ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Херсон

справа № 2-2610/2010

провадження №22-ц/819/1066/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Павловська Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 20 січня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, учасники справи: Корабельний районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області правонаступником відділу є Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник- ОСОБА_2 ,

встановив:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування вчинення наведеної процесуальної дії посилався на те, що на виконанні Корабельного районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області знаходиться виконавчий лист 2-2610/2010 виданий Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості в сумі 1065809,00 грн. Також виконавчий лист 2-3137/2010 Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості в сумі 680590,17 грн., судового збору та судових витрат в сумі 1700,00 грн.

Постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 18.11.2019 року виконавчі провадження №51959648, №51959670 та №51959688 об`єднано у зведене виконавче провадження №60632332.

31 жовтня 2019 року між ТОВ «Еліт-Фактор» та ОСОБА_1 було укладено договори наступного відступлення права грошової вимоги та відступлення права за договором іпотеки за заборгованістю ОСОБА_2 за відповідним кредитним та іпотечними договорами з передачею права вимоги на заборгованість за іпотекою на 73/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що він є новим кредитором у зобов`язанні, просив суд замінити у зведеному виконавчому провадженні стягувача ТОВ «Кей-Колект» на ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом процесуальних норм та норм матеріального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою його заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у заяві про заміну сторони виконавчого провадження не йдеться мова про дійсність чи недійсність договору про відступлення права вимоги. Це питання не ставилось і боржником ОСОБА_2 . Питання дійсності чи недійсності договору про відступлення права вимоги взагалі не є предметом доказування в такій категорії справ. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень і прийняв помилкове рішення.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Волкова Л.Г., що діє в інтересах боржника ОСОБА_2 доводи скарги не визнала, у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити. Вказала, що суд розглядаючи заяву про заміну сторони правонаступником, має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни; при цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, у тому числі на предмет їх нікчемності. 31.10.2019 року між ТОВ» ФК «Еліт-Фактор» та ОСОБА_1 укладено договір наступного відступлення права грошової вимоги, пунктом 1.2 Договору передбачено, що новий кредитор набуває право вимоги, обумовлене п. 1.1 Договору після сплати ціни відступлення, передбаченої цим Договором. Згідно з пунктом 2.1 Договору, новий кредитор зобов`язаний сплатити на користь Кредитора ціну відступлення у розмірі 1020000,00 грн. протягом трьох днів з дня підписання цього Договору. З урахуванням доводів апеляційної скарги, укладений 31.10.2019 року між ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» та ОСОБА_1 договір за своєю природою є оплатним договором відступлення права вимоги. В той же час, заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» за Договором наступного відступлення права грошової вимоги, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ним своїх зобов`язань за договором. З огляду на викладене, вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на ці доводи, заслухавши думку особи, яка подала апеляційну скаргу та адвоката боржника щодо зупинення апеляційного провадження з підстав визначених процесуальним законом, апеляційний суд в складі колегії суддів дійшов висновку, що наявні підстави для зупинення апеляційного провадження.

Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження мотивовано тим, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою ТОВ «Кей Колект», що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг на фізичну особу ОСОБА_1 , який не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права з посиланням на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження №14-222цс18).

В процесі розгляду справи суд встановив, що на виконанні Корабельного районного відділу ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області перебуває виконавчий лист за №2-2610/2010 виданий Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість у сумі 1065809, а також виконавчий лист за №2-3137/2010 виданий Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості в сумі 680590,17 грн. та 1700,00 грн. судового збору. Вказані виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження за №60632332.

31.10.2019 року між ТОВ «ФК «Еліт Фактор» та ОСОБА_1 було укладено договори наступного відступлення права грошової вимоги за договором іпотеки за заборгованістю ОСОБА_2 з відповідними кредитними та іпотечними договорами з передачею права вимоги на заборгованість за іпотекою 73/100 частин домоволодіння.

Також суд першої інстанції зазначив, що на даний час ОСОБА_1 є новим кредитором у зобов`язанні та має права та обов`язки які були у Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Еліт Фактор» щодо боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №1344 від 27.04.2006 року та договір про надання споживчого кредиту №11300553000 від 18.02.2008 року з додатковими угодами, та іпотекодавця ОСОБА_2 за договорами іпотеки від 27.04.2006 року від 18.02.2008 року з усіма додатковими угодами.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року справі №465/646/11 відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язаннів обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦПК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першоїстатті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно дозаконунадає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначенихзаконом, та внесена до відповідного реєстру в установленомузакономпорядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначенихзаконом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті512та статті1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Аналогічна позиція вже висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 зробив наступний висновок щодо застосування норм права:

10.25.Приймаючи постанову у цій справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей74 - 79,86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеномустаттею 204 ЦК України.

10.26.Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 923/151/17, в якій суд касаційної інстанції, з посиланням на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, визнав правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача, подану фізичною особою, яка не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, оскільки з укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями законодавства.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року прийнято до розгляду справу № 638/22396/14-ц (провадження №14-16цс20) за позовом акціонерного товариства закритого типу «Гея» до ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, про визнання договору про відступлення прав недійсним, за касаційною скаргою акціонерного товариства закритого типу «Гея» на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року.

В ухвалі порушується питання про відступ від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у тому числі у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі №465/646/11 (провадження №14-222цс18).

Призначено справу № 638/22396/14-ц до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження. На даний час рішення по вищезазначеній справі не ухвалено.

Для вирішення питання щодо надання оцінки доказам заявника, як особи, яка має статус стягувача виникла необхідність у застосуванні єдиної правозастосовчої практики щодо надання оцінки та аналізу наданого ОСОБА_1 договору відступлення прав грошової вимоги, який на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не був оспорений боржником та стороною якого є фізична особа заявник у справі про заміну сторони виконавчого провадження.

ОСОБА_1 та адвокат боржника - Волкова Л.Г. вважали за можливе зупинити провадження у справі.

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах ( у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду ( п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 252 ч.1 п.10; 260, 261 ЦПК України, суд

ухвалив:

Зупинити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 січня 2020 року до розгляду Великою Палатою Верховного суду справи №638/22396/14-ц (провадження №14-16цс20) за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Гея" до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг", Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, про визнання договору про відступлення прав недійсним, за касаційною скаргою акціонерного товариства закритого типу "Гея" на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.В. Пузанова

Т.Г. Чорна

Повний текст ухвали складено 25 вересня 2020 року

Суддя І.В. Склярська