КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 367/2656/20
номер провадження: 22-ц/824/8779/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка Віктора Геннадійовича на ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2020 року Саранюк Л.П., у справі за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Заява мотивована тим, що з 28 вересня 2010 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2014 року. Вказувала, що від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що ОСОБА_2 проживав на території Турецької Республіки Північного Кіпру, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у північній частині міста Нікосія, що підтверджується реєстраційними відомостями про смерть та довідкою про причини смерті й похований на території Північного Кіпру. Вказувала, що вона та дочка ОСОБА_3 приймали участь у похованні ОСОБА_2 .
Вказувала, що для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника їй в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 необхідно одержати свідоцтво про смерть колишнього чоловіка ОСОБА_4 , однак органи реєстрації актів цивільного стану відмовляються реєструвати факт смерті і видати відповідне свідоцтво, оскільки Україна не визнає цієї території. Крім того, Турецька Республіка Північного Кіпру засуджена світовим співтовариством, оголошена незаконною та визнана лише Туреччиною.
Зазначала, що виходячи із усталеної практики Європейського суду з прав людини, суди мають застосувати загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Кіпру, а саме, на території Турецької Республіки Північного Кіпру в північній частині міста Нікосія.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2020 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження, посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Посольством України в Республіці Кіпр повідомлено заявника, що так звана «Турецька Республіка Північного Кіпру» була засуджена світовим співтовариством і оголошена незаконною. За винятком Туреччини, жодна держава у світі або міжнародна організація не визнають цю територію. Невизнання цієї території світовим співтовариством та, зокрема, Україною унеможливлює захист громадян України з боку дипломатичних установ України. Усі документи, видані на цій території не визнаються Україною. Легалізація таких документів (проставлення штампу апостиль) компетентними органами Кіпру є неможливою. Вказує, що зважаючи на відсутність документів, необхідних для реєстрації смерті ОСОБА_3 , зазначена консульська дія не може бути вчинена Посольством України в Республіці Кіпр. Рекомендовано звернутися до Посольства України в Турецькій Республіці з метою звернення цього посольства до компетентних органів Турецької Республіки, які визнають документи, видані Турецькою Республікою Північного Кіпру, для підтвердження факту смерті громадянина України ОСОБА_2 на цій території. Однак відповіді на його адвокатський запит Посольством України у Турецькій Республіці не надано, у зв`язку з чим відсутня можливість зареєструвати факт смерті ОСОБА_4 та отримати відповідне свідоцтво про смерть згідно вимог чинного законодавства України.
Вказує, що суд першої інстанції проігнорував усталену практику Європейського суду з прав людини, якою передбачено, що суди мають застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки невірно витлумачив зміст процесуального законодавства щодо поширення можливості встановлення факту смерті лише на тимчасово окупованій території України та недотримався принципу ефективного судового захисту цивільного права.
Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиціїне скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, суддя першої інстанції керувався ч.1 ст.186 ЦПК України й виходив з того, що згідно наданих заявником матеріалів смерть ОСОБА_2 настала на території невизнаної Турецької Республіки Північного Кіпру. Однак чинний ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судді першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.
Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч.2 ст.293 ЦПК України).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Республіки Кіпру, а саме, на території невизнаної Турецької Республіки Північного Кіпру в північній частині міста Нікосія.
Тобто, заявник просить встановити факт смерті особи на території іноземної держави.
Однак ЦПК України не передбачено встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
Відповідно до ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Установивши, що ЦПК України не передбачено можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави, суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Таким чином ухвала судді першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про неправильне встановлення суддею обставин, які мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував усталену практику Європейського суду з прав людини про те, що суди мають застосувати загальні принципи («Намібійські винятки») сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, є необґрунтованими, оскільки суддею першої інстанції не надавалась оцінка наданим заявником доказам щодо їх належності на допустимості, а відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав неможливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, не спростовують висновків судді першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на території іноземної держави.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка Віктора Геннадійовичазалишити без задоволення.
Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді:
