справа № 753/16938/19

провадження № 22-ц/824/8657/2020

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Дарницького районного суду міста Київ від 03 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: директор Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» Думенко Тетяна Михайлівна про захист переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: директора Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» Думенко Тетяни Михайлівни, професійної спілки працівників Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду про захист переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, щовона працювала у державному експертному центрі МОЗ на посаді провідного фахівця сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду. Департамент фармаконагляду було 02.01.2019 року ліквідовано згідно до наказу №1-к «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2019 рік» та утворено Управління фармаконагляду та відділу аудиту систем фармаконагляду. Зазначала, що їй було повідомлено про реорганізацію і до неї звернулись з вимогою підписати повідомлення про вивільнення, проте ОСОБА_1 відмовилась підписувати будь-які документи до надання для ознайомлення документів і виявила бажання про переважне право на залишення на роботі, але заяву не було прийнято. За адресою проживання їй було направлено заяву про переведення на посаду провідного фахівця Відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу фармаконагляду Управління фармаконагляду. Стверджувала, що зазнавала тиску з вимогою звільнитись, а її робочий комп`ютер на підставі службової записки було відключено від внутрішньої мережі. Позивач вказувала про порушення її прав з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зазначала про те, що до Управління фармаконагляду було переведено працівників, які мають нижчу кваліфікацію і менший стаж роботи. ОСОБА_2 підтвердила про наявність посади провідного фахівця відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду, а Думенко Т.М. повідомила, що прийняте рішення не переглядатиме. Незважаючи на наявність посади провідного фахівця відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду, поданої позивачем заяви про бажання бути переведеною на зазначену посаду станом на 04.02.2019 року, її не було переведено.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою про захист переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Просила визнати переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за позивачем ОСОБА_1 , зобов`язати відповідача - державний експертний центр МОЗ перевести Доріченко С.Ю. згідно поданої нею заяви 24.01.2019 року.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом про визнання звільнення незаконним, скасування наказу Державого експертного центру МОЗ від 15 квітня 2019 року №273-к та поновлення на роботі на посаді провідного фахівця Відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду згідно до поданої нею заяви про переведення до Управління фармаконагляду від 24.01.2019 року.

Просила стягнути з відповідача на її користь оплату за час вимушеного прогулу станом на дату винесення рішення, судові витрати, зобов`язати директора Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» Думенко Т.М. відшкодувати шкоду.

Рішенням Дарницького районного суду міста Київ від 03 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 про захист переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулузадоволено частково.

Визнано переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України».

Суд зобов`язав ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» перевести ОСОБА_1 на підставі її заяви на ім`я Думенко Т.М. від 24.01.2019 року до Управління фармаконагляду ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України».

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду з 15.04.2019 року.

Стягнути з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу з 16.04.2019 по 03.04.2020 року в розмірі 153 557 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання щодо судового збору.

Відповідач ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Київ від 03 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом під час розгляду справи зроблено висновок, що скорочення штатних одиниць у новостворених структурних підрозділах фактично не відбулося та суд критично поставився до посилання роботодавця на те, що переведення інших працівників відбулось виключно у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема впровадження АІСФ. Так, ліквідовано Департамент фармаконагляду, у якому працювала позивач, але утворено Управління фармаконагляду з покладенням на нього, в тому числі завдань, якими займалися працівники Департаменту фармаконагляду. З таким висновком суду відповідач не погоджується, оскільки судом не в повній мірі досліджено докази, а саме: наказ Центру № 93 від 30.06.2017 року, яким запроваджено в господарський обіг об`єкт нематеріального активу - програмне забезпечення (АІСФ), що передбачає надходження повідомлень про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, вакцин, туберкуліну в електронному форматі, та здійснено відповідні зміни в структурі Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду; Інструкцію з АІСФ щодо введення інформації про побічні реакції та відсутність ефективних лікарських засобів медичним працівникам, що введено в дію; наказ Центру від 02.01.2019 року № 1к «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2019 рік», яким затверджено новий штатний розпис Центру і, серед іншого, встановлено, що з 02.01.2019 ліквідовуватимуться посади та структурні підрозділи, зокрема, Департамент фармаконагляду, в якому працювала ОСОБА_1 .

Вважав, що судом не досліджено ту обставину, що посадові обов`язки провідного фахівця Відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду передбачають участь у здійсненні координації та моніторингу проведення додаткових методів збору інформації про побічні реакції лікарських засобів, вакцин, туберкуліну та інших досліджень ефективності та безпеки лікарських засобів у закладах охорони здоров`я окремих регіонів чи у межах всієї України (пункт 2.4 Посадової інструкції), в той час як посада, яку займала ОСОБА_1 до звільнення передбачала лише внесення інформації до бази даних випадків побічних реакцій та відсутності ефективних лікарських засобів (пункт 2.2 Посадової інструкції). Вказував на те, що дана обставина підтверджує той факт, що ці посади не є однорідними.

Зазначав, що судом належним чином не досліджено обставину відмови позивача від запропонованої відповідачем під час вручення попередження про наступне вивільнення вакантної посади юрисконсульта, яка повністю відповідала її кваліфікації та не надано правової оцінки факту відмови позивача від вакантної посади. Вказував, що позивачу 27.02.2019 року додатково було повідомлено відповідачем про всі наявні вакансії на підприємстві та причини змін в організації виробництва і праці.

Також зазначав, що суд задовольняючи вимоги позивача щодо визнання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці Центру та переведення до Управління фармаконагляду на підставі її заяви на ім`я Думенко Т.М. від 24.01.2019 року, порушив права третіх осіб.З таким висновком суду не погоджується, оскільки позивач не має переважного права на залишення на роботі у зв`язку із введенням в дію нового штатного розпису відповідача на 2019 рік і ліквідацією всіх однакових посад, включаючи й ту, на якій працювала ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що аргументи апелянта не відповідають дійсним обставинам справи та не мають належних доказів. Вказує, що станом на 2018 рік та початок 2019 року суттєвих змін в організації виробництва та праці ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» не було.

10 червня 2020 року відповідач ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» подав до суду заперечення на відзив, в яких відповідач наводив спростування доводів позивача та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Судом установлено, що згідно із трудовою книжкою Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 призначена на посаду провідного фахівця відділу бази даних Управління післяреєстраційного нагляду ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я» від 02.04.2012 року.

04.09.2013 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного фахівця відділу інформаційно-аналітичної роботи Департаменту післяреєстраційного нагляду.

14.06.2016 року позивач переведена на посаду провідного фахівця сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних Департаменту фармаконагляду.

Згідно із посадовою інструкцією провідного фахівця сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я», затвердженої директором Думенко Т.М. від 21.11.2016 року, провідний фахівець сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду призначається на посаду і звільняється з посади на підставі наказу директора. Відповідно до покладених завдань провідний фахівець здійснює організаційні та експертні функції в межах компетенції. Вносить інформацію до бази даних випадків побічних реакцій та відсутності ефективності лікарських засобів, що надійшли від працівників з медичною та/або фармацевтичною освітою усіх закладів охорони здоров`я, пацієнтів та організацій, що захищають права пацієнтів, надає консультативну допомогу з питань здійснення моніторингу безпеки та ефективності лікарських засобів, здійснює моніторинг нормативно-правової бази та готує проекти нормативно-правових актів з питань здійснення фармаконагляду та безпеки застосування лікарських засобів. Бере участь у реалізації процесів гармонізації керівництв, настанов, рекомендацій органів державної влади та здійснює інші функції. Серед прав, зокрема: участь в обговоренні питань, що стосуються виконання обов`язків, внесення пропозицій покращення роботи, підписання та візування документів, представництво Департаменту у підприємствах, установах, організаціях.

26.09.2017 року начальником Управління менеджменту даних з безпеки доручено провідному фахівцю сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних ОСОБА_1 підготувати супровідний лист до Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції, пояснювальну записку до проекту Наказу, доповідну записку (інформаційну довідку) до проекту наказу, повідомлення щодо оприлюднення. Про стан виконання даного доручення доповідати щоденно о 09:30 у вигляді службової записки.

27.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 із службовою запискою, відповідно до якої зазначила про те, що проект наказу створено з порушенням процедури підготовки проекту нормативно-правового акту відповідно до вимог Порядку підготовки актів, що розробляються у державному експертному центрі МОЗ, затвердженого наказом Державного експертного центру МОЗ від 20.02.2014 року №24. З метою кваліфікованої та неупередженої розробки проектів нормативно-правових актів та супровідних листів законодавством рекомендується створювати робочі групи із залученням спеціалістів-практиків структурних підрозділів, до компетенції яких належить предмет правового регулювання з посиланням на ст. 19 Конституції України, а також зазначила про те, що надання юридичної консультації щодо створення проекту Наказу виходить за межі повноважень провідного фахівця сектору інформаційно-аналітичної роботи Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду.

Відповідно до наказу Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я» №1-к від 02.01.2019 року, у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет на 2019 рік» введено в дію з 02.01.2019 року організаційну структуру та штатний розпис на 2019 рік. Ліквідовано ряд посад, утворено інші підрозділи. Доручено начальнику відділу кадрів попередити співробітників Центру про можливе вивільнення та запропонувати посади у новостворених підрозділах.

Згідно з листом непрацездатності Серія АДХ №382774 ОСОБА_1 хворіла з 12.01.2019 по 21.01.2019 року.

24.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась засобами поштового зв`язку до директора Державного експертного центру МОЗ Думенко Т.М. із заявою про переведення на посаду провідного фахівця Управління фармаконагляду згідно штатного розпису.

24.01.2019 року позивач звернулась до Державної служби України питань праці з проханням провести перевірку щодо порушення законодавства про працю за місцем її роботи.

Засобами поштового зв`язку позивач надіслала начальнику Управління фармаконагляду державного експертного центру МОЗ Хоромській О.Л. службові звіти про виконану роботу у період з 03.01.2019 по 09.01.2019 року та в період з 24.01.2019 по 30.01.2019 року.

25.01.2019 року за вих №14/14/В ДП «Державний експертний центр міністерства охорони здоров`я України» надано інформацію адвокату Мринському О.В. наступного змісту: в Центрі відбуваються зміни в організації виробництва і праці, які полягають у ліквідації та реорганізації частини структурних підрозділів Центру, що призвело до ліквідації посад. Зміни в організації виробництва і праці пов`язані із внесенням змін до статуту від 21.12.2018 року №2382. Центром затверджено погоджену з Міністерством охорони здоров`я організаційну структуру, на підставі якої затверджено новий штатний розпис. Чинне законодавство не містить поняття «збільшення, зменшення навантаження на працівників», тому адвокату запропоновано уточнити це питання. У той же час повідомлено про те, що у зв`язку із запровадженням процесу отримання Центром карт-повідомлень в електронному вигляді у Центрі відсутня необхідність залишення в штаті фахівців, що забезпечували внесення відповідно інформації з карт-повідомлень в паперовому вигляді до електронної бази. Відсутні відповідні фахівці, що мають аналогічні повноваження, які здійснювала ОСОБА_1 . Рішення за заявою ОСОБА_1 від 11.01.2019 року про переведення на посаду провідного фахівця станом на 22.01.2019 року Центром не прийнято, роз`яснено порядок ст. 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та дію зазначеної норми на підприємстві, запропоновано, уточнити питання щодо погодження звільнення, роз`яснено кваліфікаційні вимоги до посади, надано відповіді на інші питання адвокатського запиту.

04.02.2019 року позивач звернулась із заявою до комісії з трудових спорів Державного експертного центру МОЗ про захист переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

27.02.2019 року начальник Управління кадрового, документального та організаційного забезпечення ОСОБА_2 позивачу повідомив наступне: у зв`язку із введенням в дію штатного розпису на 2019 рік та враховуючи те, що в 2017 році в Україні була запроваджена промислова експлуатація Автоматизованої інформаційної системи фармаконагляду, яка передбачає надходження повідомлень про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, вакцин, туберкуліну в електронному форматі, було проведено відповідні зміни в структурі управління менеджменту даних з безпеки департаменту фармаконагляду. Управління фармаконагляду було виділено в окремий підрозділ. Використання АІСФ дозволило не тільки отримувати карти-повідомлення в електронному форматі, але й одразу проводити їх аналіз експертом. Такий підхід дозволив мінімізувати людські ресурси, оскільки не потребує ручного введення інформації до бази даних карт-повідомлень. Аналіз проводиться експертами, які згідно з кваліфікаційними вимогами повинні мати вищу медичну або фармацевтичну освіту. В штатному розписі відділу оцінки повідомлень з безпеки управління фармаконагляду передбачені тільки посади експертів, посада провідного фахівця відсутня. Зазначено про запропоновану позивачу посаду юрисконсульта.

04.03.2019 року ГУ Держпраці у Київській області за вих. №4.3/2-Д-718-996 повідомлено позивачу про розгляд її звернення щодо можливого порушення трудового законодавства, відповідно до якого роз`яснено порядок вирішення трудових спорів згідно із вимогами КЗпП України, а саме про право протягом 1 місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки на підставі ст. ст. 232 та 235 КЗпПУ звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі й оплату праці за час вимушеного прогулу.

15.04.2019 року на підставі наказу №273-а відповідач звільнив позивача у зв`язку з введенням в дію наказу Державного експертного центру МОЗ від 02.01.2019 №1-к організаційної структури та штатного розпису на 2019 рік, що затверджені Міністерством охорони здоров`я України від 12.11.2018 року та відповідно до ст. 40 КЗпП.

07.05.2019 року відповідачем на виконання вимог ухвали суду 20.03.2019 року надано витребувані документи, у тому числі копію протоколу №2 засідання представників трудового колективу - Центру щодо звернень ОСОБА_1 від 31.03.2017року.

Відповідно до протоколу №2 від 31.03.2017 року засідання представників трудового колективу було поставлено на обговорення питання щодо пропозицій, наданих ОСОБА_1 про вирішення конфлікту між керівництвом Департаменту фармаконагляду та ОСОБА_1 . На другій сторінці протоколу проставлені підписи присутніх на засіданні: Думенко Т.М. , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ..

Як вбачається з протоколу №2 на засіданні представників трудового колективу у присутності ОСОБА_1 та її представника Мринського О.В. , а також: Думенко Т.М. , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 було заслухано директора Думенко Т.М. , сторони мали намір вирішити конфліктну ситуацію.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 має юридичну освіту і при затвердженні штатного розпису на 2017 рік їй було запропоновано переведення до Управління правового забезпечення, але вона звернулась з проханням до ОСОБА_10 не переводити її. В ході обговорення виявилось, що у ОСОБА_1 є конфлікт не лише з керівництвом, а і працівниками Департаменту, про що свідчать службові записки. В процесі дискусії директором Центру Думенко Т.М. запропоновано винести на обговорення трудового колективу питання поведінки ОСОБА_1 на зборах колективу 26.04.2017 року. Відповідно до пояснення директора ДП «Державний експертний центр МОЗ» Думенко Т.М. від 04.10.2019 року відповідач вказує на те, що згідно із практикою Верховного Суду №316/49/16 від 27.09.2017 року, №292/50/18 від 29.11.2018 року, №577/256/18 від 13.12.2018 року переважне право на залишення на роботі враховується лише при скороченні однорідних професій та посад. Переважне право на залишення на роботі не є тотожним праву працевлаштування на нову посаду, перше право за більш кваліфікованими працівниками визначається ст. 42 КЗпПУ, а друге - ні. Відповідач зазначає, що у позивача відсутнє переважне право на залишення на роботі, оскільки переважне право на залишення на роботі виникає у випадку скорочення однакових посад. Наказом Центру від 02.01.2019 №1-к, крім іншого було введено в дію 02.01.2019 року організаційну структуру та штатний розпис на 2019 рік. Ліквідовано певні посади та структурні підрозділи, зокрема Департамент фармаконагляду. Посаду провідного фахівця сектору інформацйно-аналітичної роботи та ведення баз даних Управління менеджменту даних з безпеки Департамету фармаконагляду Центру відсутня у новому штатному розписі жоден працівник Центру не залишився на зазначеній посаді.

Відповідач вказує на те, що враховуючи позицію Верховного Суду в справі 3210/82/16-ц від 22.04.2019 року можна зробити висновок, що оскільки при звільненні позивача було скорочено всі наявні вакансії провідного фахівця сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних Управління менеджменту даних з безпеки фармаконагляду Центру, тому переважне право на залишення на роботі не може бути застосовано відносно нововведених посад. Окремо зазначає про те, що 05.03.2019 року відбулось засідання Комісії по трудових спорах державного експертного центру МОЗ, на якому розглянуто заяву позивача про захист переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Позивачу було повідомлено про відсутність у неї переважного права на залишення на роботі та відсутність в Центрі вакантної посади відповідній її диплому серії АКІ №002080011 «інженер-хімік-технолог». Крім цього, враховуючи наявність у неї диплому спеціаліста серії НОМЕР_2 за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію «юрист» позивачу було запропоновано посаду юрисконсульта відділу нормативно-правової роботи Управління правового забезпечення, проте вона відмовилась. Наказом Центру від 15.04.2019 №273- к ОСОБА_1 було звільнено відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпПУ, у зв`язку з чим відповідачем неможливо виконати вимоги, зазначені у позовній заяві.

Відповідно до п.2.1. положення «Про управління фармаконагляду Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», затвердженого директором Думенко Т.М. основними завданнями управління є здійснення збору, аналізу та узагальнення інформації щодо безпеки та ефективності лікарських засобів, вакцин, туберкуліну, отриманої від працівників з медичною та/або фарматевтичною освітою усіх закладів охорони здоров`я, заявників лікарських засобів, пацієнтів та організацій, що захищають права пацієнтів, міжнародних організацій, клініко-експертних комісій та інші.

Позивач просила захистити її право згідно із поданою нею заявою відповідачу від 24.01.2019 року про переведення на посаду провідного фахівця відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду згідно штатного розпису.

Відповідно до диплому спеціаліста серії АКІ №0020800011 ОСОБА_1 закінчила у 1998 році Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «технічна електрохімія» та присвоєно кваліфікацію «інженера-хіміка-технолога».

Згідно із сертифікатом Державного експертного Центру МОЗ України №156 ОСОБА_1 брала участь у конференції «Безпека та нормативно-правовий супровід лікарських засобів: від розробки до медичного застосування».

Відповідно до Сертифіката Державного експертного Центру МОЗ України №166 ОСОБА_1 брала участь у конференції «Клінічні випробування лікарських засобів в Україні».

Згідно із сертифікатом Державного експертного Центру МОЗ України №б/н ОСОБА_1 брала участь у конференції «Якість, ефективність та безпека - ключові характеристики лікарських засобів».

Згідно із сертифікатом Державного експертного Центру МОЗ України №366 ОСОБА_1 брала участь у конференції «Безпека та нормативно-правовий супровід лікарських засобів: від розробки до медичного застосування».

Згідно із сертифікатом УкрМедСерт ОСОБА_1 брала участь у семінарі «Управління ризиками».

Згідно із сертифікатом Державного експертного Центру МОЗ України №143 ОСОБА_1 брала участь у конференції «Безпека та нормативно-правовий супровід лікарських засобів: від розробки до медичного застосування».

Відповідно до Розділу XI статуту Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», затвердженого Наказом МОЗ України №2382 від 21.12.2018 трудовий колектив Центру становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору. Повноваження трудового колективу Центру реалізуються загальними зборами (конференцією) та через їх виборні органи. Для представництва інтересів трудового колективу на загальних зборах трудовий колектив може обрати орган колективного самоврядування до складу якого не може входити директор Центру. Посадові особи Центру, інші особи, які виконують роботу та перебувають у трудових відносинах, зобов`язані не вчиняти та не брати участь у вчиненні корупційних правопорушень, пов`язаних з діяльність Центру.

Згідно до Наказу Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» від 02.01.2019 №1-к «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2019» у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати, що встановлена ЗУ «Про Держбюджет на 2019 рік», затвердженням нової редакції статуту та з метою якісного виконання статутних завдань, вдосконалення організації і підвищення ефективності роботи структурних підрозділів Центру введено в дію з 02.01.2019 організаційну структуру та штатний розпис на 2019 рік. Серед інших посад та структурних підрозділів ліквідовано Департамент фармаконагляду.

02.01.2019 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ по закінченню двох місяців з дати отримання попередження у разі відмови від переведення на іншу посаду в Центрі. Одночасно запропоновано продовжити співпрацю на посаді юрисконсульта.

09.01.2019 року працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , Думенко Т.М. , ОСОБА_7 складено акт б/н за адресою: АДРЕСА_1 про те, що ОСОБА_1 на робочому місці повідомлено про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2019 рік з одночасним повідомленням про вакансію юрисконсульта та попереджено про те, що буде складено акт.

10.01.2019 року працівниками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 складено акт б/н за адресою: АДРЕСА_1 про те, що ОСОБА_1 було запрошено до відділу кадрів Центру для ознайомлення з попередженням про можливе вивільнення у зв`язку із зміною організаційної структури та штатного розпису та попереджено про те, що буде складено акт.

05.03.2019 року відповідно до Протоколу №2 засідання Комісії по трудових спорах Державного експертного Центру МОЗ про розгляд заяви ОСОБА_1 від 04.02.2019 року членами комісії було прийнято рішення: у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 прийняти пропозицію переведення на посаду юрисконсульта відділу нормативно-правової роботи Управління правового забезпечення рекомендувати директору Центру звільнити ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.40 КЗпПУ після закінчення перебування її у відпустці.

27.03.2019 року директор Державного експертного Центру МОЗ Думенко Т.М. звернулась до голови Професійної спілки з поданням щодо погодження звільнення позивача.

12.04.2019 року за вих. №50/1-00094 голова профспілкового комітету Професійної спілки працівників ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я» ОСОБА_17 надіслав відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з членом профспілки ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням трудового законодавства, ЗУ «Про професійні спілки, їх права, гарантії діяльності» та безпідставне звільнення працівника з роботи, а саме:

скорочення посади ОСОБА_1 відбулось не внаслідок змін в організації виробництві і праці на підприємстві, а внаслідок суб`єктивного бажання адміністрації ДЕЦ змінити організаційну структуру та штатний розпис;

адміністрація ДЕЦ порушила вимоги ст. 49-4 КЗпПУ, ч.3 ст.22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та не виконала обов`язку щодо проведення спільної консультації з профспілковим комітетом щодо запобігання звільненням внаслідок зміни організаційної структури та штатного розпису підприємства;

адміністрація ДЕЦ при спробі ознайомити ОСОБА_1 з попередженням про можливе вивільнення, незаконно позбавила її права на правовий захист та юридичну допомогу;

адміністрація ДЕЦ порушила переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі при вивільненні працівників;

адміністрація ДЕЦ порушила вимоги ст. 49-2 КЗпПУ та приховала від ОСОБА_1 інформацію про наявність в новій організаційній структурі та штатному розписі вакантних посад, які за своїми посадовими інструкціями та функціональними обов`язками, спеціальністю та кваліфікацією схожі чи більш відповідали її посаді;

адміністрація ДЕЦ не розглянула та не надала відповіді на заяву ОСОБА_1 від 24.01.2019 року про переведення її на посаду провідного фахівця відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу фармаконагляду;

адміністрація ДЕЦ не надала перелік усіх наявних на підприємстві станом на дату її інформування вакансій;

адміністрація ДЕЦ незаконно приховала від представника ОСОБА_1 адвоката Мринського О.В. інформацію про функціонування профспілки.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про захист переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та за об`єднаним позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що скорочення штатних одиниць у новостворених структурних підрозділах фактично не відбулося, що переведення інших працівників відбулося виключно у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема впровадження АІСФ. Також, що звільнення позивача суперечить вимогам ст.43 КЗпПУ, оскільки рішення про звільнення прийнято без врахування позиції профспілки, а відтак позивача слід поновити на роботі.

Апеляційний суд не може погодитись із даними висновками, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно із пунктом третім статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Суди при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язані лише перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення чисельності або штату працівників), але вони не наділені повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Міністерство праці та соціальної політики України листом від 07 квітня 2011 року № 114/06/187-11 надало роз`яснення, що штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Так, судом першої інстанції надано оцінку наявному в матеріалах справи наказу від 02.01.2019 року, відповідно до якого суд вважав, що скорочення штатних одиниць у новостворених структурних підрозділах фактично не відбулося.

Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, оскільки вони здійснені судом першої інстанції без урахуванняп.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» де передбачено, що під змінами в організації виробництва і праці розуміють раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, впровадження передових методів, технологій тощо.

Доказами необхідності скорочення штату або чисельності можуть бути необхідністьудосконалення структури управління підприємства, установи, організації, впровадження передових методів праці тощо.

Доказами, що підтверджують поступове проведення в Центрі змін в організації виробництва і праці є наказ Центру № 93 від 30.06.2017 року, яким запроваджено в господарський обіг об`єкт нематеріального активу - програмне забезпечення «Автоматизована інформаційна система фармаконагляду» (АІСФ), що передбачає надходження повідомлень про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, вакцин, туберкуліну в електронному форматі, та здійснено відповідні зміни в структурі Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду; Інструкцію з АІСФ щодо введення інформації про побічні реакції та відсутність ефективних лікарських засобів медичним працівникам, що введено в дію та наказ Центру від 02.01.2019 № 1к «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2019 рік», яким затверджено новий штатний розпис Центру та встановлено, що з 02.01.2019 ліквідовуватимуться посади та структурні підрозділи, зокрема, Департамент фармаконагляду, в якому працювала позивач.

Суд першої інстанції також встановив, щопозивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 02.04.2012 по 15.04.2019 року, має диплом спеціаліста за спеціальністю «Технічна електрохімія», досвід роботи 7 років, брала участь в конференціях та семінарах у сфері фармаконагляду, що підтверджується копіями диплому про освіту, трудової книжки, сертифікатів.

З вищенаведеного судом першої інстанції зроблено висновок, що кваліфікація позивача «Інженер-хімік-технолог» відповідає кваліфікаційним вимогам за посадою провідного фахівця Відділу організаційно- методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду Центру, на яку вона мала намір перевестися за наявності у неї «хімічної» освіти.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 21 травня 2012 року №80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі», на практиці для виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі здійснюється порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що на підставі статті 15 Закону України «Про освіту», підвищення кваліфікації здійснюється закладами професійної (професійно-технічної) освіти. Сертифікати позивача щодо участі у конференціях та семінарах не є документами про підвищення кваліфікації в розумінні Закону України «Про освіту». Більш того, ці сертифікати охоплюють період з 2012 по 2016 роки, тобто за останні 3 (три) роки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту підвищення свого рівня знань у цій сфері і взагалі не може бути таких доказів, оскільки остання має кваліфікацію «технічна електрохімія», що не має відношення до здійснення фармаконагляду, що вимагає наявність медичної або фармацевтичної освіти, якої у позивача не має.

Також судом не надано правової оцінки факту відмови позивача від вакантної посади юрисконсульта, яка повністю відповідала її кваліфікації.

Ураховуючи те, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, висновок суду про те, що на підприємстві не відбулося скорочення чисельності штату працівників є помилковим. Суд фактично увійшов в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду. Також є помилковим висновки суду про те, що посада, яку займала позивач (провідний фахівець сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних з безпеки Департаменту фармаконагляду) є тотожною за своїми посадовими завданнями та обов`язками посаді «провідний фахівець Відділу оцінки повідомлень з безпеки Управління фармаконагляду», а тому ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі.

Частиною першою ст. 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (ч. 2 ст. 42 КЗпП України). Тобто, застосування положень ст. 42 КЗпП України можливе серед працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади. Враховуючи, що посада провідний фахівець сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних з безпеки Департаменту фармаконагляду була єдиною на підприємстві, застосування у такому випадку положень ст. 42 КЗпП України є помилковим.

Разом із тим, повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

При помилковість відповідного висновку у справі за аналогічних обставин щодо порушення відповідачем процедури звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України зроблено висновок Верховним Судом у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (провадження № 61-47646св18).

Крім того, однією з підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивач вважала ненадання згоди на її звільнення профспілковим комітетом.

Так, судом першої інстанції надано правову оцінку запереченням голови Профспілки, викладеним в Листі від 15.04.2019 року за вх. 8171 щодо звільнення позивача як в цілому, так і, зокрема, в частині наявності чи відсутності ознак обґрунтованості з урахуванням всіх обставин справи. Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, оскільки в оскаржуваному рішенні суду перелічені лише доводи голови Профспілки без надання висновку суду з цього приводу.

При цьому суд першої інстанції відкинув доводи сторони відповідача, що у листі голови Профспілки ОСОБА_17 від 12.04.2019 за вих. № 50/1-00094 у відповідь на Подання Відповідача щодо надання згоди на звільнення члена Профспілки ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (вих. № 1181/13-8 від 27.03.2019) серед іншого зазначено: «У попередженні про можливе вивільнення ОСОБА_1 міститься інформація з пропозицією їй посади «юрисконсульт відділу нормативно-правової роботи Управління правового забезпечення ДЕЦ», яка за своїми посадовими інструкціями, функціональними обов`язками, спеціальністю та кваліфікаційними вимогами не відповідає її теперішній посаді. В той же час, новою організаційною структурою та штатним розписом підприємства передбачено декілька посад «провідний фахівець Відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду ДЕЦ», які за своїми посадовими інструкціями, функціональними обов`язками, спеціальністю та кваліфікаційними вимогами є схожими та/або подібними та більш відповідають її посаді «Провідний фахівець Сектору інформаційно-аналітичної роботи та ведення баз даних Управління менеджменту даних з безпеки Департаменту фармаконагляду ДЕЦ», але вони ОСОБА_1 запропоновані не були». Відповідач наголошував на тому, що таке твердження у листі голови Профспілки ОСОБА_17 є необґрунтованим.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що при звільненні позивача роботодавцем не порушено вимоги статті 43 КЗпП України щодо отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом наведених норм власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

З положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №753/3889/17 (провадження №61-2св20).

Також, відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштується самостійно.

З огляду на вищенаведену норму частини 3 статті 49-2 КЗпП України, законодавством не передбачено обов`язок відповідача запропонувати позивачу при вивільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці таку ж саму посаду,про що безпідставно зазначено у вищезгаданому листі голови Профспілки ОСОБА_17 . Так, Відповідачем було запропоновано Позивачу іншу роботу у Центрі, а саме: посаду юрисконсульта відділу нормативно-правової роботи Управління правового забезпечення, що відповідає професії Позивача відповідно до диплому спеціаліста КВ № 30084781 за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацією «юрист».

Тобто, Відповідачем повністю виконано вимоги частини 3 статті 49-2 КЗпП України. З огляду на те, що Позивач відмовився від пропозиції Відповідача щодо переведення його на посаду юрисконсульта в Центрі, згідно з частиною 3 статті 49-2 КЗпП України, він на власний розсуд повинен був звернутися за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовуватися самостійно.

Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтованої відмови Профспілки, відповідно до вимог частини 7 статті 43 КЗпП України та частини 6 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», колегія апеляційного суду визнала переконливими доводи апеляційної скарги щодо непорушення ним встановленого законом порядку при звільненні позивача з наведених підстав.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що основними вимогами позову є поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця відділу організаційно-методичного забезпечення та моніторингу здійснення фармаконагляду Управління фармаконагляду, щодо переведення на яку вона висловлювала бажання, але роботодавцем їй було відмовлено. Доводів, що їй не були запропоновані усі інші наявні на підприємстві вакансії, окрім посади юрисконсульта відділу нормативно-правової роботи Управління правового забезпечення, яку пропонував роботодавець, як підстави для визнання наказу про звільнення позовні вимоги ОСОБА_1 не містять.

Отже, звільнення позивача було проведено відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 КЗпП України із дотриманням процедури звільнення, передбаченої ст. 43 КЗпП України, в зв`язку із чим передбачені законом підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення відсутні.

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про захист переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та за об`єднаним позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, відтак не можуть бути задоволені, як похідні, і вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є помилковим та відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Київ від 03 квітня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.

В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: директор Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» Думенко Тетяна Михайлівна про захист переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: директора Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» Думенко Тетяни Михайлівни, професійної спілки працівників Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Судові витрати в розмірі 5043,61 грн (п`ять тисяч сорок три гривні 61 коп.), понесені Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» за подання апеляційної скарги, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2020 року.

ГоловуючийТ.О. ПисанаСуддіК.П. ПриходькоС.О. Журба