Справа № 405/625/19

Провадження №2/405/95/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Гершкул М.В.

за участю учасників справи

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ципи С.І.

та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Суліменко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу № 405/625/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Ципа С.І. (діє на підставі ордеру серії КР №67956 від 29.01.2019 року) в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому (позові) просив стягнути з останнього на користь позивача ОСОБА_1 збитки на загальну суму 68500 грн. 00 коп., зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що в період з 06.11.2010 року по 25.05.2015 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 та під час перебування у шлюбі 19.02.2011 року ними, за спільні кошти подружжя, було придбано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Разом зтим,з метоюунеможливлення проживанняпозивача уквартирі,відповідач ОСОБА_2 ,без згоди ОСОБА_1 ,18.07.2015року зареєструваву квартирідоньку ОСОБА_3 ,1992року народженнята їїсина ОСОБА_4 ,2012року народження,змінив замкина вхіднихдверях тане допускав позивачадо квартиридля проживанняв ній.У зв`язкуз тим,що квартирабула дляпозивача єдиниммісцем проживання,протягом 2015року,остання неодноразовонамагалась потрапитидо свогопомешкання за вказаноювище адресою,з метоюпроживання,поряд зцим,відповідач,який змінивзамки вхіднихдверей квартири,категорично відмовився впускатипозивача доквартири.Зазначені фактипротиправних дійвідповідача підтверджуютьсявисновками правоохороннихорганівщодопроведених перевірокза заявамипозивача.Зазначив,що узв`язку зтим,що відповідач перешкоджавпозивачу уздійсненні прававолодіння такористування майном Ѕчастиною квартири,зокрема,відповідач змінивзамки навхідних дверяхквартири, відмовивсянадати позивачуключі відквартири,зареєстрував успірній квартирісвою донькута малолітньогоонука безїї (позивача)на тезгоди тавідомі,позивач у спірнійквартирі непроживала зжовтня,2015року,в своючергу,відповідач продовжувавпроживати вквартирі,не допускаючипозивача доквартири,чим чинивїй перешкодиу здійсненніправа власності.У зв`язкуз вищезазначенимиобставинами,позивач 29.12.2015року звернулася до Ленінського районного суду м.Кіровограда з позовною заявою про усунення перешкод у реалізації права власності, вселення (справа №405/8833/15-ц) та рішенням Ленінського районного суду м.Кровограда від 01.11.2017 року, яке набрало законної сили 24.07.2018 року, ОСОБА_1 усунуто перешкоди у володінні та користуванні квартирою, шляхом вселення.

Відповідно до постанови Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2018 року (ВП №57387676) по справі №405/8833/15-ц було усунуто перешкоди у користуванні квартирою, які існували у позивача та забезпечено позивачу вхід до квартири та доступ до особистих речей.

Вказав, що позбавлена можливістю користування квартирою в період з 01 жовтня 2015 року по 26 листопада 2018 року позивач вимушена була винаймати інше житлове приміщення з метою проживання, у зв`язку з чим нею понесено збитки.

Так, відповідно до Договору суборенди житлового приміщення від 01.10.2015 року б/н та акту приймання передачі від 01.10.2015 року б/н, ФОП ОСОБА_5 (Суборендодавець) передано позивачу (Суборендарю) за плату житловий будинок загальною площею 54 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , сума орендної плати склала 1 500,00 грн. щомісяця. Крім того, відповідно до договору суборенди житлового приміщення від 01.01.2017 року б/н та акту приймання передачі від 01.01.2017 року б/н, ФОП ОСОБА_5 (Суборендодавець) передано позивачу (Суборендарю) зазначений житловий будинок та сума орендної плати склала 2 000,00 грн. щомісяця. Окрім того, згідно з додатковою угодою від 11.05.2017 року б/н до договору суборенди житлового приміщення від 01.01.2017 року б/н змінено реквізити договору, у зв`язку зі зміною прізвища суборендаря з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Також, відповідно до договору суборенди житлового приміщення від 01.01.2018 року б/н та акту приймання передачі від 01.01.2018 року б/н, ФОП ОСОБА_5 (Суборендодавець) передано позивачу (Суборендарю) за плату житловий будинок загальною площею 54 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , сума орендної плати склала 2 000,00 грн. щомісяця. Таким чином, в період з жовтня 2015 року по листопад 2018 року позивачем сплачено на адресу ФОП ОСОБА_5 орендну плату за користування житловим приміщенням на загальну суму 68 500,00 грн., які в порядку ч.1 ст.22 ЦК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в рахунок відновлення порушеного права.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року відкрито загальне позовне провадження у зазначеній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06 вересня 2019року підготовчепровадження посправі закритота призначеносправу досудового розглядупо суті.

Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Суліменко Т.А. по зазначеній цивільній справі призначена судова фізико-хімічна експертиза, проведення якої доручено Київському експертно-дослідному центру та на вирішення експертам були поставлені наступні питання: чи відповідає давність підпису, виконаного ОСОБА_8 у договорі суборенди житлового приміщення б/н від 01.01.2017 року, укладеному між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про передачу в суборенду житлового будинку АДРЕСА_2 , даті, зазначеній в договорі, а саме - 01 січня 2017 року. Якщо ні, то яка фактична давність виконання підпису ОСОБА_8 в зазначеному договорі. Чи відповідаєдавність підпису,виконаного ОСОБА_1 у договорісуборенди житловогоприміщення б/нвід 01.01.2018рок,укладеному міжФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 пропередачу всуборенду житловогобудинку АДРЕСА_2 ,даті,зазначеній вдоговорі,а саме-01січня 2018року. Якщо ні, то яка фактична давність виконання підпису ОСОБА_1 в зазначеному договорі.

На час проведення експертизи провадження по справі було зупинено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року зазначену ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15 листопада 2019 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25лютого 2020року суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем відводу судді, у зв`язку з чим передано заяву про відвід судді Іванової Л.А., яка подана 15 листопада 2019 року, позивачем ОСОБА_1 до канцелярії Ленінського районного суду м.Кіровограда для визначення автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч.1 ст. 33 ЦПК України, судді, який буде вирішувати питання про відвід судді. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.02.2020 року під головуванням судді Шевченко І.М. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іванової Л.А. у цивільній справі № 405/625/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, відмовлено.

Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року продовжено строк розгляду справи на строк дії карантину, встановленого КабінетомМіністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, ухвалою суду від 26 червня 2020 року продовжено строк розгляду цивільної справи №405/625/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків. Відкладено судове засідання у зв`язку з запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19". Повідомлено учасниківсправи проможливість податипроцесуальні документи(заяви,клопотання,відзиви тощо),письмові таелектронні доказина електроннуадресу суду,через особистийкабінет всистемі "Електроннийсуд",поштою,факсом абодистанційними засобамизв`язку,вчинити іншіпроцесуальні діїв електроннійформі звикористанням власногоелектронного цифровогопідпису,прирівняного довласноручного підписуз урахуваннямвимог ЗаконуУкраїни "Проелектронні документита електроннийдокументообіг"таЗакону України"Проелектронні довірчіпослуги".Роз`ясненоучасникам справи,щопід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вони можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, при цьому, підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеномуЗаконом України"Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Під час судового розгляду цивільної справи по суті:

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат ЦипаС.І.(дієна підставіордеру серіїКР №67956від 29.01.2019року) в судовому засіданні позовні вимоги про відшкодування збитків підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Суліменко Т.А. (діє на підставі ордеру серії КР № 026454 від 23.04.2019 року) в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на обґрунтування заперечень на те, що позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження пред`явленого позову, а тому позов є необґрунтованим та безпідставним, при цьому, як на докази понесених збитків позивач посилається на два основних докази: договори суборенди, які виключають обґрунтовані сумніви у своїй дійсності та розрахункові квитанції, достовірність яких відповідач ставить під сумнів. При цьому, адвокатом позивача було проігноровано вимогу суду надати оригінали зазначених документів. Також, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.11.2017 року, копія якого була подана безпосередньо позивачем, встановлено , що 01.10.2015 року та 01.11.2016 року позивач уже мала укладені договори оренди з ОСОБА_9 , як орендодавцем, відповідно до яких ОСОБА_10 використовувала за умовами договору нежитлове приміщення, загальною площею 32,6 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_3 , в якості житлового приміщення, з визначеною сторонами орендною платою в розмірі 46 грн. за 1 кв.м. Станом на день ухвалення Ленінським районним судом м.Кіровограда 01.11.2017 року рішення, ОСОБА_1 не повідомляла суд про припинення дії договорів, їх розірвання або внесення змін. При цьому п. 8.2. договорів оренди від 01.10.2015 року тавід 01.01.2016року непередбачає можливостіодносторонньої відмовивід договору.Також, ні позивачкою,ні їїпредставником жодногоразу неставилася підсумнів дійсністьвищевказаних договоріворенди від2015та 2016років.В своючергу,відсутність сумнівіву достовірностідоговорів оренди,укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 спростовує презумпціюправомірності правочинів,поданих досуду зпозовом у2019році.Крім того,відповідач наполягаєна неукладеності договорів,на якіпосилається усвоєму позовіза 2019рік позивач.При цьому,зі зміступ.1.2договорів суборендивід 01.10.2015року,01.01.2017року та01.01.2018року вбачається,що об`єктсуборенди належитьсуборендарю напідставі договоруоренди б/нвід 01.10.2015року,при цьому,при обчисленністроків,на якібули укладеніоскаржувані договорисуборенди (з01.10.2015року по31.12.2018року)вбачається,що договіроренди б/нвід 01.10.2015року укладенона строкбільше 3років.Отже,всупереч ч.1ст.209,ч.1ст.638,ч.2ст.793,ст.794ЦК Українидоговір орендивід 01.10.2015року,на підставіякого суборендодавецьФОП ОСОБА_5 набув правопередачі будинкув суборендумав бутипосвідчений нотаріальнота зареєстрованийвідповідно дочинного законодавства,поряд зцим,відомості щодонотаріального посвідченнядоговору орендив договорісуборенда відсутні.Крім того,відповідно доп.3.4договорів суборендиорендар зобов`язанийщомісячно проводитирозрахунки закомунальні послуги:електроенергію,воду,каналізацію,теплозабезпечення,газ,інші платежі,при цьому,ні актприйому передачі,ні самдоговір суборендине містятьвідомостей протехнічне плануваннябудинку,точного перелікукомунікацій такомунальних послуг,які маютьоплачуватися (наявністьавтономного опалення(електро/газового)або централізованого;газова плитачи електро;наявність під`єднаннядо централізованоїсистеми відведеннявідходів чивигрібна яматощо).Також,не єналежними тадопустимими доказамив розумінніст.ст.76-81ЦПк Українинадані позивачем квитанції,оскільки останніне містятьвідомостей,що підлягаютьдоказуванню,зокрема,ні номерудоговору,ні датийого укладення,ні прізвищасторони договору.Крім того,квитанції маютьневеликий проміжоку нумерації,в тойчас,як неодноразовозазначав представникпозивача ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є ФОП,основним видомдіяльності якихє орендажитла.Незважаючи назаявлені запереченнята сумнівищодо укладеннядоговорів суборендиу 2015-2017роках,відсутність сумнівіву дійсностідоговорів оренди,представником позивачане булоподано досуду будь-якихінших доказівна підтвердженняфакту їхукладення.Навпаки,представник позивачакатегорично заперечувавпроти проведенняекспертизи.Додатково представниквідповідача зазначила,що відповідно доправового висновкуВерховного Судуу справі№927/718/17,позбавлення відповідачаможливості довестиналежними тадопустимими доказамсвої твердженняпро фіктивністьправочинів шляхомпроведення експертизифактично призводитьдо застосуваннясудом концепціїнегативного доказування (прийнято за основу твердження позивача з огляду на те, що відповідач не зумів його спростувати належними доказами за відсутності подання доказів самим позивачем на обґрунтування заявлених ним вимог) що є порушенням принципу змагальності сторін.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ципу С.І., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Суліменко Т.А., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України, серед яких, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п.8 ч.2 ст.16 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову, - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Тлумачення вказаних процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернулася до суду.

З огляду на зазначене судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 пред`явила позов до суду, обравши спосіб захисту цивільного права відшкодування збитків в загальному розмірі 68500 грн., посилаючись при цьому як на підстави заявлених позовних вимог на те, що в період з 06.11.2010 року по 25.05.2015 року вона (позивач) перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 та під час перебування у шлюбі 19.02.2011 року ними, за спільні кошти подружжя, було придбано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та з метою унеможливлення проживання позивача у квартирі, відповідач без її згоди, 18.07.2015 року зареєстрував у квартирі доньку та її малолітнього сина, змінив замки на вхідних дверях та не допускав її (позивача) до квартири, яка для неї була єдиним місцем проживання, для проживання в ній, у зв`язку з чим протягом 2015 року, вона (позивач) неодноразово намагалась потрапити до свого помешкання за вказаною вище адресою, з метою проживання, поряд з цим, відповідач, який змінив замки вхідних дверей квартири, категорично відмовився впускати її до квартири, відповідно з жовтня, 2015 року вона (позивач) у спірній квартирі не проживала, так як відповідач чинив їй перешкоди у здійсненні права власності. Рішенням Ленінського районного суду м.Кровограда від 01.11.2017 року, яке набрало законної сили 24.07.2018 року, їй (позивачу) усунуто перешкоди у володінні та користуванні зазначено квартирою, шляхом вселення. Зазначене судове рішення було виконано в порядку примусового виконання 26.11.2018 року.

З огляду на зазначене, будучи позбавлена відповідачем можливістю користуватися спірною квартирою в період з 01 жовтня 2015 року по 26 листопада 2018 року вона (позивач) вимушена була винаймати інше житлове приміщення з метою проживання, на підставі укладених з ФОП ОСОБА_5 договорів суборенди житлового приміщення від 01.10.2015 року, від 01.01.2017 року та від 01.101.2018 року, та за вказаний період нею понесені збитки у вигляді сплати Суборендодавцю орендної плати в загальному розмірі 68500 грн.

На підтвердження фактівпонесених збитківпозивачем вякості доказівнадано копіїдоговорів суборенди житлового приміщення №б/н від 01 жовтня 2015 року, від 01 січня 2017 року, від 01 січня 2018 року, акти прийому-передачі орендованого майна від 01 жовтня 2015 року, від 01 січня 2017 року, від 01 січня 2018 року, та розрахункові квитанції за період жовтень-грудень, 2015 року, за період січень-грудень, 2016 року, за період січень-грудень 2017 року, за період січень грудень 2018 року, оригінали яких були частково оглянуті представником відповідача в судовому засіданні 10 вересня 2020 року.

В свою чергу, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема,при розглядісправи судомвстановлено,що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Березовською О.В., зареєстровано в реєстрі за № 336, укладеного між ОСОБА_11 , як Продавцем, та ОСОБА_2 , як Покупцем, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність квартиру за номером АДРЕСА_4 , і сплатив за неї обумовлену суму. Квартира загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 24,3 кв.м., складається з: коридору 6,3 кв.м., кімнати 9,6 кв.м., кімнати 14,7 кв.м., кухні 5,7 кв.м., ванни 2,9 кв.м., клодової 1,1 кв.м., балкону (з урахуванням знижувального коефіцієнту) 0,75 кв.м., балкону (з урахуванням знижувального коефіцієнту) 0,75 кв.м. Договору).

Відповідно до п. 9 Договору Покупець зазначив, що набуває квартиру за згодою своєї дружини ОСОБА_8 , викладеної в заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Березовською О.В. 19 лютого 2011 року, за реєстровим номером 334.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 06 листопада 2010 року у Кетрисанівській сільській раді Бобринецького району Кіровоградської області, про що складено відповідний актовий запис за № 6 та Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції 24 липня 2015 року повторно видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , та після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_8 .

Також встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.09.2015 року.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила ім`я, про що 11.05.2017 року складено відповідний актовий запис за № 20 та після державної реєстрації зміни імені прізвище, ім`я та по батькові значиться як « ОСОБА_1 ».

Окрім того, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 28.03.2017 року, яке набрало законної сили 28.03.2017 року, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_8 задоволено частково (справа № 405/6250/15-ц). Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 січня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 24,3 кв.м, що складається з коридору площею 6,3 кв.м, кімнати площею 9,6 кв.м, кімнати площею 14,7 кв.м, кухні площею 5,7 кв.м, кладової площею 1,1 кв.м, балкону площею 0,75 кв.м з урахуванням знижувального коефіцієнту, визнавши по 1/2 частині квартири за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

На підставі вказаного вище судового рішення позивач ОСОБА_10 зареєструвала право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4 , номер запису про право власності: 20121666, дата, час державної реєстрації: 19.04.2017, 09:51:54, державний реєстратор: Могильна Марина Олександрівна, Кіровоградська міська рада, Кіровоградська обл., підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: 22-ц/781/413/17, виданий 28.03.2017, видавник: Апеляційний суд Кіровоградської області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34918148 від 25.04.2017 10:18:19, ОСОБА_12 , Кіровоградська міська рада, Кіровоградська обл.; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: Ѕ; власник: ОСОБА_8 .

