ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 806/2519/17

адміністративне провадження № К/9901/58441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Радишевської О. Р., Смоковича М. І.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 806/2519/17

за позовом Державної служби України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу"

про застосування заходів реагування

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Капинос О. В.,

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М. М., суддів Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 18 вересня 2017 року Державна служба України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області (далі - позивач, Держпраці) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (далі - відповідач, Товариство), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу", шляхом зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: робіт в колодязях, до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 08 вересня 2017 року №1441/09.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Управлінням Держпраці у Житомирській області проведено планову перевірку підприємства на предмет перевірки стану охорони праці, дотримання вимог законодавчих та нормативних актів з охорони праці та промислової безпеки, про що складено акт від 08 вересня 2017 року. Перевіркою встановлено порушення вимог статті 13 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII), які створюють загрозу життю працівників підприємства.

2.1. Позивач уважає, що відповідачем допущено порушення вимог Закону України "Про охорону праці", а тому, посилаючись на приписи частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до відповідача.

3. Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на підприємстві відсутні колодязі, які визначені та підпадають під дію НПАОП 0.00-5.11-85 від 20 лютого 1985 року. На підприємстві не проводяться газонебезпечні роботи в колодязях, визначені у НПАОП 0.00-5.11-85. Крім того, вказав, що на підприємстві є в наявності сигналізатор газу Лелека ИР 2007 року випуску заводський № 1975 , який здійснює контроль небезпечної концентрації газу в повітрі на об`єктах де працюють люди. Також повідомив, що на підприємстві є індикатор газу побутовий "Страж". Тому, висновки з акту перевірки вважає неправомірними, а позов безпідставним.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Згідно з направленням на проведення перевірки від 30 вересня 2017 року № 1441/09 та на підставі наказу від 30 серпня 2017 року посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області було проведено планову перевірку ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" на предмет дотримання законодавчих та нормативних актів з охорони праці та промислової безпеки, а також ведення робіт, пов`язаних з використанням та переробкою мінеральної сировини.

5. За результатами перевірки складено акт перевірки від 08 вересня 2017 року № 1441/09 (далі - акт перевірки).

6. Висновками акта перевірки установлено порушення Закону України "Про охорону праці", НПАОП, зокрема, що стосується позовних вимог: на підприємстві відсутні газоаналізатори, або лампи ЛБВК, для виконання робіт в колодязях, чим порушено вимоги п. 2.10. НПАОП 0.00-5.11-85 "Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт".

7. З метою усунення виявлених порушень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, виявлених під час перевірки, відповідача було зобов`язано усунути встановлені перевіркою порушення.

8. За результатами позапланової перевірки суб`єкта господарювання встановлено, що порушення в частині відсутності газоаналізаторів, або лампи ЛБВК, для виконання робіт в колодязях не усунуто, що підтверджується актом позапланової перевірки від 29 вересня 2017 року №1669/09-0095.

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що газоаналізатор - це прилад для визначення якісного і кількісного складу сумішей газів. Лампа ЛБВК - це прилад для виявлення (індикації) загазованості повітряного середовища у водопровідних, каналізаційних колодязях.

10. Сигналізатор газу Лелека ИР 2007 року та індикатор газу побутовий "Страж", що підтверджується технічними паспортами до вказаних пристроїв, не у повному обсязі контролюють та виявляють концентрацію газу в загазованих приміщеннях, а лише деякі з видів газі (в основному природного газу), що не може належним чином виявити та встановити загазованість відповідного об`єкта та готовність його до експлуатації чи виконання в ньому відповідних робіт.

11. Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій, доказів того, що індикатор газу побутовий "Страж" використовується та обліковується саме на цьому підприємстві, представником відповідача не надано.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено:

12.1. Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу", шляхом зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: робіт в колодязях, до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 08 вересня 2017 року №1441/09.

13. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що роботи усередині колодязів відносяться до газонебезпечних робіт, тобто, до робіт підвищеної небезпеки та саме роботодавець повинен забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. У порушення вимог статті 13 Закону №2694-XII та пункту 2.10. НПАОП 0.00-5.11-85 "Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт" для виконання газонебезпечних робіт в колодязях підприємство не забезпечено газоаналізатором або лампою ЛБВК.

14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки станом на дату розгляду цієї справи порушення, які стали підставою для звернення позивача з цим позовом для застосування заходів реагування, а відповідач не усунув та не спростував документально відсутність факту їх вчинення, враховуючи, що ці порушення створюють загрозу життя та здоров`ю людей, позовні вимоги підлягають задоволенню.

ІV. Касаційне оскарження

15. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 06 серпня 2018 року.

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що є секретарем ради трудового колективу, уважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що відповідно до змісту статті 57 Конституції України, пунктів 1 та 3 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», пункту 5.4 наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів в органах юстиції та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності, але не раніше дня доведення до відома населення.

17. Скаржник також уважає, що судове рішення прийнято незаконним складом суду, адже було заявлено відвід колегії суддів, який не був розглянутий згідно з вимогами КАС України.

18. Ще одним доводом касаційної скарги є те, що суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення російськомовною інструкцією, яка не була належним чином зареєстрована та оприлюднена.

19. У зв`язку із зазначеним скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

20. Касаційна скарга скаржника не містить клопотання про розгляд справи за її участі або за участі її представника.

21. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу № 806/2519/17 (суддя-доповідач Гімон М. М., судді Стародуб О. П., Мороз Л. Л.).

22. 13 червня 2018 року справа № 806/2519/17 надійшла до Верховного Суду.

23. 24 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство просило задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення по суті спору.

24. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача.

25. 25 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяви суддів Верховного Суду (суддя-доповідач Гімон М. М., судді Стародуб О. П., Мороз Л. Л.) про самовідвід з підстав того, вони були помилково визначені суддями в казаній категорії справ.

26. 26 вересня 2018 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 993/0/78-18 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 25 вересня 2018 року про відведення судді-доповідача Гімона М. М., суддів Стародуба О. П., Мороз Л. Л. від розгляду матеріалів касаційних скарг.

27. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 вересня 2018 року визначено склад суду: головуючого суддю Бевзенка В. М., суддів Білоуса О. В., Данилевич Н. А.

28. 28 вересня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано заяву відповідача про недовіру та відвід суддям Гімону М. М., Стародубу О. П., Мороз Л. Л .

29. 07 травня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 756/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 16 квітня 2020 року № 5), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг

30. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 травня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Радишевську О. Р., Смоковича М. І.

V. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

31. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

33. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

36. Частиною першою статті 4 Закону №877- V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках передбачених законом.

37. Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V установлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

38. За частиною п`ятою статті 4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

38.1. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

39. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2694-XII державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

40. Згідно із статтею 13 Закону № 2694-XII роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

40.1. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

- Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

41. Статтею 38 Закону № 2694-XII передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

42. Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

43. Відповідно до статті 39 Закону № 2694-XII посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, у тому числі, забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

44. Частиною першою статті 3 Закону № 2694-XII визначено, що законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

45. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 2694-XII нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

46. Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 2694-XII опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці, за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування України та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

47. У частині третій статті 28 Закону № 2694-XII визначено, що нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

48. Наказом Державної служби України з питань праці від 10 липня 2017 року №88 затверджено Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці, до якого, зокрема, віднесено НПАОП 0.00-5.11-85 «Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт» від 20 лютого 1985 року, затверджена Держгіртехнагляд СРСР (далі - Інструкція).

49. Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08 червня 2004 року №151, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 2004 року за N 778/9377 (далі - Положення про Реєстр НПАОП).

50. Відповідно до пункту 2 Положення про Реєстр НПАОП Реєстр НПАОП - це банк даних, який складається і ведеться з метою забезпечення єдиного обліку та формування відповідного інформаційного фонду цих актів.

50.1. Включенню до Реєстру НПАОП підлягають НПАОП, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці, та нормативно-правові акти колишнього СРСР з питань охорони праці, які діють на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

51. Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

52. Згідно п.1.5 Інструкції до газонебезпечних відносяться роботи, пов`язані з оглядом, чищенням, ремонтом, розгерметизацією технологічного устаткування, комунікацій, у тому числі роботи усередині місткостей (апарати, сушарні барабани, печі сушарні, реактори, резервуари, цистерни і інше аналогічне устаткування, а також колектори, тунелі, колодязі, і інші аналогічні місця), при проведенні яких є або не виключена можливість виділення в робочу зону, визначувану відповідно до ГОСТ 12.1.005-76, вибухо і пожежонебезпечної або шкідливої пари, газів і інших речовин, здатних викликати вибух, загоряння, зробити шкідливу дію на організм людини, а також роботи при недостатньому вмісті кисню (об`ємна доля нижче 20%).

53. Пунктом 1.4 Інструкції установлено, що на кожному підприємстві повинна бути розроблена загальнозаводська інструкція, яка уточнює порядок підготовки і безпечного проведення газонебезпечних робіт, враховуючи конкретні виробничі умови, яка узгоджується з газорятувальною службою (ГРС), службою техніки безпеки, затверджується головним інженером і комітетом профспілки. Вимоги безпеки цієї інструкції повинні бути не нижче вимог галузевої інструкції.

54. Відповідно до абзацу 2 пункту 1.6 Інструкції на кожному підприємстві повинні здійснюватися заходи зі скорочення кількості газонебезпечних робіт і підвищенню рівня їх безпеки шляхом удосконалення технологічних процесів і їх апаратурного оформлення, впровадження сучасних методів діагностики, засобів гідравлічного, механічного, хімічного очищення технологічного устаткування і комунікацій, оснащення технологічних схем грошовими коштами блокування окремих вузлів і апаратів і тому подібне.

55. Пунктами 4.1 - 4.2. Інструкції передбачено, що підготовку об`єкта до проведення на ньому газонебезпечної роботи здійснює експлуатаційний персонал цеху (виробництва) під керівництвом відповідального за підготовку.

55.1. Для підготовки об`єкта (обладнання, комунікацій і т.п.) до газових робіт повинен бути виконаний весь комплекс підготовчих робіт, передбачених у відповідних інструкціях і наряді-допуску.

55.2. При цьому повинні бути вжиті заходи щодо зменшення ступеня небезпеки газонебезпечної роботи зняттям тиску, видаленням шкідливих і вибухонебезпечних продуктів, шляхом виключення їх надходження із суміжних технологічних систем, виключення можливих джерел іскроутворення.

56. Згідно з пунктом 2.10 Інструкції відповідальний за проведення газонебезпечної роботи зобов`язаний: спільно з відповідальним за підготовку об`єкту перевірити повноту виконання підготовчих заходів, готовність об`єкту до проведення робіт; перевірити у виконавців наявність і справність засобів індивідуального захисту, інструменту і пристосувань, їх відповідність характеру виконуваних робіт; провести інструктаж виконавців про правила безпечного ведення робіт і порядок евакуації потерпілого з небезпечної зони (зразковий перелік питань, що освітлюються при інструктажі); повідомити газорятувальну службу (службу техніки безпеки) про готовність об`єкту і виконавців до проведення робіт; за узгодженням з начальником зміни і при отриманні підтвердження про можливості виконання газонебезпечної роботи від представника ГРС (газорятувальну служби), засвідченого їх підписами в пункті 14 наряду-допуску, а при необхідності в журналі обліку газонебезпечних робіт, що виконуються без оформлення наряду-допуску.

VІ. Позиція Верховного Суду

57. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

60. Підставою позову у цій справі позивачем визначено те, що за наслідками планової перевірки відповідача виявлено порушення вимог статті 13 Закону № 2694-XII, пункту 2.10. НПАОП 0.00-5.11-85 "Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт", які створюють загрозу життю працівників підприємства, а саме: на підприємстві відсутні газоаналізатори, або лампи ЛБВК, для виконання робіт в колодязях.

61. Доводи касаційної скарги можна розподілити на дві групи: 1) щодо неможливості застосування до спірних правовідносин НПАОП 0.00-5.11-85 "Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт"; 2) розгляд справи неповноважним складом суду.

62. Неможливість застосування до спірних правовідносин НПАОП 0.00-5.11-85 "Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт" доводиться скаржником на підставі двох груп обставин: нереєстрація цього нормативного правового акта в Міністерстві юстиції України, а також відсутність оприлюдненого тексту цього акта, складеного українською мовою.

63. Досліджуючи ці аргументи скаржника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що саме Держпраці веде державний реєстр нормативно-правових актів з питань праці, охорони праці, зайнятості населення та гігієни праці, державний реєстр об`єктів підвищеної небезпеки відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96, а також Положення про Державний реєстр НПАОП.

64. Можливість тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР до прийняття відповідних актів законодавства України передбачено Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", якою установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

65. На виконання постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 у пункті 2 Положення про Реєстр НПАОП визначено, що включенню до Реєстру НПАОП підлягають НПАОП, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці, та нормативно-правові акти колишнього СРСР з питань охорони праці, які діють на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

66. Верховний Суд зазначає, що положення постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", так само як і НПАОП 0.00-5.11-85 "Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт" неконституційними не визнавалися, отже, позивач, так само як і суди попередніх інстанцій, правомірно застосували їх до спірних правовідносин.

67. Відсутність перекладу нормативного правового акта державною мовою також за чинним законодавством не є підставою для незастосування нормативного правового акта, отже, в цій частині доводи касаційної скарги є також безпідставними.

68. Щодо твердження скаржника про розгляд справи неповажним складом суду, то воно обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції не розглянув належним чином клопотання скаржника про відвід.

69. Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала заяву про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу».

70. 29 травня 2018 року під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала заяву про відвід колегії суддів Капустинського М. М., Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В.

71. 29 травня 2018 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду відмовлено у розгляді заяви про відвід колегії суддів відмовлено, з тих підстав, що Суховерська Н. П. як заявник, яка приєднується до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу», не набуває статусу учасника справи з правами, передбаченими статтями 36, 39, 44 КАС України.

72. Оцінюючи цю групу доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

73. Відповідно до статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

74. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

75. Частинами першою, другою статті 49 КАС України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

76. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

77. Верховний Суд зауважує, що КАС України містить спеціальне правило, за яким особа, яка не брала участі у справі, може звернутися до суду апеляційної та (або) касаційної інстанцій за захистом своїх прав, якщо суд розв`язав питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

78. Зокрема, частиною першої статті 302 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, у будь-який час до початку апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

79. Натомість та обставина, що особа, яка не брала участі у справі, приєдналася до апеляційної скарги у порядку частини першої статті 302 КАС України, не надає такій особі процесуального статусу учасника справи [сторони у справі (позивача чи відповідача) або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору чи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (відповідача)], оскільки особа може набути статус учасника справи винятково в порядку, встановленому нормами КАС України.

80. Такими нормами є, зокрема, положення частин першої та другої статті 49 КАС України, які передбачають процедуру вступу в справу як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, так і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (відповідача).

81. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 28 травня 2020 року в справі №826/10888/18.

82. Враховуючи, що ОСОБА_1 подала заяву про відвід як особа, яка приєдналася до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу», Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вона не набуває статусу учасника справи з правами, передбаченими статтями 36, 39, 44 КАС України.

83. Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» про недовіру та відвід суддям Гімону М. М., Стародубу О. П., Мороз Л. Л. зареєстровано у Верховному Суду 28 вересня 2018 року, натомість 26 вересня 2018 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 993/0/78-18 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 25 вересня 2018 року про відведення судді-доповідача Гімона М. М., суддів Стародуба О. П., Мороз Л. Л. від розгляду матеріалів касаційних скарг.

84. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 вересня 2018 року визначено склад суду: головуючого суддю Бевзенка В. М., суддів Білоуса О. В., Данилевич Н. А.

85. Отже, на момент надходження до Верховного Суду заяви відповідача про недовіру та відвід суддям Гімону М. М., Стародубу О. П., Мороз Л. Л. справа розглядалася в іншому складі суду.

86. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги, є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VІІ. Судові витрати

87. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в справі № 806/2519/17 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Н.В. Шевцова

О. Р. Радишевська

М. І. Смокович