, вартості таких послуг, наявності виробничої спроможності у позивача надавати такі послуги, фактичного надання послуг позивачем.

Таким чином, докази, які відповідач просить витребувати у позивача фактично стосуються діяльності позивача, як юридичної особи, надання позивачем житлово-комунальних послуг. При цьому відповідачем у поданому клопотанні не наведено обґрунтування обставин, які можуть підтверджувати докази, які відповідач просить витребувати, з урахуванням предмету позовних вимог про стягнення заборгованості за утримання паркомісць, щодо кожного окремого доказу. З огляду на вищевикладене клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

04.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив, в якому позивач просить суд визнати причини пропуску адвокатом Пахолок Т.П., як представником позивача, строку для подання відповіді на відзив поважними та поновити даний строк.

04.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивачем отримано копію відзиву 21.08.2020, про що свідчить реєстр поштових відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Таким чином, останнім днем для подання відповіді на відзив є 26.08.2020.

На підтвердження поважності причин пропуску для подання відповіді на відзив представник позивача у поданому клопотанні зазначив, що з 07.08.2020 по 18.08.2020 перебував у відпустці за межами Києва, у м. Чортків Тернопільської області. Місто Чортків в період перебування представника було віднесено до «помаранчевої зони» у зв`язку з чим представником прийнято рішення про самоізоляцію.

Як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів позивача у межах справи № 910/7218/20 здійснює адвокат Пахолок Т.П. на підставі ордеру серії КВ № 428696 від 01.09.2019 та договору № 29-06/17 про надання правової допомоги від 29.06.2017.

Наказом АО «Юридична компанія «Капітал» № 49/07-20к від 14.07.2020 Пахолоку Т.П. надано щорічну оплачувану відпустку з 07.08.2020 по 18.08.2020.

Відповідно до посадочного документу на ім`я Пахолока Т. оформлено посадочний документ про відправлення 18.08.2020 за напрямком Тернопіль-Київ.

Представником позивача також надано суду копію протоколу Тернопільської обласної державної адміністрації № 31 від 14.08.2020, згідно якого з 17.08.2020 на території області встановлено, зокрема, «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки (м. Чортків).

Згідно заяви адвоката Пахолока Т.П. від 19.08.2020, адресованої АО «Юридична компанія «Капітал», останнім повідомлено власного роботодавця про перебування з 19.08.2020 по 01.09.2020 на самоізоляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

В той же час судом не вбачається підстав для поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив, оскільки справа № 910/7218/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що не передбачає безпосередньої участі представника позивача у судових засіданнях. При цьому представник позивача не був позбавлений права подання відповіді на відзив шляхом направлення відповіді на відзив електронного поштою із застосування електронного цифрового підпису або шляхом використання системи «Електронний суд».

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив.

04.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових втрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з акту прийому-передачі житлового багатоквартирного будинку по вул. Золотоворітська, 13 з балансу на баланс, до позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» перейшов на баланс будинок № 13 по вул. Золотоворітська в м. Києві.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. розділу 1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська», затвердженого протоколом № 78 Загальних зборів співвласників від 30.11.2016, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 13 на вул. Золотоворітській в місті Києві відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Місцезнаходження Об`єднання: вул. Золотоворітська, буд. 13, м. Київ, Україна.

Завданням та предметом діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення співвласників житлово-комунальними та іншими послугами належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; інші завдання, які визначені загальними зборами співвласників в межах їх компетенції (п. 2.3. розділу 2 статуту).

Протоколом загальних зборів позивача № 93 від 28.12.2017 затверджено кошторис на комунальні послуги та утримання багатоквартирного будинку № 13 по вул. Золотоворітській, а також баланс об`єднання на 2018 рік.

Згідно протоколу засідання правління позивача № 97 від 07.12.2018 прийнято кошторис на 2019 рік, у числі витрати на утримання загального майна та комунальні послуги (без газопостачання, водопостачання та водовідведення для загальних потреб) з паркомісця у розмірі 16,94 грн за 1 кв.м. паркомісця.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем зобов`язань по сплаті внесків за утримання паркомісць у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.05.2018 по 30.04.2020 у розмірі 20856,48 грн, 3% річних у розмірі 651,71 грн та інфляційні нарахування у розмірі 1037,44 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 15 Закону співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Як встановлено судом за відповідачем з 03.04.2018 на праві приватної власності зареєстровано машиномісце XXV загальною площею 14,6 кв.м., машиномісце XXІV загальною площею 19,5 кв.м., машиномісце XXVІ загальною площею 17,2 кв.м, а всього 51,3 кв.м.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що на засіданні Правління позивача 07.12.2018 прийнято рішення, зокрема, про прийняття кошторису на 2019 рік, за яким витрати на утримання паркомісця за 1 кв.м. складають 16,94 грн.

Позивачем за період з травня 2018 року по квітень 2020 року нараховано до сплати відповідачу 869,02 грн витрат на утримання трьох паркомісць щомісячно. Вказані грошові кошти визначені позивачем як заборгованість відповідача.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» До житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Згідно із ст. 10 Закону органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Згідно із п. 7.2. розділу 7 статуту позивача порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюється загальними зборами відповідно до законодавства та статуту.

Таким чином, розмір внесків, в тому числі за утримання паркомісць, має встановлюватися загальними зборами позивача. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, розмір таких внесків на 2019 рік затверджений засіданням Правління позивача, до повноважень якого не входить прийняття таких рішень. Доказів затвердження загальними зборами позивача розміру внесків за утримання паркомісць на 2019 рік матеріали справи не містять, як і не містять таких доказів затвердження внесків за 2018, 2020 роки.

З огляду на вищевикладене вбачається, що позивачем не підтверджено належними доказами формування тарифу за утримання паркомісць у розмірі, зазначеному у позовній заяві (16,94 грн за 1 кв.м.). Матеріали справи також не містять доказів направлення відповідачу з боку позивача рахунків на оплату таких внесків у визначеному розмірі за період травня 2018 року - квітня 2020 року. Наданий суду кошторис та розрахунок загального майна та комунальні послуги для визначення сум щомісячних платежів та внесків на 2018 рік (додаток №№ 2, 3 до протоколу № 93 загальних зборів позивача від 28.12.2017) не може слугувати належним доказом у підтвердження затвердження загальними зборами позивача сплати внесків за утримання паркомісця за період 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Вказана правова позиція взаємоузгоуджється із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про недоведеність позивачем належними доказами заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості. Враховуючи похідний характер заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відшкодування судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів - відмовити.

2. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив - відмовити.

3. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання рішення 08.10.2020.

Суддя В.О.Демидов