-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року Справа № 925/1328/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Козоріз О.І.,
за участі представників сторін:
від позивача - Юрченко В.О. - адвокат,
від відповідача - представник не з`явився,
від третьої особи - представник не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА
"ТАС", м. Київ
до Ватутінської міської ради Черкаської області, м. Ватутіне,
Черкаська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Служби автомобільних доріг у Черкаській області, м. Черкаси
про стягнення 400 000 грн. 00 коп.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" до Ватутінської міської ради Черкаської області про стягнення 400 000 грн. 00 коп. шкоди в порядку суброгації.
Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено відшкодування власнику автомобіля марки КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту у розмірі 400 000 грн. 00 коп., а тому позивачем в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика (позивача) перейшло право вимоги до винної особи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17 грудня 2019 року. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Службу автомобільних доріг у Черкаській області.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 28 січня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 27 лютого 2020 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 27 лютого 2020 року було оголошено перерву на 12 год. 00 хв. 19 березня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 березня 2020 року розгляд справи було відкладено на 10 год. 00 хв. 08 квітня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08 квітня 2020 року розгляд справи по суті було відкладено на 11 год. 00 хв. 07 травня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 травня 2020 року відкладено розгляд справи по суті до закінчення карантину.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 липня 2020 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 24 вересня 2020 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, третя особа про дату, час і місце проведення судового засідання була належним чином повідомлена, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області.
Відвідач на електронну пошту надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідачем неодноразово подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, а саме: від 04 грудня 2019 року, від 18 березня 2020 року, від 06 квітня 2020 року та від 04 травня 2020 року.
Згідно п. 2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищенаведену норму, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та зазначав, що балансоутримувачем об`єктів благоустрою міста Ватутіне Черкаської області (мережі доріг міста) є Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради Черкаської області.
Відповідно до довідки Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства від 19 березня 2018 року №154 дорога по вул. Індустріальній на баланс управління не передавалась, тому управління не займається її обслуговуванням. Окрім того, дорога знаходиться поза межами міста.
Також, відповідно до інформації Звенигородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області №1099/55/01-2018 від 28 лютого 2018 року, вбачається, що встановити винну особу, яка відповідає за утримання дороги по вул. Індустріальній м. Ватутіне Черкаської області, не можливо в зв`язку з чим адміністративні матеріали за ч. 4 ст. 140 КУпАП "Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт" не складались.
Так як, приписи статті 140 КУпАП передбачають відповідальність посадових осіб дорожньо-експлуатаційних організацій, за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт, позивачу для звернення до суду з позовом про відшкодування завданих неналежним станом доріг збитків необхідно було з`ясувати питання, до відання якого з органів (державної влади чи органів місцевого самоврядування) віднесено управління станом відповідної автомобільної дороги.
Адміністративний протокол складений не уповноваженою на те особою.
В зв`язку з чим при огляді місця події - ДТП були відсутні представники дорожньої служби; в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №386778 від 12 грудня 2007 року не зазначено в якості причини події - незадовільний стан дорожнього покриття (ДТП або пошкодження авто сталося внаслідок поганого стану дороги); не складено акт обстеження вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемою.
Таким чином відповідач вважає, що вищевказані факти призвели до неповного з`ясування всіх обставин ДТП, яка мала місце 12 грудня 2017 року, при розгляді та прийнятті рішення судом та встановлення винної особи у ДТП.
Також, позивачем не долучено жодного документу (доказу), та не доведений той факт, що дорога по вул. Індустріальній, де 12 грудня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода, належить до комунальної власності Ватутінської міської ради Черкаської області і що вона відповідає за експлуатаційний стан доріг, та не долучено жодного доказу про факт заподіяння шкоди, саме неналежним станом доріг.
Також відповідач вказував, що зі змісту норм ст. 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" можна зробити висновок про те, що страховик який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Отже, оскільки дорога по вул. Індустріальній м. Ватутіне Черкаської області, де сталась ДТП 12 грудня 2017 року, не є комунальною власністю Ватутінської міської ради, на балансі Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства (як балансоутримувача мережі доріг міста) не перебуває, утримання вказаної дороги ВВУЖКГ не проводить, дорога знаходиться поза межами міста, винних осіб в порушенні правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт не встановлено, позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації до Ватутінської міської ради Черкаської області, на думку відповідача, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення був складений уповноваженою особою, оскільки за правилами ч.1 п.1 ст.255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення за ст.124 КУпАП складають уповноважені на те особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про
Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 5) ч. 2 Розділу II Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, основними напрямами діяльності ДОП є, зокрема, але не виключно у випадках, визначених законом, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання.
Також позивач вказував, що виходячи із положень ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.
Тобто, вулиця в силу закону не може знаходитися поза межами населених пунктів.
В постанові Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 січня 2018 року по справі №690/449/17 зазначено, що ДТП відбулася по вул. Індустріальній в м. Ватутіне.
Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що приватне акціонерне товариство "ВАТУТІНСЬКИЙ КОМБІНАТ ВОГНЕТРИВІВ" (ідентифікаційний код 00191916), - підприємство біля якого сталася ДТП знаходиться за адресою 20254, Черкаська область, місто Ватутіне, вулиця Індустріальна, будинок 11.
В зв`язку з чим позивач зазначав, що вул. Індустріальна знаходиться в межах міста.
Належність вулиці Індустріальної до комунальної власності передбачений ч. 1 ст. 16, ст. 17 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
Ватутінська міська рада не може бути суб`єктом правопорушення за ч. 4 ст. 140 КУпАП, оскільки суб`єктом адміністративного правопорушення за цією статтею є фізична особа. Однак орган місцевого самоврядування може бути суб`єктом цивільного (господарського) правопорушення, вчинення якого підтверджується матеріалами справи №690/449/17.
Таким чином, докази перебування вулиці в комунальній власності встановлені законом, а докази заподіяння шкоди неналежним станом доріг встановлені постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 січня 2018 року.
Доводи вкладені відповідачем у запереченні на відповідь на відзив є аналогічними, що зазначені у відзиві.
У письмових поясненнях третя особа вказувала, що відповідальність за стан вулиць і доріг міста Ватутіне та відшкодування збитків їх користувачам, покладається на відповідний орган місцевого самоврядування м. Ватутіне або комунальну дорожньо-експлуатаційну організацію за умови доведення в їх діях складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправних дій у формі не забезпечення безпечних умов руху по вул. Індустріальній у м. Ватутіне та наявність причинного зв`язку між протиправними діями та шкодою, заподіяною власнику пошкодженого транспортного засобу.
В судовому засіданні, яке відбулося 24 вересня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1328/19.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2017 року близько 09 год. 15 хв. по вул. Індустріальній в м. Ватутіне Черкаської області сталася ДТП за участю двох транспортних засобів: КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 під його керуванням та ВАЗ 21051, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП транспортний засіб КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Про що було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серія БД №386778.
Протокол складено дільничним офіцером поліції Звенигородського ВП ГУНП майором міліції Козіко О.М.
До вказаного протоколу було складено схему наслідків дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих.
У відзиві на позов відповідач зазначав, що забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах до повноважень дільничного офіцера поліції не входять, а тому дільничний офіцер поліції не був посадовою особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), зокрема за статтею 124 КУпАП.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п.5) ч. 2 розділу ІІ Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції основні напрями діяльності ДОП у випадках, визначених законом, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання.
Отже, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що протокол про адміністративне правопорушення був складений не уповноваженою особою.
Також відповідач вказував, що не було складено акту обстеження вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемою.
Згідно п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07 листопада 2015 року №1395 при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про:
1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху;
2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;
3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття;
4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу;
5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху;
6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій;
7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
З листа Звенигородського відділу поліції від 28 лютого 2018 року (а.с.39) вбачається, що протоколу про адміністративні правопорушення передбачене частиною четвертою статті 140 КУпАП не складалося.
Отже, як наслідок в даному випадку не складався акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемою.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серія БД №386778 було долучено схему наслідків ДТП без потерпілих.
До відповіді Звенигородського відділу поліції від 28 лютого 2018 року було надано наступні листи:
- філії "Звенигородської ДЕД" ДП "Черкаський облавтодор" ПАТ ДАК
"Автомобільні дороги України" про те, що Звенигородська ДЕД вул. Індустріальну в м. Ватутіне не обслуговує;
- Виконавчого комітету Ватутінської міської ради про те, що вул. Індустріальна в м. Ватутіне на балансі підприємства (Виробниче управління ЖКГ) не перебуває, а відповідно фінансування на обслуговування не виділяється;
- Ватутінського ВУЖКГ про те, що дорога по вул. Індустріальній на балансі не знаходиться, утриманням дороги управлінням не займається.
04 квітня 2018 року аналогічний лист надала Ватутінська міська рада і позивачу.
Також матеріалами справи підтверджується, що постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 січня 2018 року у справі №690/449/17 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що виїзд ОСОБА_2 на зустрічну смугу руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода з пошкодженням транспортних засобів, здійснено поза його волею та зумовлено недоліками в утриманні вулично-шляхової мережі, що вказує на відсутність у діях ОСОБА_2 порушень п. 11.3 Правил дорожнього руху, за порушення якого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Громадянин ОСОБА_2 участі в розгляді даної справи не бере і дана особа до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення не притягувалася.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Отже встановлення судом наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасники даної справи відбувається на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджується, що пошкоджений автомобіль КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 був застрахований у приватному акціонерному товаристві "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) на виконання, якого позивач виплатив ОСОБА_1 400 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №60374 від 14 лютого 2018 року.
05 червня 2018 року Ватутінська міська рада надала відповідь на досудову вимогу про відшкодування шкоди, що не погоджується з вимогами у зв`язку з тим, що вул. Індустріальна не знаходиться у віданні Ватутінської міської ради та не є комунальною власністю, оскільки знаходиться поза межами міста та зазначила, що до територіальних доріг під індексом Т-24-19 віднесено дорогу Звенигородка - Ватутіне.
Позивачем 25 липня 2018 року було отримано відповідь від Служби автомобільних доріг у Черкаській області про те, що вул. Індустріальна в м. Ватутіне з дорогами загального користування державного значення не співпадає та було надано схему згідно якої вул. Індустріальна не відноситься до дороги Т-24-19.
Судом враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.
За змістом ст. 5 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів відносяться до автомобільних доріг.
Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ч. 1 ст. 16, ст. 17 Закону України "Про автомобільні дороги").
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Відповідно вимог статті 173 Земельного Кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.
Частиною 1 статті 174 Земельного Кодексу України встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.
Таким чином, законом регламентований порядок встановлення меж населених пунктів.
Матеріали справи не містять належні та допустимі докази, що підтверджують встановлення меж м. Ватутіне у встановленому законом порядку.
У разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, суд виходить з фактичних меж населених пунктів, оскільки відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.
При цьому судом було враховано відповідні висновки, що наведені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року зі справи №367/6388/16-а.
Згідно розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:
1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський;
2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);
3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);
4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);
5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
У випадках, коли внаслідок ДТП її учасникам заподіяно тілесних ушкоджень, викликається слідчо-оперативна група для проведення слідчих дій на місці пригоди відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
На схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об`єкти:
1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП;
2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів;
3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів;
4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям;
5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту;
6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів;
7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами;
8) ширина тротуарів, узбіччя;
9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття;
10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття;
11) розташування дорожньої розмітки;
12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;
13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
В обов`язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об`єктів, зображених на схемі.
На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються:
1) марка (модель) пошкодженого транспортного засобу;
2) номерний знак транспортного засобу;
3) власник (співвласник) транспортного засобу;
4) серія та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою;
5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП;
6) вид пригоди;
7) кількість учасників ДТП;
8) порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306;
9) результати огляду на стан сп`яніння (у випадку його проведення);
10) тип транспортного засобу.
Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.
Судом враховано, що в Додатку 8 до вищевказаної Інструкції "схема місця ДТП" вказується точне місце ДТП із зазначенням прив`язки.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданої схеми наслідків дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 135-136) вбачається, що ДТП сталася по вул. Індустріальній в м. Ватутіне на відстані 137,55 м. від дорожнього знаку передбаченого Правилами дорожнього руху 1.31.2 "Наближення до залізничного переїзду".
Отже, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що ДТП сталося за межами населеного пункту.
Частиною 3 ст. 14 і ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків. завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
В силу ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як передбачено ч. 1 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Відповідно до ДСТУ 3587- 97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану" снігоочищення вулиць і доріг населених пунктів після закінчення снігопаду або завірюхи повинна провадитися в терміни, зазначені у таблиці 6.
Згідно п. 3.1.15 наведеного вище Стандарту для ліквідації зимової слизькості залежно від температури повітря витрата на оброблення дорожнього покриття вулиць і доріг населених пунктів протиковзними матеріалами і сумішами повинна відповідати наведеній у таблиці 7.
В пункті 3.1.16 Стандарту вказано, що терміни ліквідації зимової слизькості наведено у додатку Б.
Згідно п.3.1.17 Стандарту роботи з усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах повинні проводитися у такій послідовності:
· наземні пішохідні переходи, затяжні підйоми і спуски, криві малого радіуса або їх сполучення в плані і поздовжньому профілі, ділянки доріг з незабезпеченою видимістю у плані та поздовжньому профілі, штучні споруди із звуженою проїзною частиною, криві в плані з відсутністю віражу, майданчики зупинок маршрутних транспортних засобів, майданчики для короткочасної зупинки маршрутних транспортних засобів, що безпосередньо прилягають до проїзної частини доріг, місця злиття, переплетення і розгалуження транспортних потоків;
· інші ділянки доріг державного значення.
Відповідно до п.3.1.18 Стандарту усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації.
З додатку "Б" до Стандарту вбачається, що термін ліквідації зимової слизькості на дорогах становить від 4 до 15 годин в залежності від середньорічної добової інтенсивності руху, авт./добу.
Зазначені терміни ліквідації зимової слизькості повинні бути уточнені і визначені індивідуально для кожного первинного підрозділу з експлуатації доріг з урахуванням технічних параметрів ділянок, що обслуговуються, їх протяжності, розміщення баз протиковзних матеріалів, використовуваних механізмів, заданого рівня забезпечення безпеки дорожнього руху і погодно-кліматичних умов України.
Зі схеми наслідків дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що стан покриття проїзної частини - ожеледиця.
Також з письмових пояснень водія ОСОБА_2 вбачається, що рухаючись по вул. Індустріальній м. Ватутіне його автомобіль став некерований, в зв`язку з чим відбулося зіткнення транспортних засобів. З керуванням автомобіля водій не впорався у зв`язку з тим, що дорожнє покриття було вкрите льодом та нічим не посипане.
Тобто, дорожнє покриття своєчасно не було оброблено відповідними матеріалами та сумішами, проте припинення (обмеження) дорожнього руху не відбулося і будь-яких попереджувальних дорожніх знаків встановлено не було.
Відповідно до умов Стандарту коефіцієнт зчеплення колеса автомобіля з вологим покриттям проїзної частини вулиць і доріг повинен відповідати наведеному в таблиці 3.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач 12 грудня 2017 року своєчасно та в повному обсязі виконав необхідні роботи по ліквідації зимової слизькості (ожеледиці), що утворилася на вулиці Індустріальній у м. Ватутіне.
Отже, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 12 грудня 2017 року відбулася внаслідок бездіяльності Ватутінської міської ради як власника доріг, яка не забезпечила належне утримання вулично-шляхової мережі, зокрема, своєчасно і якісно не виконала експлуатаційні роботи (не організувала їх виконання) відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, водночас рух транспорту на небезпечній ділянці дороги не обмежила, що є підставою для покладення на неї обов`язку з відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України, оскільки в даному випадку в наявності є всі елементи складу цивільного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб. визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі. що визначається страховиком. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.
Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування". Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Отже, враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини і матеріалами справи підтверджується весь склад цивільного правопорушення, а також враховуючи те, що позивачем було виплачено відшкодування власнику автомобіля марки КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту у розмірі 400 000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Ватутінської міської ради Черкаської області, вул. Дружби, буд. 8, м. Ватутіне, Черкаської області, ідентифікаційний код 33088050 на користь приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС", пр-т Перемоги,65, м. Київ, ідентифікаційний код 30115243 - 400 000 грн. 00 коп. шкоди в порядку суброгації та 6 000 грн. 00 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 05 жовтня 2020 року.
Суддя А.В.Васянович
скопійовано
-
скопійовано
-
