Справа № 127/3512/20

Провадження № 22-ц/801/1637/2020

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 рокуСправа № 127/3512/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2020 року, постановлене у складі судді Романюк Л. Ф. у м.Вінниця, повний текст судового рішення складено 03 серпня 2020 року, -

в с т а н о в и в :

11лютого 2020року ОСОБА_1 подалапозовдо ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору СQ1008 від 07.10.2019 року, стягнення коштів та відшкодування завданих збитків.

Позов мотивовано тим, що 07.10.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір СQ1008, згідно якого виконавець зобов`язався організувати роботи по виготовленню та передати у власність замовника вироби металопластикові вхідні двері чорного кольору, а замовник зобов`язався оплатити і прийняти готові вироби і роботу відповідно до умов договору. Позивач 07.10.2019 року перерахувала на рахунок відповідача за рахунок кредитних коштів 14 900 грн. на оплату виробу в повному обсязі відповідно до п 2.2 договору. Відповідач 06.11.2019 року поставив вхідні двері, неналежної якості (дерев`яні, а не металопластикові як передбачено договором) та які не відповідають умовам договору (світлого кольору, а не чорного як це зазначено у договорі). Позивач відмовилась підписати акт прийому передачі виробів та у зв`язку з неналежним виконанням договору звернулась до відповідача з вимогою розірвати договір та повернути сплачені за вхідні двері грошові кошти, проте він проігнорував вимогу. Водночас ставить за вимогу стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 0,1% від загальної вартості виробу за кожен день прострочення, що становить 745 грн. Оскільки, оплата виробу відповідно до договору СQ1008 від 07.10.2019 року в сумі 14900 грн. здійснювалась з кредитних коштів АТ «Акцент - Банк» позивачка понесла витрати на обслуговування кредиту на загальну суму 2106,11грн, що вважає збитками та також просить стягнути з відповідача.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач пред`являла відповідачу конкретну вимогу із описом виявлених недоліків, які відповідач мав би усунути. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про істотні недоліки та такі, що неможливо усунути.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків викладених у рішенні суду обставинам справи, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2020 року та ухвалити нове про задоволення позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що в порушення умов договору відповідач замість метелопластикових вхідних дверей чорного кольору поставив дерев`яні двері світлого кольору, що знизило їх споживчі(фунціональні) властивості, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Звертає увагу, що суд не взяв до уваги пояснення позивача щодо ухилення відповідача від зустрічі з нею, що перешкоджало їй звернутись із письмовою вимогою про усунення виявлених недоліків.

Впродовж встановленого апеляційним судому строку відзив від ОСОБА_2 не надійшов.

Частинами 1, 2статті 367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

-07.10.2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір СQ1008. Відповідно до п.1 договору виконавець зобов`язався організувати роботи по виготовленню та передати у власність замовника вироби металопластикові вхідні двері чорного кольору, а замовник зобов`зався оплатити і прийняти готові вироби і роботу відповідно до умов договору. Згідно п.2 договору вартість виробів становить 14 900 грн. пунктом 3.9 договору встановлено, що обов`язки виконавця за цим договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником акту прийому передачі виробів. Договір діє з дня підписання до повного виконання сторонами всіх зобов`язань (а.с.9).

- ОСОБА_1 07.10.2019 року сплатила відповідачеві за рахунок кредитних коштів платіж в сумі 14 900 грн. на оплату виробів в повному обсязі відповідно до умов договору( п.2.2 договору), що підтверджується довідкою АТ «А-БАНК» від 30.01.2020 року(копія на а.с.12) та відміткою на договорі.

-Відповідач, 06.11.2019 року здійснив поставку вхідних дверей, які не відповідають умовам договору (світлого кольору, а не чорного як це зазначено у договорі; не металопластикові)(фото на а. с. 11), на договорі (а. с. на звороті) здійснено напис «Доставлено 06.11.2019 року в 16:40 год;

- Згідно з п. 3.9. ОСОБА_1 відмовилась підписати акт прийому передачі виробів та у зв`язку з неналежним виконанням договору звернулась до відповідача з вимогою розірвати договір та повернути сплачені за вхідні двері грошові кошти, проте кошти не повернуті.

Між сторонами виник спір щодо правовідносин, які регулюються параграфами 1, 2 глави 60 Цивільного кодексу України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач не виконав умови договору щодо виготовлення та передачі позивачеві металопластикові двері чорного кольору та не з матеріалу, який було обумовлено, у зв`язку з чим просила розірвати його стягнути з відповідача сплачені нею кошти в розмірі 14900 грн та компенсувати понесені нею збитки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно з ч. 1 ст. 865 ЦК України договором побутового підряду є договір, за яким підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно вимогстатті 866 ЦК Українидоговір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що 07.10.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір побутового підряду, предметом якого було організація роботи по виготовленню та передачу у власність замовнику виробу металопластикових вхідних дверей чорного кольору, загальною площею 1,76 кв.м. із заповненням мінеральною ватою, на підтвердження чого позивачем надано договір СQ1008 від 07.10.2019 року, що містить назву підрядника ФОП ОСОБА_2 , його ідентифікаційний номер, адресу, телефон, підпис підрядника про прийняття замовлення по виготовленню дверей, згідно умов визначених договором.

З наявного у справі договору та додатку з замірами вбачається, що сторонами було узгоджено розміри вхідних дверей; профіль; заповнення дверей; колір профілю (а. с. 9, 10).

Наданим позивачем фото доведено, що умови спірного договору виконані ОСОБА_2 неналежним чином: двері світлого кольору, матеріал не металопластик.

Частиною першоюстатті 872ЦК Українипередбачено,що уразі якщопідрядником булидопущені істотнівідступи відумов договорупобутового підрядуабо іншіістотні недолікив роботі,виконаній ізматеріалу замовника,він маєправо вимагатиза своїмвибором: 1)виготовлення іншоїречі зоднорідного матеріалутакої самоїякості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідач будь-яких заперечень на позовні вимоги не надав, правом подати відзив ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд не скористався. Відмінність виготовленого виробу від замовленого є очевидною та доведеною.

За таких обставин в суду першої інстанції не було підстав стверджувати, що позивач не надала доказів, які б свідчили про істотні недоліки.

Як уже зазначалося вище, замовник має право вибирати спосіб захисту: або виготовлення іншої речі такої самої якості, або розірвання договору та відшкодування збитків. Тобто саме замовник обирає спосіб захисту, а тому висновок суду першої інстанції, що позивач не довела неможливості усунення виявлених недоліків є помилковим.

Отже апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що постановлене без повного з`ясування обставин справи та з невірним застосуванням норм матеріального права. Відповідно позовні вимоги про розірвання договору та повернення коштів в сумі 14900, грн підлягає до задоволення .

Згідно з ч. 5ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 окрім вимоги про розірвання договору та повернення сплачених нею коштів 14 9000,00 грн, висувала вимогу стягнути 745 грн. неустойки, 154,30 грн. 3% річних, 2106, 11 грн. витрат на обслуговування кредиту, а також 10000 грн. моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 0,1 % від загальної вартості виробу за кожен день прострочення слід зазначити таке.

Відповідно до умов договору термін передання у власність замовлення 35 робочих днів (п.п. 3.2). Відповідно до відмітки на договорі вхідні двері поставлені позивачу 06.11.2019 року (а.с. 9 на звороті)та ця обставина підтверджена позивачем, тобто впродовж 35-денного строку визначеного договором.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних слід зазначити наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак предметом договору було виготовлення виробу, а невиконання грошового зобов`язання, тому на підставі 625 ЦК України вимога ОСОБА_1 про стягнення 3% річних не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на обслуговування кредиту, які вона визначає як збитки, апеляційний суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище, у відповідності до частини 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки предмет договору не пошкоджений, не втрачений, доходу від предмету договору не передбачалось, тому в даному випадку особа понесла витрати в сумі вартості замовлення 14900 грн, а використання нею кредитних коштів, а не власних, не можна розцінювати як свідчення того, що діями відповідача спричинено їй збитки.

Згідно з ч. 2ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивача і глибину її душевних страждань внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, поведінку відповідача, який не вживав жодних заходів по врегулюванню конфлікту, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивача в цій частині та стягнути з відповідача на її користь у якості відшкодування моральної шкоди суму 2500,00 грн.

Отже, виходячи з викладеного вище апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування як таке, що ухвалене без повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково: розірвати договір СQ1008 побутового підряду від 07.10.2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14900 грн. 00 коп. сплаченого авансового платежу, завдану моральну шкоду у розмірі 2 500 грн. 00 коп. В задоволені вимог про стягнення 745 грн. неустойки, 154,30 грн. 3% річних, 2106, 11 грн. витрат на обслуговування кредиту відмовити.

Крім того, в порядку ч. 6ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» сплаті підлягало:

-за подання позовної заяви 1 680,80 грн., з яких: 840 грн. 80 коп. це судовий збір за позовні вимоги не майнового характеру, і 840 грн. 840 коп. судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди;

-за подання апеляційної скарги 2522,40 (1680,80 х 150 % = 2522,40) грн.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору в порядку передбаченому ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з урахуванням принципу пропорційності, до задоволення підлягає 62,35 % вимог від заявлених: 17 400 грн (розмір вимог що підлягають до задоволення) х 100 / 27905,41 грн (ціна позову) = 62,35 %. Тому відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь держави 62,35% судових витрат, що становить 3 088 грн: 4204,00 грн (розмір судових витрат, що підлягали сплаті) х 62,35 % задоволених вимог = 2621,19 грн.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на наступному: рішення Вінницького міського суду Вінницької області ухвалено 01 липня 2020 року та, як зазначено в резолютивній частині рішення: «В зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 06.07.2020 року по 31.07.2020 року включно рішення в повному обсязі виготовлено 03.08.2020 року". У відповідності до вимог частини 6 статті 259 ЦПКУ, у виняткових випадках, в залежності від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більше як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Як вбачається зі змісту Ухвали про відкриття провадження у справі від 19.02.2020 року, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.22). Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження 01 липня 2020 року, суддя Романюк Л. Ф. всупереч вимог ч.6 ст. 259 ЦПКУ, не виготовила повне рішення в передбачений законом 5-денний термін. Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Апеляційний суд звертає увагу судді на неприпустимість таких порушень процесуального закону, адже це може слугувати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2020 року скасувати та постановити нове.

Позовні вимоги задовольнити частково:

Розірвати договір СQ1008 від 07.10.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14900 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот) грн., 00 коп. сплаченого авансового платежу.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн., 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2395 (дві тисячі триста дев`яносто п`ять) грн. 44 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк