ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/785/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Сорочко Є.О.,

Степанюка А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (повний текст виготовлено 30 червня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» до Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області, третя особа: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис № 1 від 20.01.2020, виданий Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що врахування суми коштів на необхідні інвестиції в тарифах без затвердження інвестиційної програми є грубим порушенням чинного законодавства в частині дотримання вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

28 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, в якому третя особа підтримує позицію суду першої інстанці.

02 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі», в якому позивач також підтримує позицію суду першої інстанції та наголошує на тому, що тарифи для позивача встановлені рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.12.2018 № 443, саме тому позивачем і застосовуються такі тарифи з огляду на відсутність поновжень для їх зміни.

07 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якому апелянт вказує, що в апеляційній скарзі не заперечується правомірність застосування позивачем тарифу, встановленого рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.12.2018 № 443 і не заперечується той факт, що позивач не має права самостійно встановлювати тарифи, а застосовує вже встановлені тарифи. При цьому, відповідач наголошує, що саме перевірка діючого тарифу є пріоритетним напрямком.

14 та 16 вересня 2020 року також надійшли ідентичні пояснення позивачів, які повторюють аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, поданому раніше.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, інших наданих учасниками справи пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області з 08.01.2020 по 20.01.2020 проведена перевірка дотримання ТОВ «Ніжинтепломережі» вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, про що складений акт № 1 від 20.01.2020 (а.с. 12-17).

На підставі вказаного акту, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області виданий припис № 1 з вимогами:

- в термін до 20 березня 2020 року товариству з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» повернути споживачам м. Ніжин шляхом здійснення перерахунку за надані послуги з централізованого опалення за період з 05.01.2019 до 31.12.2019 суми необгрунтовано нарахованої виручку на суму 2265,437 тис. грн, яка становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) послуг з централізованого опалення до запровадженого способу регулювання;

- при подальшому застосуванні тарифів, встановлених рішенням виконавчою комітету Ніжинської міської ради від 20.12.2018 № 443, здійснювати перерахунки з урахуванням результатів перевірки Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області до затвердження інвестиційної програми підприємства на період застосування тарифів.

Вважаючи припис відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки та приписі щодо застосування позивачем завищених тарифів на теплову енергію в період з 05.01.2019 до 31.12.2019, та необґрунтовано нарахованої та стягнутої зі споживачів виручки на послуги з централізованого опалення в розмірі 2265,437 тис. грн є протиправними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України № 2633-IV від 02 червня 2005 року «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею першою вищевказаного Закону, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про теплопостачання», до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до статті 16 Закону № 2633-IV, до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать: розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, з транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням; розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках; встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією; здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень; захист прав споживачів; інформування громадськості про свою роботу, здійснення у встановленому законодавством порядку видавничої діяльності у сфері теплопостачання.

Таким чином, одним із законодавчо визначених повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання.

Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону № 2633-IV, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ «Ніжинтепломережі» самостійно не може встановлювати тарифи, товариство застосовує вже встановлені тарифи рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.12.2018 № 443, і не має повноважень щодо застосування інших тарифів.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись в повній мірі з огляду на наступне.

Механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води визначає Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (Порядок № 869).

Відповідно до пунктів 57, 58 Порядку № 869, для встановлення одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає щороку до 1 червня (крім ліцензіатів, що вперше встановлюють тарифи) уповноваженому органові відповідної територіальної громади, на території якої ліцензіат провадить (має намір провадити) ліцензовану діяльність, у паперовій та електронній формі заяву і розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами.

Порядок розгляду уповноваженими органами розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, встановлюється Мінрегіоном.

Для встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію ліцензіат подає уповноваженому органові відповідної територіальної громади, на території якої ліцензіат провадить (має намір провадити) ліцензовану діяльність та планує застосовувати двоставкові тарифи на теплову енергію, додатково, крім зазначених у пункті 57 цього Порядку документів, розрахунки тарифів на планований період за встановленою такими органами формою з відповідними розрахунками і підтвердними матеріалами і документами.

Колегія суддів зазначає, що саме позивач формує і розраховує тариф згідно з відповідним Порядком № 869, чим спростовуються доводи ТОВ «Ніжинтепломережі» щодо неможливості існування будь-яких порушень з боку позивача, тому що ТОВ «Ніжинтепломережі» лише використовує ті тарифи, що встановлені рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.12.2018 № 443, оскільки позивач як ліцензіат безпосередньо сам і формує розрахунок саме такого тарифу, і потім подає його з заявою, відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами до органу місцевого самоврядування.

Тобто, формує розрахунок тарифу саме ліцензіат, а в подальшому розглядає такий розрахунок та встановлює відповідним рішенням тариф уповноважений орган відповідної територіальної громади.

Так, апеляційний суд звертає увагу, що предметом дослідження в даній справі з метою встановлення дотримання законодавства відповідачем при винесенні оскаржуваного припису, є не правомірність застосування позивачем тарифу, встановленого рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.12.2018 № 443, оскільки встановленим є факт того, що позивач не має права самостійно встановлювати тарифи, а застосовує вже встановлені тарифи. В той же час, в даній справі необхідно дослідити саме правомірність формування розрахунку відповідного тарифу (зокрема, правомірність включення витрат на відшкодування інвестиційних витрат без затвердженої інвестиційної програми), оскільки формування розрахунку діючого тарифу здійснює саме ліцензіат - позивач, і лиш в подальшому відповідний розрахунок розглядається та встановлюється рішенням уповноваженого органу відповідної територіальної громади.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 27, пунктом 28 Порядку № 869, планування складової частини прибутку, що передбачається для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційна складова), провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої уповноваженими органами в установленому порядку.

Погоджена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об`єктів і пооб`єктних обсягів інвестування, джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

Так, відповідно до статті першої Закону України «Про теплопостачання», інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов`язання суб`єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об`єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання.

Аналогічне положення щодо визначення терміну містить і вищевказаний Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (далі - Порядок № 869).

Згідно з підпунктом четвертим пункту 4 Порядку № 869, джерела фінансування інвестиційної програми - кошти, отримані ліцензіатом від провадження ліцензованої діяльності, за рахунок яких здійснюється фінансування заходів інвестиційної програми, зокрема амортизаційні відрахування, виробничі інвестиції з прибутку (кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм), та інші надходження, отримані від провадження господарської діяльності, пов`язаної і не пов`язаної з ліцензованим видом діяльності, та позичкові кошти (облігаційні позики, банківські кредити), залучені кошти (кошти, одержані від продажу акцій, залучені за договорами фінансового лізингу, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб, інвесторів, гранти), бюджетні кошти тощо.

Інвестиційна програма формується відповідно до Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 14.12.2012 № 630 (далі - Порядок № 620) та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг 14.12.2012 № 381 (далі - Постанова № 381).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 630, щороку, не пізніше ніж за два місяці до дати початку планованого періоду, ліцензіат подає до уповноваженого органу заяву щодо схвалення (погодження) інвестиційної програми разом з документами, передбаченими пунктом 3.3 розділу ІІІ цього Порядку.

Пунктом 2.6 Порядку № 630 визначено, що до встановлення тарифів, що забезпечують відшкодування економічно обґрунтованих планових витрат, обсяг коштів на фінансування інвестиційних програм, як правило, визначається в межах амортизаційних відрахувань, нарахованих ліцензіатом за звітний період, що передує схваленню (погодженню) інвестиційної програми.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області, що врахування суми коштів на необхідні інвестиції в тарифах, без затвердженої інвестиційної програми є порушенням пункту 28 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Як вбачається з матеріалів справи, до 05.01.2019 ТОВ «Ніжинтепломережі» застосовувало тарифи, встановлені рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 28.09.2017 № 239. Інвестиційна програма ТОВ «Ніжинтепломережі» на 2018 рік була затверджена рішенням Ніжинської міської ради від 24.05.2018 № 20-38/2018 «Про погодження інвестиційної програми ТОВ «Ніжинтепломережі».

Тобто, подання інвестиційної програми відбулось із порушенням терміну, який не повинен перевищувати два місяці до дати початку планового періоду, що є порушенням пункту 4.4 Порядку № 630.

Затверджений фінансовий план використання коштів для виконання інвестиційної програми на 2018 рік передбачає, що джерелами фінансування коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування коштів інвестиційної програми є амортизаційні відрахування на загальну суму 2897,35 тис. грн.. без ПДВ.

При цьому, всупереч наведеним вище правовим нормам, рішення щодо погодження інвестиційної програми на 2019 рік не було прийнято, що не заперечується самим позивачем.

Відповідно до акту № 2 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, під час проведення планової перевірки ТОВ «Ніжинтепломережі», позивачем було надано підтверджуючі документи про фактичне здійснення заходів інвестиційної програми за 2018 рік на суму 702,515 тис.грн., що становить 52,2%. Таким чином, невиконання інвестиційної програми склало 2194,835 тис.грн. на обсяг корисної теплової енергії 88588,85 Гкал (24,775 на 1 Гкал), таким чином, було завищено тарифи на теплову енергію на 29,73 грн. за 1 Гкал.

Вищевказані дані, зафіксовані актом, позивачем при зверненні до суду не заперечувались.

В результаті застосування завищених тарифів на теплову енергію позивачем в період з 05.01.2019 по 31.12.2019 року, сума необґрунтовано нарахованої та стягнутої зі споживачів виручки на послуги з централізованого опалення складає 2265,437 тис.грн. яка є позитивною різницею між фактичною виручкою від продажу (реалізації) послуг до запровадженого способу регулювання.

Відтак, за відсутності затвердженої інвестиційної програми на 2019 рік, враховуючи той факт, що саме ТОВ «Ніжинтепломережі» здійснює формування(розрахунок) тарифу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності висновків відповідача, викладених з акті перевірки та приписі щодо застосування позивачем завищених тарифів на теплову енергію.

Згідно з частиною 17 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», органи державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій зобов`язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі: використання суб`єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою; використання суб`єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

Відповідно до частини другої статі 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», сума необґрунтованої виручки, одержаної суб`єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.

Приписами статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відтак, з системного аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, про правомірність оскаржуваного позивачем припису № 1 від 20.01.2020, виданого Головним управлінням Держпродспожіївслужби в Чернігівській області.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» до Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області, третя особа: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради про визнання протиправним та скасування припису.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, інших наданих учасниками справи пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року - задовольнити повністю.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» до Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області, третя особа: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради про визнання протиправним та скасування припису - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.09.2020.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Є.О. Сорочко,

А.Г. Степанюк