Справа № 522/18102/18

Провадження № 2/522/1799/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До суду 12.10.2018 року надійшов позов ОСОБА_1 , пред`явлений до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя, згідно з яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.12.2018 року (а.с.25-27), просив:

визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею - 118,6 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м.;

визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нежиле приміщення підвалу - стояночне місце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею - 11,9 кв.м.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 листопада 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 1058 та видане свідоцтво про одруження НОМЕР_2 . У подальшому, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року у справі № 522/11834/17 шлюб між позивачем та відповідачем розірваний, рішення набрало законної сили 01 березня 2018 року.

Під час перебування у шлюбі в 2007 році за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу набуто спірне майно - 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 118,6 кв.м., з них житлова площа 62,7 кв.м., вартість якої становила 507103 грн.. Після купівлі даної квартири, вона була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 . Водночас, під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано 10.12.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., р. №2378, стояночне місце № 159 та стояночне місце № 160 за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивач вважає, що зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, а також підлягає поділу та просить визнати за ним право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на стояночне місце АДРЕСА_4 загальною площею 11,9 кв. м.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - залишено без руху.

Ухвалою суду від 15 листопада 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 17.12.2018 року.

Із 20.12.2018 року по 06.06.2019 року справа перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції за розглядом апеляційної скарги на ухвалу суду від 15.11.2018 року.

Після повернення матеріалів цивільної справи, підготовче засіданні було призначено на 15.07.2019 року.

Представником відповідача 11.07.2019 року до суду було заявлено клопотання про призначення по справі судової експертизи.

Ухвалою суду, повний текст якої складено 16 липня 2019 року, призначено у цивільній справі судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

яка дійсна ринкова вартість 1/2 частки двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 118,6 кв. м. , житловою площею 62,7 кв.м. станом на день проведення експертизи?

яка дійсна ринкова вартість парко-місця АДРЕСА_4 загальною площею 11,9 кв. м. станом на день проведення експертизи?

яка дійсна ринкова вартість парко-місця №160 станом на день проведення експертизи?

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 10.02.2020 року.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та призначено до судового розгляду по суті на 16.04.2020 року.

Через неявку сторін 16.04.2020 року розгляд справи відкладено на 25.06.2020 року.

У судовому засіданні 25.06.2020 року були представники сторін : позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 .. Представник відповідача адвокат Тищенко С.Ю. позов в частині визнання за позивачем 1/2 частки двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 118,6 кв. м., житловою площею 62,7 кв.м. визнав; в частині вимог щодо стояного місця заперечував.

По справі було оголошено перерву до 15.09.2020 року.

У судове засідання 15.09.2020 року з`явився представник позивача - адвокат Шишлюк В.Р., яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Також зазначила про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача, сповіщеної належним чином, від якої клопотань щодо відкладення до суду не надходило та поважність причин неявки не повідомлено.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.1,3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на належне сповіщення сторін про розгляд справи, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторони відповідача.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, із урахування пояснень представника відповідача, наданих у минулому судовому засіданні, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Норми СК України у статтях57,60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно зі ст.60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Аналізуючи вказані норми матеріального права в сукупності, суд вбачає, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка і дружини виходячи зі ст. 70 СК України, є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і це є її процесуальним обов`язком. При цьому судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пп. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст.60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4ст. 65 СК України).

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК.

Згідно зст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно дост.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.2, 3ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідноч.ч.1, 2, 3ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено,що 22 листопада 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 1058 та видане свідоцтво про одруження НОМЕР_2 .

Даний шлюб між сторонами було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року у справі № 522/11834/17, яке набрало законної сили 01.03.2018 року.

Під час перебування у шлюбі в 2007 році за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу сторони набули спірне майно 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 118,6 кв.м., з них житлова площа 62,7 кв.м., вартість якої становила 507103 грн..

Після купівлі даної квартири, вона була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 (а.с.94).

Квартира АДРЕСА_3 є об`єктом права спільної сумісної Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за Відповідачкою 02.07.2014 року на підставі Свідоцтва про право власності, тобто під час перебування у шлюбі.

Під час перебування сторін у шлюбі ними також було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., р. № 2378, стояночне місце № 159 та стояночне місце № 160 за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності на стояночні місця було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.83, 90).

Як вбачається із висновку №19-4278-4280 судову оціночної-будівельної експертизи, складеного 12.12.2019 року, :

1)Ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , станом на 12.12.2019 року складає 2005 229 грн..

2)Ринкова вартість парко-місця АДРЕСА_4 станом на 12.12.2019 року складає 175 001 грн..

3)Ринкова вартість парко-місця АДРЕСА_5 станом на 12.12.2019 року складає 248 531 грн..

Викладене не спростовано жодною із сторін.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає можливим визнати спільною сумісною власністю подружжя сторін:

двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 118.6 кв.м., з них житлова площа - 62.7 кв.м., загальною площею 34,5 кв.м. та в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 118.6 кв.м., з них житлова площа - 62.7 кв.м., загальною площею 34,5 кв.м.; та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 118.6 кв.м., з них житлова площа - 62.7 кв.м., загальною площею 34,5 кв.м.;

стояночне місце № НОМЕР_3 та стояночне місце АДРЕСА_4 та в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на стояночне місце № 160, яке за вартістю становить менше ніж стояночне місце № НОМЕР_3 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_2 право власності на стояночне місце АДРЕСА_5 .

Отже, суд вважає за можливе задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

При цьому, посилання представника відповідача, надані у минулому судовому засіданні 25.06.2020 року, з приводу того, що користування одним стояночним місцем перешкоджає користуванню іншим, суд не приймає до уваги, оскільки такі обставин не підтвердженні належними та допустимими доказами, та окрім того такі твердження не є правовою підставою для відмови в поділі спільного сумісного майна подружжя.

У відповідності дост. 263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.1 Першого Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.11, 15, 16, 319, 321, 325, 328, 361, 368, 372 Цивільного кодексу України, ст. 57-59, 60-63, 69, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на:

- 1/2 частки двокімнатної квартири, заг. пл.. 118,6 кв.м., житл. пл.. 62,7 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 ;

- нежиле приміщення підвалу стояночне місце АДРЕСА_4 , заг. пл.. 11,9 кв.м.;

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 24.09.2020 року.

Суддя Л.В. Домусчі