Справа 263/15725/19

Провадження 2/263/603/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Кулик С.В.,

при секретарі Моторіної В.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: Лисенко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» про стягнення надбавки до заробітної плати за вислугу років з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» про стягнення надбавки до заробітної плати за вислугу років з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що з 01.09.2009 року по теперішній час позивач працює в Приазовському державному технічному університеті на посаді викладача Маріупольського коледжу ПДТУ за терміновими договорами. Приазовський державний технічний університет має найвищий - IV рівень акредитації.Постановою Кабінету міністрів України від 14 червня 2000 року №963, затверджено «Перелік посад педагогічних та науково педагогічних працівників», відповідно цього Переліку, до посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III IV рівня акредитації, віднесена посада викладача. Відповідно до вимог ст. 57 Закону України № 1060-ХІІ «Про освіту» від 23 травня 1991 року, що діяв до 05.09.2017 року, передбачена виплата надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної шати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків. Законом України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року визначено, що Педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюються щомісячні надбавки за вислугу років у розмірах: понад три роки -10 відсотків; понад 10 років - 20 відсотків;понад 20 років - 30 відсотків посадового окладу. Порядком виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2001 року №78: передбачається, що педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти виплачуються надбавки за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків і понад 20 років - 30 відсотків».

Позивач має безперервний стаж служби в органах внутрішніх справ України складає 20 років 4 місяці 1 день, а саме з 30.08.1985року по 31.12.2005 року. Факт проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового та середнього начальницького складу в період з 30.08.1985 року по 31.12.2005 року також підтверджений довідкою № 17-лк від 14.06.2019року ГУ МВС України в Донецькій області Маріупольського міського управління. Відповідно до пункту 20 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114: « Час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством». Листом №627/13/84-09 від 21.10.2009 «Про зарахування до педагогічного стажу часу роботи в органах МВС», Міністерство Праці та Соціальної Політики України Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці, роз`яснив, що педагогічним та науково - педагогічним працівникам період служби в органах внутрішніх справ зараховується до спеціального стажу для виплати надбавки за вислугу років.

Таким чином на підставі зазначених вище норм права, що діяли станом на 01.09.2009 року, та продовжують діяти на час подання позовної заяви, з моменту прийняття ОСОБА_2 на посаду викладача, за наявності понад 20 років спеціального стажу, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу надбавку за вислугу років щомісяця в розмірі 30 відсотків від осадового окладу(ставки заробітної плати). За період роботи на посаді викладача, відповідач, не виплачував їй надбавку за вислугу років з вересня 2009 року по серпень 2012 року включно. З вересня 2012 року по березень 2019 виплачував їй надбавку за вислугу років, але не в повному обсязі, тобто від 10 до 15 відсотків і тільки за період з квітня по червень 2019 року(включно) сплатив зазначену надбавку в повному розмірі, а в серпні 2019 року надбавку за вислугу років сплатив в розмірі 10 відсотків.

Факт невиплати та часткової виплати позивачу надбавок за вислугу років підтверджується належним чином завіреними відповідачем копіями розрахункових відомостей № 92689 від 26.09.2019 року, №92881 від 26.09.2019 року, №93046 від 26.09.2019 року, №93249 від 26.09.2019 року, №93860 від 26.09.2019 року, №94266 від 26.09.2019 року. На підставі розрахункових відомостей, наданих відповідачем, зроблено розрахунок надбавки за вислугу років з вересня 2009 року по серпень 2019 року включно. Відповідно до цього розрахунку загальна сума заборгованості за вислугу років за період з вересня 2009 року по серпень 2019 року включно складає - 53844,24грн., які вона просить стягнути з відповідача на її користь. Також позивач зазначила, що нею вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме, заявою від 20.05.2019 року вона зверталась до ректора ДВНЗ «Приазовський Державний технічний університет» - ОСОБА_3 с вимогою про нарахувати та виплатити їй надбавки за вислугу років в розмірі 30% з вересня 2009 року до 01.04.2019 року. Заявою від 04.09.2019 року, повторно просила надати їй відповідь на її заяву від 20.05.2019 року. На ці заяви вона отримала відповідь від 26.09.2019року №75/59-36, якою фактично відповідачем не визнається її право на отримання надбавки за вислугу років.

