ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. Справа№ 910/13957/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників зазначених в протоколі від 23.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 (повний текст складено 09.07.2020)

у справі № 910/13957/19 (суддя Приходько І.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Квін»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Квін», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Квін» провести державну реєстрацію змін в Статуті ТОВ «Альфа-Квін» у зв`язку із виходом ОСОБА_1 (прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) зі складу учасників ТОВ «Альфа-Квін» на підстав заяви про вихід учасника від 31.07.2019. Виключити ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Альфа-Квін» та провести державну реєстрацію змін до відомостей в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про зміну складу учасників.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що будучи учасником Товариства з часткою 50% Статутного капіталу, на неодноразові звернення не могла скликати позачергові загальні збори та приймати рішення у Товаристві, а тому прийняла рішення про вихід з Товариства. Проте загальні збори з цього питання так і не відбулись і заява позивача про вихід задоволена не була.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/13957/19 у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена позивачем позовна вимога про зобов`язання ТОВ «Альфа-Квін» провести державну реєстрацію змін в Статуті у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників на підставі заяви про вихід учасника від 31.07.2019, так само як і позовна вимога щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників з проведенням державної реєстрації змін до відомостей в ЄДР про зміну складу учасників, не є належним та ефективним способом захисту права учасника товариства, з часткою 50%, про порушення якого зазначає позивач.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/13957/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вихід учасника з Товариства є безумовним та добровільним волевиявленням учасника направлене на припинення корпоративних правовідносин з Товариством. Позивач надіслав на адресу іншого учасника нотаріально посвідчену заяву на вихід з Товариства, проте відповідач 1 не відреагувала на заяву про вихід, позачергові загальні збори з цього питання не скликались, таким чином позивач вважає, що її право на вихід із Товариства порушене, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/13957/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/13957/20. Справу призначено до розгляду на 08.08.2020. Надано учасники справи право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення, скарги до 14.08.2020.

Від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

13.08.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Альфа-Квін» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/13957/19 - залишити без змін.

Також від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

13.08.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/13957/19 - залишити без змін.

Також від відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 розгляду справи відкладено на 23.09.2020.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/13957/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі та третя особі своїх представників в судове засідання 23.09.2020 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно ст. 120 Господарського кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з п. 7.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Квін», затвердженого загальними зборами учасників від 21.09.2004 (протокол № 3) та зареєстрованого в установленому порядку, учасниками товариства є: ОСОБА_2 (відповідач-1), із часткою учасника у розмірі 250 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу товариства та ОСОБА_4 (позивач) із часткою учасника у розмірі 250 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу товариства.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/25243/17 від 26.02.2018 підтверджується факт того, що після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 змінено на її дошлюбне прізвище ОСОБА_1 .

Згідно з п. 11.1. Статуту Товариства учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.

31.07.2019 позивач було підписав заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Квін» та просив припинити свою участь у складі учасників товариства та просив іншого учасника прийняти рішення про надання згоди на її вихід зі складу учасників. Справжність підпису ОСОБА_1 засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Іващенко О.В. (т.1, а.с. 46).

Вказана заява 23.08.2019 направлена на адресу ТОВ «Альфа-Квін» рекомендованим листом із зворотнім повідомленням. (т.1, а.с. 48-49).

Поштове відправлення не було вручено адресату, у зв`язку з чим лист із зворотнім повідомленням повернувся 29.08.2019 відправникові, що підтверджується відстеженням поштових відправлень. (т.1, а.с. 50).

Згідно Свідоцтва від 04.09.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко О.В. засвідчила, що 06.08.2019 заяву позивачки про вихід зі складу учасників ТОВ «Альфа-Квін», передано ТОВ «Альфа-Квін» рекомендованим листом із зворотнім повідомленням, який було повернуто 29.08.2019 за закінченням терміну зберігання. (т.1, а.с. 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Учасник Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. (п. 11.1. Статуту).

При цьому, згідно з п.п. 10.3.2. Статуту до компетенції Загальних зборів віднесено внесення змін до Статуту Товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 №2275-VIII, далі - Закон № 2275-VIII, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV, зі змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин та надання позову до суду, далі - Закон №755-IV, для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, зокрема, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону №755-IV для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства. Документи подаються учасником, який виходить з товариства, або його спадкоємцем чи правонаступником для випадків якщо подається документ, зазначений у підпункті «г» вказаної частини статті.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.04.2020 у справі №910/7674/18 дійшла висновку про те, що у разі якщо всупереч законодавству, яке діяло на час звернення позивача до суду, товариство не вчиняло дії у зв`язку з виходом учасника з товариства, у тому числі не вирішувало питання про внесення змін до установчих документів товариства, то підстави для виникнення в товариства перед учасником обов`язку внести до ЄДР такі зміни відсутні. А учасник товариства мав право встановлювати фактичні обставини свого виходу з товариства у спорі з товариством про виконання обов`язків, пов`язаних з таким виходом, спростовуючи дані, внесені до ЄДР.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про зобов`язання Товариство провести державну реєстрацію змін в Статуті у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників на підставі заяви про вихід учасника від 31.07.2019, так само як і позовна вимога щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників з проведенням державної реєстрації змін до відомостей в ЄДР про зміну складу учасників, не є належним та ефективним способом захисту права учасника товариства, про порушення якого зазначає позивач.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява № 38722/02).

У рішенні в справі «Каіч та інші проти Хорватії» ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Крім того, Верховний Суду у своїй постанові від 18.12.2018 у справі №904/851/18 дійшов висновку про те, що зважаючи на відсутність у відповідача оригіналу (засвідченої копії) заяви позивача про вихід зі складу підприємства, справжність підпису на якій нотаріально посвідчена, враховуючи приписи п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відповідач позбавлений можливості провести державну реєстрацію змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, що виключає підстави для задоволення даного позову.

Судом у даній справі було встановлено, що заяву про вихід позивача відповідач-2 не має, а тому останній позбавлений можливості провести державну реєстрацію змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/13957/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/13957/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи № 910/13957/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.09.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова