Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

385/733/20

2/385/371/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2020 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Шевченко Л.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Гайворон цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулося до Гайворонського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов мотивований тим, що 22.06.2017 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір позики № 211736 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3. договору позики встановлено, що позика надається строком на 15 днів. Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем.

Позивачем відповідно до договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 400,00 грн..

Згідно п. 1.5. договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 (тридцять гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору; 1,9 процента, додатково до основних процентів, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.3 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

ТОВ «Веллфін» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу позику у розмірі встановленому договором.

Взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 06.07.2020 загальна заборгованість за кредитом складає 17188,00 грн., з яких: 400,00 грн. - основного боргу; 8466,00 грн. - заборгованості по відсоткам; 8322,00 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ВЕЛЛФІН».

Представник позивача ТОВ «ВЕЛЛФІН» в судове засідання не з`явився, при подачі позову заявив клопотання розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судову повістку не отримував, оскільки не проживає в зареєстрованому місці проживання, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву не надіслав.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 договору позики позивачем надано копію електронної заяви ОСОБА_1 (а.с. 15-18), а також копію договору позики № 211736 від 22.06.2017 року (а.с. 19-23) та копію Правил надання грошових коштів у вигляді позики (а.с. 8-14).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4., 1.5. вказаного договору позикодавець зобов`язується надати позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 400 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору. Строк позики складає 15 днів.

Договір вважається укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 (тридцять гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору; 1,9 процента, додатково до основних процентів, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.3 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 4.1., 4.2., 5.1., 6.3. Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником. У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

При цьому, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що фізична особа (споживач) послуг у сфері електронної комерції повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

З аналізу положень п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 11, 12, ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» слід дійти висновку, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Зазначена в даній нормі права вимога щодо ідентифікації клієнта має відбуватись у такий спосіб, який беззаперечно підтверджуватиме, що це є саме ця особа. Тому чи виконано дана вимога чи ні, суду слід оцінити, чи відсутні сумніви, що такий договір був укладений з відповідачем, якщо позивачем, на підтвердження зазначеної обставини, надані докази фотографії відповідача та відправка одноразового ідентифікатора на номер телефону.

Разом із тим, надана позивачем копія договору позики № 211736 від 22.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 в розділі 8 "Реквізити та підписи сторін" містить лише зазначення інформації про позикодавця та прізвища, ім`я та по-батькові відповідача, а також надрукований запис "електронний підпис".

В той же час, подана до суду у якості доказу копія договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору позики відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З огляду на викладене, надана позивачем паперова копія договору позики № 211736 від 22.06.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 79 та 80 Цивільного кодексу України щодо достовірності та достатності доказів, та не може бути доказом того що особа відповідача була належним чином ідентифікована при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ВЕЛЛФІН» та факту укладення договору. Посилання позивача на наявність персональних даних відповідача не може вважатись належною ідентифікацією особи, оскільки докази того, що номер телефону належить саме відповідачу відсутні, а фотографії можуть бути надані іншою особою.

На підтвердження факту перерахування відповідачу грошових коштів за договором позивачем надано лише копію договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року між ТОВ «Веллфін» та ТОВ ФК «Вей Фор Пей» (а.с. 25-27).

Разом із тим, відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження)

Згідно із пунктом 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника.

Згідно із частиною 2 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом із тим, належних та достовірних доказів перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідача до суду не надано, оскільки сам факт безготівкового переказу позивачем грошових коштів на рахунок не є доказом того, що відповідач погодив такий переказ та прийняв його.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведений факт укладання сторонами договору позики у зв`язку з чим відсутні й підстави для стягнення грошових коштів як заборгованості на виконання умов такого договору.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.

Керуючись: ст.ст. 205, 207, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Панасюк

Дата документу 05.10.2020