Справа № 367/5663/18

Провадження № 2/367/1280/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Стародубець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київскої області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди. В позовній заяві позивач вказує, що 04.01.2018 року близько 19 год. 30 хв. в м. Бучі на перехресті вулиць Революції- Малиновського, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок цього відбулось ДТП, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. 15 січня 2018 року постановою Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Рішення суду набрало законної сили 26.01.2018 року. Таким чином, своїми одноосібними винними діями, що полягали в порушенні положень ПДР України, ОСОБА_2 завдав значних матеріальних збитків. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. ОСОБА_1 було замовлено проведення незалежної оцінки транспортного засобу «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , на предмет встановлення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку. 04.01.2018 року був проведений огляд автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , на предмет встановлення вартості відновлювального ремонту та визначення матеріального збитку. З врахуванням вищенаведеного, внаслідок ДТП ОСОБА_1 у зв`язку зі знищенням його автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав матеріальних збитків в сумі 82 067 грн. 59 коп. виходячи з розрахунку: 126 406 грн. 75 коп. (Рв - ринкова вартість автомобіля) - 44 339 грн. 16 коп. (Вз - вартість автомобіля в пошкодженому стані) = 82 067 грн. 59 коп., де витрати ОСОБА_1 на проведення автотоварознавчого дослідження склали 1700 грн. 00 коп. Зазначає, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування тієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована полісом в ПрАТ «Європейський Страховий Союз». У зв`язку з тим, що на момент вчинення ДТП та подання заяви про виплату страхового відшкодування ПрАТ «Європейський Страховий Союз» проходило процедуру банкрутства та відповідно не мало можливості виплачувати страхові виплати, 26.01.2018 року, ОСОБА_1 було подано заяву про виплату страхового відшкодування до МТСБУ. У червні 2018 року ОСОБА_1 було отримано рішення Президії МТСБУ від 22.03.2018 року щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 6 000 грн. 31.05.2018 року ОСОБА_1 було отримано на особистий рахунок страхове відшкодування в сумі 6000 грн. Отже, сума збитку, яку має відшкодувати водій ОСОБА_2 з урахуванням вже виплаченого йому відшкодування складає: 82067,59-6000,00=76067,59 грн. Оскільки відповідачем добровільно не було відшкодовано завдану йому шкоду в повному обсязі, то окрім матеріальної шкоди, він також зазнав інших пов`язаних з цим витрат, які підлягають стягненню з відповідача згідно ст. 22 ЦК України. Так ст. 22 ЦК України передбачає, що збитками є витрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права: 777 грн. 67 коп. - судовий збір; 1700 грн. 00 коп. - витрати за проведення незалежної авто товарознавчої експертизи. Просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між нанесеним матеріальним збитком та виплаченою страховою сумою в сумі 76 067,59 грн.; стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1700 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 777,67 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначила, що вимоги позовної заяви є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності з огляду на наступне.За обставинами справи, 04 січня 2018 року о 19 год. 30 хв. на перехресті вул.Революції та вул. Малиновського у м. Буча Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . За наслідками пригоди на водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винним за ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова набрала законної сили. Відповідно п. 2.1 ПДР України та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність відповідача ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "ЄВРОПЕЙСБКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ", на підставі договору ОСЦВВНТЗ №АК/4159339 від 16.08.2017 року терміном дії до 17.08.2018 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000 грн. Франшиза - нуль гривень. А отже у особи, яка понесла матеріальні збитки внаслідок ДТП, позивача ОСОБА_1 виникло право отримання страхового відшкодування від ПрАТ «ЄСС» у межах ліміту відповідальності страховика. Врегулюванням страхових випадків ПрАТ «ЄСС» з 22.03.2018 року здійснюється Моторним (транспортним) страховим бюро України. Здійснено МТСБУ та не заперечується позивачем отримання страхового відшкодування в розмірі 6 000 грн. Водночас, матеріали позовної заяви та її додатки не містять будь-яких посилань щодо звернення позивача ОСОБА_1 до страхової компанії відповідача, ПрАТ «ЄСС» із заявою про виплату страхового відшкодування. При цьому позивач зазначає, що на момент вчинення ДТП та подання заяви про виплату страхового відшкодування ПрАТ «ЄСС» проходило процедуру банкрутства та відповідно не мало можливості виплачувати страхові виплати. Зазначене не відповідає фактичним обставинам справи, бо, відповідно до листа МТСБУ №3.1-05/28853 від 12.09.2018 року, за пошкодження автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 було перераховано 6 000 грн. 31.05.2018 року. І зазначено, що «доплата відшкодування буде проводитися у випадку, якщо ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" буде визнано у встановленому законом порядку банкрутом та коштів страховика не вистачить для задоволення вимог, що буде підтверджено затвердженим Господарським судом ліквідаційним балансом страховика». Тобто, страхова компанія ПрАТ «ЄСС» не визнавалася та не визнана банкрутом. Відповідно до ч. 2. ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Станом на 06.05.2019 року офіційні інформаційні ресурси: Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.rniniust.gov.ua) та Вищий господарський суд України (http://vgsu.arbitr.gov.ua) не містять відомостей про перебування ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ», в процесі припинення чи визнання його банкрутом чи ліквідації. Позивачем визначено розмір матеріальних збитків на суму 126 406 грн. 75 коп., завданих внаслідок ДТП на підставі «Звіту про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу» №5/01-ТЗ від 09 січня 2018 року щодо автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_3 , складеного та завіреного СОД ТОВ "Пасат Консалтинг Груп" у м. Києві, підписаний оцінювачем Ніколаєнком Є.І. За вимогами ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Однак такий документ вважатиметься належним доказом за умови дотримання вимог закону при його складанні.Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.Із наданого звіту не вбачається доказів повідомлення відповідача ані суб`єктом оціночної діяльності чи іншою особою про проведення огляду транспортного засобу, пошкодженого автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , що є порушенням «Методики товарознавчих експертиз та оцінки дорожніх транспортних засобів». Не зрозуміло й, чи викликалася страхова компанія чи МТСБУ на огляд пошкодженого автомобіля.В участі інших осіб при складанні зазначеного звіту №5/01-ТЗ позивач, ймовірно, зацікавленим не був. Адже, відповідно до першої сторінки звіту дата оцінки - 04 січня 2018 року, дата складання звіту - 09 січня 2018 року. Відповідно до протоколу огляду КТЗ дата огляду - 05 січня 2018 року, дата складання ремонтної калькуляції - 09 січня 2018 року. У такому вигляді цей документ не є належним доказом підтвердження визначення розміру матеріального збитку у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.Згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).Із матеріалів позову неможливо встановити, чи направляла страхова компанія чи МТСБУ свого представника для огляду пошкодженого транспортного засобу відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах 10-денного строку.При проведенні дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, оцінювач обов`язково має керуватися «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за №1074/8395. Звіт №5/01-ТЗ вимогам «Методики товарознавчих експертиз та оцінки дорожніх транспортних засобів» не відповідає, складений з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і не є належним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до п. 2.4. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року за №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Як вбачається зі Звіту №5/01-ТЗ, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 173 838 грн. 93 коп. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «з урахуванням зносу» становить 82 067 грн. 59 коп. Дійсна (ринкова) вартість - 126 406 грн. 75 коп. Аналогічний розмір зазначений у Звіті №5/01-ТЗ як «вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ в результаті пошкодження транспортного засобу Opel Combo, реєстраціний номер НОМЕР_2 ». Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики). А отже, відповідач ОСОБА_2 повинен буде сплатити потерпілому ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Бо, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи, завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винною у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП і власником автомобіля - винуватця ДТП (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми), завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завданої шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону, покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнової шкоди можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди. При цьому, розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або на розмір відповідного податку (ст. 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП автомобіля.Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.Позивач ОСОБА_1 зазначає у позові, що він є власником автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень внаслідок ДТП 04.01.2018 року. Однак, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру МВС, власником автомобіля «Опель», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 є інша особа. ОСОБА_1 здійснив продаж автомобіля "Опель" до подання позовної заяви, ще17.01.2018 року за договором купівлі-продажу за 76 051 грн. 46 коп. Зазначена сума є вартістю транспортного засобу у пошкодженому стані.Таким чином, різниця між ринковою вартістю автомобіля у непошкодженому стані та вартістю пошкодженого транспортного засобу становить:126 406 грн. 75 коп. - 76 051 грн. 46 коп. = 50 355 грн. 29 коп. Із цієї суми від МТСБУ позивач отримав 6 000 грн. 00 коп. Належить до виплати - 44 355 грн. 29 коп. Вочевидь ця сума є меншою за страховий ліміт у 100 000 грн., тобто, охоплюється розміром страхового відшкодування, яке має сплатити потерпілому страхова компанія.А отже, у відповідача немає правових підстав пред`являти вимоги до відповідача про стягнення матеріальних збитків за пошкодження майна, яке позивачеві не належить та у розмірі, який знаходиться у межах страхового ліміту.Водночас, матеріали позовної заяви та її додатки не містять будь-яких посилань щодо звернення позивача до страхової компанії відповідача, ПрАТ «ЄСС» із заявою про виплату страхового відшкодування. Просила відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив у якому зазначив, що вматеріалах, викладених у відзиві не викладені обставини справи з якими відповідач погоджується, а які заперечує, представник відповідача у відзиві не надав жодного аргументованого заперечення, не надав жодного нового документу, жодного нового посилання на відповідні докази та норми права. Вважає відзив безпідставним та просив відхилити відзив на позовну заяву, позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, зазначив, що продав автомобіль через 3-4 місяці після ДТП, до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» не звертався, звернувся до МТСБУ, оскільки воно прийняло зобов`язання страхової компанії. Просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підвердила обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмовву у задоволенні позовних вимог у повновму обсязі, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 15.01.2018 року встановлено, що 04.01.2018 року близько 19 год. 30 хв. в м. Буча на перехресті вулиць Революції-Малиновського, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок цього відбулось ДТП, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, своїми діями ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Даною постановою суду визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

05.01.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» укладено договір про проведення автотоварознавчого дослідження (оцінки) ТЗ.

Згідно звіту №5/01-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_3 09.01.2018 року (дата оцінки 04.01.2018 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ в результаті пошкодження транспортного засобу Opel Combo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 126406, 75 грн.

Згідно звіту №5-1/01-ТЗ про оцінку транспортного засобу складеного оцінювачем ОСОБА_3 09.01.2018 року (дата оцінки 04.01.2018 року), ринкова вартість після аварійного автомобіля Opel Combo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 44339,16 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №05/01-ТЗ від 05.01.2018 року ОСОБА_1 сплачено 1700 грн за договором про оцінку Opel Combo НОМЕР_2 .

26.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до МТСБУ про виплату страхового відшкодування.

Листом №3.1-05/17272 від 31.05.2018 року МТСБУ повідомило ОСОБА_1 про рішення виплатити йому відшкодування шкоди в розмірі 6000 грн, також зазначено, що доплата буде проводитись у випадку, якщо ПрАТ «Європейський Страховий Союз» буде визнано у встановленому законом порядку банкрутом та коштів та майна страховика не вистачить для задоволення його вимог, що буде підтверджено Господарським судом ліквідаційним балансом страховика.

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 31.05.2018 року зараховано кошти в сумі 6000 грн від МТСБУ згідно наказу 5201 від 30.05.2018 року.

Згідно Полісу №АК/4159339 цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві "ЄВРОПЕЙСБКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" 16.08.2017 року терміном дії до 17.08.2018 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000 грн. без франшизи.

Згідно листа №31/577аз від 07.09.2018 року Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, станом на 05.09.2018 року в базі даних Єдиного державного реєстру МВС автомобіль Opel Combo, д.н.з. НОМЕР_2 , був зареєстрований з 08.11.2014 року по 17.01.2018 року на ім`я ОСОБА_1 , 17.01.2018 року вказаний автомобіль перереєстровано на ім`я нового власника ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.2018 року , вартість купівлі-продажу автомобіля по договору складає 76051,46 грн.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.

Така особа відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000,00 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року в справі №286/1643/18, провадження №61-11107св19.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

За таких обставин, у разі, якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження №61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа №759/9261/15-ц, провадження №61-15093св18.

Отже, зобов`язаною особою внаслідок заподіяних позивачу у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «ЄВРОПЕЙСБКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ», позивач мав самостійно звернутись до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом. Позивачем не надано доказів, що у Приватному акціонерному товаристві "ЄВРОПЕЙСБКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" не виникає обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Визначення різниці між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з винної особи, можливо лише після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування.

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що ПрАТ «ЄВРОПЕЙСБКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» на даний час не ліквідовано, позивач не надав доказів стосовно відмови йому у виплаті суми страхового відшкодування чи звернення його до суду з відповідним позовом до страховика, а також оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1-12, 76-81, 95, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 22, 23, 980, 1166, 1167,1187, 1190, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 9, 22, 29, 31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди - відмовити.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Ф. Карабаза