Зазначені вище обставини встановлені рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 01 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 24 липня 2018 року, у справі №405/8833/18 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про усунення перешкод у реалізації права власності та вселення.

Окрім того, зазначеним рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 01 листопада 2017 року (Справа №405/8833/15-ц) позов ОСОБА_10 задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_10 перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_4 ) 1/2 частина якої належить ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності на підставі рішення суду, серія та номер: 22-ц/781/413/17, виданого 28.03.2017 року апеляційним судом Кіровоградської області, шляхом вселення ОСОБА_10 , в квартиру АДРЕСА_4 ) та зобов`язавши ОСОБА_2 , передати ОСОБА_10 ключі від квартири АДРЕСА_4 ).

При цьому, суд в зазначеній справі прийшов до висновку щодо необхідності захисту прав позивача в обраний ним спосіб, та вважав що при вирішенні даного спору застосуванню підлягає ст.391 ЦК України, за якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, оскільки судовому захисту підлягало саме порушене право власності позивача.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, факти перешкоджання відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 на доступ до квартири АДРЕСА_4 та проживання в ній підтверджуються також висновками за результатами проведення перевірки від 15.10.2015 року, від 18.10.2015 року, від 30.10.2015 року, затверджені начальником Кіровоградського МВ КМВ УМВС України в області Пайликом І.І., за заявами заявника ОСОБА_13 про те, що 03.10.2015 року її колишній чоловік ОСОБА_2 без її відома змінив замки вхідних дверей в квартирі АДРЕСА_4 , та не пускає її до спільного помешкання.

Судом також встановлено, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2018 року (ВП №57387676) Подільського ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області, - виконавче провадження з примусового виконання виконавчоголиста №405/8833/15-ц, №2/405/2229/15, виданого 24.09.2018 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про усунення ОСОБА_10 перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_4 ) 1/2 частина якої належить ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності на підставі рішення суду, серія та номер: 22-ц/781/413/17, виданого 28.03.2017 року апеляційним судом Кіровоградської області, шляхом вселення ОСОБА_10 , в квартиру АДРЕСА_4 ) та зобов`язавши ОСОБА_2 , передати ОСОБА_10 ключі від квартири АДРЕСА_4 ) закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі, про що свідчить акт державного виконавця від 02.11.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

При цьому, відзначається, що ст.22 ЦК України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права або інтересу; завдання збитків та причинний зв`язок між порушенням права та збитками, та при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Однак, для встановлення суб`єктивного цивільного права на відшкодування заподіяних збитків необхідне кореспондування обов`язку іншій(іншим) особі (особам), та для настання цього обов`язку в іншої особи необхідна наявність винної поведінки, тобто заподіяння збитків умисно чи з необережності.

Збитки, яких завдано особі, поділяються на дві групи, при цьому, у реальні збитки включається фактична оцінка тих матеріальних благ, які зазнала особа, а також ті додаткові витрати, яких зазнала чи повинна (може) зазнати особа для поновлення цивільного права для повернення до первісного стану (стану, що передував порушенню).

В свою чергу, позивачем ОСОБА_1 , як на докази понесених нею збитків в загальному розмірі 68500 грн., у зв`язку з порушенням її цивільного права, подано до позову в якості доказів: договір суборенди житлового приміщення №б/н від 01 жовтня 2015 року, договір суборенди житлового приміщення №б/н від 01 січня 2017 року, договір суборенди житлового приміщення №б/н від 01 січня 2018 року, акти прийому-передачі орендованого майна від 01 жовтня 2015 року, від 01 січня 2017 року, від 01 січня 2018 року, та розрахункові квитанції за період жовтень-грудень, 2015 року, за період січень-грудень, 2016 року, за період січень-грудень 2017 року, за період січень грудень 2018 року.

За умовами зазначених вище договорів суборенди житлового приміщення, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , як Суборендодавцем, та ОСОБА_13 , як Суборендарем, Суборендодавець зобов`язується передати Суборендарю за плату на певний строк у користування житловий будинок загальною площею 54 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (Об`єкт оренди).

Факт передачі Об`єкта оренди оформлюється двохстороннім актом прийому передачі (1.4 Договорів).

Орендна плата визначається на договірних засадах і складає за період 2015 року - 1500 грн. щомісяця, за період 2017 року - 2000 грн. щомісяця та за період 2018 року - 2000 грн. щомісяця (п.2.1 Договорів).

Відповідно до договору суборенди житлового приміщення №б/н від 01 жовтня 2015 року, договору суборенди житлового приміщення №б/н від 01 січня 2017 року, договору суборенди житлового приміщення №б/н від 01 січня 2018 року, в останніх визначено термін їх дії, а саме: з 01.10.2015 року по 31.12.2016 року, з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року (п.8.1 Договорів).

Пунктом 8.4 Договорів також визначено, що дія Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну дії, на який його було укладено (якщо він не був автоматично пролонгований відсутністю письмового заперечення учасників сторін).

Відповідно до актів прийому-передачі орендованого майна від 01 жовтня 2015 року, від 01 січня 2017 року та від 01 січня 2018 року ФОП ОСОБА_5 передав житловий будинок по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_13 прийняла вищевказане майно (яке є новозбудованим приміщенням з комунальними зручностями, оздобленням та освітленням).

При цьому, суд зауважує, що договори суборенди житлового приміщення, а так само акти прийому передачі орендованого майна, - не містять відомостей про технічне планування будинку, переліку наявних комунікацій, комунальних послуг, які мають оплачуватися суборендарем.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Оскільки за умовами зазначених договорів факт передачі об`єкта оренди оформлюється двохстороннім актом прийому-передачі, то, відповідно, і повернення Суборендарем Суборендодавцю об`єкта оренди, враховуючи, що договори суборенди житлового приміщення автоматично не було пролонговано, тим самим останні припиняли свою дію закінченням терміну, на який їх було укладено, мало відбуватися шляхом підписання сторонами за договорами відповідних актів про повернення наймачем предмета оренди, разом з тим, такі акти позивачем не надано та про існування таких представником позивача під час судового розгляду справи, - не зазначено.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 01 листопада 2017 року (справа №405/8833/15-ц) встановлено, що відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення від 01.10.2015 року, 01.11.2016 року, укладених між ОСОБА_9 , як Орендодавцем, та ОСОБА_8 , як Орендарем, остання використовувала за умовами договору нежитлове приміщення, загальною площею 32,6 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_3 в якості житлового приміщення, з визначеною сторонами орендною платою в розмірі 46 грн. за 1 кв.м. Окрім того, допитані судом під час розгляду зазначеної справи за клопотанням позивача ОСОБА_13 свідки, зокрема, свідок ОСОБА_14 , пояснювала суду, що «позивач орендує в офісі житло, та проживає там, оскільки відповідач не пускає її до власної квартири та не віддає її особисті речі»; свідок ОСОБА_15 пояснювала суду, що «на початку осені, 2015 року, ОСОБА_2 вигнав позивача з квартири, забравши її речі, у зв`язку з чим позивач почала проживати в офісі за місцем роботи», при цьому, представник позивача під час судового розгляду даної справи зазначив, що за вказаними договорами майно в оренду не передавалося, так як відсутні акти прийому-передачі майна, та, відповідно, позивачем не використовувалося, поряд з цим, стороною позивача не ставилася під сумнів дійсність зазначених договорів оренди від 2015 та 2016 років, на що представником відповідача зазначено, що відсутність сумнівів у достовірності договорів оренди, укладених між Орендодавцем ОСОБА_9 та Орендарем ОСОБА_1 , спростовує презумпцію правомірності правочинів, поданих позивачем до позову у 2019 році.

Крім того, на підтвердження доказів понесених збитків на загальну суму 68500 грн., позивач в якості доказів надала копії розрахункових квитанцій в загальній кількості 39 штук за період жовтень-грудень, 2015 року в розмірі по 1500 грн. щомісячно, за період січень-грудень, 2016 року, за період січень-грудень 2017 року, за період січень грудень 2018 року в розмірі по 2000 грн. щомісячно (т.1 а.с.42-52), які видані ФОП ОСОБА_5 , та в яких зазначено, зокрема, в Розділі «Найменування товару (послуги) «За оренду приміщення» та відповідно по місяцям за період жовтень, 2015 року грудень, 2018 року.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд вважає необґрунтованими твердження позивача та в її інтересах представника про сплату позивачем ФОП ОСОБА_5 орендної плати за зазначеними вище договорами суборенди житлового приміщення на загальну суму 68500 грн., що є розміром понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем цивільного права позивача, оскільки вони (твердження) не підтверджені належними та допустимими доказами, які б підтверджували реальне здійснення позивачем платежів за зазначеним договорами суборенди житлового приміщення від 01.10.2015 року, від 01.01.2017 року та від 01.01.2018 року, з огляду на таке.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно дост.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду ґрунтується на досліджених судом наявних у справі доказах.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, здійснення оплати є дією особи, яка визнається правочином в рамках виконання договору. Дане визначення правочину відповідає змісту ч. 3ст. 206 ЦК України, згідно якої правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Статтею 208 ЦК Українивизначені правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, до яких належать правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першоюстатті 206 цього Кодексу.

Таким чином, сума щомісячної орендної плати, визначена за договорами суборенди житлового приміщення в розмірі 1500 грн., 2000 грн., є такою, що вимагає дотримання письмової форми правочину, який полягає в діях однієї сторони з передачі грошових коштів, а іншої сторони - приймання таких коштів.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За Законом передання грошей може бути підтверджено розпискою (ст. 545 ЦК України), платіжними (банківськими) документами, перерахуванням коштів на рахунок отримувача або поштовим переказом на адресу його проживання. В разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання, ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або у разі іншого прострочення з їхнього боку, відсутності представника недієздатного кредитора, боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України).

Таким чином, Законом передбачена можливість виконання зобов`язань з проведення розрахунків різними способами, які забезпечують встановлення факту здійснення оплати на підставі належних і допустимих доказів, як того вимагають норми ст.ст.76, 77 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Окрім того, відповідно до інформації наданої ГУ ДПС у Кіровоградській області за вих.№40/9/11-28-52-07 від 06 вересня 2019 року, наданої на виконання ухвали суду від 30.07.2019 року про витребування доказів, ФОП ОСОБА_5 , в періоді з 01.10.2015 року по 31.12.2018 року перебував на спрощеній системі оподаткування, зокрема, на ІІ групі платника єдиного податку.

Відповідно до п.292.1 статті 292 Податкового кодексу України, - доходом платника єдиного податку для фізичної особи підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статті.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи-підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік отриманих доходів у Книзі обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Тобто, нормами ПК України не передбачено ведення платником єдиного податку доходів у розрізі видів діяльності та у розрізі об`єктів оподаткування.

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України «Про застосуванняреєстраторів розрахунковихоперацій усфері торгівлі,громадського харчуваннята послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно доРозділу IV«Розрахункова квитанція» Положення

про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350, розрахункова квитанція - розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проставлення штампа при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках.

В свою чергу, надані стороною позивача в якості письмових доказів - розрахункові квитанції не є належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України, оскільки, вони не містять відомостей, які підлягають доказуванню, зокрема, не містять номеру договору, дати його укладення, анкетні дані сторони за договором, не містять даних на виконання якого саме договору оренди, суборенди, та за якою адресою об`єкту оренди проведено розрахунок.

Будь-якихінших письмових доказів на підтвердження оплати орендної плати за договорами суборенди житлового приміщення від 01.10.2015 року, від 01.01.2017 року та від 01.01.2018 року, стороною позивача суду не надано, та про існування таких доказів суд не повідомлено.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, судом відзначається, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, поданих позивачем, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень відповідача ОСОБА_2 на них, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на підставі ст.22 ЦК України збитків на загальну суму 68500 грн., та відмовою у зв`язку з цим в задоволенні позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі, понесені позивачем, враховуючи, що позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено, слід залишити по фактично понесеним позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 197, 200, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення збитків в розмірі 68500 грн. 00 коп., - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Повне судове рішення виготовлено 21 вересня 2020 року.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова