ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/16143/18

адміністративне провадження № К/9901/6149/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року (суд у складі судді Смолія І.В.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (суд у складі: судді-доповідача - Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - Департамент).

2. Ухвалою Окружного адмінстративного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року залучено до участі у справі № 826/16143/18 у якості другого відповідача - Національну поліцію України (далі - відповідач, НП України).

3. Із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив зобов`язати НП України зарахувати йому - полковнику поліції до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції, що станом на 14 травня 2012 року становила 13 років 08 місяців 27 днів.

3.1. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем протиправно не включено до вислуги років у поліції наявну у нього вислугу років у податковій міліції.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції ДПС України та Міндоходів України в період з 17 липня 1998 року по 14 травня 2012 року.

5. З 14 травня 2012 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справи.

6. З 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України.

7. Позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою про надання інформації щодо вислуги років.

8. Листом від 12 вересня 2018 року №К-313о/п/42-02/04-18 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомив позивача, що станом на 07 листопада 2015 року вислуга років останнього становила 03 роки 05 місяців 23 дні, зазначивши, що вислуга років в органах державної податкової служби України не зараховується до стажу служби в поліції.

9. Вважаючи дії відповідача з приводу обчислення вислуги років неправомірними, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Окружний адміністративний суд м. Києва своїм рішенням від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 та вийшов за межі позовних вимог.

10.1. Визнав протиправним не зарахування Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України позивачу вислуги років у поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції.

10.2. Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції.

11. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що служба позивача в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)

12. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

13. В касаційній скарзі зазначено, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено принцип юридичної визначеності, неправильно застосовано норму матеріального права, що безпосередньо регулює спірні правовідносини та має імперативний характер, також не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19.

14. Представником відповідача зазначено, що органи Державної податкової служби України ніколи не були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а працівники цих органів ніколи не перебували в кадрах цього міністерства, служба в органах Державної податкової служби України не є службою в органах внутрішніх справ, а тому висновки судів попередніх інстанцій про тотожність їх правових статусів є безпідставними припущеннями та не ґрунтуються на законодавчих нормах.

15. На думку відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не враховано під час ухвалення оскаржуваних рішень частину другу статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», яка містить вичерпний перелік складових (посад, періодів служби тощо), які включаються до стажу служби в поліції.

16. Департаментом подано до Верховного Суду лист, в якому зазначено про підтримання в повному обсязі правової позиції, викладеної в касаційній скарзі відповідача.

17. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

18. Вказав, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не розширювали перелік складових, які включаються до стажу служби в поліції, а лише констатували, що служба в податковій міліції має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України.

19. Також ОСОБА_1 у відзиві наголосив на безпідставне посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19, оскільки правовідносини у цій справі не є тотожними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається.

20. На думку позивача, служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус , як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

21. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

23. Згідно зі статтею 2 Закону № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

24. Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

25. Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

26. Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

27. Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

28. Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

29. Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

30. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

31. Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

32. Статтями 24, 26 Закону №509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

34. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

35. Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

36. НП України подала касаційну скаргу до Верховного Суду у березні 2020 року.

37. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діє на момент розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.

38. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 19 березня 2020 року підставою для відкриття цього касаційного провадження стала відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), а саме - статті 78 Закону №580-VIII.

40. Предметом спору у даній справі є зарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції.

41. Судами встановлено, що позивач проходив службу в податковій міліції ДПС України та Міндоходів України в період з 17 липня 1998 року по 14 травня 2012 року.

42. Як вже зазначалось, згідно зі статтею 78 Закону №580-VIII, до служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України.

43. У свою чергу, приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, на цих осіб поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

44. Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, Верховний Суд приходить до висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

45. Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції.

46. Також є необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 права на зарахування спірного стажу служби, внаслідок відсутності підпорядкування Державної податкової служби України Міністерству внутрішніх справ України. Визначаючи наявність чи відсутність такого права необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

47. Верховний Суд, враховуючи вказані правові норми, приходить до висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Даний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції було присвоєно спеціальне звання - лейтенант податкової міліції, а в подальшому старший лейтенант податкової міліції, яке у свою чергу призначалось на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

48. Посилання представника НП України у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19 є необґрунтованим, оскільки предметом спору у цій справі є врахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі. Отже, правовідносини у справі, що розглядається та у справі №520/903/19 не є подібними.

49. Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

50. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

51. Інші доводи та аргументи відповідача, наведені ним у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду НП України із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

52. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга НП України задоволенню не підлягає.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 826/16143/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська