ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5935/20 Справа № 172/1014/19 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруВасильківська районнадержавна адміністраціяДніпропетровської області,про визнанняпротиправним таскасування рішеннядержавного реєстратора,змінивши 17грудня 2019року підставипозову, мотивуючи його тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,483 га, кадастровий номер 1220781100:02:004:0056, яка розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Вказувала, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 червня 2019 року №170288986 їй стало відомо, що 13 травня 2016 року державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Дубовиком А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29584375, вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 5,483 га, кадастровий номер 1220781100:02:004:0056, за користувачем ОСОБА_3 .

Зазначала, що згідно з вимогами законодавства, яке діяло на момент прийняття оскаржуваного рішення, вносити записи про набуття права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб до державного реєстру речових прав на нерухоме майно можливо виключно у разі набуття такого права на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб. Однак, між нею та ОСОБА_3 договір емфітевзису не укладався, оригінал договору із заявою про державну реєстрацію прав державному реєстратору Дубовику А.О. не подавався.

Посилаючись на те, що в матеріалах реєстраційної справи, в порушення вимог закону, відсутня заява ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав із підписом заявника, а лише наявні відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати протиправнимта скасуватирішення державногореєстратора Васильківськоїрайонної державноїадміністрації Дніпропетровськоїобласті ДубовикаА.О.з індекснимномером 29584375від 13травня 2016року продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,вид іншогоречового права:право користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис)на земельнуділянку площею5,483га,кадастровий номер1220781100:02:004:0056,що розташованана територіїБогданівської сільськоїради Васильківськогорайону Дніпропетровськоїобласті.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що державним реєстратором допущено порушення вимог закону під час проведення реєстрації права користування її земельною ділянкою за відповідачем. Наголошувала на тому, що надала довіреність на ім`я ОСОБА_4 , який був наділений правом укладання від її імені лише договорів оренди земельної ділянки.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній, і додатково поданими, доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №033228 ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації №523-р від 27 листопада 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,483 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 червня 2019 року видно, що державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дубовиком А.О. 13 травня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29584375 та внесено відповідний запис до державного реєстру. Підставою виникнення іншого речового права вказаний договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н виданий 10 березня 2014 року на строк до 10 березня 2114 року, передача емфітевтичного права відбувається за 50 000,00 грн., суб`єкт іншого права правокористувач, емфітевт ОСОБА_3 , власник ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 5,483 га.

05 березня 2014 року до державного реєстратора реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції Дубовика А.О. звернулась ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку кадастровий номер 1220781100:02:004:0056.

Судом першої інстанції було витребувано та оглянуто реєстраційну справу №307494212207.

З реєстраційної справи №307494212207 видно, що 10 березня 2014 року між ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 06 грудня 2013 року, та ОСОБА_3 укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 5,483 га, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Дубовиком А.О. 13 травня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію іншого речового права - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку кадастровий номер 1220781100:02:004:0056 за суб`єктом ОСОБА_3 .

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_2 без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів реєстраційної справи встановлено, що позивачка зверталась до державного реєстратора з метою здійснення державної реєстрації договору. Належними та допустимими доказами вказаний факт не спростовано, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи до суду не надходило. Державний реєстратор здійснив реєстрацію речового права на підставі достатніх первинних документів, а тому діяв у спосіб встановлений законом у межах своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду у зв`язку з наступним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 3 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що самостійним різновидом виду речового права на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Підстави виникнення, порядок оформлення, припинення та інші питання щодо емфітевзису врегульовано частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України та Главою 33 Розділу II «Речові права на чуже майно» Книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11 лютого 2010 року №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» установлено, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками,договорів орендиземельних ділянок;права користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис);права забудовиземельної ділянки(суперфіцій)проводиться територіальнимиорганами земельнихресурсів.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Речовими правамина чужемайно єправо володіння, правокористування, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною другою статті 3Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такоїреєстрації.

Право емфітевзису частиною першою статті 395 ЦК України віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт його набув.

Встановлено, що в силу закону договір емфітевзису обов`язковому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та звертає увагу на те, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги, оскільки з реєстраційної справи №307494212207, витребуваної та оглянутої судом першої інстанції, було встановлено, що ОСОБА_4 на підставі довіреності, виданої від імені позивача ОСОБА_2 , було укладено договір встановлення емфітивзесу на земельну ділянку, на підставі якого було прийнято рішення про реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за відповідачем ОСОБА_3 .

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що вона уповноважувала ОСОБА_4 лише на укладання договору оренди належної їй земельної ділянки не можуть бути прийняті до уваги оскільки є недоведеними.

Доводи апеляційної скарги стосовно ряду порушень допущених під час вчинення спірного запису про право користування належною їй земельною ділянкою в силу їх недоведеності також не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду та задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно неврахуванням судом першої інстанції обставини справи є хибними.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи звищевикладеного,колегія суддіввважає,що рішеннясуду постановленоз дотриманнямнорм матеріальногоі процесуальногоправа,тому апеляційнаскарга підлягаєзалишенню беззадоволення,а рішеннямає бутизалишено беззмін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.