ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Романюка П.С.

захисника Маркова О.С.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -

встановив:

згідно адміністративного протоколу серії ДПР18 № 137441 від 14.08.2020 року,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючий директором ПП «ПРВЕ», не одружений, який має на утриманні одну малолітню дитину, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

01 липня 2020 року о 23:45 год. в м. Одеса по вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 15, керував автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER». Державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме (різкий запах алкоголю з порожнини рот, нестійка хода, порушення координації рухів та мови). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, відмовився.

Таким чином, за переконанням органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, порушивши вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у вину, не визнав та дав суду пояснення про те, що 01 липня 2020 року біля півночі, він заїхав за своїм приятелем, та рухався на своєму автомобілі «TOYOTA LAND CRUISER» в м. Одеса по вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 15. Під час руху, його було зупинено поліцейськими, які пояснили причину зупинки нібито він не вимкнув поворот. Далі під час розмови з поліцейськими, у них виникла словесна перепалка, внаслідок чого на нього було одягнуто кайданки та доставлено до відділення поліції. При цьому ОСОБА_1 також пояснив, що йому не пропонували проти медичне освідування для визначення стану алкогольного сп`яніння, відповідно й він не відмовлявся пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння. Поняті при розмові з поліцейськими на місці зупинки та у відділені полії присутніми не були. До медичного закладу його для освідування не направляли та не доставляли.

Суд заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , приходить до висновку про таке.

Дослідженими судом доказами встановлено наступне.

Як вбачається з рапорту, адресованого начальнику Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 01.07.2020 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №28879 від 01.07.2020 року як порушення ПДР та в результаті вказаної інформації встановлено, що 01.07.2020 року о 23.52 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.07.2020 року о 23:51 год. за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. лейтенанта Шмідта, 15 патрульна поліція зупинила автомобіль «Тойота Прадо», д/н НОМЕР_1 , водій якого перебуває в стані алкогольного сп`яніння (а.с.8).

Автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 02.07.2020 року о 01:30 год. було оглянуто та о 01:45 год. затримано і поміщено до арештмайданчику №6 за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська,29, що підтверджується протоколом огляду та актом огляду та затримання транспортного засобу від 02.07.2020 року (а.с.9-12; 13).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області про арешт майна у кримінальному провадженні №12020165500000010 від 02.07.2020 року, зокрема в арешті автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.14-16). Автомобіль повернуто власнику (а.с.25).

Відповідно до постанови прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 від 02.07.2020 року, прокурором задоволено клопотання начальника підрозділу дізнання Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області та надано дозвіл на проведення освідування ОСОБА_1 (а.с.20).

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 02.07.2020 року о 01:10 год., вбачається, що ОСОБА_1 направлено до КНП «ООМЦПЗ «ООР» для проведення огляду (а.с.18).

Як видно з висновку щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 02.07.2020 року о 03:00 год., висновок не складено, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 пройти медичний огляд (а.с.19).

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 від 07.07.2020 року, відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 02.07.2020 року за №12020165500000010 закрито в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із скасуванням кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення (а.с.21-24).

Після закриття прокурором кримінального провадження №12020165500000010 відносно ОСОБА_1 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, матеріали кримінального провадженні в цій частині направлені до УПП в Одеській області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5, 7).

Відповідно до повідомлень про запрошення до підрозділу патрульної поліції, ОСОБА_1 запрошено до відділу адміністративної практики УПП в Одеській області департаменту патрульної поліції на 14.08.2020 року (а.с.2, 26) і, 14.08.2020 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з правовою кваліфікацією, як відмова особи, яка керує транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.1).

Відповідно до наданих суду захисником письмових доказів відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР о 03:35 год. 02.07.2020 року за №12020165500000010, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України; ОСОБА_1 02.07.2020 року о 05:05 год було затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України; захисник Фірсова Г.А., яка була присутня при затримання ОСОБА_1 зверталась до слідчого з клопотанням про проведення освідування ОСОБА_1 відповідно до постанови прокурора від 02.07.2020 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , який судом попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України та приведений до присяги свідка, дав суду показання суду про те, що 01 липня 2020 року біля півночі, він їхав зі своїм приятелем ОСОБА_1 в автомобілі останнього. Вони рухались в м. Одеса по вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 15. Під час руху, автомобіль ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та став спілкуватись з поліцейськими. Він бачив, що між його приятелем та поліцейськими виникла словесна перепалка, внаслідок чого на ОСОБА_1 було одягнуто кайданки, автомобіль вилучено, а ОСОБА_1 доставлено до відділення поліції. При цьому свідок також пояснив, що ОСОБА_1 не пропонували проти медичне освідування для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Визначаючи закон про відповідальність, який має застосовуватись у даному конкретному провадженні, суд виходить з наступного.

01 липня 2020 року набув чинності Закон України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо спрощеннядосудового розслідуванняокремих категорійкримінальних правопорушень»№2617-VIIIвід 22.11.2018 року (далі Закон №2617-VIII), яким запроваджується інститут кримінальних проступків, яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, 17 червня 2020 року Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 09.04.2020 року (далі Закон №720-IX), який 02 липня 2020 року було підписано президентом України, а 3 липня 2020 року опубліковано в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс доповнено статтею 286-1.

Відповідно до ч.5 ст.94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному вебсайті Верховної Ради. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною.

Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України».

Виходячи з аналізу наведених Законів №2617-VIII та №720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, суд приходить до висновку, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження освідування на стан сп`яніння, діяла в період з 01 по 02 липня 2020 року, та скасована 03.07.2020 року і, починаючи з цього часу, тобто з 03.07.2020 року особи, які вчинили такі протиправні дії несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому,судом небереться доуваги те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також те, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст.286-1 КК, що розміщені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст.286-1 КК і не передбачена ст.130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), а також того, що на офіційному сайті Верховної ради законодавство викладено в Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», яка дає змогу знайти документи, як за реквізитами так і за контекстом, однак ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ч.1 ст.139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України».

Більш того, слід зазначити, що адміністративна відповідальність, до якої притягується ОСОБА_1 по суті і за встановленими санкціями є більш м`якою порівняно з кримінальною і покращує становище притягуваного, а усе, що покращує становище притягуваного має бути витлумачено на його користь.

Разом із цим, суд враховує, що закриття кримінального провадження не передбачає обов`язку слідчого скеровувати такі матеріали в компетентні органи для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Однак, такий обов`язок опосередковано випливає з частини 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку про правильність дій органу досудового розслідування, яким після закриття прокурором кримінального провадження №12020165500000010 відносно ОСОБА_1 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, матеріали кримінального провадженні в цій частині направлені до УПП в Одеській області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, та складання ІПП взводу 1 роти 7 батальйону УПП в Одеській області 14.08.2020 року протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №137441 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

В той же час, суд звертає увагу на те, що оскільки 01.07.2020 року коли відбувались події, що розглядаються, діяв Закон №2617-VIII і дії, які ставляться у вину ОСОБА_1 відносились до кримінального проступку, то орган дізнання мав діяти у відповідності до положень Глави 25 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.298 КПК України до внесення відомостей про кримінальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслідувань допускається проведення окремих дій, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу, яка в свою чергу передбачає, що для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути, у тому числі, проведено медичне освідування.

Освідування особи відноситься до слідчих (розшукових) дій та здійснюється в порядку ст.241 КПК України, з урахуванням положень ст.233 КПК України щодо обов`язкової участі понятих при освідуванні особи.

Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово (ч.3 ст.241 КПК України).

Згідно ст.298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

При цьому, ст.86 КПК України чітко визначено, що недотримання процедури збирання доказів однозначно тягне визнання їх недопустимими та такими на яких вина особи у вчиненні кримінального правопорушення доводитись не може.

Як встановлено судом постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 від 02.07.2020 року надано дозвіл на проведення освідування ОСОБА_1 . Після чого складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ «ООР» для проведення огляду (а.с.18). Відповідно висновку щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 02.07.2020 року о 03:00 год., висновок не складено, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 пройти медичний огляд (а.с.19). При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували таку відмову ОСОБА_1 .

Разом з цим, як сам ОСОБА_1 так і свідок ОСОБА_2 дали суду показання про те, що ОСОБА_1 не пропонували пройти медичне освідування для визначення стану сп`яніння, до медичного закладу ОСОБА_1 не доставляли. Навпаки, ОСОБА_1 пояснив, що після затримання, він перебував у відділі поліції біля п`яти годин. Те, що сторона захисту у вказаному кримінальному провадженні наполягала на проведенні освідування ОСОБА_1 , що підтверджено відповідним клопотанням захисника Фірсової Г.А., наданого суду стороною захисту у даному провадженні.

Таким чином, зібрані органом, який склав протокол, докази у даній справі щодо відмови ОСОБА_1 пройти медичне освідування для встановлення стану сп`яніння, є сумнівними, оскільки спростовуються показаннями ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 та клопотанням захисника, в якому вона наполягала на проведенні освідування її підзахисного ОСОБА_1 .

В даному конкретному випадку судом не можуть бути визнані належними та допустимими доказами направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.07.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 направлено до КНП «ООМЦПЗ «ООР» для проведення огляду (а.с.18), а також висновок КНП «ООМЦПЗ «ООР» щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.07.2020 року, згідно якого висновок не складено, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 пройти медичний огляд (а.с.19), у зв`язку з тим, що органом дізнання не було дотримано процедуру проведення освідування особи в кримінальному провадженні. В матеріалах справи відсутні відомості про понятих, свідків (їх письмові пояснення), які б засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування та спростували б твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти освідування на стан сп`яніння.

Тому суд вважає, що зазначені направлення ОСОБА_1 до КНП «ООМЦПЗ «ООР» та висновок цього закладу охорони здоров`я не є допустимими доказами в розумінні їх законного збирання, тому вони не можуть бути взяті до уваги в підтвердження вини ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому правопорушення.

Крім того, про обов`язкове зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення дій водія, який ухилявся від огляду, вказав Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 27 Постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті зазначення», згідно якого якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Однак в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зафіксовані відповідні його дії по ухиленню від проходження огляду на стан сп`яніння.

В матеріалах справи також відсутні докази, зокрема пояснення самого ОСОБА_1 свідків, та/або понятих, які б підтверджували, що водій знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Пункт 2.5. Правил дорожнього руху, який як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення порушив ОСОБА_1 , зобов`язує водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність водія транспортного засобу за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП передбачає навмисну форму провини.

В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного, відносно ОСОБА_1 не зазначено про його дії, які свідчать про відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. З пояснень допитаних у судовому засіданні ОСОБА_1 , свідка, клопотання захисника Фірсової Г.А. судом не встановлено, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження освідування на стан сп`яніння.

З метою перевірки показань ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , судом був досліджений (переглянутий) DVD-R-диск «ALERUS», який долучений до матеріалів справи.

Переглядом вказаного диску судом встановлено, що на ньому містяться відеозаписи, на яких зафіксовані події щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та спілкування останнього з працівниками поліції 01.07.2020 року. При цьому, відеозапис здійснюється з автомобіля патрульної поліції, та звук не відтворюється, у зв`язку з чим не можливо з`ясувати які події та розмови відбуваються між поліцейськими та ОСОБА_1 чи повідомлялось останньому про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та чи пропонувалось йому пройти освідування на стан сп`яніння. На інших відеозаписах дослідженого судом DVD-R-диску зафіксовані обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 14.08.2020 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 відносно того, що він не відмовлявся пройти освідування на стан сп`яніння, доказами, які долучені до справи, не спростовані.

Таким чином, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що будь-яких доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 відносно того, що він не відмовлявся пройти освідування на стан сп`яніння за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять.

Згідно ч.1 ст.252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні докази на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах.

За таких обставин, з урахуванням положень п.2.5 Правил дорожньогоруху України,відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що дає суду підстави зробити висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому суд також виходить з вимог ст. 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п.2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а його винуватість не доведена допустимими і належними доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Керуючись ст.ст. 283 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

21.09.2020

Єдиний унікальний номер справи: №523/14479/20

Номер провадження №3/522/8830/20

Головуючий Русєва А.С.