РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2020 року

Київ

справа №9901/167/20

адміністративне провадження №П/9901/167/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,

секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.

за участю:

представника позивача - Ільченко Д.О.

представника відповідача - Долгов Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної ради України про визнання протиправними і скасування актів Верховної Ради України в частині,

ВСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

1. У липні 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Ільченко Дмитро Олегович звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Верховної ради України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та скасувати пункт 1, підпункти 1 та 4 пункту 3, пункти 4, 5, 7 Постанови Верховної Ради України «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» від 17.06.2020 №712-ІХ та додаток до неї в частині, що стосується висновків щодо розслідування кримінального провадження №22019000000000215 від 19.07.2019;

- стягнути з відповідача судові витрати.

2. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 9901/167/20 за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Ільченка Дмитра Олеговича до Верховної ради України про визнання протиправними і скасування пункту 1, підпунктів 1 та 4 пункту 3, пунктів 4, 5, 7 Постанови Верховної Ради України «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» від 17.06.2020 №712-ІХ та додаток до неї в частині, що стосується висновків щодо розслідування кримінального провадження №22019000000000215 від 19.07.2019.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

3. В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 адвокат Ільченко Дмитро Олегович зазначає, що відповідачем 17.06.2020 прийнято Постанову «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» №712-ІХ.

Позивач зазначає, що пункт 3 вказаної постанови містить у собі «рекомендації» Офісу Генерального прокурора, а саме: « 1) вжити заходів реагування за фактами, наведеними у попередньому звіті Тимчасової слідчої комісії;» та « 4) поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22019000000000215 від 12 липня 2019 року за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України».

Пунктом 4 постанови попередній звіт направляється до Офісу Генерального прокурора, СБУ та МВС «для розгляду та реагування».

Пунктом 5 зобов`язуються відповідні органи у двотижневий термін прозвітувати перед Верховною Радою щодо результатів розгляду переданих матеріалів.

Пункт 7 передбачає публікацію попереднього звіту у газеті «Голос України».

Звіт, на який посилаються пункти 1, 3-6 є додатком до постанови та, відповідно, її невід`ємною частиною.

4. Позивач вважає, що Верховна Рада України, направляючи дані висновки для реагування до правоохоронних органів, здійснила протиправне втручання в діяльність судових та правоохоронних органів України, направлених на політичний тиск та прийняття рішень проти ОСОБА_1 в угоду політичним амбіціям окремих народних депутатів України.

5. Крім того позивач зазначає, що Постанова Верховної Ради України та звіт ТСК порушує принцип автономності правоохоронних органів, а також порушує презумпцію невинуватості ОСОБА_1 та призводить до втручання законодавчої влади у судову, оскільки звіт містить відомості про те, що досудове розслідування відносно ОСОБА_1 було завершено «зарано», а також що не було проведено «всіх необхідних слідчих дій», у тому числі «тих, про які просили потерпілі», а також «не отримано показів від ОСОБА_3 ».

Всупереч вимогам частини першої статті 21 Закону про ТСК звіт не містить інформації про те, якими мотивами керувалася ТСК надаючи висновок про те, що досудове розслідування завершилося зарано. Так само ТСК не зазначило, які саме клопотання потерпілих не були задоволені. Тобто звіт, на думку позивача, містить завідомо не достовірні відомості з метою створення у стороннього спостерігача враження про те, що ОСОБА_1 є, насправді, винним, проте, слідство з певних причин не бажає збирати доказів його вини.

Таким чином, позивач вважає, що звіт ТСК, який Верховна Рада України взяла до відома та оприлюднила, не відповідає вимогам статті 21 Закону України № 400-IX від 19.12.2019 «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» та містить завідомо недостовірні відомості.

6. Крім того, позивач вважає, що ТСК та Верховна Рада України, яка взяла звіт до відома та направила його для публікації та реагування, допустила втручання в діяльність прокуратури та суду.

7. У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позовних вимог заперечує та вказує, що попередній звіт Тимчасової слідчої комісії, який Верховна Рада України оскаржуваною Постановою взяла до відома, не є актом парламенту, який відповідно до статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України може бути перевірений адміністративний судом на предмет його законності.

8. По суті спору вказує, що матеріали кримінального провадження № 22019000000000215, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.07.2019 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України.

Витягом з протоколу засідання №6 від 07.05.2020 Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по здійсненню парламентського контролю за розслідуванням нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років підтверджується розгляд питання щодо заслуховування адвокатів - представників підозрюваного у провадженні щодо вбивства ОСОБА_2 ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За результатами розгляду питання ухвалено висновок - взяти до відома надану адвокатами інформацію, голосували: "за" - одностайно, протокол засідання підписано головою та секретарем Тимчасової слідчої комісії.

Оскільки приписом статті 21 Закону від 19 грудня 2019 року № 400-ІХ не передбачено вимоги стосовно того, що Тимчасова слідча комісія у письмовому звіті про роботу, який має містити висновки і пропозиції, повинна зазначити і результати їх голосування, твердження позивача про те, що звіт Тимчасової слідчої комісії, який Верховна Рада України взяла до відома та оприлюднила, не відповідає вимогам статті 21 вказаного Закону та містить завідомо недостовірні відомості, не відповідає дійсним обставинам цієї справи.

9. Також зазначає, що відповідачем - Верховною Радою України рекомендовано Офісу Генерального прокурора (пункт 3 зазначеної Постанови): вжити заходів реагування, посилити нагляд за дотриманням законності, здійснити нагляд за додержанням законів, поновити досудове розслідування, а не дано доручення, як стверджує позивач, відтак твердження позивача та обґрунтування, які наведені у позовній заяві щодо надання Верховною Радою України певних вказівок та доручень органам прокуратури та досудового розслідування, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються текстом самої оскаржуваної Постанови.

10. Крім того наголошує, що згідно ст. 22 Закону України № 400-IX від 19.12.2019 «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» висновки і пропозиції слідчої комісії не є вирішальними для органів, які здійснюють кримінальне провадження.

11. Зазначає, що відповідно до пункту другого Постанови Верховної Ради України «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» від 12.12.2019 № 366-ІХ визначено завдання Тимчасової слідчої комісії, серед інших, є також проведення перевірки відомостей щодо нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів, у тому числі і проведення перевірки ходу розслідування правоохоронними органами. Ця Постанова Верховної Ради України позивачем в судовому порядку не оскаржувалася.

12. Відповідач вважає, що оскаржувані акти мають організаційно-інформаційний та рекомендаційний характер і не вказують в обов`язковому порядку Офісу Генерального прокурора вчинити певні дії. Позивачем не доведено фактів порушення Верховною Радою України його конституційних прав та законних інтересів, а тому підстави для задоволення позову відсутні, жодних доказів неправомірного втручання в його професійне життя як основу особистого життя, в межах прийнятого оскаржуваного акту позивачем суду не надано.

13. Також зазначає, що Законом України "Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України" надано право щодо надання висновків і пропозицій, внесення їх на розгляд Верховній Раді України, тощо.

ІІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

14. Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2020 витребувано від Верховної Ради України протоколи (витяги з протоколів) засідань Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017 - 2018 років, утвореної постановою Верховної Ради України №366-IX від 12.12.2019, в яких відображено результати голосування Тимчасової слідчої комісії щодо висновків з приводу розслідування кримінального провадження №22019000000000215.

15. На виконання ухвали Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.08.2020 у справі № 9901/167/20 на адресу Верховного суду надійшов лист за підписом Народного депутата України - Голови Тимчасової слідчої комісії І.В. Василіва , згідно якого повідомлено, що засідання Комісії проводились без протокольних висновків; протоколи не містять будь-якої інформації щодо обговорення чи голосування членами Тимчасової слідчої комісії за результатами заслуховування представників правоохоронних органів (Генерального прокурора, екс-Генерального прокурора України, слідчих Офісу Генерального прокурора чи слідчих Служби безпеки України) у справі № 22019000000000215.

16. Вказано, що у зв`язку з тим, що слідчі дії, досудові та судові дії по цій справі, та ряду інших справ, що знаходяться у віданні Тимчасової слідчої комісії та провадження у яких ще не закінчені (не завершені), засідання по таким справам проводяться виключно у закритому режимі, аудіо та відеозапис не здійснюється, не протоколюються і отримана по ним інформація не голосується. При цьому Народні депутати України - члени Тимчасової слідчої комісії лише заслуховують запрошених осіб, а у протоколі зазначається коротко інформація про те, що члени Тимчасової слідчої Комісії заслухали запрошених осіб на засіданні комісії.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

17. Постановою Верховної Ради України від 12.12.2019 №366-ІХ утворено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років. Зазначеній комісії доручено здійснення парламентського контролю, у тому числі, за розслідуванням нападу на ОСОБА_2 .

18. Відповідачем 17.06.2020 прийнято Постанову «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» №712-ІХ.

19. У Постанові «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» №712-ІХ заслухавши та обговоривши попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років, Верховна Рада України постановила:

1. Попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років (далі - Тимчасова слідча комісія) взяти до відома (додається).

2. У зв`язку із систематичним саботажем розслідувань нападів на громадських активістів в Україні Тимчасова слідча комісія вважає за необхідне звернути увагу Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України на необхідність проведення повного та всебічного розслідування із дотриманням законних строків за фактами нападів на громадських активістів.

3. Рекомендувати Офісу Генерального прокурора:

1) вжити заходів реагування за фактами, наведеними у попередньому звіті Тимчасової слідчої комісії;

2) посилити нагляд за дотриманням законності у роботі Національної поліції України, своєчасно реагувати на всі випадки порушень закону та вживати необхідних заходів реагування у випадку невиконання приписів прокурора;

3) здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, проводити перевірки про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи надходять із будь-яких джерел;

4) поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22019000000000215 від 12.07.2019 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України.

4. Направити попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Президенту України, Голові Верховної Ради України, Прем`єр-міністру України, Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України до відома, для розгляду в межах компетенції та відповідного реагування.

5. Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України поінформувати Верховну Раду України за результатами розгляду матеріалів Тимчасової слідчої комісії у двотижневий термін.

6. Заслухати на пленарному засіданні Верховної Ради України Генерального прокурора, керівництво Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України з питань розслідування відомостей щодо нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів.

7. Опублікувати попередній звіт Тимчасової слідчої комісії у газеті "Голос України".

20. У попередньому звіті ТСК, який взято до відома Постановою відповідача «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» №712-ІХ у висновках 1 та 2 зазначено:

1. Необхідним є продовження здійснення контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 22019000000000102 від 19.04.2019 за фактом нападу на ОСОБА_2 ; судовою справою за обвинувальним актом, складеним у кримінальному провадженні № 22019000000000101 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 Кримінального кодексу України.

2. Необхідним є поновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

21. Конституції України.

21.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21.2. Частина 2-5 статті 89.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

22. Закон України №400-IX від 19.12.2019 «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України».

22.1. Стаття 1. Статус тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України

1. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі - слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється з числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

2. Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України (далі - спеціальна комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що створюється з числа народних депутатів України для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради України на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проектів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою України, крім випадку прийняття Верховною Радою України рішення про створення спеціальної комісії з правами головного комітету для продовження роботи над законопроектом про внесення змін до Конституції України.

3. Організація і порядок діяльності слідчих комісій та спеціальних комісій визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (далі - Регламент Верховної Ради України), цим та іншими законами України.

22.2. Стаття 2. Принципи діяльності слідчих комісій і спеціальних комісій

1. Слідчі комісії і спеціальні комісії діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

22.3. Частини 4 та 5 статті 4. Слідча комісія не може утворюватися з питань: 1) здійснення правосуддя судом; 2) встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення; 3) яке є предметом діяльності утвореної Верховною Радою України іншої слідчої комісії.

Про утворення слідчої комісії Верховна Рада України приймає постанову, в якій визначає: 1) назву слідчої комісії; 2) завдання слідчої комісії і коло питань, що підлягають розслідуванню; 3) кількісний і персональний склад слідчої комісії, голову слідчої комісії та заступника голови; 4) термін діяльності слідчої комісії (на заздалегідь визначений час або на час виконання певної роботи); 5) термін звіту слідчої комісії про виконану роботу, який не перевищує шість місяців з дня її утворення; 6) заходи щодо кадрового, матеріально-технічного, фінансового, інформаційного та організаційного забезпечення діяльності слідчої комісії.

22.4. Стаття 12. Права слідчої комісії 1. Слідча комісія має право: 1) у порядку, визначеному законом, отримувати необхідну для своєї діяльності інформацію, документи, матеріали та інші відомості, що стосуються предмета розслідування, від органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх керівників (або посадових осіб, що виконують їх обов`язки). Інформація, що становить державну або іншу охоронювану законом таємницю, надається в порядку, встановленому законом; 2) ознайомлюватися з документами, які стосуються предмета розслідування, отримувати їх копії; 3) у разі необхідності вилучати потрібні для розслідування документи з числа наданих чи отримувати їх копії, а у випадках, коли щодо цих документів надійшли відповідні запити органів, які здійснюють кримінальне провадження, - їх копії; 4) запрошувати осіб, зазначених у частині першій статті 19 цього Закону, для отримання показань чи пояснень з питань, щодо яких проводиться розслідування слідчою комісією, заслуховувати їх на своєму засіданні, ставити їм запитання; 5) отримувати показання чи пояснення від осіб, зазначених у частині першій статті 19 цього Закону, щодо обставин, які розслідуються, за винятком випадків, встановлених законом; 6) приймати рішення про залучення експертів та фахівців для роботи в слідчій комісії; 7) звертатися за допомогою до органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб, керівників (або посадових осіб, що виконують їх обов`язки) підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, які зобов`язані сприяти слідчій комісії при розслідуванні визначених Верховною Радою України питань; 8) призначати необхідні експертизи та запрошувати на засідання слідчої комісії експертів; 9) залучати до участі в розслідуванні працівників органів прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції за згодою їх керівників.

22.5. Стаття 13. Обов`язки слідчої комісії 1. Слідча комісія зобов`язана: 1) вести протоколи та стенограми засідань; 2) проводити збір інформації, показань, пояснень, документів і матеріалів, здійснювати їх дослідження; 3) вести у встановленому порядку облік вхідних і вихідних документів слідчої комісії; 4) на основі всебічного аналізу досліджених обставин готувати висновки і пропозиції для внесення їх на розгляд Верховної Ради України та пропозиції щодо проектів актів Верховної Ради України за результатами їх розгляду; 5) звітувати Верховній Раді України про хід проведення та результати розслідування відповідно до терміну та завдань, визначених Верховною Радою України; 6) передавати після завершення своєї роботи до відповідних структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України всі протоколи та стенограми засідань, а також інші матеріали слідчої комісії разом із висновками і пропозиціями. У разі направлення матеріалів слідчої комісії до Генеральної прокуратури України до відповідних структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України передаються їх посвідчені копії.

22.6. Стаття 18. Забезпечення слідчої комісії документами та інформацією

1. На звернення слідчої комісії під час здійснення її повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові, службові особи, керівники (посадові особи, що виконують їх обов`язки) підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також громадських об`єднань зобов`язані у визначений законом термін надавати документи та інформацію з питань, щодо яких проводиться розслідування.

2. Слідча комісія має право прийняти рішення про вилучення необхідних для її розслідування документів (крім тих, що знаходяться у житлі чи іншому володінні особи, а також тих, що є доказами у кримінальній справі). У разі відмови або ухиляння посадових, службових осіб від надання зазначених документів член слідчої комісії за її дорученням вилучає ці документи чи їх копії у порядку, встановленому законом, у присутності представника (представників) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Про вилучення складається протокол, в якому зазначається перелік вилучених документів і який підписують член слідчої комісії та присутній представник (представники) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

3. У разі якщо орган досудового розслідування або суд на підставі та в порядку, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, прийняв рішення про виїмку (витребування) в органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадського об`єднання документів, які досліджуються слідчою комісією, оригінали таких документів передаються до органу досудового розслідування або до суду, а їх копії, посвідчені в установленому порядку в Апараті Верховної Ради України, залишаються у слідчої комісії.

22.7. Стаття 19. Давання показань чи пояснень слідчій комісії

1. Посадові особи, службові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники (посадові особи, які виконують їх обов`язки) підприємств, установ і організацій, громадських об`єднань та окремі громадяни зобов`язані з`явитися на запрошення слідчої комісії і дати правдиві показання чи пояснення про відомі їм обставини з питань, що є предметом розслідування, у порядку, встановленому законом. Особи, запрошені для дачі показань як свідки, а також як експерти, перекладачі попереджаються у письмовій формі (розпискою) про кримінальну відповідальність за вчинення ними дій, зазначених у частині другій статті 29 цього Закону.

2. Особа, яка дає слідчій комісії показання чи пояснення як свідок, повинна відповісти на поставлені запитання, що стосуються предмета розслідування, а в разі необхідності викласти свої показання чи пояснення в письмовій формі, які додаються до протоколу засідання слідчої комісії.

3. Особи, які згідно із законом мають право не розголошувати певну інформацію, можуть не повідомляти слідчій комісії таку інформацію.

4. Якщо запрошена слідчою комісією посадова, службова чи інша особа не з`являється на засідання слідчої комісії без поважних причин, слідча комісія має право прийняти рішення про застосування до неї приводу, виконання якого забезпечується органами Національної поліції у встановленому законом порядку.

5. Витрати, пов`язані із запрошенням особи слідчою комісією, відшкодовуються такій особі в порядку, передбаченому законодавством щодо відшкодування витрат свідкам та іншим учасникам кримінального процесу, за рахунок коштів, передбачених на здійснення повноважень Верховної Ради України.

22.8. Стаття 20. Проведення розслідування слідчою комісією. Члени слідчої комісії, а також утворені нею робочі групи здійснюють перевірку фактів і обставин як безпосередньо у місцях їх виникнення, так і шляхом витребування відповідних документів та матеріалів, отримання показань, пояснень.

22.9. Стаття 21. Вимоги до висновків і пропозицій слідчої комісії

1. Результати розслідування слідча комісія викладає у письмовому звіті, який має містити висновки і пропозиції про: 1) факти і обставини, які стали підставами для проведення розслідування; 2) відомості чи обставини, встановлені слідчою комісією, і докази, якими це підтверджується; 3) відомості чи обставини, що не підтвердилися; 4) факти і обставини, які не були перевірені, із зазначенням причин, з яких перевірка не здійснювалася.

2. Слідча комісія при підготовці висновку щодо кожної встановленої обставини проводить голосування. Результати голосування із зазначенням кількості голосів, поданих "за", "проти", "утримався", наводяться у висновку слідчої комісії. Висновок вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало більше половини членів слідчої комісії від її складу, затвердженого Верховною Радою України. Усі висновки слідчої комісії оформляються письмово і підписуються головою та секретарем слідчої комісії.

У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у члена слідчої комісії він не має права брати участі в голосуванні з цього питання.

3. У пропозиціях слідчої комісії зазначається, яким чином мають бути використані висновки слідчої комісії у разі прийняття Верховною Радою України рішення щодо них. Пропозиції слідчої комісії викладаються у проекті постанови чи іншого акта Верховної Ради України і вносяться на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України - членами слідчої комісії.

22.10. Стаття 22. Розгляд Верховною Радою України звіту слідчої комісії

1. Розгляд звіту слідчої комісії проводиться, як правило, на відкритому пленарному засіданні Верховної Ради України. У разі наявності у письмовому звіті чи доданих до нього матеріалах інформації з обмеженим доступом, у тому числі таємної чи іншої охоронюваної законом інформації, Верховна Рада України може прийняти рішення про розгляд такого звіту слідчої комісії на закритому пленарному засіданні Верховної Ради України.

2. За результатами розгляду звіту слідчої комісії Верховна Рада України може прийняти такі рішення: 1) взяти до відома висновки і пропозиції слідчої комісії; 2) припинити повноваження слідчої комісії; 3) продовжити роботу слідчої комісії на визначений Верховною Радою України термін з урахуванням вимог частини сьомої статті 3 цього Закону.

3. При розгляді висновків і пропозицій слідчої комісії Верховна Рада України в разі необхідності вирішує питання щодо: 1) направлення матеріалів слідчої комісії до Генеральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування; 2) направлення висновків слідчої комісії Президенту України, Прем`єр-міністру України; 3) направлення висновків слідчої комісії для реагування згідно із законом відповідному органу державної влади, іншому державному органу, органу місцевого самоврядування чи посадовій особі; 4) опублікування висновків слідчої комісії у газеті "Голос України" з додержанням вимог закону щодо захисту інформації з обмеженим доступом, у тому числі таємної чи іншої охоронюваної законом інформації.

4. Висновки і пропозиції слідчої комісії не є вирішальними для органів, які здійснюють кримінальне провадження.

5. Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування чи посадова особа, визначені у постанові Верховної Ради України, інформують Верховну Раду України про результати розгляду висновків слідчої комісії у термін, визначений постановою Верховної Ради України.

22.11.Пункт 2 розділу VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.

Тимчасові слідчі комісії та тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують свою діяльність відповідно до вимог цього Закону, Регламенту Верховної Ради України до закінчення встановленого терміну їх діяльності.

23. Закон України від 10.02.2010 №1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України».

23.1. Стаття 88. Висновки роботи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради

1. Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає в звіті, який повинен містити висновки і пропозиції про: 1) факти й обставини, які стали підставами для проведення розслідування; 2) відомості чи обставини, встановлені тимчасовою слідчою комісією, і докази, якими це підтверджується; 3) відомості чи обставини, що не підтвердилися; 4) факти й обставини, які не були перевірені, і причини цього.

2. У пропозиціях тимчасової слідчої комісії зазначається, яким чином мають бути використані висновки тимчасової слідчої комісії в разі прийняття Верховною Радою рішення щодо них. Пропозиції тимчасової слідчої комісії викладаються у проекті постанови чи іншого акта Верховної Ради і вносяться на розгляд Верховної Ради народними депутатами - членами тимчасової слідчої комісії.

3. За результатами розгляду висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада може прийняти такі рішення: 1) взяти до відома висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії; 2) припинити повноваження тимчасової слідчої комісії; 3) продовжити роботу тимчасової слідчої комісії на визначений Верховною Радою строк, але не більше одного року з дня її утворення.

4. При розгляді висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада в разі необхідності вирішує питання щодо:

1) направлення матеріалів тимчасової слідчої комісії Генеральному прокурору для їх вивчення та відповідного реагування; 2) направлення висновків тимчасової слідчої комісії Президенту України, Прем`єр-міністру України; 3) направлення висновків тимчасової слідчої комісії для реагування відповідному державному органу, органу місцевого самоврядування чи посадовій особі згідно із законом; 4) публікації висновків тимчасової слідчої комісії в газеті "Голос України".

5. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії не є вирішальними для органів, які здійснюють кримінальне провадження.

6. Повноваження тимчасової слідчої комісії припиняються: 1) одночасно з прийняттям Верховною Радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії; 2) у разі ненадання тимчасовою слідчою комісією звіту Верховній Раді у визначений Верховною Радою термін (частина восьма статті 87 цього Регламенту); 3) у разі припинення повноважень Верховної Ради відповідного скликання, якою утворено тимчасову слідчу комісію. 7. Верховна Рада заслуховує звіт про діяльність тимчасової слідчої комісії в будь-який час не пізніше встановленого терміну для її діяльності або на вимогу тимчасової слідчої комісії раніше цього терміну, але не більше двох разів за весь термін її діяльності.

VI. ОЦІНКА СУДУ.

24. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.

25. У відповідності до положень статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування пункту 1, підпунктів 1 та 4 пункту 3, пунктів 4, 5, 7 Постанови Верховної Ради України «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» від 17.06.2020 №712-ІХ та додаток до неї в частині, що стосується висновків щодо розслідування кримінального провадження №22019000000000215 від 19.07.2019.

27. Відповідач у запереченнях зазначає, що попередній звіт Тимчасової слідчої комісії, який Верховна Рада України оскаржуваною Постановою взяла до відома, не є актом парламенту, який відповідно до статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України може бути перевірений адміністративний судом на предмет його законності, а тому така вимога не підлягає розгляду в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

28. Колегія суддів Верховного Суду вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки оскаржувана постанова відповідача прийнята на підставі положень Закону України №400-IX, що не заперечується відповідачем, рішення відповідача про взяття до відома звіту ТСК визначено у п. 1 ч. 2 ст. 22 вказаного Закону, а тому така постанова може бути перевірена адміністративним судом на предмет законності.

29. Оцінюючи доводи позивача в частині скасування пункту 1, підпунктів 1 та 4 пункту 3, пунктів 4, 5, 7 оскаржуваної Постанови Верховної Ради України колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

30. Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 грудня 2019 року № 366-ІХ відповідачем утворено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років та основними завданнями ТСК визначено: проведення перевірки відомостей щодо нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів; проведення перевірки ходу розслідування правоохоронними органами України нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів; встановлення, збір інформації та отримання пояснень від осіб та/або підприємств, установ, організацій, центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, залучених до здійснення діяльності, яка пов`язана із колом питань, для розгляду яких утворено ТСК; ініціювання питання про притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої законодавством України.

31. На виконання поставлених завдань прийнято оскаржувану у цій справі постанову відповідача.

32. Так, у п. 1 оскаржуваної постанови постановлено Попередній звіт ТСК взяти до відома.

33. Відповідно до вимог п. 5 ч. 5 ст. 4 Закону України №400-IX від 19.12.2019 «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» про утворення слідчої комісії Верховна Рада України приймає постанову, в якій визначає, зокрема, термін звіту слідчої комісії про виконану роботу, який не перевищує шість місяців з дня її утворення. При цьому звітувати Верховній Раді України про хід проведення та результати розслідування відповідно до терміну та завдань, визначених Верховною Радою України віднесено до основних обов`язків ТСК згідно ст. 13 Закону України №400-IX.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України №400-IX за результатами розгляду звіту слідчої комісії Верховна Рада України може прийняти рішення, зокрема, про взяття до відома висновків і пропозицій слідчої комісії.

34. З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем п. 1 оскаржуваної постанови прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених статтями 4, 13 та 22 Закону України №400-IX.

35. У підпунктах 1, 4 пункту 3 оскаржуваної постанови відповідача постановлено рекомендувати Офісу Генерального прокурора: 1) вжити заходів реагування за фактами, наведеними у попередньому звіті Тимчасової слідчої комісії; 4) поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22019000000000215 від 12.07.2019 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України.

36. Позивач зазначає, що такі рекомендації відповідача порушують принцип автономності правоохоронних органів, а також порушують презумпцію невинуватості ОСОБА_1 та призводить до втручання законодавчої влади у судову, оскільки звіт містить відомості про те, що досудове розслідування відносно ОСОБА_1 було завершено «зарано», а також що не було проведено «всіх необхідних слідчих дій».

37. Аналізуючи наведені доводи позивача колегія суддів Верховного Суду зазначає, що згідно ч. 1 ст. 21 Закону України №400-IX результати розслідування слідча комісія викладає у письмовому звіті, який має містити висновки і пропозиції про: 1) факти і обставини, які стали підставами для проведення розслідування; 2) відомості чи обставини, встановлені слідчою комісією, і докази, якими це підтверджується; 3) відомості чи обставини, що не підтвердилися; 4) факти і обставини, які не були перевірені, із зазначенням причин, з яких перевірка не здійснювалася.

38. Колегія суддів Верховного Суду враховує, що відповідно до пункту другого Постанови Верховної Ради України «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» від 12.12.2019 № 366-ІХ визначено завдання Тимчасової слідчої комісії, серед інших, є також проведення перевірки відомостей щодо нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів, у тому числі і проведення перевірки ходу розслідування правоохоронними органами. З огляду на визначене у пункті другому Постанови Верховної Ради України від 12.12.2019 № 366-ІХ завдання ТСК, колегія суддів вказує на те, що надання рекомендацій правоохоронним органам та формування висновків щодо ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 було обумовлено в постанові відповідача про створення ТСК, яка не оскаржена та є чинною на час судового розгляду.

39. Враховуючи наведене, рекомендації Офісу Генерального прокурора, викладені у п. 3 оскаржуваної постанови відповідача прийнято у відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України №400-IX та неможуть розцінюватись як втручання в діяльність органів прокуратури та правоохоронних органів, оскільки в силу приписів ч. 4 ст. 22 Закону України №400-ІХ такі висновки та пропозиції не є вирішальними для органів, які здійснюють кримінальне провадження.

40. Щодо позовних вимог стосовно визнання протиправними пунктів 4, 5, оскаржуваної постанови відповідача колегія суддів зазначає, що у п. 4 постановлено направити попередній звіт ТСК Президенту України, Голові Верховної Ради України, Прем`єр-міністру України, Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України до відома, для розгляду в межах компетенції та відповідного реагування; у п. 5 - Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України поінформувати Верховну Раду України за результатами розгляду матеріалів Тимчасової слідчої комісії у двотижневий термін; у п. 7 - опублікувати попередній звіт ТСК у газеті "Голос України".

41. Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України № 400-IX при розгляді висновків і пропозицій слідчої комісії Верховна Рада України в разі необхідності вирішує питання щодо: 1) направлення матеріалів слідчої комісії до Генеральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування; 2) направлення висновків слідчої комісії Президенту України, Прем`єр-міністру України; 3) направлення висновків слідчої комісії для реагування згідно із законом відповідному органу державної влади, іншому державному органу, органу місцевого самоврядування чи посадовій особі; 4) опублікування висновків слідчої комісії у газеті "Голос України" з додержанням вимог закону щодо захисту інформації з обмеженим доступом, у тому числі таємної чи іншої охоронюваної законом інформації.

42. Таким чином, право на прийняття пунктів 4, 5, 7 оскаржуваної постанови відповідача визначено ч. 3 ст. 22 Закону України №400-IX. При цьому відповідачу надано право на підставі ч. 5 ст. 22 Закону України №400-IX встановлювати термін інформування відповідача про результати розгляду.

43. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що Верховна Рада України, яка взяла звіт ТСК до відома та направила його для публікації та реагування правоохоронним органам, допустила втручання в діяльність прокуратури та суду, оскільки приймаючи пункти 1, підпункти 1 та 4 пункту 3, пункти 4, 5, 7 оскаржуваної постанові, відповідач діяв в межах наданих повноважень, визначених Законом України №400-IX.

44. Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування додатку до оскаржуваної постанови відповідача в частині, що стосується висновків щодо розслідування кримінального провадження №22019000000000215 від 19.07.2019, колегія суддів Верховного Суду також вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

45. Як встановлено матеріалами справи, у п. 2 висновків попереднього звіту ТСК вказано, що: «Необхідним є поновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України».

46. Позивач вказує, що такий висновок прийнято всупереч вимогам частин першої, другої статті 21 Закону України №400-ІХ, оскільки звіт не містить інформації про те, якими мотивами керувалася ТСК, надаючи висновок про те, що досудове розслідування завершилося зарано. При цьому, звіт містить недостовірну інформацію.

47. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що звіт ТСК, як кінцевий документ за наслідками її роботи, є лише відображенням діяльності такої комісії, і оцінка його повноті надається народними депутатами на пленарному засіданні Верховної Ради України при голосуванні відповідного проекту постанови за підсумками роботи ТСК, а отже висновки викладені в такому звіті належать до дискреційних повноважень відповідної ТСК, а суд в такому випадку перевіряє лише відповідність звіту меті створення тимчасової слідчої комісії та її повноваженням, а не його зміст.

48. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ст. 21 Закону України №400-IX не містить вимог до звіту ТСК, як кінцевого документу за наслідками роботи ТСК, щодо зазначення у ньому результатів голосування за кожний висновок та пропозицію.

49. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Закону України № 400-IX висновки і пропозиції слідчої комісії не є вирішальними для органів, які здійснюють кримінальне провадження.

50. Таким чином, з огляду на те, що в оскаржуваному звіті ТСК, який оформлено як додаток до постанови відповідача, міститься один висновок щодо необхідності поновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019, і такий висновок не є вирішальним для органів, які здійснюють кримінальне провадження, тобто не є обов`язковим до виконання, а є лише обов`язковим для розгляду, такий висновок відповідає меті створення тимчасової слідчої комісії, колегія суддів вважає, що позовні вимоги і в цій частині також не підлягають задоволенню.

51. З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми законодавства, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування оскаржуваної Постанови відповідача.

52. Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 255, 257, 262, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної ради України про визнання протиправними і скасування пункту 1, підпунктів 1 та 4 пункту 3, пунктів 4, 5, 7 Постанови Верховної Ради України "Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років" від 17.06.2020 №712-ІХ та додатку до неї в частині, що стосується висновків щодо розслідування кримінального провадження №22019000000000215 від 19.07.2019 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2020 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук,

Л.О. Єресько,

Н.М. Мартинюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду