Справа № 336/642/20

пр. № 2/336/1322/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Вельможко А.І.,

представника відповідача - Фофанова Я.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» моральної шкоди, спричиненої смертю особи.

В позові зазначили, що є матір`ю ОСОБА_2 , чия смерть сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною смерті є встановлений в медичному закладі діагноз: тропічна малярія, викликана плазмодієм фальципарум, гострий період, тяжкий перебіг, позагоспітальна пневмонія. Нещасний випадок у вигляді зараження інфекційним захворюванням - малярією, викликаною плазмодієм фальципарум, що характеризувалась тяжким перебігом, стався з ОСОБА_2 під час його відрядження в республіку Судан, яка є країною, ендемічною з малярії, відповідно до постанови Міністерства охорони здоров`я від 16.09.2004 року № 29. Відповідно до акту № 2-1 від 27.02.2017 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, умови, у яких ОСОБА_2 перебував під час відрядження у Республіці Судан з 4 листопада 2016 року по 28 грудня 2016 року, не виключали контакту з комарами-переносниками малярії під час перебування у виробничих та житлових приміщеннях, через відсутність засобів захисту від них. Смерть настала через недотримання роботодавцем вимог по створенню безпечних умов праці, що передбачені законодавством про працю та про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Як випливає з постанови Головного санітарного лікаря України «Про заходи щодо профілактики малярії в Україні» від 07.11.2011 року № 19, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов`язані проводити обов`язкове ознайомлення осіб, які від`їжджають до країн, ендемічних з малярії, з пам`яткою щодо профілактики малярії; забезпечити хіміопрофілактику хлорохіном (делагілом) осіб, які від`їжджають до країн, зазначених у додатку № 1 до постанови, який містить в означеному списку під порядковим номером 41 Республіку Судан. Препарат делагіл, яким мав бути забезпечений ОСОБА_2 , зареєстрований Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.04.2014 року № 294, строк дії якого простирався до 30 квітня 2019 року, тобто означений медичний препарат на законних підставах перебував в обігу в Україні на час направлення ОСОБА_2 у відрядження. Всупереч вказаних вимог законодавства ОСОБА_2 не лише не був забезпечений хіміопрофілактикою хлорохіном (делагілом), а й не був ознайомлений з пам`яткою щодо профілактики малярії, як випливає з висновку клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації. Умови перебування ОСОБА_2 у відрядженні не відповідали вимогам, встановленим у пам`ятці щодо профілактики малярії, за змістом якої в місцевості високого ризику зараження малярією у сутінки бажано перебувати у приміщенні, недосяжному для проникнення комарів, оснащеному кондиціонером та захисними сітками, а спати під сітчастою запоною, края якої треба старанно заправити під матрац. Як слідує з акту Н-5 від 27.02.2017 року, на час відрядження працівники АТ «Мотор Січ» мешкали в окремій двоповерховій квартирі чотирьохповерхового будинку, у дворі якого була велика калюжа. Житлові приміщення не були обладнані засобами захисту від проникнення до них комарів: віконні кватирки та вхідні двері не були закриті протимоскітними сітками, ліжка не були обладнані захисними сітчастими запонами. Віконні рами щільно не зачинялись.

У відповідності до вимог законодавства шкода, заподіяна смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Після смерті ОСОБА_2 позивач як мати має право на відшкодування моральної шкоди. Через раптову передчасну смерть ОСОБА_2 порушено нормальні життєві зв`язки позивача, яка зазнала глибоких емоційних страждань від цієї втрати, що пов`язані з усвідомленням непоправності передчасної кончини найближчої людини, яким є син, неможливості розраховувати на його моральну та матеріальну підтримку в старості, неприродності ситуації, коли доводиться ховати свою дитину. Означені страждання вплинули на соматичний стан ОСОБА_1 , яка є особою похилого віку, що страждає хронічними захворюваннями, чиє загострення сталося на тлі її глибоких переживань, за яких вона втратила сенс власного життя.

Оскільки глибокі моральні страждання є наслідком винної поведінки відповідача, що не забезпечив для ОСОБА_2 безпечні умови праці, просить стягнути з нього на свою користь 500000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Заходи забезпечення позову, доказів в справі не вживалися.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги позову, просить про його задоволення.

Представник позивача просить про ухвалення рішення на користь своєї довірительки.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову, зазначивши таке.

Суб`єкт господарювання з власної ініціативи неодноразово надавав родині позивача майнову допомогу, загальна вартість якої у 2017 році становить 78950 грн. Окрім того, роботодавець 25 січня 2017 року сплатив дружині ОСОБА_2 одноразові суми в розмірі 25000 грн. та 9975 грн. у зв`язку із здійсненими видатками з поховання та поминування померлого.

Знижує ступінь вини відповідача та спростовує доводи позову про безтурботне ставлення підприємства до здоров`я своїх працівників той факт, що ОСОБА_2 до поїздки у Судан проходив медичний огляд у медико-санітарній частині АТ «Мотор-Січ».

Окрім того, актом форми Н-1 встановлено, що в Україні немає зареєстрованих та дозволених до використання препаратів для профілактики та лікування малярії, а відповідно до інформації державної установи «Запорізький ОЛЦ МОЗ України» профілактичне щеплення з метою профілактики малярії не застосовується через відсутність вакцини, над розробкою якої працюють учені усього світу. Означене свідчить про об`єктивну неможливість надання ОСОБА_2 відповідних профілактичних та лікувальних препаратів з боку АТ «Мотор Січ».

Окрім наведених підстав для відмови у задоволенні позову, представник наголошує на необґрунтовано завищеному розмірі позовних вимог, які всупереч засад змагальності не підтверджені належними та допустимими фактичними даними та суперечать вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Необачлива поведінка самого потерпілого, який був достеменно обізнаний про небезпеку малярії, оскільки багато разів направлявся в подібні відрядження, та нехтування обов`язком опікуватися про власне здоров`я також зумовило настання тяжких наслідків і є підставою для зменшення розміру відшкодування, зауважує представник відповідача.

У зв`язку з приведеними міркуваннями просить про відмову у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував із відповідачем в трудових відносинах протягом сімнадцяти років двох місяців, працюючи на посаді інженера з технічного обслуговування, ремонту та діагностики авіаційної техніки експлуатаційно-ремонтного відділу акціонерного товариства «Мотор Січ» (а. с. 20). 14 січня 2017 року в стаціонарі медичного закладу сталася його смерть від тропічної малярії, викликаної плазмодієм фальципарум, з тяжким перебігом хвороби (а. с. 13).

За висновками комісії, що складала акт № 2-1 про нещасний випадок на виробництві, причиною нещасного випадку є зараження інфекційною хворобою - малярією - внаслідок контакту з комахами під час перебування у службовому відрядженні у країні, ендемічній з малярії (а. с. 32).

Право особи на відшкодування моральної шкоди встановлено статтею 23 ЦК України.

Підстави для настання відповідальності за спричинену моральну шкоду внормовані статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З наведеного випливає, що підставою для відшкодування моральної шкоди є сукупність таких передумов, як: наявність шкоди, винна, протиправна поведінка її завдавача та причинний зв`язок між означеними діями та настанням шкоди.

В силу ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

З наведених положень законодавства випливає, що за умови настання моральної шкоди, що пов`язана з виконанням трудових обов`язків, тягар відшкодування цієї шкоди працівникові покладається на власника або уповноважений ним органом, а у випадку смерті фізичної особи право отримати моральну шкоду мають перелічені в частині другій статті 1168 ЦК України особи.

Відповідно до постанови Міністерства охорони здоров`я України № 29 від 16.09.2004 року Республіка Судан є країною, ендемічною з малярії.

Як випливає, з постанови Головного санітарного лікаря України «Про заходи щодо профілактики малярії в Україні» від 07.11.2011 року № 19 підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов`язані проводити обов`язкове ознайомлення осіб, які від`їжджають до країн, ендемічних з малярії, з пам`яткою щодо профілактики малярії; забезпечити хіміопрофілактику хлорохіном (делагілом) осіб, які від`їжджають до країн, зазначених у додатку № 1 до постанови, який містить в означеному списку під порядковим номером 41 Республіку Судан.

З наведеного випливає, що обов`язок з забезпечення отримання особами, що від`їжджають до країн, ендемічних з малярії, медичними препаратами покладений на юридичну особу, яка видала розпорядження про відрядження.

Главою ХІ КЗпП України внормовано питання, пов`язані з охороною праці.

Зокрема, за змістом ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-побутові умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Обов`язок роботодавця створити на робочому місті в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони здоров`я встановлений і статтею 13 Закону України «Про охорону праці».

Обов`язок відшкодування суб`єктом господарювання шкоди, завданої здоров`ю працівника внаслідок порушення санітарного законодавства, встановлений статтею 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Зараження ОСОБА_2 сталося під час перебування потерпілого у Республіці Судан , направлення до якої він отримав у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, внаслідок контакту з комарами-переносниками малярії, чому сприяли умови перебування потерпілого в означеній державі, що полягали у великій кількості вказаних комах та відсутності засобів захисту від них. Під час перебування у відрядженні у Республіці Судан ОСОБА_2 не приймав профілактичні протималярійні препарати, оскільки вони не були видані в медико-санітарній частині акціонерного товариства «Мотор Січ» (за висновками комісії по складанню акту про нещасний випадок на виробництві).

Незабезпечення ОСОБА_2 всупереч вимог закону профілактичними протималярійними препаратами зумовило отримання ним хвороби - малярії, викликаної плазмодієм фальципарум, яка і стала причиною його смерті.

З огляду на встановлені судом обставини відповідач знехтував обов`язком забезпечення для працівника безпечних умов праці.

Такі дії підприємства перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням шкоди у вигляді смерті фізичної особи, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність матеріальних передумов для пред`явлення вимоги про відшкодуванні цієї шкоди.

На означений висновок суду не впливають твердження представника відповідача про відсутність зареєстрованого в Україні препарату для лікування та профілактики малярії, оскільки препарат делагіл, яким мав бути забезпечений ОСОБА_2 у відповідності до вимог постанови № 19 Головного державного санітарного лікаря України від 07.11.2011 року, зареєстрований Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.04.2014 року № 294, строк дії якого простирався до 30 квітня 2019 року, тобто означений медичний препарат на законних підставах перебував в обігу в Україні на час направлення ОСОБА_2 у відрядження.

У випадку застосування делагілу у країнах, де циркулюють стійкі до делагілу (хлорохіну) збудники малярії, для профілактики застосовують препарати ларіам (мефлохін), малоприм, як свідчить додаток № 4 до вказаної постанови.

Що стосується препарату ларіам, на момент відрядження ОСОБА_2 він був зареєстрований в Україні на підставі наказу Міністерства охорони здоровья № 665 від 24.09.2014 року, що діяв до 24 вересня 2019 року, тобто набуття та вживання вказаного медичного закладу цілком ґрунтувалось на вимогах закону.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про неспроможність та надуманість означених доводів, у зв`язку з чим не змінює свого висновку про винні протиправні дії відповідача, що перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з такого.

Відповідно до роз`яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд враховує вік людини, що передчасно пішла з життя, лише досягнувши 41 року, не вичерпавши повною мірою свого життєвого призначення; наявність у нього неповнолітніх дітей, потребу яких у спілкуванні з батьком неможливо переоцінити; непрацездатних за віком батьків, встановлені судом тісний емоційний зв`язок членів родини, теплоту та міцність стосунків між матір`ю та сином; біль матері від несподіваності та непоправності втрати.

Сильні психологічні переживання у зв`язку із втратою близької людини, з якою мати біологічно пов`язана ще до появи дитини на світ, посилюються усвідомленням завчасності кончини сина та протиправності його смерті, неприродністю життєвої ситуації, коли батьки змушені проводжати в останній путь свою дитину.

Похилий вік особи, що зазнала психологічних страждань, а також неможливість за вказаних обставин отримати будь-яку душевну компенсацію цих страждань ускладнюють відновлення емоційного здоров`я та звичного способу життя, прирікають позивача на безстрокове оплакування передчасної кончини сина.

Враховує суд і пояснення позивача в суді про погіршення її фізичного здоров`я, якого вона зазнала після смерті сина.

Разом з цим суд бере до уваги ту обставину, що вина відповідача по відношенню до виконання своїх обов`язків характеризується непрямим умислом, а також враховує і добровільну сплату відповідачем на користь сім`ї потерпілого грошових сум, що у сукупності становлять 113925 грн., виплата яких ґрунтується на зобов`язанні відповідача нести відповідальність лише за спричинену моральну шкоду, тому суд і оцінює ці суми як відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що сума у 250000 грн. у відшкодування моральних страждань потерпілої, які належить стягнути на користь неї з цивільного відповідача, є такою що ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості, є домірною як обставинам заподіяння шкоди, так і глибині душевних переживань позивача.

Судовий збір, пільги щодо сплати якого має позивач, у відповідності до правил цивільного процесуального законодавства, а також законодавства про судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.

Документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу треба покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», ЄДРПОУ 14307794, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 250 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Решту вимог залишити без задоволення.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», ЄДРПОУ 14307794, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15, у доход держави судовий збір в сумі 3750 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя О.В. Щаслива