ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/926/20 пров. № А/857/8686/20Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, ухвалене суддею Могилою А.Б. у м.Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 300/926/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 15.08.2019 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року в Долинській крайовій Асоціації фермерів України, з 05.01.1994 року по 14.11.1996 року в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко» та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 року по 08.06.1999 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що 23.08.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, однак, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.

Позивач вважає цю відмову відповідача протиправною та посилається на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Позивач зазначив, що у трудовій книжці зазначені відомості про установу (підприємство, організацію), посаду та період роботи позивача, які є достатніми для їх зарахування до страхового стажу.

Відповідач, на думку позивача, зробив помилковий висновок про не зарахування стажу роботи в Долинській крайовій Асоціації фермерів України, оскільки відповідний запис, завірений печаткою асоціації, є у трудовій книжці, при цьому, відповідальність за недоліки заповнення трудової книжки, на думку позивача, лежить на роботодавцю.

Щодо роботи позивача на Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко», то, як вказав позивач, крім записів у трудовій книжці, відповідні відомості містяться у картці персонального обліку № 2131 Долинського центру зайнятості, який, після закінчення роботи на цьому підприємстві, призначив позивачу допомогу по безробіттю. Крім того, при призначенні допомоги по безробіттю, позивач подав довідку видану Спільним Російсько-В`єтнамським підприємство «Хакко» про розмір заробітної плати за два місяці.

Також позивач вважає, що матеріальна допомога по безробіттю має строковий характер і є різновидом допомоги по безробіттю, а тому період її виплати, на думку позивача, має бути включений до страхового стажу.

Позивач вважає, що відповідач порушив його право на пенсію. На думку позивача, захист порушеного права можливий шляхом визнання відмови відповідача у призначенні пенсії протиправною та зобов`язання відповідача зарахувати вказані вище періоди роботи до страхового стажу і призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в Долинській крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року, в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко» з 05.01.1994 року по 14.11.1996 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно достатті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з 23.08.2019 року.

Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставин справи.

Відповідач вказує на те, щопри розгляді заяви про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 пенсійний орган встановив відсутність у позивача необхідного страхового стажу тривалістю 27 років і 6 місяців. Це пов`язано з тим, що відповідач не зарахував до страхового стажу стаж роботи позивача у Долинській крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року, оскільки така організація не зареєстрована ні в органах Пенсійного фонду, як платник, ні в ЄДРПОУ, як юридична особа та ніколи на обліку не перебувала.

Відповідач також не зарахував до страхового стажу стаж роботи позивача у Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко», оскільки, згідно з відповіддю управління Пенсійного фонду Російської Федерації у місті Кострома та Костромській області, вказане підприємство в базі даних РК АСВ не значиться, а документи на зберігання в архів не поступали.

Крім того, позивач вважає, що період виплати матеріальної допомоги по безробіттю не підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи позивача, оскільки відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу включається лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не матеріальну допомогу по безробіттю, яка є іншим видом допомоги.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає, що, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, діяло в порядку, спосіб та в межах повноважень відповідного органу Пенсійного фонду, визначених чинних законодавством України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 23.08.2019 року звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком по Списку № 2 відповідно достатті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

12.11.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення № 36, на підставі якого відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії, так як. згідно з поданими документами, загальний стаж роботи позивача складає 25 років, 15 днів, з яких 11 років 10 місяців стаж на пільгових умовах за списком № 2.

До страхового стажу не врахований період роботи позивача в Долинській крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року у зв`язку з відсутністю будь-якої інформації та матеріалів про цю організацію.

До страхового стажу не врахований період роботи позивача в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко» з 05.01.1994 року по 14.11.1996 року оскільки підприємство відсутнє в базах даних РК АСВ та архівних органах.

Крім цього, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 року по 08.06.1999 року на підставі правил встановлених ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У вказаному вище рішенні відповідач зазначив, що для призначення пенсії за віком за списком № 2 страховий стаж повинен становити 27 років 6 місяців.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 страховий стаж роботи позивача підтверджений записами в трудовій книжці, в тому числі в Долинській крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року і в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко» з 05.01.1994 року по 14.11.1996 року та є більшим від необхідного для призначення пенсії. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок про те, що період виплати матеріальної допомоги по безробіттю не включається до страхового стажу. Враховуючи ці мотиви, суд першої інстанції зробив висновок про часткове задоволення позову, зарахувавши періоди роботи позивача в Долинській крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року і в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко» з 05.01.1994 року по 14.11.1996 року та зобов`язавши призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»розроблений відповідно доКонституції Українита Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1статті 8 вказаного Законуправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 та 2статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, згідно з частиною 4статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону

Зокрема, згідно з частиною 2статті 114 вказаного Законуна пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Аналогічні норми закріплені і вЗаконі України «Про пенсійне забезпечення».

За приписамистатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону,постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 рокузатверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Апеляційний суд встановив, що у трудовій книжці позивача, міститься запис відповідно до якого наказом від 23.09.1989 року № 52 ОСОБА_1 з 23.09.1989 року прийнятий на роботу в Долинську крайову Асоціацію фермерів України. Наказом № 18 від 22.02.1993 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням. Вказані записи засвідчені печаткою Долинської районної організації Асоціації селянських (фермерських) господарств України

Апеляційний суд зазначає, що згідноз статтею 62 Закону № 1788-XIIта підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідач на виконання наведених правових норм звернувся у архівний відділ Долинської районної державної адміністрації з проханням надати документи про підтвердження трудового стажу позивача в Долинській крайовій Асоціації фермерів України, однак отримав відповідь, у якій зазначено, що документи по особовому складу Долинської крайової Асоціації фермерів України (Долинська районна організація «Асоціація селянсько-фермерських господарств України») не передані на державне зберігання до архівного відділу, тому підтвердити трудовий стаж ОСОБА_1 немає можливості

07.10.2019 року відповідач звернувся з листом до Головного управління статистики в Івано-Франківській області з проханням надати інформацію про реєстрацію Долинської крайової Асоціації фермерів України в ЄДРПОУ на що отримав інформацію про відсутність реєстрації цієї організації в реєстрі.

Оцінивши вказані вище обставини, апеляційний суд зазначає наступне.

З метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власностіпостановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введено в дію з 1 січня 1996 року, а тому до цієї дати будь-якої інформації про Долинську крайову Асоціацію фермерів України в реєстрі бути не могло.

Отже інформація Головного управління статистики в Івано-Франківській області про відсутність даних щодо реєстрації Долинської крайової Асоціації фермерів України в ЄДРПОУ, яку відповідач взяв до уваги, надана за період з 01 січня 1996 року по теперішній час та не охоплює період роботи позивача у цій організації.

Інших доказів на підтвердження відсутності підстав для зарахування роботи позивача в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року до його страхового стажу відповідач не надав.

При цьому посилання відповідача на відсутність даних, що підтверджують стаж позивача, у архівних органах, не може вважатися належним, оскільки обов`язок належного оформлення відповідних документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 року по справі № 229/3431/16-а.

Отже, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, зробив вірний висновок про те, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи позивача в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 року по 22.02.1993 року.

Крім того, до страхового стажу позивача відповідач не врахував період роботи позивача з 05.01.1994 року по 14.11.1996 року в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко», оскільки згідно з інформацією управління Пенсійного фонду Російської Федерації у місті Кострома та Костромській області, вказане підприємство в базі даних РК АСВ не значиться, а документи на зберігання в архів не поступали.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року по справі № 307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.

Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

У постанові від 12.12.2019 року по справі № 229/3431/16-аВерховний Суд дійшов до висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об`єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Отже, апеляційний суд вважає, вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи позивача з 05.01.1994 року по 14.11.1996 року в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко».

Також, до страхового стажу позивача відповідач не врахував період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 року по 08.06.1999 року.

Відповідно до пункту «а» частини 3статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 25 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на час призначення позивачу матеріальної допомоги) визначено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплатаматеріальноїдопомоги в періодпрофесійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю; г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім`ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про зайнятість населення» допомога по безробіттю виплачується громадянам, які шукають роботу, крім осіб, які реєструються на підставі статті 26 цього Закону. Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.

Згідно з частиною 1статті 31 Закону України «Про зайнятість населення»(чинного на час призначення позивачу матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180календарнихднів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Отже, підстави надання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги безробітним різні. Перша надається тим особам, які шукають роботу, а друга тим, які після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю не знайшли роботу і середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Оскільки відповідно до вимог пункту «а» частини 3статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується період одержання допомоги по безробіттю то суд першої інстанції зробив вірний висновок, що період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 року по 08.06.1999 року не можна зарахувати до стажу роботи позивача.

З урахуванням наведеного позивач має право на призначення пенсії за віком, з урахуванням того, що його страховий стаж перевищує 27 років і 6 місяців, який необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року в справі № 300/926/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді В. С. Затолочний Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 29.09.2020 року