17.08.2020 Справа №607/22446/19
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 607/22446/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2020 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Кучмій М.Я.
розглянувши у загальному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної платі,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ ТРЗ «Оріон» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 13 574,80 грн.
Позивач в обґрунтування своїх вимог вказав, що працює у відповідача на посаді токаря-розточувальникка з 16.06.1986 р. і йому відповідачем була нарахована заробітна плата за вислугу років на загальну суму 13 574,80 грн., а саме у жовтні 2018р. - 9598,0 грн., у січні 2019 р.- 3 976,80 грн., які по даний час йому не виплачено.
Крім того, у квітні 2019 р. нове керівництво відповідача видало Наказ №15 від 24 квітня 2019 року про скасування раніше нарахованої заробітної плати за вислугу років, що є порушенням трудового законодавства.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просив задовольнити його вимоги.
Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, від 03 червня 2020 року, у задоволенні копотання представника відповідача щодо призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи відмовлено, оскільки відповідач вказаного клопотання не заявляв на стадії підготовчого провадження. Підготовче судове засідання було закрито 24 лютого 2020 року та розпочато розгляд справи по суті. Починаючи з 24 лютого 2020 року по 03 черня 2020 року вказаних клопотань від відповідача суду не надходило.
У підготовчому судовому засіданні судом з`ясовувалось питання щодо наявності клопотань про призначення судової експертизи, однак жодна із сторін не заявила клопотання про проведення такої.
З врахуванням наведеного та керуючись вимогами ЦПК, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Відзив на позов відповідач не подавав.
Однак, 13 січня 2020 року представник відповідача подав письмові пояснення щодо позовних вимог. Вказав, що позивачу неправомірно було нараховано надбавку за вислугу років в жовтні 2018 року за 2017 рік, а в січні 2019 року за 2018 рік, оскільки у 2017 році та у 2018 році виробнича діяльність проводилась частково. В зв`язку з чим, в подальшому, на підставі Акту перевірки від 24.05.20126 р. за №1 Наказом №15 від 24.04.2019 р. за погодженням з Наглядовою радою товариства зазначені надбавки за вислугу років було скасовано відповдіачем.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, зіславшись на доводи викладені у ньому. Вказав, що по даний час відповідач не виплатив заборгованості по заробітній платі.
Представник відповдіача - адвокат Кучмій М.Я. заперечив щодо задоволення вимог.
Судом встановлено, що позивач працює у відповідача на посаді токаря-розточувальника з 16.06.1986 р., що стверджується записами у трудовій книзі, виданій на ім`я позивача 17.09.1973 року та визнається сторонами.
Згідно розрахункового листа за жовтень 2018 року, ОСОБА_1 нарахована винагорода за вислугу років за 2018 р. у розмірі 3976,80грн., яка по даний час не виплачена (а.с.4).
Згідно розрахункового листа за січень 2019 року, ОСОБА_1 нарахована винагорода за вислугу років за 2017 р. у розмірі 9598 грн., яка по даний час не виплачена (а.с.6).
17 квітня 2019 року головою правління АТ «ТРЗ «Оріон» видано наказ № 10 «Про створення комісії з перевірки порушень нарахувань заробітної плати».
Як слідує з протоколу від 24 квітня 2019 року комісії з перевірки порушень нарахувань заробітної плати, на порядку денному постановлено наступне проведення перевірки нарахування: заробітної плати за вислугу років за 2017, 2018 роки; доплати за секретність посадовим особам АТ «ТРЗ «Оріон»; окладу голови правління та посадових осіб.
Відповідно до Акту за №1, складеного комісією АТ «Тернопільський радіззавод «Оріон» за результатами проведеної перевірки щодо нарахування винагороди за вислугу років від 24.04.2019 р. встановлено, що фактичну зайнятість працівників у 2017 та 2018 рр. відображено некоректно з помилками, в зв`язку з чим одноразову виплату за вислугу років за 2017 та 2018 роки слід відмінити та перерахувати, а виплату провести при наявності зароблених коштів.
На підставі вказаного акту наказом голови правління АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» за №15 від 24 квітня 2019 року вирішено скасувати нарахування винагороди за вислугу років за 2017-2018 роки. На головного бухгалтера покладено обов`язок здійснити перерахунок посадових окладів за 2017-2018 року.
Як видно із розрахункового листа ОСОБА_1 за квітень 2019 року, в квітні 2019 року проведено відрахування від заробітної плати сум: за вислугу 9598грн. від 10/18, та за вислугу 3976,80 від 01/19.
Згідно актів інспекційного відвідування АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», складених Управління держпраці у Тернопільській області від 20.11.2019 року встановлено наявність заборгованості із заробітної плати
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу вимог ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Частинами першою, сьомою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до вимог частин 1,2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
За змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить:
- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Положеннями пункту 2.1 Колективного договору ПАТ «ТРЗ «Оріон» на 2016-2029 роки передбачено, що Договір укладається з метою посилення соціального захисту працівників підприємства і включає зобов`язання сторін, спрямовані на створення умов для підвищення ефективності роботи, реалізації на цій підставі професійних, трудових і соціально - економічних гарантій працівників.
Відповідно до умов п.3.2.2 та п.4.1.12 Колективного Договору ПАТ «ТРЗ «Оріон», правління зобов`язується змінювати режим роботи підприємства проводити зміни форм, системи оплати праці, преміювання, встановлення систем надбавок та доплат працівникам підприємства тільки в установленому законодавством порядку, з обов`язковим попереднім погодженням з профкомом.
Пунктом 5.1.4 Колективного Договору ПАТ «ТРЗ «Оріон» передбачено, що правління може за погодженням з профкомом встановлювати режим неповного робочого часу.
У п.4.1.17 Колективного Договору передбачено, що правління зобов`язується проводити щорічну виплату винагороди за вислугу років працівникам підприємства згідно Положення про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «ТРЗ «Оріон»
Відповідно до умов п.п.2.1 Положення «Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», Додаток №2 до Колективного договору, одноразова винагорода за вислугу років виплачується всім працівникам підприємства від тарифної ставки, посадового окладу за фактично відпрацьований час з врахуванням коефіцієнтів, наведених у додатках за №№1 та 2.
Відповідно до умов п.2.2 Положення «Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», сторони погодили, що працівникам інструментальної служби (150), до якої належить позивач, нарахування одноразової винагороди за вислугу років проводить згідно додатку №1.
Згідно розрахункових листів за жовтень 2018 року, за січень 2019 року, ОСОБА_1 нарахована винагорода за вислугу років за 2018 р. у розмірі 3976,80грн., за 2017 р. у розмірі 9598 грн., які по даний час не виплачені, що не заперечувалось відповідачем.
Однак, наказом голови правління АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» від 21.04.2019 року, скасовано нарахування вказаної винагороди на підставі акту перевірки від 24 квітня 2019 року.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
В силу статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Нормами трудового законодавство гарантовано захисту прав працівників на належну оплату праці. Так, згідно з ч. 4 ст. 97 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про оплату праці», власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа роботодавець не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи заборону прийняття в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством і колективним договором, підприємство має самостійно розробити порядок зменшення заробітної плати і погодити його з органом, який представляє інтереси трудового колективу. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів (угод) від імені найманих працівників надається, зокрема, професійним спілкам, об`єднанням профспілок в особі їх виборних органів.
Статтями 32, 103 Кодексу та статтею 29 Закону України «Про оплату праці» визначено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.
Варто зазначити, що зміна зазначених істотних умов праці може відбуватися виключно у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі односторонньо змінювати істотні умови праці.
При цьому зміни в організації виробництва і праці носять не персоніфікований характер та не можуть стосуватися конкретного працівника.
Тобто, зменшення зарплати не може бути обумовлене простим небажанням чи неможливістю виплачувати відповідну зарплату, передбачену трудовим договором, а має ґрунтуватися на нормах закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.
Тягар доведення невиплати заробітної плати чи вчинення або невчинення інших дій чи бездіяльності, які відповідно до закону вчинив чи мав вчинити або яких фактично припустився роботодавець під час трудових правовідносин з працівником, покладається повною мірою на роботодавця. Це обумовлено тим, що працівник у відносинах із роботодавцем вважається слабкою стороною та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Суду не надано будь-яких доказів існування обставин, передбачених статтею 127 КЗпП України для видачі наказу від 21.04.2019 року, про скасування нарахування винагороди за вислугу років.
Суд не приймає до уваги посилання в наказі на акт перевірки від 24 квітня 2019 року, яким нарахування винагороди було визнано безпідставним.
Так, відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, до рахункових помилок відносяться неправильності в розрахунках, нарахування зарплати за той самий період двічі і т.д. Не відносяться до рахункових помилок не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону або інших нормативно-правових актів та ін.
Враховуючи вищенаведенні вимоги закону та встановленні обставини справи, приймючи до уваги те, що підстави для невиплати позивачу винагороди за вислугу років відсутні, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плата у вигляді винагороди за вислугу років на загальну суму 13 574,80 грн., а саме за жовтень 2018р. - 9598,0 грн та за січень 2019 р.- 3 976,80 грн
Суд не приймає до уваги наданий відповідачем висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження від 30.07.2020 р. щодо відсутності підстав для нарахування ОСОБА_1 винагороди за вислугу років за 2017 та 2018 роки, як неналежний та не достатній доказ, який спростовується у сукупності вищенаведеними вимогами закону та наявними у справі доказами.
Більше того, як вбачається із змісту вказаного висновку, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 263, 265, 272, 273, 280-286 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 79, 83, 116, 117 КЗпП України, Закон України „Про оплату праці" суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 13 574 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 80 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон», вул. 15 Квітня,6 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 22607719.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року.
Головуюча
