Гребінківський районний суд Полтавської області

_________________________________________________________________

Справа № 528/696/20

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2020 м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи без фіксації технічними засобами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону 1 роти УПП у Київській області ДПП, лейтенанта поліції Донцова Андрія Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

31 липня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови, в якій позивач просить: визнати дії інспектора Донцова А.А. протиправними і незаконними щодо позбавлення позивача скористатись своїми правами під час винесення постанови. Скасувати постанову ЕАК №2842596 від 18.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Вказує, що 18.07.2020 року поліцейським Донцовим А.В. було винесено постанову ЕАМ №2842596 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Вважає винесену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а саме: розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу відповідач порушив права позивача, не дав можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП. Зазначив, що відсутність повноцінного розгляду справи унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП, вніс до постанови недостовірні відомості, а саме прізвище та адресу проживання позивача.

31.07.2020 року ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області адміністративний позов залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків тривалістю в 10 днів з дня отримання ухвали.

14.08.2020 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, надано суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

25.08.2020 року ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі.

11.09.2020 року від представника відповідача за довіреністю Супрун І. надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Вказує, що згідно постанови, винесеної інспектором роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Донцовим А.А. 18.07.2020 року о 17 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький, траса Київ-Харків 95 км. без переднього номерного знаку та на вимогу поліцейського не пред`явив водійське посвідчення відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн. Зазначає, що відповідачем правомірно винесено постанову з дотриманням норм чинного законодавства, не було порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності та забезпечено позивачу можливість реалізації прав при розгляді справи, а саме: згідно ст. 268 КУпАП позивача було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наміру скористатись якими позивач не виявив бажання. І вже тільки після закінчення розгляду справи виявив таке бажання. Вказує, що всупереч вказаної норми позивач не скористався своїм правом та не пред`явив поліцейському документи зазначені в п. 2.1. а) ПДР. Також, долучає в якості доказів відео та фото фіксацію транспортного засобу позивача на якому зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення та зафіксовано усні пояснення позивача з приводу того, чому у нього відсутнє посвідчення водія.

Також зазначив, що вимоги позивача про визнання дій інспектора поліції незаконними/протиправними не можуть підлягати задоволенню, оскільки контроль за дорожнім рухом, реагування на порушення водіями ПДР і складання постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху входить до службових обов`язків інспекторів патрульної поліції.

Вказав, що в постанові не вірно зазначено адресу місця проживання позивача у зв`язку з тим, що місце проживання було записано зі слів самого позивача, поліцейський не уповноважений перевіряти зазначені дані. Щодо описки у постанові з приводу прізвища позивача, вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

На підставі зазначеного просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В своєму відзиві на заперечення відповідача, що надійшли на адресу суду 21.09.2020, позивач окрім викладеного в самій позовній заяві посилається на те, що відносно нього не виносилась постанова про притягнення його до відповідальності за порушення ПДР України, зокрема, керування транспортним засобом без номерних знаків. Відповідачем належним чином не задокументовано факту вчинення даного правопорушення, що в свою чергу не зобов`язувало його виконувати вимогу інспектора щодо пред`явлення посвідчення водія, тому в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

В судове засідання призначене на 9-00 год 29.09.2020 року учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, враховуючи приписи ч.3 ст.205 КАС України, суд розглянув справи за відсутності учасників на підстав наявних справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України в зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, із врахуванням, письмових заперечень відповідача, а також відео-доказів, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов таких висновків.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1. ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР України).

За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС.

Тобто, позивач, як водій, який має посвідчення водія, зобов`язаний знати та виконувати ці Правила.

Судом встановлено, що 18.07.2020 інспектором роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Донцовим А.А. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серія ЕАК №2842596, згідно з якою на позивача було накладено штраф у розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП. У постанові вказується, що 18.07.2020 о 17:45:21, водій керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA, н.з. НОМЕР_1 , без переднього номерного знаку та на вимогу поліцейського не пред`явив водійське посвідчення відповідної категорії, чим порушив п.2.1. ПДР - керування ТЗ особою, яка немає при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка). (а.с.2). Прийняте по справі рішення у виді адміністративного стягнення штрафу у сумі 425 грн. (а.с.10).

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до пункту 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; г) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 2.4. ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв приладів перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

У постанові від 25.09.2019 року у справі №127/19283/17 Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Колегія суддів констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи. Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Також, слід зауважити, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт законності зупинки не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, така позиція висловлена у постанові від 25.09.2019 року у справі №127/19283/17 Верховний Суду України.

Статтею 252 КУпАП та Інструкцією передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідачем надано суду диск із відеозаписом, зробленим нагрудною відеокамерою поліцейського, під час перегляду якого встановлено, що дійсно водій ОСОБА_1 в порушення п.2.9 ПДР України керував транспортним засобом, автомобілем марки «HYUNDAI SONATA», н.з. НОМЕР_1 , без переднього номерного знаку та на вимогу поліцейського не пред`явив водійське посвідчення відповідної категорії, чим порушив п.2.1. ПДР України, тобто було встановлено факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб) мали місце, з огляду на викладене, суд прийшов до висновку про правомірність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.

Крім того, у позовній заяві та запереченні на відзив, позивач посилається на те, що інспектор здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу позивача всупереч нормам ст. 276 КУпАП, оскільки вказаній нормі КУпАП, Конституційним Судом України надано офіційне тлумачення в рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015 та на те, що інспектором не було складено протокол всупереч нормам ч. 5 ст. 258 КУпАП.

Щодо вказаного посилання позивача на незаконність винесення постанови на місці зупинки без складання протоколу слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122, 126 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Так, посилання позивача на рішення Конституційного суду України № 5-ро/2015 від 26.05.2015 щодо незаконності розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є безпідставним з огляду на те, що законом України від 14.07.2015 № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП. Таким чином, Рішення Конституційного суду України, на яке посилається Позивач, приймалось до внесення змін у статтю 283 КУпАП.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 15.03.2018 по справі № 554/5558/16-а, від 12.03.2018 по справі № 751/6165/17.

Зокрема частиною 2 ст. 258 КУпАП також передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 № 1395 (далі - Інструкція №1395) .

Відповідно до п. 4 (Розділу І. Загальні положення) Інструкції №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Зокрема, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст. 126 КУпАП.

Таким чином, розгляд справ про адміністративне правопорушення, визначених ч. 1 ст. 126 КУпАП, належить до компетенції Національної поліції, що, у відповідності до абзацу 2 ст. 258 КУпАП та п. 4 (Розділу І. Загальні положення) Інструкції №1395 виключає необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17 та від 13.02.2020 року у справі №753/17124/16.

При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

При цьому, слід зазначити, що застосування процедури скороченого провадження розгляду справи про адміністративні правопорушення у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.

З огляду на це, розглядаючи справу та приймаючи оскаржувану постанову без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення, інспектор патрульної поліції Донцов А.В. діяв відповідно до чинних на час виникнення спірних відносин положень КУпАП, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав в частині визнання протиправними та незаконними дій відповідача.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача щодо обмеження його реалізації права скористатися своїми правами відповідно до ст. 268 КУпАП. В позовній заяві відсутні будь-які підтвердження того, що позивача якимось чином було обмежено в гарантованих йому чинним законодавством правах. З наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери вбачається, що позивачу було роз`яснено його права, він надавав пояснення, не заявляв клопотань, а сама незгода особи у вчиненні адміністративного правопорушення не є підставою для звільнення від відповідальності. При цьому поведінка позивача під час складання постанови вказує на фактичне зловживання вказаними правами.

Крім того, щодо наявної описки у постанові з приводу прізвища позивача, вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 11.09.2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9900/5045318/18) та в постанові ВСУ від 14.08.2018 року по справі №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст.251 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Даючи оцінку вищенаведеним обставинам, суд дійшов висновку, що правомірність своїх дій відповідачем в ході винесення постанови відносно позивача доведено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи обставини справи та правові норми, суд приходить до висновку, що доводи позивача нічим не підтверджені та спростовані відповідачем, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію України», статтями 126, 222, 258, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 9, 47, 49, 72-77, 192-194, 205, 211, 227, 229, 241-244, 246, 250, 286, 295 КАС України, суд-,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора батальйону 1 роти УПП у Київській області ДПП, лейтенанта поліції Донцова Андрія Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1605.

Суддя М. О. Вітківський