Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/4158/20

номер провадження 2/215/2560/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Дудікова А.В.,

при секретарі Коломійчук К.Ю.,

за участю:

представника відповідача Доценко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/4158/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

в с т а н о в и в:

У липні 2020 р. ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ПівнГЗК» (далі - Товариство) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в період часу з 29.06.1977р. по 07.02.1980р., з 07.02.1980р. по 09.11.1998р., з 16.08.2002р. по 09.10.2002р., з 09.10.2002р. по 12.09.2008р. працював у Товаристві на посадах помічник машиніста екскаватора в кар`єрі, машиніст екскаватора в кар`єрі, в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві. Внаслідок виконуваної роботи на підприємстві із несприятливими умовами праці, отримав професійне захворювання, а саме: деформуючий артроз ліктьових суглобів ІІІ ст., деформуючий артроз колінних суглобів І ст., супутній діагноз: хронічний бронхіт ІІ ст. В ф. ремісії, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛНО-І. ІХС: дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, ІІ СНО-І. Поліостеоартроз. Хронічний панкреатит. Хронічний гепатит. Хронічна вертеброгенна церквиколюбалгія. Дефартроз плечових суглобів.

Висновком МСЕК від 11.09.2012р. йому вперше було визначено ступінь втрати професійної працездатності 25% з 23.07.2012р. безстроково.

У зв`язку з професійним захворюванням та втратою працездатності порушуються його нормальні життєві зв`язки, змінилися його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань. Він змушений постійно проходити лікування, щоб підтримувати свій стан здоров`я.

Вважає, що з вини Товариства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, усвідомлення того, що стан здоров`я вже ніколи не стане кращим і бажаного одужання чи навіть покращення стану здоров`я не відбудеться. А тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в 118 075 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших обов`язкових податкових платежів.

Позивач та представник позивача, у судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у їх відсутності (а.с. 63).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, у його задоволені просила відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.07.2020р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

28.08.2020р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого остання зазначила, що проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чинним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах. Крім того, тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці збільшує рівень професійного ризику та залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий зв`язок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоров`я, а не тільки діями роботодавця, який маючи необхідні дозволи на здійснення небезпечних робіт, не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин. Також наявність моральних страждань позивача не може доводитись ні актом розслідування хронічного професійного захворювання, ні довідками МСЕК та виписними епікризами, оскільки акт підтверджує вину позивача у настанні зазначеного професійного захворювання, а посилання останнього на вищезазначені документи як на підставу для відшкодування моральної шкоди, є безпідставним, а висновки щодо втрати нормальних життєвих зв`язків є його припущенням. Крім того в медичних документах не йдеться про розлади здоров`я, пов`язані з психологічним станом позивача.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно копії трудової книжки, ОСОБА_1 з 29.06.1977р. по 09.11.1998р., з 16.08.2002р. по 12.09.2008р. працював у Товаристві на посадах помічника машиніста екскаватора в кар`єрі та на посаді машиніста ексикатора в кар`єрі, 12.09.2008р. звільнений за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 28-38).

Згідно акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), складеного 22 березня 2012 року комісією та затвердженого в.о. головного лікаря Тернівської райсанепідстанції ОСОБА_3 23 березня 2012 року, місце складання Тернівський район, м. Кривий Ріг, найменування підприємства ПАТ «ПівнГЗК», ЄДРПОУ 00191023, найменування цеху, дільниці, відділу: Ганнівський кар`єр, виробнича дільниця №4 по прийманню гірничої маси у відвалах. У хворого ОСОБА_1 , професія (посада) до 12.09.2008р. - машиніст екскаватора на відвалах, код - 8111.1; стаж роботи: загальний - 28 років 01 місяць, за професією 5 років 11 місяців, у цеху 27 років 06 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів 27 років 06 місяців. Вказано, що висновок про наявність шкідливих умов праці: умови виробничого середовища машиніста екскаватора на відвалах Ганнівського кар`єру відносяться до ІІІ класу 2 ступеню шкідливості, важкість праці - до ІІІ класу 2 ступеню шкідливості, напруженість праці - до ІІІ класу 1 ступеню шкідливості - атестація робочого місця 2005 р. Діагноз: Дефартроз ліктьових суглобів ІІІ ст., дефартроз колінних суглобів І ст. Код : М. 18, М.19. Супутній діагноз: хронічний бронхіт ІІ ст. в ф. ремісії, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛНО-І. ІХС: дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, ІІ СНО-І. Поліостеоартроз. Хронічний панкреатит. Хронічний гепатит. Хронічна вертеброгенна церквиколюбалгія. Дефартроз плечових суглобів. Код J-44.8; І 25.1; М 15.9; К 86.1; К 75.9; М 54.4; М. 17.

У п. 16 Акта зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: Працюючи з 29.06.1977р. по 07.02.1980р. та з 16.08.2002р. по 09.10.2002р. помічником машиніста екскаватора в кар`єрі, з 07.02.1980р. по 09.11.1998р. машиністом екскаватора в кар`єрі, та з 09.10.2002р. по 12.09.2008р. машиністом екскаватора на відвалах Ганнівського кар`єру ПівнГЗК та ВАТ «ПівнГЗК», ОСОБА_1 виконував технічне обслуговування вузлів і механізмів, контролював стан високовольтного кабелю і його розміщення та управляв екскаватором в процесі розробки вибоїв, навантаження в транспортні засоби та прийому гірничої маси у відвал, проводив ремонт та обслуговування механізмів, вузлів електрообладнання у кузові екскаватора під час його зупинки.

В процесі виконання зазначених робіт підпадав під дію на організм загальної вібрації, рівні якої перевищували ГДР, внаслідок конструктивних недоліків екскаватора, а також через недосконалість робочого місця та обмеження робочого простору, перешкоджаючого застосуванню засобів малої механізації, виконувані роботи характеризувались важкою фізичною працею

Причини виникнення професійного захворювання у п. 17 Акта зазначено: Стаж роботи - 27 років 6 місяців в умовах впливу шкідливих факторів: Вібрація: -транспортно-технологічна: 105-109 дБ при ГДР 101 дБ; Важкість праці: - маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 36-40 кг при допустимій до 30 кг; робоча поза з нахилом тулуба до 30°/більше 30° - 51,8-62,4/5,0-6,2 при допустимій 25%/немає; Важкість праці відноситься до III кл. 2 ступені шкідливості.

У пункті 19 Акта вказано, що особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: керівництво ПівнГЗК за період роботи ОСОБА_1 з 1977р. по 1996р., роботодавець ВАТ «ПівнГЗК» з 1996р. по 2008р.,- ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці». У зв`язку з плинністю керівного складу Ганнівського кар`єру, за період роботи ОСОБА_1 , встановити конкретних посадових осіб неможливо.

Члени комісії у складі: начальника відділу охорони праці ПАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_4 , інспектора з охорони праці профкому ПАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_5 відповідно до п. 87 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011р. № 1201, склали особисту думку про наступне: п.19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 у колишнього машиніста екскаватора на відвалах Ганнівського кар`єру ОСОБА_1 викласти в наступній редакції: встановити посадових осіб винних у виникненні зазначеного професійного захворювання не представляється можливим тому, що Комбінат було спроектовано за технологією, яка передбачала використання обладнання, машин та механізмів, при роботі яких виникають шкідливі фактори, що безпосередньо впливають на організм працівника. Проект пройшов державну експертизу на відповідність діючим нормативним актам з питань охорони праці.

В окремій думці члена комісії з розслідування, страховий експерт з охорони праці відділення виконавчої дирекції ФСС від НВ та ПЗ в м. Кривий Ріг Мороза М.М. щодо підпису акту розслідування причин виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 зазначено, що згідно з повідомленням про професійне захворювання ОСОБА_1 «деф артроз...», розвиток професійного захворювання пов`язаний з впливом на організм виробничої вібрації та важкою фізичною працею. Як свідчать матеріали атестацій робочого місця помічника машиніста екскаватора, машиніста екскаватора (професії, в яких працював робітник), умови праці, що забезпечувались роботодавцями та керівниками структурних підрозділів, не відповідали вимогам нормативних актів за весь період роботи ОСОБА_1 , в т.ч. і в теперішній час. Але комісією не визначені посади та прізвища осіб, які не виконали норми і правила охорони праці, гігієнічні регламенти та нормативи, що сприяло розвитку професійного захворювання ОСОБА_1 , як це передбачено п.19 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання, затвердженого постановою КМ розслідування причин виникнення професійного України від 30.11.2011р. №1232 (а.с. 14-19).

В повідомленні про професійне захворювання (отруєння) вказано, що ОСОБА_1 , діагноз основний: Дефартроз ліктьових суглобів ІІІ ст., дефартроз колінних суглобів І ст. - захворювання професійні, встановлено вперше. Супутній: Хронічна вертеброгенна церквиколюбалгія. Дефартроз плечових суглобів. ІХС: дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, ІІ СНО-І ст. Хронічний панкреатит. Хронічний гепатит. Виробничий фактор, шкідлива речовина, найменування трудового процесу, що спричинив захворювання: вібрація, фізичні навантаження. Дата встановлення остаточного діагнозу: 22.11.2011р. Найменування закладу, що становив діагноз: Клініка професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці АМН України». Реєстраційний номер повідомлення 10/1490 від 22.11.2011р. (а.с. 20).

Відповідно до копії довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10ААА №083988 ОСОБА_1 , дата огляду 11.09.2012р., група інвалідності не встановлено, огляд первинний, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: всього 25%, з 23.07.2012р., безстроково. Підстава акт № 1493. Потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення (а.с. 12-13).

ОСОБА_1 неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійним захворюванням, що підтверджується виписками - епікризами (а.с. 21-23, 24-25, 26, 27).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організаціїсвого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачено обов`язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, а тому наявна вина відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу беззаперечні.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначені розміру моральної шкоди суд, враховує характер отриманого професійного захворювання ОСОБА_1 , багаторічний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача з 29.06.1977р. по 09.11.1998р., з 16.08.2002р. по 12.09.2008р., зокрема в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 25%, з 23.07.2012р., безстроково, стан здоров`я, зміною способу життя позивача та його якість, біль в поперековому відділі хребта при фізичному навантажені, біль в шийному відділі хребта, кистях, ліктьових суглобах, колінних суглобах, загальну слабкість, підвищення АТ, потреби у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачу була заподіяна значна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Доводи представника відповідача, вказані в письмових поясненнях поданих до суду, про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПрАТ «ПівнГЗК», також доводи про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов`язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 45 000 грн на відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача 118 075 грн, належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Позивач звернувся до суду з позов про стягнення моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене необхідно стягнути з приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження: 50079, м. Кривий Ріг.

Судовий збір на користь держави - стягувач Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601). Реквізити: отримувач - ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ)-37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2020 року.

Суддя: