ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року

м. Харків

справа № 953/24186/19

провадження № 22-ц/818/2728/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова, ухвалене 10 березня 2020 року у складі судді Бородіної Н.М.,

У С Т А Н О В И В:

П`ятого грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (надалі ДП) 37 230 грн заробітної плати (а.с. 1).

Позов мотивований тим, що з 08.01.2019 ОСОБА_1 на підставі наказу № 08/01-1 від 08.01.2019 прийнта до ДП на роботу на посаду в.о. завідуючого канцелярії ДП. Починаючи з 01.06.2019 по 01.11.2019 відповідач не сплачував ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 3723 грн на місяць. У зв`язку із чим загальний розмір заборгованості із заробітної плати склав 37 230 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог докази: копія наказу № 08/01-1 від 08.01.2019 і довідка ДП про наявність заборгованості із заробітної плати не можуть бути належними та допустими доказами. Оригінал наказу ОСОБА_1 не надала, довідка ДП, у якій визначений розмір заборгованості із заробітної плати, підписана особою, яка на той час вже не мала права представляти інтереси відповідача. Відповідно до відомостей ГУ ПФУ в Харківській області у персоніфікованому обліку відомості щодо праці позивача ОСОБА_1 у ДП відсутні. Отже, в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту праці позивача у ДП, а також нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 01.06.2019 по 01.11.2019.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підтвердження розміру заборгованості із заробітної плати позивач надала довідку №29/11-8 від 29.11.2019, підписану керівником ДП ОСОБА_2 . Останній був керівником ДП до свого звільнення наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля № 2к/к від 09.01.2020, тому мав повноваження видавати та підписувати відповідні довідки. Докази, надані ОСОБА_3 як Головою комісії з реорганізації ДП, не мали враховуватися судом, оскільки у штатному розписі ДП відсутня така посада як Голова комісії з реорганізації, участі у роботі підприємства ОСОБА_3 не приймав. А до 09.01.2020 керівником ДП був ОСОБА_2 .

Двадцять шостого березня 2020 року до Харківського апеляційного суду надійшов уточнений відзив ДП на позов, підписаний в.о. директора ДП Темнік В.А., який просить не враховувати відзив на позов, наданий його попередником. Позов ОСОБА_1 представник ДП просить задовольнити, визнає неможливість сплачувати заробітну плату працівникам ДП внаслідок арешту рахунків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено судом і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наказом № 08/01-1 від 08.01.2019 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДП на посаду в.о. завідуючого канцелярії ДП з окладом згідно зі штатним розписом, що підтверджується копією наказу ДП № 08/01-1 від 08.01.2019 (а.с. 4).

На підтвердження наявності заборгованості ДП із виплати заробітної плати позивач надала довідку № 29/11-8 від 29.11.2019, у якій вказано, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДП з окладом згідно штатного розпису в розмірі 3723 грн. За період з 08.01.2019 по 08.11.2019 заборгованість ДП перед ОСОБА_1 із виплати заробітної плати склала 37230 грн. (а.с. 3). Довідка підписана керівником ДП Севастьяновим Ю.А. та скріплена печаткою підприємства.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником ДП, що виступав у справі, був ОСОБА_3 , який наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 328 від 29.07.2019 був введений до складу комісії з реорганізації ДП та призначений її головою. Тим же наказом ОСОБА_4 був виведений зі складу комісії з реорганізації ДП (а.с. 29).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 ОСОБА_3 посилався на те, що позивач у ДП ніколи не працювала, документи про працевлаштування у ДП підроблені її батьком, ОСОБА_4 . Дійсний позов пред`явлений з метою протиправного заволодіння коштами ДП, як і близько двадцяти аналогічних позовів. У зв`язку із чим 08.01.2020 до Київського ВП ГУНП в Харківській області подана заява про скоєння групою осіб кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України (а.с. 25-28).

Крім того, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідно до наказу № 328 від 29.07.2019 ОСОБА_4 з 29.07.2019 втратив будь-які повноваження, передбачені Статутом підприємства щодо його управління (видавати розпорядження, накази, доручення, підписувати договори, звіти, акти звірки взаєморозрахунків, довідки, в тому числі довідки про наявність заборгованості підприємства, кредиторської, дебіторської, заборгованості по заробітній платі).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вважав, що обґрунтованість позову ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Подаючи відзив у справі до Харківського апеляційного суду, ОСОБА_5 , діючи в інтересах ДП, позов ОСОБА_1 визнав, зазначивши, що ДП перебуває у скрутному матеріальному становищі, рахунки ДП арештовані, тому заробітна плата не виплачується (а.с. 64). З копії наказу № 17- к/к від 28.02.2020 вбачається, що виконуючим обов`язки директора ДП Міністерство енергетики та захисту довкілля з 28.02.2020 призначило ОСОБА_5 (а.с. 66). Тобто відповідач визнав позов на стадії апеляційного перегляду.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1ст. 21 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995 «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 2ст. 233 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тяжке фінансове положення підприємства не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти позивачу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.12, ч.ч. 5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Враховуючи визнання відповідачем позову в повному обсязі, порушення права ОСОБА_1 на отримання заробітної плати, доведеність розміру заробітної плати належними та допустими доказами, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції належить скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з ДП на користь ОСОБА_1 37 230 грн заробітної плати.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у ГУ ПФУ в Харківській області відомостей щодо праці ОСОБА_1 у ДП та не надання позивачем оригіналу наказу ДП про прийняття її на роботу свідчать про недоведеність трудових відносин позивача із відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон № 1058-IV) облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; органів доходів і зборів; роботодавців; фізичних осіб; органів реєстрації актів громадянського стану; державної служби зайнятості; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; компанії з управління активами; зберігача; інших підприємств, установ, організацій та військових формувань.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Відомості про застрахованих осіб подаються до територіального органу пенсійного фонду роботодавцями (страхувальниками), відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.

Отже, дані про застраховану особу працівника подаються ГУ ПФУ в Харківській області роботодавцем (у даному випадку ДП), і не виконання ДП покладеного на нього законодавством обов`язку подачі відомостей не може розцінюватися як доказ відсутності між роботодавцем та працівником трудових відносин.

Щодо ненадання працівником ОСОБА_1 оригіналу наказу про призначення на роботу, то відповідно до частини шостої статті 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Судом першої інстанції оригінал наказу № 08/01-1 від 08.01.2019 не витребовувался. А навіть якщо б він і був витребуваний, то накази роботодавця не можуть знаходитися у працівника, вони зберігаються у ДП. Отже, не надання ОСОБА_1 оригіналу наказу про прийняття її на работу не може бути підставою для відмови їй у задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору пунктом першим ч.1 ст.5 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 «Про судовий збір». При подачі позовної заяви сплаті підлягало 768 грн 40 коп., при подачі апеляційної скарги 1152 грн 60 коп. Тому з ДП в дохід держави підлягає стягненню 1921 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367,368,374,376,382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року скасувати, ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити в понвному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, юридична адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 37 230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять) гривень заробітної плати.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, юридична адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 5) в дохід держави 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьоюстатті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2020 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук