Справа № 462/4435/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

судді Постигач О.Б.

секретаря Тимощук І.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 ,

представника третьої особи без самостійних вимог Скочко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про демонтаж огорожі,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати самочинно встановлену на землях комунальної власності міста біля будинку АДРЕСА_1 збірно-розбірну бетонну огорожу довжиною 9,5 м. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Відповідачкою ОСОБА_3 всупереч рішенню Львівської міської ради №472 від 07.05.2004 року «Про затвердження положення про порядок влаштування огорож у м. Львові» встановлено огорожу без дозвільних документів. Зазначає, що встановлена огорожа порушує його право як співвласника будинку, він не має доступу до зовнішніх стін будинку та вікон, оскільки огорожею перекритий до них доступ, чим порушуються його права власності, також під загрозою протипожежна безпека будинку. В підтвердження самочинності будівництва огорожі свідчить розпорядження Залізничної районної адміністрації від 18.05.2015 р. №268, яким гр. ОСОБА_3 рекомендовано у термін до 01.06.2015 року демонтувати збірно-розбірну бетонну огорожу довжиною 9,5 м. самочинно встановлену біля буд. АДРЕСА_1 . Просить позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова 01 серпня 2019 року позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 демонтувати самочинно встановлену на землях комунальної власності міста біля буд. АДРЕСА_1 збірно-розбірну бетонну огорожу довжиною 9,5 м. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 561,20 коп., на користь держави судовий збір у розмірі 561,20 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 серпня 2019 року в частині задоволення позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії скасовано та провадження у справі закрито. В решті рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Верховний Суд розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова у складі судді Румілової Н. М. від 01 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Ніткевича А. В., Струс Л. Б., від 23 жовтня 2019 року зазначив, що оскільки касаційна скарга ОСОБА_3 містить доводи лише у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому законність й обґрунтованість оскаржуваних судових рішень переглядається судом касаційної інстанції лише у цій частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку з вищенаведеним, справу було передано для автоматизованого розподілу. У відповідності до вимог ст.33 ЦПК України, автоматизованою системою документообігу суду 26 травня 2020 року для розгляду вказаної справи було визначено суддю Постигач О.Б.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.05.2020 року вказану справу прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, дали пояснення аналогічно наведеним в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечила, дала пояснення аналогічно наведеним в письмових поясненнях долучених до матеріалів справи та зазначила, що нею не було влаштовано нової огорожі, а було замінено стару, ржаву металеву сітку на декоративний залізобетонний паркан без фундаменту, простого типу ще у 2008 році, а згідно з Переліком будівельних робіт затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року №1104 на влаштування, ремонту, заміни парканів дозволів не вимагається. Також зазначила, що спірний паркан був нею замінений з метою захисту від неправомірних дій щодо неї та її майна з боку позивача. Просила у позові відмовити .

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

В судовому засіданні представник третьої особи ЗРА ЛМР пояснила, що відповідно до п. 5.1 Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові., затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.09.2011р. №834, Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.09.2011р. №835, п.14 Правил благоустрою і утримання території м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р. №376 особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт. Однак всупереч зазначеному відповідачем, без отримання відповідного дозволу, на землях комунальної власності міста біля будинку АДРЕСА_1 самочинно встановлено збірно-розбірну бетонну огорожу довжиною 9,5 м. Просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, третіх осіб, дослідивши наявні матеріали справи, суд виходить з наступного.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сім`ї Папіж та сім`ї ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить по 5/18 часток будинку кожному, що підтверджується довідкою ЛКП «Скнилівок» від 03.06.2015 року /а.с. 5 том 1/.

20.02.2015 р. позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, в якій просив перевірити та прийняти міри щодо самочинно встановленої ОСОБА_3 бетонної огорожі по АДРЕСА_1 /а.с. 13 том. 1/.

Згідно акту ЛКП «Скнилівок» від 12.03.2015 р. встановлено, що співвласницею будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 влаштовано бетонну огорожу розміром 4,00 м х 5,50 м біля вказаного будинку /а.с. 6 том 1/.

Згідно п.20.1.24 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376, відповідно до п.44 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні накладаються стягнення, передбачені ст.ст.82,152 КУпАП за порушення вимог цих Правил, а саме у сфері благоустрою території за самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території.

Пунктом 1.10 Правил благоустрою м. Львова визначено, що мала архітектурна форма - штучний архітектурно-об`ємний елемент (лави, урни, зупинки громадського транспорту, паркани, огорожі тощо).

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Положенням про порядок влаштування огорож у м.Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011р. №834, встановлено, що огорожі земельних ділянок необхідно влаштовувати по межі земельних ділянок, визначених документами на землекористування.

Висота огорожі повинна відповідати вимогам СН-441-72*,але не перевищувати 2,0 м від рівня поверхні землі (не враховуючи висоту огорожі, що служить підпірною стіною). Нижня, цокольна частина огорожі може бути глухою, висота якої не повинна перевищувати 0,75 м. Верхня частина огорожі повинна бути прозорою. Коефіцієнт прозорості (відношення прозорих частин огорожі до суцільних частин огорожі) повинен бути більшим за 50 (п`ятдесят) відсотків.

Особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт.

Як вбачається з Витягу з протоколу №13 засідання міжвідомчої комісії від 21.04.2015 року на розгляді комісії перебувала заява ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , співвласників будинку АДРЕСА_1 , та інформація ЛКП «Скнилівок» щодо самочинно встановленої гр. ОСОБА_3 збірно-розбірної бетонної огорожі, довжиною 9,5 м біля житлового будинку зі сторони АДРЕСА_1 вирішено рекомендувати ОСОБА_3 демонтувати вказану огорожу /а.с. 4 том 1/.

Згідно до Розпорядження за №268 від 18.05.2015 року висновок міжвідомчої комісії протокол №13 від 21.04.2015 затверджено. Рекомендовано гр. ОСОБА_3 , співвласниці буд. АДРЕСА_1 , в термін до 01.06.2015 р. демонтувати збірно-розбірну бетонну огорожу довжиною 9,5 м, самочинно встановлену на землях комунальної власності міста біля частини житлового будинку АДРЕСА_1 /а.с. 3 том 1/.

З метою добровільного виконання зазначеного розпорядження ЛКП «Скнилівок» 23.05.2015р. та 28.05.2015 р. направляло відповідачу попередження про добровільне виконання вимог розпорядження Залізничної районної адміністрації №268 від 18.05.2015 року /а.с. 8, 9а том 1/.

Однак відповідач ОСОБА_3 в зазначений термін добровільно не виконала вимоги розпорядження.

На підставі вказаного протоколу, 30.03.2015 року Адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради прийнято постанову № 47 про накладення гр. ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП /а.с. 14 том 1/.

Згідно постановиВосьмого апеляційногоадміністративного судувід 07.02.2019р.,яка набралазаконної сили,у квітні2015року ОСОБА_3 звернулася досуду зпозовом доЗалізничної районноїадміністрації Львівськоїміської радипро скасуванняпостанови адміністративноїкомісії приЗалізничній районнійадміністрації Львівськоїміської радиу справіпро адміністративнеправопорушення. Позивачка просила скасувати постанову адміністративної комісії від 30 березня 2015 року № 47 про накладення на неї, ОСОБА_3 , адміністративного стягнення - штрафу у розмірі 340 грн за порушення статті 152 КУпАП /а.с. 238-244 том 1/.

Вищевказаною постановою встановлено, що ОСОБА_3 було влаштовано огорожу без відповідного дозволу (розпорядження) районної адміністрації зі сторони вул. Зоряна, яка є житловою вулицею місцевого значення у м. Львові.

Враховуючи те, що у позивачки був відсутній дозвіл Залізничної районної адміністрації на встановлення нової огорожі біля будинковолодіння АДРЕСА_1 зі сторони вулиці, у адміністративної комісії були правові підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності відповідно до статті 152 КУпАП.

Доводи позивачки в частині того, що дозвіл ЗРА ЛМР на встановлення нової огорожі замість старої не був необхідний, в силу наведеного вище, є помилковими.

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Згідно із статтею 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до частини третьої статті 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. (стаття 83 ЗК України).

Судом також встановлено, що земельна ділянка будинковолодіння АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності та знаходиться у спільному користуванні мешканців будинку АДРЕСА_1 .

З акту ЗРА ЛМР від 10.09.2020 р. вбачається, що при здійсненні обстеження спірної огорожі встановлено, що розмір огорожі становить 9,50 м, огорожа бетонна, збірно-розбірна, зовнішня сторона огорожі (з сторони вулиці) розмір - 4,0 м, внутрішня сторона огорожі (з подвір`я) розмір 5,50 м. Вказана огорожа встановлена гр. ОСОБА_3 , співвласницею будинку АДРЕСА_1 . Документів на встановлену огорожу не представлено /а.с. 182 том 3/.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (абз.2 п.33). Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача (п.34).

В судовому засіданні ОСОБА_1 доведено та встановлено судом, що він є власником 5/18 частини будинку АДРЕСА_1 , що встановлення відповідачем спірного паркану не погоджено з власником земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності та з іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 , що встановлення спірного паркану створює ОСОБА_1 перешкоди у користуванні як своєю власністю, що підтверджується доданими до матеріалів справи фотографіями, з яких вбачається, що у позивача перекрито доступ до частини даху будинку та газових лічильників /а.с. 169 том 3/, так і тією частиною земельної ділянки, яка відгороджена внутрішньою бетонною перегородкою, та яка знаходиться у користуванні всіх співласників будинку.

Таким чином, судом встановлено що права ОСОБА_1 порушені в частині встановлення огорожі, що примикає до будинку зі сторони АДРЕСА_1 довжиною 5,50 м., однак частина огорожі, яка встановлена біля будинковолодіння АДРЕСА_1 зі сторони вулиці довжиною 4 м. жодним чином не перешкоджає позивачу у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

Суд не бере до уваги покликання ОСОБА_3 на те, що встановлення нею внутрішньої бетонної перегородки довжиною 5,50 м є правомірним та відбулось на тій частині земельної ділянки, яка перебуває у неї у приватній власності, оскільки судом встановлено що право власності на вказану земельну ділянку сторонами не оформлялось. При цьому судом встановлено, що будь-якої домовленості чи угоди щодо користування земельною ділянкою між співвласниками будинку не має.

За таких обставин, приймаючи до уваги вище викладене, наведений зміст та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів позов в частині демонтажу огорожі, яка встановлена біля будинковолодіння АДРЕСА_1 зі сторони вулиці довжиною 4 м. до задоволення не підлягає.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, слід розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 81, 89, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , співвласницю будинку АДРЕСА_1 , демонтувати самочинну встановлену на землях комунальної власності міста Львова внутрішню збірно-розбірну бетонну огорожу довжиною 5,50 м.

В задоволенню решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 275, 50 грн.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя Постигач О.Б.