Справа № 522/6022/16-ц

Провадження № 2/522/1854/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси:

в складі: головуючої судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши у судовомузасіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, про визнання спадкового договору недійсним,

ВСТАНОВИВ :

До суду 06 квітня 2016 року надійшов позов ОСОБА_1 , уточнений 03.12.2018 року (т.2, а.с.25), пред`явлений до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, за яким просила визнати недійсним спадковий договір, укладений 10 червня 2015 року між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно обґрунтування позовних вимог, 11 грудня 2010 року гр.. ОСОБА_3 було вчинено заповіт на ім`я позивача, ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №246..

Вказувала, що в 2014 році в поведінці ОСОБА_3 з`явились неадекватні звичайним побутом обставинам дії, погіршився стан психіатричного здоров`я та за рекомендацією лікаря-психіатра ОСОБА_3 була поставлена на облік в поліклініці ПНД та в березні 2015 року перебувала на лікуванні в Одеській обласній психіатричній лікарні.

Посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідачка померла та лише після смерті ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що 10 квітня 2015 року ОСОБА_3 уклала з відповідачкою спадковий договір, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 . Вказаний спадковий договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В.. Позивачка вважає, що у момент вчинення оспорюваного спадкового договору відчужувач ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій, не могла передбачати наслідків укладення спадкового договору. За викладених обставин звернулась до суду з дійсним позовом.

Справа з 06.04.2016 року перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 , проте на підставі Рішення Першої Дисциплінарної палата Вищої ради правосуддя № 3943/1дп/15-17 від 07.12.2017 до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати у відношенні судді ОСОБА_4 , відповідно до наказу керівника апарату суду № 219/а від 08.12.2017р., та на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_5 , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, було здійснено повторний автоматизованй розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 19.01.2019р. прийнята до провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 14.02.2018 року.

До суду 14.02.2018 року надійшов відзив ОСОБА_2 на позов (т.1, а.с.207-209), згідно якого позовні вимоги не визнала та просила відмовити, оскільки вважає, що оспорюваний договір був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідав дійсній волі сторін. Посилалась на те, що до укладення відповідного правочину, ще в 2011 році, між нею, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 склались відповідні взаємовідношення у зв`язку з надання з боку ОСОБА_3 відповідачці послуг медичного характеру. З часом, коли через хворобу суглобів ніг ОСОБА_3 стало важко працювати, відповідачка почала їй допомагати в домашньому господарстві та піклуватись про неї. Оскільки близьких родичів у ОСОБА_3 не було, вона, відповідачка, погодилась на пропозицію ОСОБА_3 взяти на себе повністю обов`язок опікуватись нею з усіх питань. При цьому, саме ОСОБА_3 виявила бажання укласти із відповідачкою спадковий договір на знак вдячності. Посилалась на те, що дійсно через похилий вік ОСОБА_3 протягом останніх років проходила медичне лікування та виявляла хворобливість, проте вказувала, що остання завжди була в контакті та орієнтації, ніколи не виникало сумнівів щодо її психічного стану та при укладені оскаржуваного договору приватним нотаріусом було перевірено цивільну дієздатність ОСОБА_3 .. За викладених обставин позов ОСОБА_1 вважає недоведеним та безпідставним.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року задоволено клопотання представника відповідача та призначено по справі судову посмертну психіатричну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено. Вирішено питання про витребування медичної документації.

До суду 12.07.2018 року надійшов висновок судово-психіатричних експертів №274 разом з матеріалами цивільної справи та іншими додатками.

Ухвалою суду від 17.07.2018 року провадження по справі було відновлено та призначено справу до розгляду 22.10.2018 року.

22.10.2018 року розгляд справи був відкладений на 03.12.2018 року із наданням сторонам часу на ознайомлення з матеріалами справи.

У підготовче засідання 03.12.2018 року з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також з`явилась відповідачка та два її представники. які позов не визнавали. Третя особа у підготовче засідання не з`явилась, суд належним чином сповістив її про день, час та місце судового засідання. Згідно вимог ст. 197,198 ЦПК судом ухвалено проводити підготовче засідання у відсутності зазначеної сторони на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року підготовче засідання по справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 12.03.2019 року.

До суду 12.03.2019 року надійшли письмові пояснення від приватного нотаріуса Гарської В.В. (т.2, а.с.32-35), згідно яких позовні вимоги також вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Посилалась, що при посвідчені оскаржуваного спадкового договору нею були з`ясовані наміри ОСОБА_3 щодо посвідчення спадкового договору на користь ОСОБА_2 та заповідачем особисто, власноруч, було підписано спадковий договір. Вказувала на вчинення нею нотаріальних дій із повним дотриманням всіх необхідних вимог щодо порядку вчинення вищевказаної нотаріальної дії.

У судовому засідання 12.03.2019 року був присутній представник позивача адв. ОСОБА_6 , який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, із посиланням на те, що ОСОБА_3 при підписанні спадкового договору не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а отже останній є недійсним.

Також була присутня відповідачка ОСОБА_2 , яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, посилаючись на те, що вона познайомилась з померлою ОСОБА_3 у 2012 році, остання робила їй масаж, а вона була в КП ЖКС «Фонтанський» майстром. Коли вона, відповідачка, приходила до ОСОБА_3 на масаж, остання просила їй допомагати: прибирати, купувати продукти харчування та господарські приналежності, займала кошти. Вказувала, що з 2012 року по 2015 року вона доглядала за ОСОБА_3 , а з 04.06.2015 року по день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вона проживала в квартирі померлої та укласти спадковий договір із відповідачки це була воля померлої. Вказувала, що померла при укладенні договору все розуміла та усвідомлювала значення своїх дій. а відповідачка вирішила укласти такий договір, щоб ОСОБА_3 не хвилювалась з приводу того, що за нею не додивляться до смерті та залишать на вулиці. Вказувала, що похованням займалась вона. Не заперечувала того, що померла була на обліку в психіатра десь із 1979 року, оскільки багато хвилювалась та вважала, що її життя було поломане (вона не мала ні дітей, ні чоловіка) (депресивний стан). Проте психотропних ліків не приймала, лише слабкі заспокійливі.

Представник відповідачки адв. ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, вважає, що у позивачки відсутнє право на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки остання не є стороною договору та окрім того заповіт вважає нікчемним. Також заперечував проти висновку судової експертизи, вказував, що останній містить протиріччя та в ньому багато помилок та неточностей, просив його не приймати до уваги.

Третя особа приватний нотаріус Гарська В.В. у судовому засіданні пояснила, що перед посвідченням спадкового договору 14.05.2015 року нею була проведена розмова з ОСОБА_3 та в ході розмови приватному нотаріусу стало відомо, що остання років п`ять назад склала заповіт на сусідку, проте станом на час розмови бажала розпорядись своїм майном на користь відповідачки. Вона запропонувала померлій або скласти заповіт, або укласти спадковий договір, або договір довічного утримання та вони домовились зустрітись через 1 місяць. І вже 10.06.2015 року вони вчинили спадковий договір, при цьому нотаріус посилалась на те, що померла була дієздатною та чітко відповідала на всі її запитання, жодного збудження у померлої вона не помітила. Вказувала, що на час укладення договору вона наблюдала у ОСОБА_3 лише депресивний стан та жодних ознак недієздатності. Заперечувала проти висновку судової експертизи, вказувала, що в останньому багато неточностей.

По справі було оголошено перерву до 29.05.2019 року.

29.05.2019 року, 10.09.2019 року, 07.11.2019 року розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 28.01.2020 року суд протокольною ухвалою на підставі ч.2 ст. 222 ЦПК України залишив без розгляду клопотання представника відповідачки ОСОБА_8 про призначення повторної посмертної комплексної психіатричної експертизи. По справі було оголошено перерву до 19.03.2020 року для виклику відповідачки та присутності останньої при дослідженні доказів.

У судовому засіданні 19.03.2020 року суд протокольно частково задовольнив клопотання представника відповідачки адв. ОСОБА_9 та вирішив викликати у судове засідання судового експерта Толмачова О.А. для дачі пояснень щодо висновку. По справі оголошено перерву до 11.06.2020 року.

Також представник відповідачки 19.03.2020 року подав до суду клопотання, згідно якого просив призначити по справі повторну комплексну посмертну судову психолого-психіатричну експертизу, на вирішення якої просив наступні питання:

- чи усвідомлювала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , значення своїх дій та (або) чи могла керувати ними при укладені 10.06.2015 року спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Гарською В,В., зареєстрованого в реєстрі за №475?;

- чи була здатна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом свого психічного здоров`я усвідомлювати наслідки укладення спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Гарською В,В., зареєстрованого в реєстрі за №475?;

Просив проведення експертизи доручити експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи (т.2, а.с.126-128).

У судове засідання 11.06.2020 року з`явився представник позивача ОСОБА_6 та судовий експерт Толмачов О.А..

Відповідачка заявила до суду клопотання про відкладення, проте зважаючи на належне сповіщення всіх сторін, ті обставини, що заходи карантину пом`якшені, відсутності поважності причин неявки представника відповідачки ОСОБА_8 та іншого представника відповідача адв. ОСОБА_10 , відсутності належного обґрунтування з боку відповідачки причин відкладення та відсутності доказів поганого самопочуття відповідачки, суд ухвалив проводити засідання за відсутності відповідача та її представника, а також приватного нотаріуса (від якої у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності).

Судовий експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні свій висновок експертизи підтримав та зауважив, що по справі проводилась не комплексна посмертна психіатрична експертиза, а була призначена посмертна психіатрична експертиза, а тому призначення повторної комплексної експертизи не є можливим. Вказував, що по першому питанню, було дослідження медичні картки та оскільки це була не медична експертиза, а психіатрична, то для встановлення психічного стану було надано всі необхідні документи для проведення експертизи. Для проведення експертизи їм було достатньо документів зі спеціалізованих фахівців, потреби у витребуванні якихось інших документів з інших установ не було потрібним. Посилався на те, що діагноз особи був складений та висновок у цій частині є обґрунтованим. Поведінка підекспертної за життя була неадекватною, з галюцинаціями, зазначене було підтверджено історіями її хвороб, та ще за життя підекспертної їй було присвоєно 2 групу інвалідності безстроково. При цьому, в 2012 році психологом було встановлено можливість зниження пам`яті ОСОБА_3 та відповідають градації «дефект» для даної вікової категорій, і це є незворотні зміни. Дефект нікуди не дівався. Із 1979 року по 2015 рік підекспертну оглядали більше 10 фахівців та остання була госпіталізована 15 разів. Вказував, що у даному випадку спостерігалась динаміка захворювання негативна. Отже, підтвердив, що на момент укладення угоди підекспертна була психічно хвора та не могла усвідомлювати значення своїх дій. Експертний діагноз встановлено комплексно і об`єднує всі діагнози лікарів, що оглядали за життя померлу. Експерт підтримав складений ним висновок та встановлений ним діагноз підекспертної.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача від 18.03.2020 року про призначення повторної комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи відмовлено.

Розгляд справи відкладено на 16.09.2020 року.

У судове засідання 16.09.2020 року з`явився лише представника позивача ОСОБА_6 , який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Інші учасники процесу були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, поважність причин неявки суду не повідомили.

У зв`язку з чим суд згідно ч.1,3 ст.223 ЦПК України, розумних строків розгляду справи, вважає можливим проводити судове засіданні за відсутності відповідачки та третьої особи, враховуючи тривалий строк розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, додані до неї документи, оцінивши надані докази, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 11грудня 2010 року гр.. ОСОБА_3 було вчинено заповіт на ім`я позивача, ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №246., згідно якого вона заповіла все належне їм майно (т.1, а.с.159-160).

ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідачка померла та ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса О.В. Сватаненко із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .. Дана заява була за належністю направлена до Першої Одеської державної нотаріальної контори, якою сформовано спадкову справу №104/2016 (т.1, а.с.53-60).

Також не спростовано сторонами, лише після смерті ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що 10червня 2015року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 спадковий договір, предметом якого були 540/1000 часток АДРЕСА_1 . Вказаний спадковий договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. та зареєстровано в реєстрі за №475 (т.1, а.с.63-64).

На підставі вказаного спадкового договору за ОСОБА_2 25.01.2016 року було зареєстровано право власності на 540\1000 часток квартири АДРЕСА_1 , заг. пл.. 101,6 кв.м., житл.пл. 70,3 кв.м.. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2016 року (а.с.13).

Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивачка просила визначити вищевказаний спадковий договір від 10.06.2015 року недійсним із тих підстав, що в момент вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла передбачити наслідки укладення даного правочину.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно з вимогами статей 202-204ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно з ЦК України сутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача. При цьому до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права, незалежно від того, що норми, які його регулюють включені до Книги шостої ЦК України «Спадкове право», оскільки перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі перехід обов`язків фізичної особи яка померла до інших осіб.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).

Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Таким чином спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови.

Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна у власність. Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - відчужувача.

Майно, яке є предметом спадкового договору, переходить у власність набувача лише з моменту смерті відчужувача. До настання смерті відчужувача ніяких прав на його майно у набувача немає.

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 ЦК зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов`язок не покладається.

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тому вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так й іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК України).

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справа № 639/9198/16-ц (ЄДРСРУ № 85009100).

Відповідно до частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 203ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Як вбачається із частини 1 статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 225ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225ЦК України має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225ЦК України поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове зворушення тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину громадянин не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК Україниможе бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Правила ст. 225 поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове зрушення тощо).

Зазначене узгоджується з правовим висновком, висловленим у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року N 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року N 6-1531цс16, та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року N 61-5896св18, від 18 вересня 2019 року по справі № 311/3823/15-ц.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 рокупередбачено, що спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК. Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено.

Відповідно до ст.ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно висновку судово-психіатричних експертів №274 від 29.06.2018 року (т.1, а.с.220-228), комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час укладання та підписання спадкового договору від 10.06.2015 року страждала на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді «Органічного афективного розладу, біполярний варіант з психотичними симптомами і вираженим інтелектуально - мнестичним зниженням до рівня органічного недоумства», внаслідок чого вона абсолютно не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі. Так як ОСОБА_3 протягом довгого часу мала ряд хвороб, при цьому враховує той факт, що в 2010 році її хвороби загострились, та остання госпіталізувалась до психіатричного стаціонару двічі на рік, що вбачається із досліджуваної судом медичної документації, а також з урахуванням висновку експертів від 29.06.2018 року №274 судової посмертно-психіатричної експертизи, яким чітко визначено, що ОСОБА_3 на час підписання спадкового договору від 10.06.2015 року, суд вважає, що ОСОБА_3 хоча і була дієздатною особою, але на момент укладання спадкового договору10.06.2015 року не мала можливості усвідомлювати значення своїх дій та розуміти їх, у зв`язку з чим на підставі вимог ст.225ЦК України визнати даний спадковий договір недійсним.

У відповідності дост. 263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.. 11, 15, 16, ст.203-204, 207, 215-216, 638-640, 1302-1306 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3- 13, 19, 23, 42, 43, 48, 49, 72, 76-81, 89 , 95, 174, 175, ст. 223, 229, 241, ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП місце проживання АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 ), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна (м. Одеса, вул. Л. Толстого, буд. 13), про визнання спадкового договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним спадковий договір, укладений 10 червня 2015 року між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України

Повний текст рішення суду виготовлено 24.09.2020 року.

Суддя Домусчі Л. В.