печерський районний суд міста києва

Справа № 757/469/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 рокуПечерський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Ясеновенко К.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кобзар Ю.Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені,

установив:

У січні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом доАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», просить стягнути з відповідача 1 978 917,88 грн пені за період з 01.02.2019 р. по 2802.2019 р., включно, в зв`язку із невиконання банківської послуги, посилаючись на те, що є клієнтомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», 02.01.2019 р. надав платіжне доручення для перерахування коштів у розмірі 101 000,00 доларів США, банком так і не виконано розпорядження, чим порушено його право на безперешкодне розпорядження своєю власністю, отже має право на отримання пені в розмірі 3%, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від 11.01.2020 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.01.2020 р. здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадженняу розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» подано відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

За правилами частин першої, другої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно частини першої статті 1074 ЦК України, норми якої діяли на час виникнення спірних правовідносин, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).

Постановою правління Національного банку України № 369 від 15.08.2016 р. затверджено Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників (втратило чинність з 07.02.2019 р.). Означене Положення було розроблене відповідно до Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» з метою недопущення здійснення банками ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та підвищення ефективності управління ризиками, і вимоги Положення поширювалися на банки, відокремлені підрозділи банків, філії іноземних банків.

Ризикова операція - фінансова операція, що містить/може містити ознаки здійснення банком ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, у тому числі для приховування реальних вигодоодержувачів, здійснення будь-яких дій, пов`язаних з коштами, що можуть бути одержані внаслідок вчинення злочину, спрямованих на приховування джерел зазначених коштів чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження коштів, тощо (підпункт 4 пункту 2 Положення).

Джерела походження коштів (активів) - документально підтверджені (на підставі офіційних документів, належним чином засвідчених їх копій або інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою) відомості, що дають можливість зробити обґрунтований висновок щодо наявності достатніх фінансових можливостей клієнта, адекватних його фінансовому стану та/або соціальному статусу (підпункт 1 пункту 2 Положення).

Банк зобов`язаний забезпечити всебічний аналіз та перевірку документів (інформації) про фінансові операції (наміри здійснення фінансової операції) клієнтів банку або інших осіб (у визначених законодавством випадках) та відомостей про їх учасників, які є підставою для: 1) купівлі іноземної валюти з метою перерахування за межі України; 2) перерахування іноземної валюти за межі України; 3) перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкритих в банках; 4) перерахування коштів на користь нерезидентів через філії банків, відкриті на території інших держав; ініціювання проведення реєстраційних дій за договором; 5) ініціювання проведення реєстраційних дій за договором; 6) зарахування коштів у гривнях та іноземній валюті на інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентами-інвесторами у банках України, як повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні тощо (пункт 3 Положення).

Згідно пункту 5 Положення аналіз і перевірка документів (інформації) про фінансову операцію (намір здійснення фінансової операції) та її учасників здійснюються працівниками банку, які відповідають за функцію валютного контролю та/або іншим працівниками, на яких покладено обов`язок перевірки документів, що надаються клієнтами банку або іншими особами (у визначених законодавством випадках), до моменту здійснення фінансової операції (наміру здійснення фінансової операції) з урахуванням вимог законодавства України у сфері валютного регулювання та валютного контролю, з метою виявлення ризикової фінансової операції, зокрема, шляхом установлення наявності індикатора(ів) ризикової фінансової операції, наведених у додатку 1 (у тому числі індикатора на власний розсуд банку) та додатку 2 до цього Положення, визначення наявності або відсутності ознак здійснення банком ризикової діяльності наявності або відсутності ознак здійснення банком ризикової діяльності, наявності або відсутності підозр та підстав уважати, що характер або наслідки фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та складання висновку відповідно до пункті 12, 13 цього Положення.

Згідно пункту 7 Положення аналіз документів у разі виявлення ризикової фінансової операції або наявності індикатора(ів) ризикової операції має уключати такі заходи, зокрема: 1) вивчення суті та мети фінансової операції; 2) установлення відповідності/невідповідності суті фінансової операції змісту діяльності її учасників; 3) установлення наявності/відсутності економічної доцільності (сенсу) фінансової операції та/або інших ознак здійснення ризикової діяльності; 4) установлення достатності/недостатності реальних фінансових можливостей проводити (ініціювати) фінансову операцію на відповідну суму; 5) вивчення інформації про учасників фінансової операції, їх діяльність та ділову репутацію; 6) установлення джерел походження коштів (активів), до яких зокрема може бути віднесено: заробітну плату фізичної особи, дохід, отриманий від реалізації продукції, надані послуги, виконані роботи, продаж майна, отримання спадку, набуття права на скарб; 7) установлення кінцевих бенефіціарних власників учасників фінансової операції, у тому числі відсутність підстав уважати, що вони використовують агентів, номінальних утримувачів (номінальних власників) або посередників з метою приховування кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ків) контролера(ів).

Згідно пункту 8 Положення якщо до здійснення фінансової операції (наміру здійснення фінансової операції) немає необхідності для проведення аналізу документів (відомостей, у тому числі розміщених у публічних джерелах, зокрема в мережі Інтернет) щодо такої фінансової операції, відомостей про її учасників або ці документи (відомості) не містять достатньої інформації щодо неї (них) та/або у разі виявлення ризикової фінансової операції або наявності індикатора(ів) ризикової фінансової операції, то банк має право витребувати від клієнта (представника клієнта) або інших осіб (у визначених законодавством випадках) додаткові документи (інформацію), перелік яких наведено в додатках 1, 2 до цього Положення (далі - додаткові документи), у визначених банком обсягах та строки. Перелік додаткових документів не є вичерпним та визначається банком з урахуванням суті та мети фінансової операції (намірів здійснення фінансової операції).

Згідно додатку 1 до Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників для здійснення переказу коштів в іноземній валюті фізичною особою на суму, що перевищує еквівалент 150 000,00 грн за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції, додатково подаються до банка документи, що підтверджують власні фінансові можливості, джерела походження власних коштів та інших активів особи, наявність, розміщення та/або використання активів клієнта, що дають змогу проводити або ініціювати проведення фінансової операції на відповідну суму.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Надані суду документи, пояснення позивача, представника відповідача свідчать про те, що 02.01.2019 р. о 10:38 год. клієнт Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 надав до банку електронним засобом зв`язку на виконання платіжне доручення на суму 101 000,00 доларів США з перерахування коштів з його власного поточного рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», на свій рахунок у банку TURKIYE AKIFLAR BANKASI T.A.O., ISTANBUL, TURKEY. За результатами здійсненого аналізу валютним контролем банку відповідно до вимог Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 369 від 15.08.2016 р., та перевірки відпоівдач дійшов висновку, що ініційована позивачем фінансова операція, а саме: переказ коштів SWIFT-платежем на суму 101 000,00 доларів США за межі України, містить ознаки ризикової, у зв`язку з чим згідно пункту 7 Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників у банку виник обов`язок встановити джерело походження таких коштів, на підставі чого та з метою забезпечення проведення належного аналізу ініційованої фінансової операції відповідач запросив у позивача документи, які б підтвердили джерело походження коштів до розміщення їх на депозитному рахунку у банку, відповідно до укладеного договору вкладу між банком та позивачем, оскільки само по собі розміщення власних коштів на депозитах - не є підтвердженням їх легітимного походження, тим більше таке розміщення позивачем коштів на депозитних рахунках було короткостроковим (2, 3 місяці). Відразу після надходження у електронному виді платіжного доручення від позивача на суму 101 000,00 доларів США того ж дня працівник департаменту SWIFT-платежів банку за допомогою спеціального банківського виділеного каналу електронного зв`язку з клієнтами повідомив позивачу про те, що йому необхідно надати документи на підтвердження походження коштів, які були розміщені на депозитному рахунку та зараховані ним 02.01.2019 р. на свій поточний рахунок; позивачем 02.01.2019 р. були надіслані банку пояснення з приводу надання ним платіжного доручення на суму 101 000,00 доларів США, до яких позивач надав також інше платіжне доручення на суму 50 000,00 доларів США від 02.01.2019 р. з метою дроблення суми 101 000,00 доларів США на дві окремі суми на проведення двох платежів замість одного; також до своїх пояснень та платіжного доручення на суму 50 000,00 доларів США, яке було виконано банком 03.01.20109 р., позивач надав скріншоти від 02.01.2019 р. з системи Приват24, а саме: виписку за своєю карткою НОМЕР_1 за період з 01.01.2019 р. по 02.10.2019 р. «видача частини депозиту» та скріншот від 02.01.2019 р. з системи Приват24 - інформація за договорами депозитних вкладів «Приват-вклад» та «Стандарт на 3 міс», отже ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують первинне джерело походження коштів (походження коштів до розміщення їх на короткострокових депозитних вкладах) для здійснення переказу за межі України.

У судовому засіданні не встановлено порушення відповідачем ані вимог статті 1066 ЦК України, ані вимог статті 1068 ЦК України, ні вимог статті 1074 ЦК України, оскільки позивач із власних підстав здійснив переказ коштів у розмірі 101 000,00 доларів США за межі України зі свого рахунку НОМЕР_1 на рахунок у банку TURKIYE AKIFLAR BANKASI T.A.O., ISTANBUL, TURKEY двома платежами, а саме: 03.01.2019 р. був здійснений переказ коштів SW24J102O57790 у розмірі 50 000,00 доларів США, 04.01.2019 р. був здійснений переказ коштів SW24J103O59133 у розмірі 51 000,00 доларів США, правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта передбачені статтею 1073 ЦК України, у даному випадку судом не встановлено порушення банком розпорядження клієнта, оскільки позивач на власний розсуд розпорядився своїми коштами.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно статті 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», яка регулює законодавство про платіжні системи та переказ коштів, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про поштовий зв`язок», цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (стаття 20 Закону).

Згідно підпункту 1 пункту 22.1 статті 22 Закону ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункових документів, як платіжне доручення. Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором. Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України (пункт 22.5 Закону).

Розділ VII Закону регулює питання відповідальності при здійсненні переказу коштів, зокрема, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Отже лише у випадку доведення позивачем своїх вимог відносно порушення банком строків щодо виконання ним обов`язку здійснити банківську операцію щодо зарахування грошових коштів на валютний рахунок позивача можливе застосування відповідальності у виді нарахування пені включно на підставі статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», а не на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись статтями 15, 16, 625, 1048, 1050 ЦК України, 1-23, 76-81, 95, 141, 258-259, 264-265, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду».

Позивач: громадянин Ізраїлю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Повний текст рішення суду складено 25.09.2020 р.

Суддя Волкова С.Я.