ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1130/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа"

07700, Київська обл., Яготинський р-н., м. Яготин, вул. Першого травня, буд. 1, код ЄДРПОУ 24223294

про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1139/20 від 04.08.2020) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 1560/1617-ТЕ-17 від 15.09.2016. Крім того, позивач заявив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строки подання заяв по суті справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12782/20 від 25.06.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 16221/20 від 03.08.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 17082/20 від 03.08.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2020 прийнято зменшення розміру позовних вимог, розгляд справи здійснюється за остаточними позовними вимогами: стягнення 4872,93 грн. пені, 781,88 грн. 3 % річних, 2116,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано повне рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Яготинтепломережа" (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 1560/1617-ТЕ-17 від 15.09.2016 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 110 тис.куб.метрів.

Згідно з пунктом 3.4. Договору приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривень, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до пункту 12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 1560/1617-ТЕ-17 від 15.09.2016.

Аргументи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі: від 30.11.2016 на суму 689966,46 грн., від 31.12.2016 на суму 565107,82 грн., від 31.01.2017 на суму 668694,11 грн., від 28.02.2017 на суму 504167,03 грн.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив пункт 6.1. Договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи сальдо по підприємству, довідкою по операціях за Договором та банківськими виписками, внаслідок чого позивачем нараховано пеню на підставі пункту 8.2. Договору у розмірі 4872,93 грн. і на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у розмірі 781,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2116,03 грн.

Аргументи Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа"

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації, комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа» та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 20.12.2016 № 3420 на суму 368800,00 грн., від 19.01.2017 № 338 на суму 472700,00 грн., від 16.03.2017 № 1751 на суму 481100,00 грн., від 19.04.2017 № 2270 від 465000,00 грн., тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодились з тим, що між ними встановлюється інший порядок розрахунку, ніж той, що врегульовано договором, отже, відсутні підстави для задоволення позову.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством теплових мереж "Яготинтепломережа" укладено договір постачання природного газу № 1560/1617-ТЕ-17 від 15.09.2016, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 110 тис.куб.метрів.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі: від 30.11.2016 на суму 689966,46 грн., від 31.12.2016 на суму 565107,82 грн., від 31.01.2017 на суму 668694,11 грн., від 28.02.2017 на суму 504167,03 грн.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації, комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа» та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 20.12.2016 № 3420 на суму 368800,00 грн., від 19.01.2017 № 338 на суму 472700,00 грн., від 16.03.2017 № 1751 на суму 481100,00 грн., від 19.04.2017 № 2270 від 465000,00 грн.

Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Відповідно до розділу 3 Протокольного рішення з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов`язуються, в тому числі, перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Згідно з пунктом 4 Протокольного рішення сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2).

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме: витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію від 03.08.2015 № 493/688, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5 зазначеного вище Порядку).

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Отже, на виконання таких законодавчих актів, державою, в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, такі як Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 11.03.2020 у справі № 925/1299/18, від 19.03.2020 у справі № 924/418/19.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору від 15.09.2016 №1560/1617-ТЕ-17, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений пунктом 6.1 Договору) порядок розрахунків, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми, що визначені протокольними рішеннями.

Проте, з огляду на те, що розмір відшкодувань на підставі вищенаведених спільних протокольних рішень (1787600,00 грн.) у повному обсязі не покриває розмір заборгованості за поставлений товар (2427935,42 грн.), суд зазначає, що позивачем правомірно нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати на залишок заборгованості, який відповідачем сплачено з порушенням встановленого договором строку, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: випискою за період з 01.09.2016 по 31.12.2019 за підписом заступника головного бухгалтера позивача та виписками по рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Ощадбанк».

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 4872,93 грн., 3% річних у розмірі 781,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2116,03 грн., суд зазначає, що він арифметично вірний.

Відносно аргументів позивача про відсутність відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України відносно представника відповідача Мамаєва Д.Ю., суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що станом дату подання відзиву - 25.06.2020 та на дату підписання рішення суду - 02.10.2020 відомості про Мамаєва Д.Ю. в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, тобто, матеріали справи не містять відомостей про те, що Мамаєв Ю.Д., який підписав відзив від імені відповідача є адвокатом.

Проте, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 встановлено, що дана справа є малозначною, її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відтак, у даній справі як малозначній, представником учасників справи може бути особа, яка не є адвокатом та відповідає вимогам частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як встановлено судом, у відзиві зазначені відомості, що не підтверджені доказами, про те, що Мамаєв Д.Ю. є адвокатом та у додатках до відзиву вказані: копія ордеру адвоката Мамаєва Д.Ю. та копія свідоцтва, однак, фактично такі документи не додані до відзиву, про що канцелярією Господарського суду Київської області складено відповідний акт № 07-13/255/2020 від 25.06.2020.

Відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив підписується відповідачем або його представником, а згідно з частиною 7 цієї статті - до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Зважаючи на вказане, суду не надано доказів того, що Мамаєв Д.Ю. є уповноваженим представником відповідача, відтак, відзив залишається судом без розгляду, у тому числі, з урахуванням того, що, зважаючи на відсутність відомостей про те, що Мамаєв Д.Ю. є адвокатом (також обов`язково і публічної такої інформації у реєстрі), надання йому повноважень в ордері, що надається виключно адвокату, неможливе.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. № 1139/20 від 04.08.2020) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" (07700, Київська обл., Яготинський р-н., м. Яготин, вул. Першого травня, буд. 1, код ЄДРПОУ 24223294) про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" (07700, Київська обл., Яготинський р-н., м. Яготин, вул. Першого травня, буд. 1, код ЄДРПОУ 24223294) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4872,93 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні дев`яносто три копійки) пені, 781,88 грн. (сімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят вісім копійок) 3 % річних, 2116,03 грн. (дві тисячі сто шістнадцять гривень три копійки) інфляційних втрат, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.10.2020.

Суддя С.О. Саванчук