Справа № 152/1275/19

Провадження № 22-ц/801/1705/2020

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Славінська Н. Л.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні взалі суду№ 2апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ЧоловськийОлександр Миколайович,на рішення Шаргородського районного суду Вінницькоїобласті від 21 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Славінської Н. Л. в м. Шаргород Вінницької області, зі складенням повного тексту судового рішення 28 липня 20220 року

у цивільній справі № 152/1275/19 за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської районної державної адміністрації, Пасинківської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площею 2,6 умовних кадастрових гектари на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка виділена ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Зоря» серії ВН №1102128 від 06.01.1995 року.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина. За життя спадкодавець не залишила заповіту, тому він успадкував спадщину за законом, оскільки інші спадкоємці відсутні, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №50175531 від 07.12.2017 року.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 із 1983 року по 2001 рік працювала у КСГП «Зоря» с. Пасинки Шаргородського району на різних роботах, зокрема, дояркою, сторожем, фуражиром та різноробочою, відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 .

Згідно з архівною довідкою №01-13-47 від 01.02.2019 року, виданою Шаргородським районним трудовим архівом Шаргородської районної ради Вінницької області, ОСОБА_2 значиться у книзі обліку трудового стажу та книгах обліку праці та розрахунків з членами КСГП «Зоря» с. Пасинки та ПП «Зоря» с. Пасинки Шаргородського району, де вказано її трудовий стаж.

Вважає, що спадкодавець мала право на земельну частку (пай) на території с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області, оскільки державний акт на право колективної власності ВН №1102128 був зареєстрований та виданий за її життя 06.01.1995 року.

Отже, у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку (пай) з моменту видачі та реєстрації Державного акту на право колективної власності.

З довідки №301 від 13.06.2019 року Пасинківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 помилково не було включено до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай).

Звернувшись до Пасинківської сільської ради із заявою про наявність в резерві земельної частки (паю) він отримав довідку №255 від 19.04.2019, де зазначено, що станом на 19.04.2019 землі резервного фонду загальною площею 39,2469 га знаходяться в оренді ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі №707 від 24.09.2014 терміном на 20 років. Вільних земельних ділянок із земель резервного фонду на даний час не має. Разом із тим, на території Пасинківської сільської ради є в наявності землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), а саме: земельна ділянка площею 39,3607 га з кадастровим номером 0525385800:01:002:0069, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного земельного кадастру від 11.10.2019 року.

Як зазначає Пасинківська сільська рада у своїй довідці №255 від 19.04.2019, середній розмір земельної частки (паю) на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області становить 2,8448 га, уточнена грошова оцінка одного паю складає 64 797,14 грн.

Спадкодавець ОСОБА_2 у визначений законом спосіб набула права на земельну частку (пай), але не оформила прав на земельну частку (пай), яка належала їй на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ВН №1102128 від 06.01.1995.

Тому вважає, що за ним має бути визнано право на земельну частку пай на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, не дивлячись на те, що земля із резервного фонду знаходиться в оренді.

Нещодавно йому стало відомо про наявність у спадкодавця права на майновий (пай), на який за життя ОСОБА_2 мала право, тобто на частину пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Зоря» с. Пасинки, реорганізованого в ПП «Зоря» с. Пасинки (яке припинено 01.11.2006 року) відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 7 квітня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ XXVI №016148, виданого Пасинківською сільською радою 24 лютого 2004 року.

Він вирішив звернутися до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті матері, оскільки вона за життя мала право на земельну частку (пай).

Проте, як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.08.2019 №1677/02-31, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), розташовану на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

23.08.2019 Шаргородською районною державною адміністрацією повідомлено його, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Зоря» серії ІІ-ВН №1102128 зареєстрований 06.01.1995 та будь-які додатки до нього в архівному відділі відсутні.

27.08.2019 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило його, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Зоря» серії ІІ-ВН №1102128 зареєстрований 06.01.1995 та будь-які додатки до нього в місцевому фонді документації Відділу у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відсутні.

Оскільки покійна ОСОБА_2 на час видачі 06.01.1995 Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Зоря» серії ІІ-ВН №1102128 працювала та була членом КСП «Зоря» с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області, тому відповідно позивач вважає, що вона мала право на земельну частку (пай) даного господарства, але за життя не встигла оформити відповідні права власності.

Рішенням Шаргородського районногосуду Вінницькоїобластівід 21липня 2020року узадоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що із перевірених у судовому засіданні доказів, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 у визначений законом спосіб не набула права на земельну частку (пай), оскільки була виключена із Списку осіб, членів КСП «Зоря», які мають право на одержання земельної частки (паю), на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю; у ОСОБА_2 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) у колишньому КСП «Зоря», доказів належності їй на час смерті права на земельну частку (пай) позивачем не надано; за життя ОСОБА_2 не оскаржувала виключення її зі Списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю; питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу, який би підтверджував наявність у неї права на земельну частку (пай), за життя спадкодавця не вирішувалося, тому підстави для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування відсутні, оскільки ОСОБА_2 , як спадкодавець, такого права за життя не набула. За наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог. Відтак, не підлягають задоволенню заяви представників відповідачів про застосування строків позовної давності.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чоловський О. М., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвали нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не встановив всі обставини справи, які, зокрема, полягають в тому, що спадкодавець ОСОБА_2 помилково не була включена до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, а невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай), що підтверджується п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Висновки суду щодо відсутності у покійної ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку (пай) є помилковим. Так, у матеріалах справи у документах щодо розробки технічної документації про розподіл земельних ділянок містяться списки осіб, які померли і спадкоємці яких мають право на отримання у власність земельних часток (паїв). Відтак, зазначене підтверджує доводи позивача, що право на земельну частку (пай) переходить у порядку спадкування до спадкоємців. Отже вважає, що ним надано достатньо доказів щодо включення та перебування ОСОБА_2 в членах КСП «Зоря» с. Пасинки Шаргородського району, які судом не взяті до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 15.09.2020, відповідач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні представник Пасинківської сільської ради - адвокат Костриця В. С. та представник Шаргородської районної державної адміністрації - Дмитришина Т. Г. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, своїх представників з належно оформленими повноваженнями до суду не направили, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.11 т.1).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.10 т.1).

Також, судом встановлено, що позивач у встановленому цивільним законодавством України порядку та у визначений строк прийняв та оформив спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , що вбачається із спадкової справи №841/2017 від 07.12.2017 (а.с.101-137 т.1), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.12.2019 №58728451 (а.с.100 т.1).

07.12.2017 позивачеві видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 ; спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Зоря» села Пасинки, Шаргородського району Вінницької області, розміром 2,79 в умовних кадастрових гектарах , без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0513053 виданий Шаргородською райдержадміністрацією 15.04.1999 та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 12.05.1999 за №2, належав ОСОБА_4 , матері спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої по заповіту, посвідченому виконкомом Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 01.03.1999, в реєстрі за №8, була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Вартість спадкового майна становить 24 508,34 грн. (а.с.134 т.1).

При цьому, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки донька померлої ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини, де б вона не була та з чого б не складалася, після смерті матері на користь ОСОБА_1 (а.с.104 т.1).

23.08.2019 державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніним О. О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай), оскільки неможливо перевірити склад спадкового майна в зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа, сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця (а.с.13 т.1).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що його матір ОСОБА_2 за життя не отримала сертифікату на право на земельну частку (пай) та з невідомих причин, але безпідставно, на його переконання, не була включена до Списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), так як за життя вона була членом КСП «Зоря».

Вказана обставина, на думку позивача, підтверджується копіями трудових книг, архівною довідкою №01-13-47 від 01.02.2019 року, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), довідкою №61 від 02.02.2002, виданою Пасинківською сільською радою Шаргородського району Вінницької області в тому, що ОСОБА_2 має право на земельну частку пай в розмірі 2,60 га в кількості 1 шт.

Також позивач та його представник під час судового розгляду справи стверджували, що у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку пай з моменту видачі та реєстрації Державного акту на право колективної власності ВН №1102128, який був зареєстрований та виданий за її життя 06.01.1995 на ім`я КСП «Зоря», членом якого спадкодавець була.

З трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 з 1975 року до 1983 року працювала свинаркою та дояркою у колгоспі «Расцвет» Ісаївської сільради Миколаївського району Одеської області (а.с.19-21 т.1).

Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 , ОСОБА_2 у 1983 році прийнята в колгосп «Зоря комунізму» дояркою (а.с.15 т.1).

13.03.2000 ОСОБА_2 розраховано з членів КСП «Зоря» в зв`язку з ліквідацією КСП та 14.03.2000 прийнято в члени ПП «Зоря» різноробочою (а.с.15 т.1).

Як вбачається із трудової книжки, в ній відсутній запис про прийняття ОСОБА_2 в члени КСП «Зоря», а лише про виключення зі членів КСП у 2000 році. ОСОБА_2 приймала трудову участь у громадському господарстві колгоспу, КСП впродовж 1983-1996 років, разом з тим, як вбачається із трудової книжки, починаючи з 1991 року по 1994 рік та з 1995 року по 1996 рік, у 1999 році та в 2000 році не виконувала річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві (а.с.17 т.1), а за 1997-1998 роки та 2000 рік взагалі відсутні відомості про роботу (а.с.18 т.1).

Вказана обставина підтверджується також архівною довідкою Шаргородського районного Трудового архіву Вінницької області від 01.02.2019 за №01-13-47 (а.с.22 т.1).

14.07.1995 КСП «Зоря» с. Пасинки Пасинківською сільською радою видано Державний акт на право постійного користування землею, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами Державних актів ІІ-ВН №002128 та ІІ-ВН №001227, які наявні в розпорядженні Пасинківської сільської ради.

Також судом встановлено, що 14.07.1995 Пасинківською сільською радою видано КСП «Зоря» с. Пасинки Державний акт на право колективної власності на землю серії ВН без номеру, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами Державних актів серії ВН, які наявні в розпорядженні відповідача Пасинківської сільської ради та надані для огляду в судовому засіданні.

Додатком №1 до Державного акту на право колективної власності на землю є Список громадян членів КСП «Зоря», який складається із 651 громадянина, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами Державних актів на право колективної власності на землю серії ВН без номеру, які наявні в розпорядженні Пасинківської сільської ради і в яких міститься вказаний Список.

Спадкодавець ОСОБА_2 була включена до Списку громадян членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» під номером 231, але навпроти її прізвища міститься позначка синім чорнилом мінус «», як і навпроти прізвищ інших громадян, зокрема, діда позивача ОСОБА_6 (№487), що не заперечується позивачем, який стверджував, що дід не отримував земельного сертифікату, так як був помилково включений у Список, на відміну від баби позивача ОСОБА_4 (№488), яка отримала земельний пай, який успадкувала ОСОБА_2 .

Отже судом встановлено, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що ОСОБА_2 була членом КСП «Зоря» с. Пасинки на момент видачі КСП Державного акту на право колективної власності на землю, що вбачається як із трудових книжок, в яких відсутній запис про прийняття ОСОБА_2 в члени КСП «Зоря», а лише про виключення зі членів КСП у 2000 році, що не підтверджує її членства у КСП на момент видачі КСП Державного акту на право колективної власності на землю, так і з дослідженого судом Списку громадян членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря», в якому спадкодавець виключена.

Відомості щодо виходу спадкодавця ОСОБА_2 на пенсію також відсутні в матеріалах справи, оскільки не надані позивачем.

З довідки відповідача Пасинківської сільської ради від 13.06.2019 №301 вбачається, що ОСОБА_2 також немає у списку громадян власників сертифікатів на земельну частку (пай), яким надається право на виготовлення державних актів (а.с.24 т.1).

Вказана обставина підтверджується оглянутими в судовому засіданні двома Книгами реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються районною державною адміністрацією по с. Пасинки, а також Технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів ПП «Зоря» на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Так, з оглянутої в судовому засіданні Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів ПП «Зоря» на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області вбачається, що 13.03.2000 збори власників сертифікатів ПП «Зоря» с. Пасинки вирішили здійснити роботи по підготовці схеми поділу земель спільної власності на земельні частки (паї) згідно з розміром паїв, затверджених розпорядженнями №26 від 08.02.2000 (розмір земельної частки (паю) 2,60 кад.га) та №56 від 13.03.2000 (розмір земельної частки 1,19 кад.га).

08.05.2003 затверджено Акт розподілу земельних часток (паїв) між власниками земельних сертифікатів по Пасинківській сільській раді Шаргородського району Вінницької області, що вбачається із проаналізованої вище Технічної документації, у якому спадкодавець ОСОБА_2 відсутня.

Таким чином, вирішуючи вказаний спір, судом встановлено наявність передумов для набуття ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), оскільки вона працювала в КСП «Зоря» на час видачі йому Державного акта на право колективної власності на землю, але беззаперечні відомості про те, що вона була прийнята в члени КСП і залишилася членом зазначеного підприємства на 14.07.1995 відсутні.

Водночас, дії підприємства щодо виключення її із списку громадян-членів КСП «Зоря», які мають право на земельний пай, сама ОСОБА_2 за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

Таким чином, позивач не надав належні та допустимі докази, що померла ОСОБА_2 була членом КСП «Зоря» на час проведення паювання земель і видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визнання за спадкоємцем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки спадкодавець такого права за життя не набула.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ), передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до положень статей 22, 23 ЗК України, в редакції 1990 року, та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного Кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в порядку спадкування, оскільки його матір ОСОБА_2 за життя не отримала сертифікату на право на земельну частку (пай) та з невідомих причин, але безпідставно, на його переконання, не була включена до Списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), так як за життя вона була членом колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря».

Вказана обставина, на думку позивача, підтверджується копіями трудових книг, архівною довідкою №01-13-47 від 01.02.2019 року, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), довідкою №61 від 02.02.2002 року, виданою Пасинківською сільською радою Шаргородського району Вінницької області в тім, що ОСОБА_2 має право на земельну частку пай в розмірі 2,60 га в кількості 1 шт.

Також, позивач та його представник стверджують, що у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку пай з моменту видачі та реєстрації Державного акту на право колективної власності ВН №1102128, який був зареєстрований та виданий за її життя 06.01.1995 на ім`я КСП «Зоря», членом якого спадкодавець була.

Колегія суддів зазначає, що позивач має довести, що його мати за життя фактично набула право, яке він просить визнати за ним у порядку спадкування,

Першим із критеріїв одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі N 696/1268/16-ц (провадження N 61-7892св18), від 17 березня 2020 року у справі N 396/1683/18-ц (провадження N 61-9879св19).

Проте,як правильнозазначив судпершої інстанціїпозивачем не надано належних та допустимих доказів того, що померла ОСОБА_2 була членом КСП «Зоря» с. Пасинки Шаргородського району на час проведення паювання земель і видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Надані позивачем трудові книжки, в яких відсутній запис про прийняття ОСОБА_2 в члени КСП «Зоря», а також архівна довідка Шаргородського районного Трудового архіву Вінницької області від 01.02.2019 року за №01-13-47 підтверджують наявність трудових відносин ОСОБА_2 із КСП «Зоря», проте не є достатніми для підтвердження факту членства в КСП на момент видачі КСП Державного акту на право колективної власності на землю, так і досліджений судом Список громадян членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря», в якому спадкодавець виключена.

Так, статтею 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що організація та оплата праці працівників могла здійснюватися на різних підставах: трудові відносини членів підприємства (регулюються цим Законом і статутом підприємства), трудові відносини громадян найманих працівників, які працюють за трудовим договором або контрактом (регулюється законодавство про працю України).

Зазначені обставини можуть підтверджуватися архівними копіями заяви особи про добровільний вступ до членів підприємства, рішень загальних зборів або зборів уповноважених, правління підприємства про прийняття в члени КСП (згідно з їх компетенцією, встановленою Статутом) тощо.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Як встановлено матеріалами справи, Державний акт на право колективної власності ВН № 1102128 був зареєстрований та виданий 06.01.1995, а ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ОСОБА_2 за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

А тому доводи апеляційної скарги щодо помилкового невнесення спадкодавця ОСОБА_2 до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася та була прийнята у 2008 році, то спадкові правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Статтями 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про порядок набуття та припинення прав спадкоємцями в порядку спадкування.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її… Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296 ЦК України).

За приписами ст. 1217, 1218 ЦК України та ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року №666/94 право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.

Пунктом 11 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно із ст. 116 ЗК України в редакції, що діє на час розгляду справи, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, на що посилається позивач.

Разом з тим, вказана норма не підлягає застосуванню, оскільки до спірних правовідносин визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, необхідно застосовувати ЗК в редакції на час виникнення такого права у спадкодавця, тобто у редакції 1990 року.

Встановивши,що спадкодавцю ОСОБА_2 не видававсясертифікат направо наземельну частку(пай)у КСП«Зоря»,а доказівналежності їй на час смерті права на земельну частку (пай) у колективній власності на землю позивачем не надано, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на вказану земельну частку (пай).

Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення його прав на спадкування після смерті матері, оскільки він має право на спадкування лише тих її прав та обов`язків, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно дослідивши обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чоловський Олександр Миколайович, залишити без задоволення, а рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 липня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2020 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник