ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2607/19 пров. № А/857/8478/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року, ухвалене суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне у порядку письмового провадження, у справі № 460/2607/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Березнівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Березнівської районної державної адміністрації, у якому просила:

-визнати протиправною дію щодо внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису за № 7905444; тип обтяження - заборона (архівний запис); зареєстровано 12.09.2008 15:22:16 за № 7905444 реєстратором: Приватний нотаріус Куц А.В. 34600, Рівненська область, Березнівський р-н., м. Березне, вул. Котляревського,2-а; підстава обтяження - повідомлення № 341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку; об`єкт обтяження - невизначене майно, окреме майно; власник - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані - архівний номер: 2071703ROVNO22279, архівна дата: 19.12.2000, дата виникнення: 08.12.1988, № реєстру: 120480-1372, внутр. №АВО15С342DF1382D47, коментар: 120-93;

-зобов`язати відповідача скасувати запис про державну реєстрацію обтяження за №7905444; тип обтяження - заборона (архівний запис); зареєстровано 12.09.2008 15:22:16 за № 7905444 реєстратором: Приватний нотаріус Куц А.В. 34600, Рівненська область, Березнівський р-н., м. Березне, вул. Котляревського,2-а; підстава обтяження - повідомлення №341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку; об`єкт обтяження - невизначене майно, окреме майно; власник - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані - архівний номер: 2071703ROVNO22279, архівна дата: 19.12.2000, дата виникнення: 08.12.1988, № реєстру: 120480-1372, внутр. № АВО15С342DF1382D47, коментар: 120-93.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 7905444 про внесення запису про заборону відчуження майна спадкодавця - її матері, після смерті якої відкрилась спадщина - житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування, які розміщені в АДРЕСА_1 є втручанням у її право мирно володіти своїм майном, оскільки вчинення нотаріальних дій з оформлення спадщини було відкладено через наявність заборони на майно спадкодавця (архівний запис) № 7905444, зареєстрованої 12.09.2008 приватним нотаріусом Куц А.В. на підставі повідомлення № 341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку.

В обгрунтування протиправності дій щодо внесення запису позивач покликається на те, що запис внесено неуповноваженою особою (не реєстратором), оскільки на час внесення запису 12.09.2008 приватний нотаріус Куц А.В. припинила приватну нотаріальну діяльність; запис внесено безпідставно (заборона відчуження не накладалась нотаріусом та відсутня встановленої форми заява про реєстрацію обтяження; повідомлення Березнівського держбанку № 341 від 07.12.1988 не є такою підставою в розумінні Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що спірна заборона від 08.12.1988 реєстровий №120480-1372 правомірно зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з внесенням відомостей про архівний номер: 2071703ROVNO22279 від 19.12.2000 та в подальшому відповідні відомості правомірно перенесені до новоствореної бази даних такого Реєстру Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Суд вказав на безпідставність доводів позивача про те, що спірна заборона зареєстрована в державному реєстрі неуповноваженим суб`єктом та за відсутності визначених законом підстав.

Разом з тим, суд ваказав на некоректність внесення запису в Єдиному реєстрі заборон про проведену державну реєстрацію обтяження № 7905444 від 12.09.2008 приватним нотаріусом Куц А.В. на підставі повідомлення Березнівського держбанку №341 від 07.12.1988, оскільки одночасно в цьому Реєстрі наявний архівний запис від 19.12.2000 номер 2071703ROVNO22279 про реєстрацію такої заборони (архівний запис).

Однак, суд, враховуючи правомірність по суті внесеного до реєстру запису про наявність заборони (архівний запис) за датою виникнення 08.12.1988, архівна дата 19.12.2000, виснував, що виправлення такої технічної помилки в спірній ситуації не матиме визначального впливу на захист прав та законних інтересів позивача, адже не призведе до внесення до державного реєстру запису про припинення спірного обтяження.

Також суд вказав на обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, оскільки відсутність протиправної поведінки державного реєстратора виключає завдоволення позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора скасувати запис про державну реєстрацію обтяження, роз`яснивши, що настання юридичного наслідку пов`янане із внесенням до державного реєстру запису про припинення спірної заборони (обтяження).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явились, позивач звернувся до суду із заявою про здійснення апеляційного розгляду справи без її участі, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.07.2019 за № 56844370, приватним нотаріусом Черкасовою Інною Володимирівною зареєстровано спадкову справу за номером 64453825, спадкодавець ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.39,42).

18.07.2019 листом за № 311/01-16 Приватний нотаріус Черкасова І.В. повідомила ОСОБА_5 про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону (архівний запис): тип обтяження - заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 7905444; зареєстровано 12.09.2008 15:22:16 за № 7905444 реєстратором: приватний нотаріус Куц А.В., підстава обтяження: повідомлення, 341, 07.12.1988, Березнівський держбанк; об`єкт обтяження: невизначене майно, окреме майно; власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер: 2071703ROVNO22279, архівна дата: 19.12.2000, дата виникнення: 08.12.1988, № реєстра: 120480-93, внутр. №АВ015С342DF1382D4D47, коментар: 120-93 (а.с.43).

Вищевказані відомості щодо обтяження (заборони) реєстраційний номер 7905444 підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна номер 174671586 від 22.07.2019 (а.с.44).

Національний банк України на адвокатський запит адвоката Юсенка А.О. листом від 05.08.2019 № 18-0007/40140 повідомив, що не володіє інформацією про зняття обтяження (заборони, архівний запис) на об`єкт обтяження (невизначене майно, окреме майно), що належало на праві власності ОСОБА_1 (а.с.46).

Березнівське ТВБВ № 10017/0136 Філія - Рівненське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" листом від 19.07.2018 № 74 повідомило приватного нотаріуса Черкасову І.В., що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованості за кредитом та відсотками не має (а.с.47).

Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області листом від 02.09.2019 № 5170/6308-0-33-16/05 на запит адвоката Юсенка А.О. повідомлено, що відповідно до наказу Рівненського обласного управління юстиції від 14.12.2005 № 308 приватний нотаріус Березнівського районного нотаріального округу Куц Алла Володимирівна припинила приватну нотаріальну діяльність. Всі документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса було передано на зберігання до Рівненського обласного державного нотаріального архіву (а.с.49).

Рівненський обласний державний нотаріальний архів в листі від 29.08.2019 №655/01-24 підтвердив, що відповідно до акту прийому-передачі документів від 31.03.2006 були передані на зберігання справи приватного нотаріуса Куц А.В. (а.с.51).

Адвокат Юсенко А.О. , діючи на підставі договору № 16 від 12.07.2019 про надання правової допомоги ОСОБА_1 про оформлення спадщини, звернувся листом від 11.09.2019 за № 17 до Відділу "ЦНАП" Березнівської РДА, в якому вказав на очевидну безпідставність, необґрунтованість та помилковість внесення 12.09.2008 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису за № 7905444 про заборону на майно ОСОБА_2 та з метою захисту прав спадкоємця просив такий запис скасувати (а.с.52).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Кондратюка Олександра Володимировича, Відділ "ЦНАП" Березнівської РДА, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 13.09.2019 № 48659721 відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження, заборона на нерухоме майно на невизначене майно, окреме майно за номером запису 7905444 за суб`єктом: ОСОБА_2 , з мотивів: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (а.с.53).

Відомості щодо оскарження вищевказаного рішення державного реєстратора від 13.09.2019 №48659721 в матеріалах судової справи відсутні.

За таких обставин, представник ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Відділу "ЦНАП" Березнівської РДА про визнання протиправною дії щодо внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження (заборону) за № 7905444 від 12.09.2008 реєстратором приватним нотаріусом Куц А.В. та зобов`язання відповідача скасувати такий запис про обтяження (заборону).

Позивач, вважаючи дії щодо внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження (заборону) за № 7905444 від 12.09.2008 реєстратором приватним нотаріусом Куц А.В. протиправними, звернулась до суду з позовом до Відділу "ЦНАП" Березнівської РДА, заявивши вимоги про скасуваня запису про обтяження (заборону).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна датою виникнення спірного обтяження є 08.12.1988 за номером реєстру: 120480-1372, підстава обтяження - повідомлення № 341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку; 19.12.2000 вказаній забороні було присвоєно архівний номер 2071703ROVNO22279; вказані відомості відображені в підрозділі "Додаткові дані"; 12.09.2008 за № 7905444 зареєстровано обтяження заборона (архівний запис), реєстратор: приватний нотаріус Куц А.В.

Відтак в межах спірних правовідносин підлягають оцінці обставини справи із застосуванням законодавства, що діяло під час виникнення та розвитку спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 N 3377-VIII, зі змінами (чинного на час виникнення спірного обтяження -08.12.1988) встановлено, що для вчинення нотаріальних дій в Українській РСР організуються державні нотаріальні контори.

У столиці Української РСР - місті Києві і обласних центрах одна з державних нотаріальних контор засновується як перша державна нотаріальна контора для вчинення найскладніших нотаріальних дій і виконання інших функцій відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

В обласному центрі, де засновується одна державна нотаріальна контора, вона є першою державною нотаріальною конторою.

Нотаріальні дії в державних нотаріальних конторах вчиняють державні нотаріуси (старші державні нотаріуси, заступники старших державних нотаріусів, державні нотаріуси).

У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії, передбачені Законом СРСР "Про державний нотаріат" та цим Законом, вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до статті 54 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 N 3377-VIII, зі змінами, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників:

1) за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників;

2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу;

3) в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 55 цього Закону, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 N 3377-VIII, всі нотаріальні дії, вчинені державними нотаріусами і службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Накладення заборони відчуження жилого будинку станом на дату виникнення спірного обтяження - 08.12.1988 регламентовано главою VI Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР № 45/5 від 31.10.1975 (далі - Інструкція №45/5, яка втратила чинність на підставі Наказу Мін`юсту N 18/5 від 14.06.94).

Пунктом 149 Інструкції № 45/5 встановлено, що державний нотаріус за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників:

1) за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників;

2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу;

3) в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 150 Інструкції № 45/5, накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні установи банку, госпрозрахункового підприємства або організації про видачу позички. Примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про накладення заборони надсилається виконавчому комітету відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, примірник - у відповідну установу банку, госпрозрахункове підприємство чи установу, що видали позичку, і примірник повідомлення залишається в державній нотаріальній конторі.

Накладення заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку (частини будинку) або квартири провадиться шляхом напису про це на договорі. Про накладення заборони за цими договорами державна нотаріальна контора повідомляє виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори.

Пунктом 151 Інструкції № 45/5 встановлено, що накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на жилий будинок.

Про накладення заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.

Згідно з пунктом 152 Інструкції № 45/5, державний нотаріус, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства чи організації про погашення позички або повідомлення про припинення договору про заставу чи про припинення або розірвання договору довічного утримання, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири.

Заборона відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників знімається після розірвання договору довічного утримання, після смерті відчужувача або набувача будинку (частини будинку), квартири, за винятком випадку, коли такий будинок по праву спадкоємства переходить до спадкоємців померлого набувача будинку (частини будинку), квартири.

Про зняття заборони повідомляється виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, і робиться відмітка в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та алфавітній книзі до нього.

Одержавши повідомлення судових або слідчих органів про зняття арешту, державний нотаріус робить про це відмітку в реєстрі і алфавітній книзі.

Відповідно до пункту 19 розділу І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР 19.01.76 N 1/5, всі нотаріальні дії, які вчиняються службовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій по формі, затвердженій Міністерством юстиції СРСР (додаток N 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в документах, що видаються службовою особою виконавчого комітету, і в посвідчувальних написах.

В розумінні ст.1 Закон України "Про нотаріат" N 3425-XII від 02.09.1993, яким в Україні запроваджено інститут приватних нотаріусів, що діяв станом на 19.12.2000 - дату присвоєння спірній забороні архівного номера, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно положень цього Закону вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.34 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 N 3425-XII, у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії, зокрема: 7) накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до статті 36 цього Закону, приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені статтею 34 цього Закону, за винятком, зокрема: накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна (пункт 1).

Наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 20/5 від 03.03.2004 ), затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція № 18/5), главою 6 якої регламентовано накладання заборони відчуження нерухомого майна.

Так, згідно з пунктом 134 Інструкції №18/5, державний нотаріус за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладає заборону їх відчуження:

1) за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку;

2) при посвідченні договору довічного утримання;

3) при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

4) в усіх інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 135 Інструкції № 18/5 установлено, що накладання заборони провадиться шляхом вчинення напису про це на повідомленні установи банку, підприємства або організації про видачу позички. Один примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про надходження заборони надсилається відповідній установі банку, підприємству або організації, що видали позичку, а другий - залишається у справах державної нотаріальної контори.

Накладання заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі.

Відповідно до пункту 136 Інструкції № 18/5 (в редакції Наказів Мін`юсту № 41/5 від 27.05.1997; № 31/5 від 09.06.1999), накладання заборони реєструється державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток N 6).

Накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Пунктом 137 Інструкції № 18/5 встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення (у зв`язку зі смертю відчужувача чи набувача жилого будинку, за винятком випадку успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами накладеного ними арешту на нерухоме майно державний нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів про зняття арешту залишається у справах державної нотаріальної контори.

Наказом Міністерства юстиції України №41/5 від 27.05.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 травня 1997 року за №194/1998 ( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Мін`юсту N31/5 від 09.06.1999) затверджено "Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна".

Означеним наказом також внесено зміни до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5. Зокрема, пункт 136 викладено у такій редакції:

"Для реєстрації заборон створюються Єдиний та Базові реєстри для реєстрації заборон.

Єдиний реєстр для реєстрації заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна (далі-Єдиний реєстр) - це комп`ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованих комп`ютерних систем, яка складається із сукупності Базових реєстрів для реєстрації заборон (далі - Базовий реєстр), об`єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.

Базовий реєстр - це документ, в якому здійснюється реєстрація заборон та арештів, накладених на об`єкти нерухомого майна.

Базовий реєстр створюється для кожного реєстраційного округу на основі діючого реєстру для реєстрації заборон згідно з єдиними вимогами, методикою і стандартами, встановленими положенням "Про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна".

Реєстраційні округи створюються в межах районів, районів в містах, міст обласного підпорядкування.

Реєструвальний орган - це державна нотаріальна контора (державний нотаріус), що вносить реєстраційні записи до Базового реєстру.

Накладення заборони реєструється державним нотаріусом в Базовому реєстрі. У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на нерухоме майно, а також повідомлення приватних нотаріусів, які посвідчили угоду, що буде підставою для накладання заборони відчуження майна.

Реєстрація заборон на відчуження майна, а також накладених на майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна".

Водночас згаданим наказом внесено зміни та доповнення до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, зокрема абзац другий і третій пункту 66 викладено у такій редакції:

"Реєстрація заборон на відчуження майна, а також накладених на майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна".

Положенням про єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 травня 1997 року за №194/1998 (далі - Положення №194/1998), було встановлено порядок створення Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесення реєстраційних записів до нього, а також одержання, обігу та надання інформації щодо заборон та арештів, накладених на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.1 Положення №194/1998, єдиний реєстр для реєстрації заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Єдиний реєстр) - це комп`ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованих комп`ютерних систем, яка складається із сукупності Базових реєстрів реєстраційних округів, об`єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.

Базовий реєстр для реєстрації заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Базовий реєстр) - це документ, в якому здійснюється реєстрація заборон та арештів, накладених на об`єкти нерухомого майна (пункт 1.2 Положення №194/1998).

Базовий реєстр створюється для кожного реєстраційного округу, на базі діючого реєстру для реєстрації заборон згідно з єдиними вимогами, методикою і стандартами, встановленими цим Положенням (пункт 1.3 Положення №194/1998).

Реєстраційні округи створюються в межах районів, районів в містах, міст обласного підпорядкування.

Відповідно до пункту 1.4 Положення №194/1998, реєструвальний орган - це державна нотаріальна контора (державний нотаріус), що вносить реєстраційні записи до Базового реєстру.

Накладені заборони та арешти реєструються реєструвальним органом за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, а також заносяться до алфавітної книги обліку заборон відчуження нерухомого майна (пункт 1.5 Положення №194/1998).

На підставі Базових реєстрів та книг обліку заборон відчуження нерухомого майна у реєстраційних округах за допомогою автоматизованих електронних систем створюється комп`ютерна база електронних копій цих документів (пункт 1.6 Положення №194/1998).

Пунктом 2.1 Положення №194/1998 установлено, що підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про заборони на відчуження та арешти об`єктів нерухомого майна, а також записів в алфавітну книгу заборон відчуження нерухомого майна є:

а) накладення державним нотаріусом заборони на об`єкт нерухомого майна;

б) повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів про накладення заборони на об`єкт нерухомого майна;

в) повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна;

г) повідомлення приватного нотаріуса, який посвідчив угоду, що буде підставою для накладення заборони на відчуження нерухомого майна.

Органи та особи, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" і "г" пункту 2.1 цього Положення, надсилають реєструвальному органу повідомлення про накладені заборони чи арешти об`єктів нерухомого майна встановленого зразку не пізніше 3-х днів з моменту їх вчинення (пункт 3.1 Положення N 194/1998).

Єдиний реєстр створюється державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України ("ДЕРЖІНФОРМЮСТ") (пункт 5.1 Положення №194/1998).

У день внесення записів у Базовий реєстр реєструвальний орган надсилає електронною поштою за допомогою автоматизованих електронних систем електронні копії цих записів у Єдиний реєстр заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відомості про заборони, арешти на відчуження нерухомого майна вносяться у Єдиний реєстр у день їх надходження (пункт 5.2 Положення №194/1998).

Наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09.06.1999, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року у за №364/3657 "Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна", зі змінами, внесеними наказом Мін`юсту №33/5 від 09.08.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2000 року за №500/4721, внесено зміни до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції від 18 червня 1994 року №18/5, зареєстрованої в Мін`юсті 07 липня 1994 року за №152/361, зокрема, пункт 136 викладено в такій редакції:

"Накладання заборони реєструється державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 6).

Накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна".

Крім того, Наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09.06.1999 внесено зміни та доповнення до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 і зареєстрованої в Мін`юсті 26 жовтня 1994 року за N№256/466 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції від 27 травня 1997 року N 41/5), викладено абзаци другий і третій пункту 66 у такій редакції:

"Реєстрація заборон відчуження нерухомого майна, а також накладених на майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна".

За визначеннями, наведеними у пункті 1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 09.06.99 №31/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за №364/3657 (далі - Положення № 31/5) (із змінами, внесеними згідно з Наказами Мін`юсту №53/5 від 31.08.99, N 33/5 від 09.08.2000, N 46/5 від 21.09.2000 ), Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (надалі - Єдиний реєстр) - це комп`ютерна база даних, яка містить відомості про: накладені заборони та арешти; зняття заборон та арештів; видані довідки про відсутність або наявність заборон та арештів. Держатель Єдиного реєстру - Міністерство юстиції України, що забезпечує функціонування Єдиного реєстру. Адміністратор Єдиного реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний прямий доступ до комп`ютерної бази даних і відповідає за її створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі. Надання доступу Реєстраторам і Користувачам до Єдиного реєстру здійснюється Адміністратором на підставі відповідних договорів. Адміністратор Єдиного реєстру встановлює форми повідомлень та довідок. Реєстратори Єдиного реєстру - державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, що уклали відповідні угоди з Адміністратором і мають повний прямий доступ до Єдиного реєстру через комп`ютерну мережу. Реєстратори приймають повідомлення про накладені (зняті) заборони та арешти від інших державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судових та слідчих органів, вносять записи до Єдиного реєстру про накладені (зняті) заборони або арешти та отримують довідки про відсутність або наявність заборони або арешту щодо вчинюваних ними нотаріальних дій, а також видають довідки про відсутність або наявність заборони або арешту за письмовим запитом.

Згідно з пунктом 2.1. Положення № 31/5, підставами для внесення у Єдиний реєстр відомостей про накладені заборони відчуження та арешти об`єктів нерухомого майна є:

2.1.1. Накладення державним або приватним нотаріусом заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна, які є реєстраторами;

2.1.2. Повідомлення про накладення заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом, які не є реєстраторами;

2.1.3. Повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради про накладення заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна;

2.1.4. Повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна;

2.1.5. Повідомлення органів державної виконавчої служби про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2.2 Положення № 31/5, органи та особи, зазначені в підпунктах 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення заборони або арешту повідомлення встановленого зразка про накладену заборону відчуження або арешт об`єктів нерухомого майна (додаток 1).

Згідно з п. 2.3 Положення № 31/5 у повідомленні про накладену заборону відчуження або арешт об`єктів нерухомого майна зазначаються: відомості про нотаріуса, орган або посадову особу, який наклав заборону відчуження або арешт об`єкта нерухомого майна; дата та час накладання заборони відчуження або арешту; відомості про документ, на підставі якого накладена заборона відчуження або арешт (найменування документа, номер та дата документа, видавець документа); відомості про об`єкт, на який накладена заборона відчуження або арешт (назва об`єкта, адреса розташування об`єкта, розмір частки, площа тощо); відомості про власника майна, щодо якого накладена заборона відчуження або арешт: для фізичних осіб: прізвище, ім`я, по батькові; місце проживання; серія, номер та дата видачі паспорта; для юридичних осіб: найменування, юридична адреса.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 31/5, реєстратор відмовляє у внесенні в Єдиний реєстр відомостей про накладену заборону або арешт, якщо повідомлення не відповідає вимогам пункту 2.3 цього Положення.

Аналіз наведених правових норм зумовлює висновок, що станом на 08.12.1988 повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників слугувало визначеною законом підставою для накладення державним нотаріусом або службовою особою виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку заборони відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

Разом з тим, чинне на час виникнення спірної заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях - в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.

При цьому, із внесенням змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції від 18 червня 1994 року №18/5, зареєстрованої в Мін`юсті 07 липня 1994 року за №152/361, а саме з 14.08.2000 приватні нотаріуси стали суб`єктами реєстрації заборон.

Водночас відмова у внесенні в Єдиний реєстр відомостей про накладену заборону або арешт пов`язана із невідповідністю повідомлення про накладену заборону відчуження або арешт об`єктів нерухомого майна вимогам, встановленим п. 2.3 Положення № 31/5.

Станом на 12.09.2008 - дату реєстрації за № 7905444 обтяження заборони (архівний запис) правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів визначеались Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" N 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон N 1952-IV).

В розумінні статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна; об`єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом;

Згідно зі статтею 5 Закону N 1952-IV, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Відтак, з дати набрання чинності Законом №1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках: 1) вчинення правочинів щодо нерухомого майна, 2) за заявою власника (володільця) нерухомого майна. При цьому, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Слід зазначити, що визначених законом підстав для реєстрації спірного обтяження в означений період за обставинами справи судом не встановлено.

Разом з тим, Наказом Міністерства юстиції від 18.08.2004 N85/5 (далі - наказ Мін`юсту № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за№ 1020/9619 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 від 14.12.2012) "Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006), з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, збереження та захисту даних, що містяться у ньому, підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, а також профілактики злочинів проти власності, внесено зміни та доповнення до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 №31/5, зареєстрованого в Мін`юсті 10.06.99 за №364/3657, виклавши його в новій редакції, та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

При цьому, пунктом 3 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 №85/5 наказано Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України:

-здійснити заходи щодо створення програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яке відповідало б новим сучасним стандартам збереження та захисту інформації (абзац другий пункту 3 в редакції Наказу Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006);

-забезпечити належне перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до нової бази;

-забезпечити безперебійну роботу державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів у перехідний період.

Пунктом 4 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 №85/5 визначено, що перенесення інформації з бази даних раніше створеного прикладного програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі- база даних раніше створеного реєстру) до бази даних нового прикладного програмного забезпечення (далі - база даних модернізованого реєстру) здійснюється частинами за окремими нотаріальними округами.

Пунктом 5 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру визначається у кожному нотаріальному окрузі окремо, про що державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України або його регіональні філії повідомляють нотаріусів даного нотаріального округу та відповідне управління юстиції.

Згідно з пунктами 6, 7 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цього наказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об`єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів. Після повного перенесення бази даних раніше створеного реєстру до бази даних модернізованого реєстру державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечує довічне зберігання бази даних раніше створеного реєстру.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за №1020/9619, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон (пункт 1.1).

Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування (пункт 1.3).

Адміністратором Реєстру заборон (далі - Адміністратор) є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон (пункт 1.4).

Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є:

-державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу;

-державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (пункт 1.5).

Користувачі Реєстру заборон (далі - Користувачі) - юридичні або фізичні особи, які мають доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу на підставі відповідних договорів з Адміністратором, та отримують витяги з Реєстру заборон для власних потреб (пункт 1.6).

Надання доступу Реєстраторам і Користувачам до Реєстру заборон здійснюється Адміністратором на підставі відповідних договорів (пункт 1.7).

Судом встановлено, що заборона відчуження об`єктів нерухомого майна, належних спадкодавцю позивача ОСОБА_2 , накладена уповноваженою законом особою 08.12.1988 на підставі повідомлення №341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку, зареєстрована у реєстрі заборон за № 120480-1372.

Згідно з пунктами 2 та 3 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991 № 873-ХІІ Верховною Радою України було оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанк СРСР і створено на його базі Національний банк України, без визначення правонаступництва Національного банку України.

Водночас, за матеріалами справи підтведжується відсутність заборгованості ОСОБА_2 перед АТ "Ощадбанк" (а.с.47).

Однак, законодавство, що діяло у період існування спірних правовідносин не встановлювало для внесення до реєстру заборон запису про зняття заборони такої підстави як припинення (відсутність) кредитора в зобов`язанні.

Натомість, з 1994 року було законодавчо закріплено, що накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суб`єктами реєстрації яких з 14.08.2000 є приватні нотаріуси.

З огляду на наведене, приватний нотаріус Березнівського районного нотаріального округу Куц Алла Володимирівна здійснила реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівного запису заборони 19.12.2000 за архівним номером 2071703ROVNO22279, щодо заборони відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеної 08.12.1988 на підставі повідомлення № 341 від 07.12.1988 Березнівського держбанку, зареєстрована у реєстрі заборон за № 120480-1372.

Будь-які фактичні обставини, які свідчили б про відсутність у приватного нотаріуса повноважень на реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівного запису заборони 19.12.2000 за архівним номером 2071703ROVNO22279 учасниками справи не надано, а судом не встановлено.

Водночас правомірність реєстрації архівного запису та внесення відповідного архівного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не є предметом розгляду спірних правовідносин.

Приватний нотаріус Березнівського районного нотаріального округу Куц Алла Володимирівна припинила приватну нотаріальну діяльність відповідно до наказу Рівненського обласного управління юстиції від 14.12.2005 № 308 та передала справи приватного нотаріуса до Рівненського обласного нотаріального архіву на зберігання за актом приймання-передачі від 31.03.2006 (а.с.49,51).

Наведене вказує на об`єктивну неможливість приватним нотаріусом Куц А.В. на внесення будь-яких записів до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна після припинення приватної нотаріальної діяльності за відсутності у неї доступу до такого реєстру.

Крім того суд зауважує, що наведені норми також вказують на відсутність правових підстав для повторної реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна спірної заборони, щодо реєстрації якої в такому Реєстрі було здійснено відповідний запис 19.12.2000 за архівним номером 2071703ROVNO22279.

Натомість, з урахуванням приписів пунктів 3 та 4 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5, в подальшому Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України як Адміністратор Реєстру заборон було зобов`язане здійснити заходи щодо створення програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яке відповідало б новим сучасним стандартам збереження та захисту інформації, та забезпечити належне перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до нової бази.

Відтак, саме на стадії перенесення архівного запису про заборону від 19.12.2000 за архівним номером 2071703ROVNO22279 з існуючої бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до нової бази, пов`язаної із запровадженням нового програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, було внесено запис 12.09.2008 за № 7905444, однак такий запис не міг бути внесений приватним нотаріусом Куц А.В., яка припинила приватну нотаріальну діяльність, оскільки відповідно до чинного законодавства такими повноваженнями був наділений виключно Адміністратор Реєстру заборон - Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон.

Таким чиномом, спірна заборона від 08.12.1988 реєстровий №120480-1372 правомірно зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з внесенням відомостей про архівний номер: 2071703ROVNO22279 від 19.12.2000 та в подальшому відповідні відомості правомірно перенесені до новоствореної бази даних такого Реєстру Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Отже, суд не погоджується з доводами позивача про те, що спірна заборона зареєстрована в державному реєстрі неуповноваженим суб`єктом та за відсутності визначених законом підстав.

Слід зазначити, що запис в Єдиному реєстрі заборон про проведену державну реєстрацію обтяження № 7905444 від 12.09.2008 приватним нотаріусом Куц А.В. на підставі повідомлення Березнівського держбанку № 341 від 07.12.1988 здійснено некоректно, оскільки одночасно в цьому Реєстрі наявний архівний запис від 19.12.2000 номер 2071703ROVNO22279 про реєстрацію такої заборони (архівний запис).

Частина 2 ст. 26 чинної редакції Закону № 1952-IV передбачає самостійне виправлення державнии реєстратором допущених під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав технічних помилок (граматичних, арифметичних тощо) виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.

У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

Однак, на думку суду, враховуючи правомірність по суті внесеного до реєстру запису про наявність заборони (архівний запис) за датою виникнення 08.12.1988, архівна дата 19.12.2000, виправлення такої технічної помилки в спірній ситуації не означає позитивного вирішення спірних правовідносин, оскільки не призведе до внесення до державного реєстру запису про припинення спірного обтяження.

Щодо ефективності обраного судом позивачем способу захисту порушених прав колегія суддів зазначає наступне.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення ст.ст.5, 21, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнатитакі дії (рішення) протиправними.

Водночас в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективногозахисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб відпорушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При зверненні до суду позивачем зокрема заявлено вимогу про зобов`язання відповідача скасувати запис про державну реєстрацію обтяження.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача в адміністративній справі вчинити певну дію як спосіб захисту порушеного права є встановлення протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Водночас вимоги про вчинення певних дій, звернені до відповідача, повинні узгоджуватись із повноваженнями суб`єкта владних повноважень на їх здійснення, наданими чинним законодавством.

Разом з тим, доводи позивача про протиправність дій щодо внесення запису не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням відсутності будь-яких фактичних даних, що свідчили б про безпідставність накладення спірної заборони уповноваженим суб`єктом, подальшої реєстрації такого обтяження під архівним номером в Єдиному реєстрі заборон та перенесення вже зареєстрованих відомостей до оновленої бази даних такого реєстру, судом не встановлено протиправності поведінки суб`єктів державної реєстрації прав у спірних правовідносинах.

Крім того, навідь за умови визнання дій протиправними, за змістом положень ч.3 ст.26 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Однак, за змістом положень ч.3 ст.26 Закону №1952-IV в редакції, чинній на час вирішення спірних правовідностн, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню/вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною дії щодо внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та зобов`язання відповідача скасувати запис про державну реєстрацію обтяження, не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки за наведених умов належним способом захисту законних інтересів позивача є настання юридичного наслідку у вигляді внесення до державного реєстру запису про припинення спірної заборони (обтяження), що має наслідком відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи скаржника на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі №460/2607/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 01.10.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.