Справа № 466/9721/18 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/696/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 31

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року в складі судді Невойта П.С. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шемечко Ірини Ярославівни про визнання договору дарування недійсним,-

встановила:

У грудні 2018 року позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шемечко І.Я. про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування позову покликався на те, що 04.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 24/150-07К на загальну суму 34985,00 дол, США з терміном повернення кредиту до 23.09.2037 року.

Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 02.03.2015 року у цивільній справі № 453/76/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованість за Кредитним договором 24/150-07К від 24.09.2007 р. у сумі 30742,05 доларів США та 3654,00 грн. судових витрат.

05.09.2017року ухвалою Сколівського районного суду Львівської області вказане заочне рішення скасоване, цивільну справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Рішенням Сколівськогорайонного суду Львівської області 22.06.2018 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованість за Кредитним договором 24/150- 07К від 24.09.2007р.у сумі30742,05 доларів США та 3654,00 грн. судових витрат.

На переконання позивача, з метою ухилення від виконання рішення від 22.06.2018, ОСОБА_3 13.03.2018 року відчужила однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 , шляхом переоформлення за договором дарування №421 від 13 березня 2018 року на ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ІІІемечко І.Я.

Звертає увагу на те, що до укладання Договору дарування № 421 від 13.03.2018 року, однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 на підставі Договору № 24-1/0056-07 про участь у фонді фінансування будівництва виду А «Нове місто» від 24.09.2007 року.

Вказаний Договір дарування № 421 від 13.03.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи № 453/76/15-ц (після скасування заочногорішення суду), а тому просить визнати даний договір недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи, без самостійних вимог приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шемечко Ірини Ярославівни про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 березня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 421, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шемечко Іриною Ярославівною відмовлено за безпідставністю.

Скасовано заходи забезпечення позову, що були накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року, а саме арешт на однокімнатну квартиру, загальною площею 43,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони відчужувати квартиру у будь-який спосіб.

Рішення суду оскаржив позивач АТ «Універсал Банк», вважає таким, що винесено за невідповідністю обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що оспорюваний договір дарування № 421 від 13.03.2018 року, укладений між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час активного розгляду цивільної справи № 453/76/15, а саме після скасування заочного рішення суду від 02.03.2015 року, фактично напередодні ухвалення рішення про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , а відтак, на переконання апелянта, цей правочин вчинений з метою ухилитися від виконання цього судового рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування.

Апелянт вважає, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України, при цьому покликається на висновки Верховного суду України у постанові від 19.10.2016 по справі № 6-1873цс16 та від 09.08.2017 по справі № 6-2690цс16.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача.

Учасники справи представник позивача АТ «Універсал Банк» та третя особа приватний нотаріус Шемечко І.Я.будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу (а.с. 239-240), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викликалися в судове засідання та не з`явилися, повідомлення про вручення судової повістки повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «інші причини» (а.с. 241-242).

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявність на розгляді справи про стягнення заборгованості з відповідачки не може розцінюватися як ухилення в майбутньому від виконання рішення, оскільки на момент укладення договору дарування рішення, яке набралозаконної сили про стягнення заборгованості, не було. Також, суд встанови, що дана квартира не була предметом застави на час укладення кредитного договору № 24/150-07К.

Перевіряючи оскаржуване рішення колегія суддів виходить з такого.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що 24.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір № 24/150-07К, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування на загальну суму 34985,00 дол, США з терміном повернення кредиту до 23.09.2037 року (а.с. 5-6).

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 22.06.2018 року у цивільній справі № 453/76/15-ц за позовні вимоги ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованість за Кредитним договором 24/150- 07К від 24.09.2007 р. у сумі 30742,05 доларів США та 3654,00 грн. судових витрат.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», з участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано договір поруки укладений 24.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_4 , припиненим з дати його укладення (а.с.7-9).

В свою чергу, відповідно до Договору дарування квартири від 13.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шемечко І.Я., відповідач ОСОБА_1 подарувала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (а.с.79-80).

При цьому, згідно із заявою від 13.03.2018 року, ОСОБА_4 надав згоду своїй дружині ОСОБА_1 на відчуження (дарування) квартири АДРЕСА_2 її брату ОСОБА_2 (а.с.88).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), відтак дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно із статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті234 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що на час укладення 13.03.2018 оспорюваного договору дарування квартири не було рішення суду про стягнення в користь АТ «Універсал Банк» заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 24/150-07К, яке ухвалено судом першої інстанції лише 22.06.2018, при цьому, суд першої інстанції правильно вважав, що наявність на розгляді справи про стягнення заборгованості з відповідачки не може розцінюватися як ухилення в майбутньому від виконання рішення.

В свою чергу, спірна квартира не була предметом застави в рахунок забезпечення виконання кредитного договору № 24/150-07К, а також на час укладення договору були відсутні будь які обтяження на цю квартиру.

Із змісту оспорюваного договору вбачається, що при його посвідченні нотаріусом роз`яснено сторонам всі умови укладення договору, а також положення ст.ст.182, 203, 210, 229-235, 717, 719, 721,722, 727,728 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 61-65, 74 Сімейного кодексу України (п. 12 Договору).

Крім цього, у п. 8 Договору зазначено, що сторони підтверджують, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.

Також, судвстановив, що відповідачі виконаливсіумовидоговору дарування, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 , що стверджуєтьсяінформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 12).

Колегія суддіввважає,щорозглядаючиспір районнийсуд повноі всебічнодослідив іоцінив обставинипо справі,надані сторонамидокази,правильно визначивюридичну природуспірних правовідносині закон,який їхрегулює, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.

Рішення на рішенняШевченківського районногосуду м.Львова від11грудня 2019року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2020 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк