ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6296/20 Справа № 212/9949/18 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів : Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Євтодій К.С.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач: Криворізька міська рада,

третя особа- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в порядкуспрощеного позовногопровадження,цивільну справуза апеляційноюскаргою відповідача Криворізької міськоїради на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2020 року, ухваленого суддею Ваврушак Н.М. в м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 23 березня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Криворізької міської ради про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті на належний їй незакінчений будівництвом житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відкрилася спадщина за законом, яку позивач прийняв 07 жовтня 2016 року. Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1088 гектара, яка після успадкування будинку перейшла в користування позивача.

На початку червня 2018 року, позивач вирішив приватизувати земельну ділянку та звернувся до землевпорядної організації ФОП ОСОБА_4 .

На вказану земельну ділянку виїхали інженери-геодезисти, в результаті чого було виявлено, що на земельну ділянку на якій знаходиться не закінчений будівництвом житловий будинок, винесено рішення Криворізької міської ради від 25.07.2018 р. №2903 про надання земельної ділянки у приватну власність під індивідуальне садівництво ОСОБА_2 .

Керуючись нормами Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками відповідно до пункту 2.1: Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та згідно пункту 2.3: Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками та керуючись пунктом 2.4: Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.

Позивач, вважає рішення Криворізької міської ради від 25.07.2018 року №2903 в частині надання земельної ділянки у приватну власність під індивідуальне садівництво громадянину ОСОБА_2 , незаконним. На вище вказаній земельній ділянці розташоване належне позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом нерухоме майно.

Просив суд визнати недійсним рішення Криворізької міської ради від 25.07.2018 року №2903 в частині надання земельної ділянки у приватну власність під індивідуальне садівництво громадянину ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визнано недійсним рішення Криворізької міської ради від 25.07.2018 року №2903 в частині надання земельної ділянки у приватну власність під індивідуальне садівництво громадянину ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , площею 0,1088 гектара, кадастровий номер 1211000000:04:477:0020).

В апеляційній скарзі, відповідач, Криворізька міська рада, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового, яким відмовити позивачеві в задоволенні заявлених ним позовних вимог.

При цьому, скаржник зазначає, що судове засідання, призначене на 18.02.2020 представник відповідача просив провести без його участі у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесу, однак судове рішення ухвалено 13 березня 2020 року і повідомлення про наступну дату судового засідання відповідач не отримував, у зв`язку з чим Криворізька міська рада була позбавлена права брати участь в судових дебатах та скористатись правом останньої репліки чим грубо порушені праві відповідача.

Також, відповідач звертає увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 22.03.1991 №102 ОСОБА_5 був наділений земельною ділянкою площею 720 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Пізніше 24.04.1992 районною у місті радою було прийнято рішення про довідведення за вказаною адресою ОСОБА_5 земельної ділянки 400 кв.м.

27.04.1991 між ОСОБА_5 та відділом житлово-комунального господарства виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів був укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку житловою площею 60 кв.м. Копія договору долучена до справи, проте судом цьому доказу не надана належна оцінка. Вказує, що відповідно до п.п.4,5,6 Договору будівництво мало розпочатись не пізніше одного року з дня підписання даного Договору та завершитись на протязі трьох років, тобто до 20.04.1994. Відповідно до п.13 Договору за порушення забудовником строків будівництва або не возведення об`єкту будівництва, за рішенням виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів може бути витребуваний в судовому порядку. Скаржник наголошує на тому, що будівництво за вказаною адресою так і не було завершено забудовником у термін, визначений Договором, таким чином ОСОБА_1 , відповідно до умов Договору втратив право на використання зазначеної земельної ділянки. При цьому, відповідач наголошує на тому, що суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 22.03.1991 №102 є чинним та не скасовано у встановленому законом порядку, проте такий висновок не базується на належних доказах, оскільки виконавчий комітет нині Покровської районної у місті ради, до участі у даній справі не залучався, пояснень з приводу чинності зазначеного рішення не давав.

Окрім того, скаржник вказує, що матеріали справи містять лист виконавчого комітету Покровської районної у місті ради від 21.07.2017 №129/21 (який суд не прийняв до уваги), який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення міської ради, відповідно до якого: за наявної інформації у відділі житлово-комунального господарства виконкому районної у місті ради дана земельна ділянка свого часу виконкомом не перерозподілялась. Згідно схеми зонування території Покровського району земельна ділянка знаходиться в житловій зоні- «Ж-1». Виїздом на місце встановлено, що зазначена земельна ділянка за вищевказаною адресою вільна від об`єктів нерухомого майна. Розпорядником земельної ділянки є Криворізька міська рада.

Також, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсуті докази того, що на спірній земельній ділянці на теперішній час, дійсно знаходиться 36% об`єкту нерухомості. Скаржник зазначає, що прийняте міською радою рішення повністю відповідає вимогам закону, не порушувало та не порушує законні права позивача.

Посилаючись на норми статей 12,116,121, 118, 122 ЗК України, відповідач зазначає, що ОСОБА_2 через Центр адміністративних послуг «Віза» подав усі необхідні документи, які були розглянуті у становлені законом строки та прийнято відповідне рішення про надання йому у власність спірної земельної ділянки.

Скаржник наголошує на тому, що прийняттю оскаржуваного рішення міської ради передувало прийняття ще двох рішень: Рішення Криворізької міської ради від 30.08.2017 №1971 «Про розробку детельних планів територій», відповідно до якого територія за вказаною адресою була внесена до переліку об`єктів, відносно яких розробляється детальні плани територій; Рішення Криворізької міської ради від 20.12.2017 №2338 «Про затвердження детальних плаів території та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, відведення земельних ділянок», відповідно до якого ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для ведення індивідуального садівництва. Вказує, що ці рішення є чинними та не оскаржувались у встановленому законом порядку.

Наголошує на тому, що згідно плану території для ведення індивідуальногого садівництва по АДРЕСА_2 (виконавець та головний архітектор ФОП ОСОБА_6 ), проектована земельна ділянка орієнтованого розміру 0,1088 га розміщується на земельній ділянці не наданій у власність та користування. Площа забудови у містобудівному розрахунку площі земельної ділянки взагалі відсутня. На плані існуючого використання території в межах проектування земельної ділянки об`єктів нерухомості, також не зазначено. Наведені обставини та факти підтверджують правомірність і законність прийняття Криворізькою міською радою оскаржуваного рішення та спростовують порушення внаслідок його прийняття прав позивача, про, що зазначалось у відзиві на позов, проте суд першої інстанції не прийняв їх до уваги.

Окремо, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до інформації, наданої відділом у Криворізькому районі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12.02.2019 №0-4-0.2292/107-19, відомості щодо зареєстрованого у встановленому законодавством порядку речового права на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відсуті. На поточну дату державна реєстрація вказаної земельної ділянки в автоматизованій системі Державного земельного кадастру не здійснювалась, категорія земель не визначалась. Відповідно до технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних робіт, виконаний на замовлення позивача ФОП ОСОБА_7 , цільове призначення спірної земельної ділянки зазначено «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ-02.01). Натомість, на теперішній час земельна ділянка площею 0,1088 га надана у власність ОСОБА_2 з кадастровим номером 1211000000:04:477:0020 призначена для ведення садівництва є землями сільськогосподарського призначення та може використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур та зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано.

Від представника позивача ОСОБА_8 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява з проханням, провести апеляційний розгляд за відсутності позивача і його представника, просив відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши представникавідповідача ОСОБА_9 ,яка підтрималадоводи йвимоги апеляційноїскарги,просила їхзадовольнити,з викладениху скарзіпідстав,думку третьоїособи ОСОБА_2 ,який підтримавдоводи апеляційноїскарги відповідача,просив їхзадовольнити,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог,доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,щорішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №102 від 22.03.1991 року, був наділений земельною ділянкою для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку площею 720 кв. м. (а.с.150).

20.04. 1991 року, укладено Договір завідуючим відділом ЖКХ та ОСОБА_5 «предоставления в бессрочное пользование земельного участка для строительтства индивидуального жилого дома на праве личной собственности жилой площадью до 60 кв. метров» (а.с.151-152).

Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №146 від 24.04.1992 року, був наділений земельною ділянкою для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку площею 400 кв. м. (а.с.153).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 05.07.2000 року, ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 належить право власності на 1/2 частку в спільному майні набутому подружжям за час шлюбу. Спільне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчується цим свідоцтвом за ОСОБА_3 складається з незакінченого будівництва житлового будинку 36% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належало померлому на підставі Договору на право забудови, посвідченого Другою Криворізькою держнотконторою 27.04.1991 року по №21527 на 1/2 частину житлового будинку, видане свідоцтво про право на спадщину по закону (а.с.169).

Згідно до свідоцтва право на спадщину за законом від 05.07.2000 року ОСОБА_3 успадкувала майно, на яке видане свідоцтво, складається з 1/2 частини незакінченого будівництва житлового будинку, 36% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належало померлому, земельна ділянка переходить в тимчасове користування, та підлягає реєстрації на право особистої власності згідно з діючим законодавством. (а.с.168)

Позивач ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , є власником незакінченого будівництвом житлового будинку готовності 36% за адресою АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 07.10.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої криворізької нотаріальної контори Артеменко Л. М. (а.с.6).

Позивач, для оформлення права приватної власності на земельну ділянку, звернувся до інженера геодозиста для виготовлення технічної документації.

Технічною документацію від 18.03.2018 року, щодо топографо-геодезичних робіт земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд (присадибної ділянки), за адресою АДРЕСА_1 , визначена площа земельної ділянки на місцевості, виконані роботи по визначенню координат точок повороту меж земельною ділянкою та кадастрову зйомку земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту пояснювальної записки, в ході її виготовлення по матеріалам польових робіт обчислені координати точок зовнішніх меж земельних ділянок та складені кадастрові плани земельної ділянки, каталог координат кутів поворотів меж земельної ділянки, довжин ліній, площі, експлікації згідно з Класифікацією видів земельних ділянок.

Виявлено, що в базі даних Державного земельного кадастру вже існує сформована земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:477:0020, тип власності приватна, цільового призначення для індивідуального садівництва площею 0,1088 га. (а.с.161-168).

Рішенням Криворізької міської ради від 25.07.2018 №2903 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу їх безоплатно у власність громадянам для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва» громадянину ОСОБА_10 (п.2 додатку 2) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,1088 за АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1211000000:04:477:0020 із земель сільськогосподарського призначення) і передано її безоплатно у його власність (а.с.67).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що відповідачем не спростовані докази позивача про співпадання (накладення) земельних ділянок ділянок позивача та третьої особи ОСОБА_11 з кадастровим номером 1211000000:04:477:0020 за географічними координатами, та наявностю Рішень Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №102 від 22.03.1991 року та №146 від 24.04.1992 року, які є чинними та не скасовані в установленому законом порядку.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і не погоджується із доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, посилаючись на порушення його прав через документальне накладання земельної ділянки належної третій особі ОСОБА_2 на земельну ділянку на якій знаходиться його спадкове майно, а саме незакінчінне будівництво житлового будинку 36% готовності, що створює йому перешкоди у проведенні державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Так, дослідивши рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №102 від 22.03.1991 року, суд встановив, що батько позивача ОСОБА_5 , був наділений земельною ділянкою для будівництва житлового будинку площею 720 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.150).

Дослідивши, наданий позивачем Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності від 20 квітня 1991 року, суд встановив, що цей Договір укладено між завідуючим відділом ЖКХ та ОСОБА_5 і свідчить він про надання забудовнику ОСОБА_5 в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 60 кв.м. на праві приватної власності (а.с.151-152).

Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №146 від 24.04.1992 року, встановлено, що батько позивача ОСОБА_5 , до раніше наділеної земельної ділянки (720 кв.м.) був наділений земельною ділянкою площею 400 кв. м. (а.с.153).

Також, матеріалами справи підтверджено, що батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і спадкоємицею його майна стала дружина ОСОБА_3 мати позивача, яка уснаслідовала від померлого чоловіка двох-кімнатну квартиру та незакінчене будівництво житлового будинку 36% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке належало померлому на підставі Договору на право забудови від 20 квітня 1991 року, посвідченого 2-ю Криворізькою державною нотаріальною конторою 27.07.1991 року за №21527, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 05.07.2000 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.07.2000 року, посвідченими завідуючою 4-ї Криворізької держнотконтори (а.с.169-170).

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2000 року вбачається, що земельна ділянка на якій знаходиться незакінчене будівництво житлового будинку 36% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_1 , переходить в тимчасове користування, та підлягає реєстрації на право особистої власності згідно з діючим законодавством (а.с.170).

Мати позивача ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті, позивач успадкував належне їй майно, а саме незакінчене будівництво житлового будинку готовності 36% за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину від 07.10.2016 року, посвідченим державним нотаріусом Четвертої криворізької нотаріальної контори Артеменко Л. М. (а.с.6).

В абзацідругому пункту2постанови ПленумВерховного СудуУкраїни від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз`яснено, що судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до ч.3 ст.152ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

За нормами ч.1 ст.21ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.155ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Системний аналіз наведених вище положень ч.1 ст.15, ст.21 ЦК України в сукупності з ч.3 ст.152, ч.1 ст.155 ЗК України свідчить про те, що вирішуючи питання про незаконність та скасування спірних рішень органів місцевого самоврядування та відповідних їм правовстановлюючих документів, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо порядку набуття прав на земельну ділянку, а й факт порушення такими актами прав особи, яка звернулась до суду за захистом порушених прав.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ч.1 ст.193 ЗК України Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлюються Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно ч.1 ст.5 вказаного вище Закону, ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відомості про земельні ділянки, що вносяться до Державного земельного кадастру, визначені в частині 1 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», серед яких, зокрема, кадастровий номер, місце розташування, опис меж, площа, міри ліній по периметру, координати поворотних точок меж, а також дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

При цьому, згідно з вимогами ч.1 ст.11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Аналогічне положення міститься також в п.156 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Відповідно до ч.1 ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Згідно з ч.1 ст.29 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

За змістом ч.ч.1-2 ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2.8 Інструкції технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, матеріали польових топографо-геодезичних робіт, план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки.

Як визначено статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, що включають геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Твердження відповідача, що ОСОБА_1 , відповідно до умов Договору втратив право на використання зазначеної земельної ділянки, оскільки будівництво домоволодіння так і не було завершено забудовником у термін, визначений Договором, колегія суддів вважає хибним.

Дійсно,відповідно доп.4Договору будівництвомало розпочатисьне пізнішеодного рокуз дняпідписання Договорута завершитисьна протязітрьох років,тобто до20.04.1994,однак уп.13визначені наслідкиза порушеннястроків початкута закінченнябудівництва,зокрема стягненняіз забудовникав судовомупорядку неустойкив розмірівід 10до 50рублів закоже місяцьпрострочення,а такожвизначено право виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів в судовому порядку вилучити зазначений у Договорі земельний участок у забудовника та стягнути спричиненні збитки або неустойку.

Окрім того, у п.14 Договору визначено, що всі спори, які можуть виникнути з укладеного Договору підлягають вирішенню в судових органах (а.с.152-153-зворот).

Висновок суду першої інстанції про те, що Рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №102 від 22.03.1991 року та №146 від 24.04.1992 року, якими батько позивача був наділений земельними ділянками є чинними, з чим не погоджується відповідач, колегія суддів вважає правильним, оскільки зазначені рішення не скасовані в установленому законом порядку, доказів зворотньому, скаржником не надано відсутнє судове рішення про вилучення у забудовника в судовому порядку зазначеного у Договорі земельного участку, як це передбачено у п.п.14,13 Договору.

Як встановлено судом ні батько позивача ОСОБА_5 (забудовник), ні його мати ОСОБА_3 (спадкоємиця померлого чоловіка) не займались питанням приватизації спірної земельної ділянки, тобто не узаконили своє право на земельну ділянку на якій знаходиться незакінчене будівництво житлового будинку належне їм на праві власності, однак позивач, успадкувавши після смерті матері ОСОБА_3 незакінчене будівництво житлового будинку на початку червня 2018 року розпочав процедуру приватизації земельної ділянки на якій розташоване його спадкове майно, звернувшись до землевпорядної організації. При цьому в ході проведення на замовлення позивача ОСОБА_1 спеціалістом ФОП ОСОБА_7 геодезичних робіт було встановлено, що в базі даних Державногог земельного кадастру вже існує сформована земельна ділянка, яка на праві приватної власності належить третій особі ОСОБА_2 , згідно рішення Криворізької міської ради від 25.07.2018 №2903.

В матеріалах справи є технічний Звіт щодо виконання топографо-геодезичних робіт, виконаний ФОП ОСОБА_7 на замовлення позивача (а.с.17-31), а також Детальний план території для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 , виконаний ФОП ОСОБА_12 на замовлення Управління містобудування архітектури та земельних відносин виконкому міської ради (інвестор ОСОБА_2 ) (а.с.71-82), які підтверджують доводи позивача, що земельна ділянка на якій знаходиться його спадкове майно - незакінчене будівництво житлового будинку та земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:477:0020, яка належить на праві приватної власності третій особі ОСОБА_2 накладаються за ознаками координат земельної ділянки, тобто, мова йде про одну, й ту земельну ділянку.

Доводи відповідача з приводу того, що земельна ділянка, біля домоволодіння АДРЕСА_3 не межує з ділянкою АДРЕСА_1 , спростовується дослідженими судом доказами, а саме викопіюванням з публічної кадастрової карти (а.с.86).

Частиною 3 статті 12ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В апеляційнійскарзі,відповідач посилаєтьсяна листвиконавчого комітетуПокровської районноїу містіради від21.07.2017№129/21,який ставпідставою дляприйняття оскаржуваногорішення міськоїради тавідповідно доякого:за наявноїінформації увідділі житлово-комунальногогосподарства виконкомурайонної умісті радидана земельнаділянка свогочасу виконкомомне перерозподілялась.З цьогоприводу слідзазначати,що інформаціявикладена влисті проте,що спірназемельна ділянкасвого часувиконкомом неперерозподілялась підтверджуєдоводи позивачапро виділення його батьку ОСОБА_5 в 1991 та 1992 рр. в безстрокове користування 2-х земельних ділянок під будівництво житлового будинку площею 60 кв.м. на праві приватної власності, оскільки, як зазначалось вище доказів про скасування рішень Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №102 від 22.03.1991 року та №146 від 24.04.1992 року про наділення земельними ділянками ОСОБА_5 , відповідачем суду не надано.

На підставівищенаведеного колегіясуддів повністюпогоджується ізвисновком судупершої інстанціїпро те,що позивачемналежними тадопустимими доказамидоведено порушення його прав внаслідок документального накладання земельної ділянки третьої особи ОСОБА_2 на земельну ділянку на якій знаходиться його спадкове майно - незакінчене будівництво житлового будинку, що створює перешкоди у проведенні державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, а відповідачем, не спростовані докази позивача про співпадання земельних ділянок за географічними координатами, та не надані докази про скасування в установленому законом порядку Рішень Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області №102 від 22.03.1991 року та №146 від 24.04.1992 року, якими батько позивача ОСОБА_5 , був наділений земельними ділянкми для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції прав відповідача в частині позбавлення права виступити в судових дебатах та скористатись правом останньої репліки колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем подавався відзив на позов в якому викладена позиція відповідача щодо пред`явленого позову, долучалися докази на підтримку позиції, надавались суду додаткові пояснення відносно окремих питань, представник відповідача неодноразово брав участь в судових засіданнях, доводячи свої заперечення проти позову, тобто судом першої інстанції була почута думка сторони відповідача, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права, підстав для скасування рішення апеляційним переглядом не встановлено.

Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргувідповідача Криворізької міськоїради залишити беззадоволення.

Рішення Жовтневого районногосуду м.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від13березня 2020року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Судді: