ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 вересня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/500/20

Головуючий у першій інстанції Парфененко О. Я.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1052/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Приватне підприємство «Консалтингова фірма «Прометей» в особі відокремленого підрозділу Філії «Менський сир»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Приватне підприємство «Консалтингова фірма «Прометей»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі відокремленого підрозділу Філії «Менський сир» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (суддя Парфененко О.Я.), ухвалене о 10 год 40 хв. у м. Мена, повний текст рішення складено 03 липня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» (далі ПП «Консалтингова фірма «Прометей») заборгованості по заробітній платі в сумі 39 837,93 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 17 329,65 грн, а всього 57 167,58 грн. Позов мотивовано тим, що позивач працював з 17 квітня 2019 року по 19 лютого 2020 року в Філії «Менський сир» Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду в службі головного механіка з оплатою праці згідно штатного розпису. Починаючи з вересня 2019 року фактично виплата заробітної плати позивачу не здійснювалась. Згідно з наказом №46 від 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). Позивач вказує, що в день звільнення йому не виплачено заборгованість по заробітній платі та розрахункові.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з ПП «Консалтингова фірма «Прометей» на користь ОСОБА_1 14 663,46 грн заробітної плати, яка визначена без утримання податків і зборів, відрахувань для покриття заборгованості працівника перед підприємством; 42 839,28 грн середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівнику сум по заробітній платі, який визначений без утримання податків і зборів; приватне підприємство «Консалтингова фірма «Прометей» під час виконання рішення зобов`язане нарахувати, утримати, сплатити податки і збори із заробітної плати та із середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівнику сум по заробітній платі, а також здійснити відрахування для покриття заборгованості працівника перед підприємством і виплатити ОСОБА_1 суми, призначені судом, зменшені на суми податків, зборів і відрахувань; стягнуто з ПП «Консалтингова фірма «Прометей» на користь держави 840,80 грн судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що надані відповідачем виписки та реєстри кредитових документів підтверджують здійснення виплати позивачу нарахованої заробітної плати за виключенням податків, зборів із заробітної плати та відрахувань для покриття заборгованості працівника перед підприємством за харчування. Також суд дійшов висновку, що станом на 19 лютого 2020 року (день звільнення) відповідач не виплатив позивачу всі належні йому суми, тому відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки.

В апеляційній скарзі ПП «Консалтингова фірма «Прометей» просить вказане рішення суду скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом вересня 2019 року лютого 2020 року позивачу було нараховано до виплати заробітну плату на загальну суму 32 264,53 грн. Разом з тим, в період із жовтня 2019 року по лютий 2020 року ОСОБА_1 харчувався в їдальні підприємства, у зв`язку з чим із його заробітної плати було утримано кошти на загальну суму 964,14 грн. Отже, загальна сума заробітної плати, яка підлягала виплаті позивачеві за вересень 2019 лютий 2020 року, становить 30 300,39 грн. Однак, за доводами ПП «Консалтингова фірма «Прометей», судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що до моменту звільнення ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата за вересень жовтень 2019 року в загальному розмірі 10 436,21 грн. Відповідач вважає, що залишок заборгованості по заробітній платі на момент звільнення позивача становить 19 864,18 грн, а не 25 635,62 грн, як зазначає суд. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачу також була виплачена заробітна плата за листопад грудень 2019 року в загальному розмірі 8 412,93 грн, однак даний факт було залишено поза увагою судом першої інстанції. Таким чином, ПП «Консалтингова фірма «Прометей» вказує, що загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 11 451,25 грн, а не 14 663,46 грн. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 10 892,70 грн. Крім того, ПП «Консалтингова фірма «Прометей» звертає увагу на те, що відповідачем було визнано позовні вимоги в частині стягнення з нього суми заборгованості в розмірі 22 343,95 грн, проте цей факт ніяким чином не було відображено судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що згідно з Наказом (розпорядженням) філії «Менський сир» ППКФ «Прометей» №87 від 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу слюсарем-ремонтником п`ятого розряду в службу головного механіка з 17 квітня 2019 року (а.с.6,10).

Наказом №46 від 19 лютого 2020 року позивача звільнено за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) (а.с.11).

Відповідно до довідки №7 від 10 березня 2020 року філії «Менський сир» ППКФ «Прометей» ОСОБА_1 за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року (включно) нараховано заробітну плату у розмірі 39 837,93 грн, до виплати (після утримання податків і зборів) 32 264,53 грн (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року (включно) ОСОБА_1 нараховано 39 837,93 грн заробітної плати. Розрахунок заробітної плати також відображено у розрахункових листах (а.с.55-59).

Позивач харчувався в їдальні підприємства і з його заробітної плати утримувалися кошти за харчування, що підтверджується відомостями з їдальні (а.с.60-85).

Згідно з виписками по рахунку філії «Менський сир» ОСОБА_1 здійснено виплату заробітної плати за вересень-грудень 2019 року.

Відповідно до вищевказаних документів ОСОБА_1 за вересень 2019 року нараховано заробітну плату у розмірі 7025,31 грн, за вирахуванням податків і зборів сума до виплати становить 5655,37 грн (а.с.54), яку виплачено 14 січня 2020 року (а.с.87). За жовтень 2019 року нараховано заробітну плату у розмірі 7177 грн, утримано за харчування 191,64 грн (а.с.60), за вирахуванням вказаної суми, а також податків і зборів сума до виплати становить 5780,84 грн (а.с.55), виплачено 19 лютого 2020 року заробітну плату у розмірі 4780,84 грн (а.с.89). За листопад 2019 року нараховано заробітну плату у розмірі 6320 грн, утримано за харчування 272,06 грн (а.с.68), за вирахуванням вказаної суми, а також податків і зборів сума до виплати становить 4815,54 грн (а.с.56), яку виплачено 17 березня 2020 року (а.с.93 зворот). За грудень 2019 року нараховано заробітну плату у розмірі 4652,16 грн, утримано за харчування 147,60 грн (а.с.75), за вирахуванням вказаної суми, а також податків і зборів сума до виплати становить 3597,39 грн (а.с.57), яку виплачено 12 травня 2020 року (а.с.96 зворот).

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 заробітну плату за вересень 2019 року виплачено у січні 2020 року, за жовтень 2019 року у лютому 2020 року, за листопад 2019 року у березні 2020 року, за грудень 2019 року у травні 2020 року. Заробітну плату позивачу за січень-лютий 2020 року не виплачено, проти чого не заперечує відповідач.

Колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими доводи ПП «Консалтингова фірма «Прометей» про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що до моменту звільнення позивачеві була виплачена заробітна плата за вересень-жовтень 2019 року і залишок заборгованості на момент звільнення становив 19 864,18 грн, а не 25 635,62 грн.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду вбачається, що судом враховано надані відповідачем виписки та реєстри кредитових документів, які підтверджують здійснення виплати позивачу нарахованої заробітної плати за виключенням податків, зборів із заробітної плати та відрахувань для покриття заборгованості працівника перед підприємством за харчування. Оскільки нарахована заробітна плата за вересень 2019 року становить 7025,31 грн, за жовтень 2019 року 7177 грн, то суд правильно встановив, що станом на час звільнення позивача з роботи заборгованість становила 25 635,62 грн (39 837,93 грн - 7025,31 грн - 7177 грн). Наданий ПП «Консалтингова фірма «Прометей» розрахунок заборгованості апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заробітну плату за жовтень 2019 року виплачено не у повному обсязі, а саме замість визначеної у довідці про доходи і розрахунковому листі суми 5780,84 грн відповідачем виплачено 4780,84 грн.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на час ухвалення рішення заборгованість ПП «Консалтингова фірма «Прометей» перед ОСОБА_1 із заробітної плати становить 14 663,46 грн, враховуючи, що відповідачем здійснено виплату у березні і травні 2020 року заробітної плати відповідно за листопада і грудень 2019 року (39 837,93 грн - 7025,31 грн - 7177 грн 6320 грн 4652,16 грн). При цьому судом першої інстанції вірно визначено вказані суми у розмірі, в якому вони нараховані, тобто без податків, зборів із заробітної плати та відрахувань, з урахуванням зазначення в судовому рішенні, що податки, збори та відрахування для покриття заборгованості працівника перед підприємством із сум заробітної плати підлягають нарахуванню відповідачем при виконанні судового рішення та відповідно відрахуванню із суми заробітної плати, внаслідок чого виплачена позивачу сума зменшиться на суму податків і зборів.

Відповідно до п.136.1 статті 136 Податкового кодексу України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків. Також пунктом 16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, ставка якого становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Провівши відповідний розрахунок, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що після вирахування із визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості із заробітної плати податків і зборів, її розмір становить 11 804,08 грн (14 663,46 грн (18% + 1,5%)), тобто він незначним чином відрізняється від розміру заборгованості (11 451,25 грн), наведеного відповідачем в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд враховує, що ПП «Консалтингова фірма «Прометей» при здійсненні розрахунку виходило із сум заробітної плати, які підлягають до виплати, тобто після відрахування податків і зборів, у той час як судом здійснено такий розрахунок із нарахованої заробітної плати, що не впливає на правильність розрахунку суду і не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення в частині розміру стягнутої судом заробітної плати.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на неправильне обрахування судом першої інстанції середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацами 1 і 3 пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі п.3 Порядку № 100.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем, що станом на час подання позову відповідачем не виплачено в повному обсязі позивачу заборгованість із заробітної плати, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ПП «Консалтингова фірма «Прометей» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, хоча ОСОБА_1 і заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 20.02.2020 року по 14.04.2020 року (день подання позову), проте суд вірно стягнув його за період з 20.02.2020 року по день постановення рішення 01 липня 2020 року, оскільки станом на вказану дату відповідач не здійснив виплату заборгованості із заробітної плати. Висновок суду про наявність підстав для стягнення середнього заробітку по день постановлення рішення узгоджується з положеннями пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Доводи відповідача, що загальна сума заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці роботи складає 11 451,25 грн, не грунтуються на матеріалах справи.

Так, оскільки позивача звільнено у лютому 2020 року, для розрахунку середнього заробітку необхідно брати його заробітну плату за грудень 2019 року і січень 2020 року, яка становить згідно з довідкою про доходи 4652,16 грн і 8978,49 грн відповідно.

Відповідно до розрахункових листів у грудні 2019 року позивачем відпрацьовано 12 днів, у січні 2020 року 16 днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 486,81 грн ((4652,16 грн + 8978,49 грн) : (12 +16)).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні судом першої інстанції обгрунтовано визначено у розмірі 42 839,28 грн (486,81 грн х 88 робочих днів).

Доводи апеляційної скарги, що судом не відображено у резолютивній частині рішення факт часткового визнання відповідачем позовних вимог, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки судом у мотивувальній частині рішення є посилання на відзив ПП «Консалтингова фірма «Прометей» на позовну заяву, в якому відповідач посилався на невірне визначення позивачем розміру заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: