ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Харків

Справа № 640/3079/18

Провадження № 22-ц/818/1306/20

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря Прокопчук І.В.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне Товариство «Комерційний банк «Надра»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання поруки припиненою, з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Зінчука Ярослава Володимировича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року, постановлене у складі судді Чередник В.Є., в залі суду в м. Харків,

встановив :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра», у якому просила визнати поруку за договором №6/4/20/2008/540-П/1849 від 15.01.2008 р. припиненою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що 15.01.2008 року між нею та відповідачем, від імені якого діяло відділення № 20 філії відкритого акціонерного товариства Комерційного банка «НАДРА» ХРУ було укладено договір поруки № 6/4/20/2008/540-П/1849, за умовами якого позивачка поручилася перед відповідачем за належне виконання зобов`язань за кредитним договором її чоловіком, ОСОБА_2 05.03.2009 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано. Надалі позивачці не було відомо, чи обслуговував її колишній чоловік кредитний договір. Жодних вимог до неї зі сторони відповідача до цього часу не надходило. Разом з тим, наприкінці листопада 2018 року позивачці стало відомо про те, що право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та відповідачем, було виставлено на продаж на веб-порталі PROZORRO ПРОДАЖІ. В описі лоту вказано, що кредитний договір забезпечено порукою відповідачки на підставі договору поруки № 6/4/20/2008/540-П/1849 від 15.01.2008 року. Крім того, позивачкою було встановлено, що 24.04.2014 року відповідач звертався до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.03.2015 року по справі № 641/4054/14-ц у задоволенні позову ПАТ «КБ «НАДРА» було відмовлено у зв`язку з прийняттям Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Враховуючи зазначене, позивачка вважає, що, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 , відповідач змінив строк повного виконання зобов`язань за кредитним договором, а отже, відповідно до приписів частини четвертої статті 559 ЦК України, мав би звернутися до позивачки з відповідними вимогами протягом трьох років, чого відповідачем зроблено не було. У зв`язку з цим вважає, що правовідносини поруки мають бути визнані судом припиненими, тому вона звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненоюпоруку, яка виникла на підставі укладеного між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступник - ПАТ КБ «Надра») договору поруки №6/4/20/2008/840-П/1849 від 15.01.2008 р. Стягнуто з ПАТ «Комерційнийбанк «Надра»на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768, 40 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» в особі Зінчука Я.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційнускаргу ПАТ«КБ «Надра»в особіЗінчука Я.В.вказує напорушення судомнорм матеріальногоправа танеправильне застосуваннянорм процесуальногоправа.Зазначає,що закінченнястроку,установленого договоромпоруки,так самояк сплившести місяціввід днянастання строкувиконання основногозобов`язанняабо одногороку віддня укладеннядоговору поруки,якщо строкосновного зобов`язанняне встановлений,припиняє порукуза умови,що кредиторпротягом строкудії порукине звернувсяз позовомдо поручителя.Вказана правовапозиція викладенав постановахВерховного СудуУкраїни від17вересня 2014року усправі №6-53цс14та від6вересня 2017року усправі №6-623цс17.Вказує,що з позовною заявою до суду з вимогами до поручителя ОСОБА_1 ПАТ «КБ «Надра» не звертався. Посилання позивача про те, що Банк звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки це були вимоги до позичальника, а не до поручителя. Отже посилаючись на висновки Верховного Суду Банк не змінював строк виконання кредитного зобов`язання, щодо поручителя. Звертає увагу суду на те, що умовами п. 7.3. кредитного договору сторони керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років. В свою чергу умовами п. 1.5. договору поруки поручитель підтвердив, що ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів що доказують його вимоги до ПАТ «КБ «Надра». В позовній заяві вказується лише інформація, яка відома позивачу з мережі інтернет, але це не може бути доказом у справі. Позивачем не надано суду розрахунок заборгованості за договором та квитанції які підтверджували б або спростовували б наявну строкову чи прострочену заборгованість за кредитним договором і припинення поруки в частині певних щомісячних або відсутність припинення як такого. Відповідно до умов договору поруки він діє до 12.01.2033 року.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Зінчука Ярослава Володимировича не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 6/4/20/2008/840-К/1847 від 15.01.2008 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 , зокрема, згідно з пунктом 1.1. кредитного договору відповідач надав ОСОБА_2 кредит у сумі 26 5541,48 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності. Відсоткова ставка за користування кредитом встановлена на рівні 12,99 % на рік (пункт 1.3. кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору кредит надано ОСОБА_2 до 12.01.2033 року.

За змістом пункту 2.1. кредитного договору в якості забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів між позичальником, ОСОБА_2 та відповідачем у день укладення кредитного договору укладається договір іпотеки № 6/4/20/2008/980-І/1848 від 15.01.2008 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24.9 м. кв.

Підпунктом 3.3.5. договору іпотеки № 6/4/20/2008/980-І/1848 від 15.01.2008 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Пунктом 5.1. договору іпотеки визначено, що іпотекодавець має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Відповідно до пункту 5.2. договору іпотеки іпотекодавець в будь-який час до реалізації предмету іпотеки має право припинити звернення стягнення на нього виконанням зобов`язання в повному обсязі.

За змістом пунктів 5.3 та 5.4. договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі: а) рішення суду; б) виконавчого напису нотаріуса; в) домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; г) права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, у пункті 5.5. договору іпотеки сторони передбачили, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за зобов`язаннями, що витікають з будь-якого із договорів кредитного договору, зобов`язання по іншому договору (незалежно від наявності простроченої заборгованості) іпотекодавець повинен виконати достроково до моменту реалізації предмету іпотеки. Якщо іпотекодавець не виконує достроково такі зобов`язання, іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, щодо дострокового виконання таких зобов`язань.

15.01.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», від імені якого діяло відділення № 20 філії відкритого акціонерного товариства Комерційного банка «НАДРА» ХРУ, було укладено договір поруки № 6/4/20/2008/540-П/1849 (а.с.17-18).

За змістом пункту 1.1. цього договору позивач поручилася перед відповідачем за належне виконання її чоловіком, ОСОБА_2 (позичальник), взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 6/4/20/2008/840-К1847 від 15.01.2008 року, а саме: -повернути до 12.01.2033 кредит у сумі 26551,48 доларів США; -сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,99 % річних; -сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; -сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

При цьому, поручитель повинен виконати зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника за кредитним договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, вказаних у п. 1 договору поруки, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

За умовами пункту 1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань у цілому.

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору, при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Відповідно до пункту 2.2. договору поруки поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов`язань і необхідності їх виконання поручителем.

Пунктом 5.3. договору поруки встановлено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами цього договору.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 05.03.2009 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.22).

10.04.2012 року позивачем було змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (свідоцтво про зміну імені НОМЕР_2 від 10.04.2012 року) (а.с.23).

Зобов`язання виникають з підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Застаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина першастатті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, другастатті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин ) Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом встановлено, що 24.04.2014 року відповідач звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.03.2015 року по справі № 641/4054/14-ц у задоволенні позову ПАТ «КБ «НАДРА» було відмовлено у зв`язку з прийняттям Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а. с. 32-35).

Зі змісту згаданого судового рішення вбачається, що відповідач звернувся з даним позовом у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 ухилявся від виконання зобов`язань за кредитним договором, тому станом на 07 квітня 2014 року у нього перед банком виникла заборгованість у розмірі 572650,35 грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, звернувшись 24.04.2014 року з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з підпунктом 4.2.4. кредитного договору, пунктів 5.1. 5.5. договору іпотеки, частини другої статті 1050 ЦК України визнав термін повернення кредиту таким, що настав.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку його виконання, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Відповідач вказує, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки були заявлені не до поручителя, а до боржника. Між тим, в результаті пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки строк виконання зобов`язання за кредитним договором змінився не лише для боржника, а й для поручителя, оскільки зобов`язання поручителя є похідними від умов договору, визначених для боржника.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку, що відповідачем за власною ініціативою було змінено строк повного повернення кредиту ОСОБА_2 , який є боржником за основним зобов`язанням, та не доведено суду здійснення ним заходів щодо пред`явлення вимог до позивачки в межах строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина першастатті 252 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на припинення дії поруки на підставі закону за обставин невизнання відповідачем факту припинення дії поруки, про який вона дізналася лише наприкінці листопада 2018 року, оскільки через смс-повідомлення дізналась про оголошення про проведення у період з 07.11.2018 року по 02.01.2019 року аукціону з продажу лоту № F51GL36566, який складається з права вимоги за кредитним договором № 6/4/20/2008/840-К1847 від 15.01.2008 року.

При цьому, з розділу 4. «Інформація про поручителя» публічного паспорту активу вбачається, що відповідач вважає забезпечення кредитного договору договором поруки дійсним, тобто визнає правовідносини поруки такими, що діють, про що і зазначає в описі активу (а.с. 26-28).

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 77 ЦПК України).

Оскільки позивачем доведено той факт, що вона дізналася про порушення її прав лише у листопаді 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява представника відповідача про застосування строків позовної давності є необґрунтованою.

При вирішенні вказаної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Частиною першоюстатті 375ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384,390,391 ЦПК Українисуд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Зінчука Ярослава Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді С.С. Кругова

О.В. Маміна