Враховуючи, що вона своєчасно не отримала ці кошти саме з вини відповідача, купівельна спроможність даних коштів зменшилась у зв`язку з інфляційними процесами, тому вважає що на вказану суму необхідно нарахувати індексацію.Відповідно до ст.2 Закону України №1282-12 від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи населення, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру в тому числі оплата праці(грошове забезпечення). Відповідно до ст. 16 цього Закону, спори, які виникають з питань індексації грошових доходів населення, вирішуються в судовому порядку.Відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, держані в гривні на території України, які не мають разового характеру. Саме цим Порядком визначено спосіб обчислення індексу споживчих цін для проведення-індексації, та обчислення суми індексації грошових доходів вселення.

Відповідно до положень Закону України № 1282-12 від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення», та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, був зроблений розрахунок заборгованості по надбавці за вислугу років з урахуванням індексу інфляції за період з вересня 2009р. по жовтень 2019року. Згідно зробленого позивачем розрахунку сума індексації заборгованості по надбавці за вислугу років за вказаний період становить 36991,88грн.З урахуванням суми заборгованості за вислугу років за період з вересня 2009р. по серпень 2019р. включно, яка складає - 53844,24грн. та суми індексації 36991,88грн. загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням індексу інфляції складає 90836,12грн.(53844,24 +36991,88). Розрахунок загальної суми зроблено відповідно до наданих до позову помісячних розрахунків індексації заборгованості.Також вважає, що у зв`язку з тим, що відповідач свідомо порушував право позивача на отримання надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу(ставки заробітної плати), чим наніс їй моральні страждання, вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка передбачена як цивільним так і трудовим законодавством України - ст.23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України..Вважає, що відповідач маніпулюючи діючим законодавством, під любим приводом не бажав провести нарахування та виплату належних її сум надбавки за вислугу років, про що свідчить відповідь від 26.09.2019р №75/59-367 Всі ці обставини призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків та вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Навмисним невиконанням законодавства позивачу нанесені та продовжує наноситись моральна шкода яку вона оцінює в розмірі середньомісячної заробітної плати, яка відповідно до довідки розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 №120 від 26.09.2019 року становить 11286,73грн. Відповідно до висновків Верховного Суду України, і викладених в постанові №6-23цс12 від 25.04.2012 року, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Виходячи з цього просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату в вигляді надбавки за вислугу років за період з 01.09.2009 року по 30.08.2019 року, в розмірі 53844,24грн, суму індексації заробітної плати за невиплачену надбавку за вислугу років за період з 01.09.2009 року по 30.08.2019 року, в розмірі 36991,88грн, а також моральну шкоду в розмірі 11286,73грн та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В судове засідання позивач, не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні надав аналогічні пояснення викладеним у позові наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року, позовну заяву було залишено без руху надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року по справі було відкрите спрощене позовне провадження.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, надала відзив в якому зазначено, що у позивача з моменту прийому її на роботу та до останнього наказу про прийом на роботу 29.08.2019 року не було відповідного стажу педагогічної роботи понад 20 років, як того потребує чинне законодавство. Надбавку за вислугу років за педагогічний стаж у розмірі 30 відсотків, відповідач сплачувати не може, тому що це буде суперечить нормам закону. Проходження служби в органах внутрішніх справ України на посадах рядового та середнього начальницького складу, не входить до переліку посад педагогічних та науково педагогічних працівників. Вважає, відповідне посилання позивача на Закон України "Про міліцію" помилковим, оскільки норми наведеного закону не регламентують виниклі правовідносини. Також вважає розрахунок надбавки за вислугу років складений позивачем не коректним. Зазначає, що вимоги про стягнення індексації заробітної плати за несплачену надбавку за вислугу років є похідними від первісних позовних вимог. Окрім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та "Порядок проведення індексації грошових доходів населення", який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 що не є доречним. Позовні вимоги, щодо стягнення моральної шкоди вважає, необґрунтованими, похідними від первісних позовних вимог та не доведеними в передбаченому законом порядку. Також зазначила, що відповідачем було помилково видано наказ №71-43 "Про виплату надбавок за вислугу років педагогічним працівникам коледжів" де позивачу була нарахована надбавка з урахуванням педагогічного стажу на 01.03.2019 року 29 років у виді 30%, з яким вона була ознайомлена 15.05.2019 року. В подальшому вказаний наказ було скасовано. Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу позивачем, вважають їх надмірними. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження та не потребувала значних зусиль. Тому вважають даний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача надала аналогічні за змістом пояснення викладеним у відзиві на позов.

Суд дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно зіст. 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно положеньст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15 серпня 1981 року, ОСОБА_2 з 30.08.1985 року по 31.12.2005 року, безперервно проходила службу в органах внутрішніх справ України.

В період з 01.09.2009 року по 30.08.2019 року позивач ОСОБА_2 працювала на посадах викладача Маріупольського коледжу ПДТУ за терміновими договорами, які закінчувались у серпні відповідного року та укладались знову з 01 вересня відповідного року. Відповідно до досліджених в судовому засіданні витягів з наказів Приазовського державного технічного університету, оплата позивачу проводилась по тарифікаційним спискам за рахунок спецфонду.

Відповідно до довідки Маріупольського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області № 14-ЛК від 14.06.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 , проходила службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового та середнього начальницького складу за період з 30.08.1985 року по 31.12.2005 року.

Відповідно до витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 78-43 від 01.09.2011 року, позивача ОСОБА_2 було прийнято на посаду викладача Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» за строковим трудовим договором з 01.09.2011 року по 25.08.2012 року з оплатою по тарифікаційним спискам, та надбавкою 20 % згідно постанови № 373 від педагогічним навантаження, щомісяця.

Згідно витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 84-43 від 28.08.2012 року, позивача ОСОБА_2 , прийнято на посаду викладача Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» за строковим трудовим договором з 01.09.2012 року по 25.08.2014 року з оплатою по тарифікаційним спискам, та надбавками за вислугу років 10% та 20 % згідно постанови № 373 від педагогічним навантаження, щомісяця.

З витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 86-43 від 01.09.2014 року, вбачається, що позивача ОСОБА_2 , прийнято на посаду викладача Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» за строковим трудовим договором з 01.09.2014 року по 25.08.2016 року з оплатою по тарифікаційним спискам, та надбавкою 20% від педагогічного навантаження за Постаново КМУ №88, надбавкою 10% за вислугу років.

Відповідно до витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 104-43 від 29.08.2016 року, ОСОБА_2 , прийнято на посаду викладача Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» за строковим трудовим договором з 01.09.2016 року по 30.08.2019 року з оплатою по тарифікаційним спискам, та надбавкою 10% за вислугу років від педагогічного навантаження.

Згідно витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 135-43 від 29.08.2019 року, ОСОБА_2 , прийнято на посаду викладача Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» за строковим трудовим договором з 02.09.2019 року по 30.08.2022 року з оплатою по тарифікаційним спискам, та надбавкою 10% за вислугу років від педагогічного навантаження.

З витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 154-43 від 25.09.2019 року,вбачається, що ОСОБА_2 , було встановлено надбавку за вислугу років залежно від стажу педагогічної роботи 20% (педагогічний стаж 10%) з 01.10.2019 року.

Відповідно до витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 71-43 від 19.04.2019 року, ОСОБА_2 , було встановлено надбавку за вислугу років залежно від стажу педагогічної роботи 30% (педагогічний стаж 29 років) з 01.04.2019 року

Згідно витягу з наказу Приазовського державного технічного університету № 107-43 від 27.06.2019 року, на підставі листа Міністерства освіти і науки України від 06.06.2019 року № 1/11-5270 «Щодо стажу педагогічної роботи» було відмінено пункти 1.1 наказу ректора від 19.04.2019 року № 71-43 « Про виплату надбавок за вислугу педагогічним працівникам коледжів»

Відповідно до ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків.

Відповідно до пункту 20 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114: Час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.

Відповідно до листа Міністерства Соціальної Політики України №1225/0/206-19 від 23.08.2019 відправленого на адресу ДВНЗ «Приазовського державного технічного університету» Директорат норм та стандартів гідної праці Міністерства соціальної політики роз`яснив що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Статтями 1,16 та 18 «Про міліцію» дію якої було поширено на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, згідно з постановою Верховної Ради України від 22.04.1993 року № 3135-ХІІ, визначено , що міліція в Україні державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Порядок і умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УСРС від 29.07.1991 № 114. Тобто, служба в органах внутрішніх справ не відноситься до військової служби.

Згідно роз`яснення наданого на запит ДВНЗ "Приазовський Державний технічний університет" з Департаменту персоналу , організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 10.07.2019 року до стажу педагогічної роботи для виплати надбавок за вислугу років науково-педагогічним працівникам зараховується лише період роботи в органах внутрішніх справ , під час яких вони перебували на посадах педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Відповідно до п.5 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженим постановою кабінету міністрів України від 31.01.2001 №78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» частини першої статті 18 і частини першої статі 22 Закону України «Про позашкільну освіту, для зарахування до стажу роботи передбачено лише час перебування громадян України на військовій службі.

Відповідно до п.8. Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Законодавством визначено, що зарахування того чи іншого стажу до педагогічного стажу для виплати надбавки за вислугу років є передбачений Порядком № 78 та Переліком № 963. Цими актами передбачаються саме правила визначення вислуги років педагогічного працівника в цілях виплати надбавки, хоча не передбачаються інші правила зарахування стажу по спеціальності, не передбачаються правила розрахунку стажу педагогічної діяльності, що можуть і по-іншому регулюватись для осіб, що проходили службу в органах внутрішніх справ.

Перелік № 963 є вичерпним, інших додаткових переліків посад, що можуть застосовуватись для визначення педагогічного стажу для виплати надбавки за вислугу років, не затверджувалось.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 963 від 14.06.2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» до посади педагогічних та науково-педагогічних працівників відносяться: директор, завідуючий, начальник вищого навчального закладу I та II рівня акредитації, професійно-технічного навчального закладу, загальноосвітнього навчального закладу, навчального закладу для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, дошкільного навчального закладу, позашкільного навчального закладу (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти), навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи, навчального закладу післядипломної освіти,приймальника-розподільника для неповнолітніх, притулку для неповнолітніх, психолого-медико-педагогічної консультації; їх заступники з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи.

Таким чином з аналізу вищезазначених норм вбачається, що посади начальницького складу Міністерства внутрішніх справ в даному переліку відсутні. Судом враховується, що відповідачем було скасовано наказ про нарахування 30 відсотків надбавки залежно від стажу педагогічної роботи, в якому помилково вказано педагогічний стаж позивача 29 років.

З аналізу вищевикладених правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору між сторонами у даній справі, суд приходить до висновку, про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення надбавки до заробітної плати за вислугу років, оскільки вказані вимоги не грунтуються на законі.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, та стягнення суми індексації, то вказані вимоги є похідними від первісних вимог, тому оскільки відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення надбавки за вислугу років, то позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 57, 61 Закону України "Про освіту", ст. 16 Закону України "Про індексацію грошових коштів для населення", ст. 231, 233, 238 КЗПП України, ст.ст.4, 5,7,12,13,76,77,80,81,89,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» про стягнення надбавки до заробітної плати за вислугу років з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет», місце знаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська,7, ЄДРПОУ 02070812.

Суддя С.В.Кулик