707/1633/20

2/707/860/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Костроміної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

03 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача - приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С., в якій просила суд прийняти рішення, яким:

- визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0837 га, кадастровий номер 7124981000:03:001:0569, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 .

- визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1400 га, кадастровий номер 7124981000:03:001:0568, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 .

- визнати за нею право власності на житловий будинок з прибудовою літ. «А», загальною площею 144,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 28 жовтня 2019 року, відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки, проведені електронні торги (аукціон) від 28 жовтня 2019 року, складеного приватним виконавцем Бурмагою Є.А. на підставі протоколу ДП «СЕТАМ» № 435335 проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна від 04 жовтня 2019 року, придбала у власність предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з прибудовою літ. «А», загальною площею 144,5 кв.м., та майнові права на земельну ділянку, загальною площею 0,22 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу майна складає 42632,80 грн., яка сплачена позивачем повністю. Зазначає, що нерухоме майно продавалось в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення боргу з іпотекодавця ОСОБА_2 , який став власником цього майна на підставі договору купівлі-продажу будинку від 12 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Веліковим А.І., реєстраційний номер 3435, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Веліковим А.І., реєстраційний номер 3438, що були укладені ним з громадянкою ОСОБА_3 . Право власності останньої на продані ОСОБА_2 земельні ділянки підтверджувалось державним актом на право приватної власності на землю Серії ЧР 17-2- 29. Позивач вказує, що продаж земельних ділянок було здійснено без визначення кадастрових номерів, а тому до Державного земельного кадастру вони не вносились. При цьому, гр. ОСОБА_2 не зареєстрував свої речові права на нерухоме майно. З метою присвоєння кадастрових номерів придбаним нею земельним ділянки позивач звернулася до ДП «Центр державного земельного кадастру» із заявою про виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки відповідно до державного акта на право приватної власності на землю Серії ЧР 17-2-29. За результатами розгляду звернення позивача вказаним земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери, при цьому власником даних земельних ділянок зазначена гр. ОСОБА_3 . З метою оформлення придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), у порядку статті 72 Закону України «Про нотаріат», позивач звернулася до нотаріуса за місцезнаходженням нерухомого майна для отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, однак, 23 березня 2020 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей про належність іпотекодавцю ( ОСОБА_2 ) купленої позивачем земельної ділянки. Вважає, що таким чином наявне в неї суб`єктивне право власності на нерухоме майно поставлене під сумнів і не визнається нотаріусом, який є відповідачем у справі.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 06 серпня 2020 року позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

21 серпня 2020 року від позивача надійшла заява на усунення недоліків з доданими до неї письмовими документами та квитанцією про сплату судового збору, у зв`язку з чим вимоги ухвали суду позивачем були виконані.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 26 серпня 2020 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 23 вересня 2020 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду, які, згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримані приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. 09 вересня 2020 року.

22 вересня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов лист, згідно якого він повідомляє, що не має заперечень проти задоволення позову та просить суд розглядати справу за його відсутності.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом установлено, що 28 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Бурмагою Є.А. при здійсненні виконавчого провадження № 59436895 з примусового виконання виконавчого листа № 712/6206/16-ц, виданого 10 листопада 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у солідарному порядку, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 12 травня 2006 року в сумі 18 806,53 долари США, що еквівалентно 476 048,57 грн., складено акт про реалізацію предмета іпотеки, проведені електронні торги (аукціон).

З даного акту вбачається, що 04 жовтня 2019 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна боржника, а саме предмету іпотеки: житлового будинку з прибудовою літ. «А», загальною площею 144,5 кв.м., та майнових прав на земельну ділянку, кадастровий номер відсутній, загальною площею 0,22 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У ньому зазначено, що право власності на вказане майно підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 12 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., реєстраційний номер 3435, та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., реєстраційний номер 3438. Переможцем електронних торгів визнано позивача у справі ОСОБА_1 . Ціна продажу майна складає 42 632,80 грн /а.с. 5/.

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 12 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., реєстраційний номер 3435, укладеного між ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_3 , іменований в подальшому «продавець», з одного боку, та ОСОБА_2 , іменованим далі «покупець», з іншого боку, установлено, що продавець, в особі представника, продав, а покупець купив житловий будинок з прибудовами № НОМЕР_1 та надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 /а.с. 6-7/.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., реєстраційний номер 3438, укладеного між ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_3 , іменований в подальшому «продавець», з одного боку, та ОСОБА_2 , іменованим далі «покупець», з іншого боку, встановлено, що продавець, в особі представника, зобов`язується передати у власність покупця земельну ділянку площею 0,22 га, яка розташована та території села Білозір`я Черкаського району Черкаської області /а.с. 8-9/.

З Іпотечного договору № 1д 895/06-034-218 від 12 травня 2006 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), вбачається, що іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту № 895/06-034-218 від 12 травня 2006 року, укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем, наступне нерухоме майно:

- майнові права на земельну ділянку площею 0, 22 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір`я, на території Білозірської сільської ради, та стане власністю іпотекодавця після одержання іпотекодержателем державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Право іпотекодавця на набуття ним у власність вищезазначеної земельної ділянки підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним 12 травня 2006 року з ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., зареєстрованим в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3438;

- жилий будинок з прибудовами, загальною площею 144,50 кв.м. (літера А1 за планом земельної ділянки), сарай (літера Б, В за планом земельної ділянки), вбиральня (літера Г за планом земельної ділянки), замощення (літера 1 за планом земельної ділянки), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, укладеного 12 травня 2006 року з ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., зареєстрованому в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3435.

Пунктом 1.1.1.1.1. вказаного Іпотечного договору № 1д 895/06-034-218 від 12 травня 2006 року передбачено, що на момент його укладення право власності на нерухоме майно, що зазначене в п. 1.1.1.1. (жилий будинок з прибудовами) цього Договору і складає частину Предмету іпотеки, зареєстроване Черкаським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 /а.с. 12-19/.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю Серії ЧР 17-2-29, власником земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0, 22 га, розташованої на території Білозірської сільської ради, є ОСОБА_3 . При цьому, з плану зовнішніх меж земельної ділянки, вбачається, що дана земельна ділянка фактично складається з двох земельних ділянок площами 0,08 га та 0,14 га /а.с. 10/.

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0837 га за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,1400 га, АДРЕСА_1 , встановлено, що 19 лютого 2020 року позивач у справі ОСОБА_1 звернулася до Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» із заявою, у якій просила виготовити вказану технічну документацію із землеустрою. Так, спірним земельним ділянкам площами 0,0837 га та 0,1400 га, які належать на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 , було присвоєно кадастрові номери 7124981000:03:001:0569 та 7124981000:03:001:0568, відповідно /а.с. 20-50/.

Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. від 23 березня 2020 року позивачу ОСОБА_1 , яка з метою оформлення придбання нерухомого майна, що було предметом застави (іпотеки), у порядку статті 72 Закону України «Про нотаріат», звернулася до відповідача для отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Вказана постанова мотивована відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей про належність іпотекодавцю ( ОСОБА_2 ) купленої позивачем земельної ділянки /а.с. 11/.

Відтак, предметом позову у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів.

На думку позивача, постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. від 23 березня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії її суб`єктивне право власності на нерухоме майно поставлене під сумнів і не визнається останнім, а тому він є належним відповідачем у справі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним звернути увагу на таке:

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII.

Частиною першою статті 1 вказаного Закону передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону № 3425-XII встановлено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18, яка в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом.

Суд зауважує, що склад сторін у цивільному процесі завжди зумовлено особливостями матеріальних правовідносин, які є предметом розгляду і вирішення у цивільній справі. Тому, у разі визначення цивільного процесуального статусу нотаріуса у справах слід виходити з предмета спору, який становлять спірні матеріальні правовідносини, а також з того, що відповідати, тобто виконувати визначені судовим рішенням обов`язки, можуть лише суб`єкти цих правовідносин.

Нотаріус не є учасником спірних матеріальних правовідносин між сторонами і своїми діями або їх припиненням самостійно не може вплинути на поновлення порушеного, невизнаного або того, яке оспорюють, права позивача.

Отже, нотаріуси не стають безпосередніми учасниками матеріальних правовідносин, факт виникнення, зміни чи припинення яких вони посвідчували, і до них не можна пред`являти позовних вимог і залучати їх як відповідачів у цивільних справах, що виникають з відповідних матеріальних правовідносин, - вони лише посвідчують певні правочини, засвідчують певні документи, приймають документи на зберігання, вчиняють протести, виконавчі написи тощо.

Проте законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги слід пред`являти безпосередньо до нотаріуса, адже, незважаючи на можливу відсутність матеріальних правовідносин, між сторонами існуватимуть нотаріальні правовідносини.

Так, якщо підставою звернення до суду стало завдання шкоди внаслідок незаконних чи недбалих дій (недбалості) нотаріуса, питання щодо визначення відповідача вирішують залежно від того, чи є нотаріус державним чи приватним. Як випливає зі ст. 21 Закону України «Про нотаріат», шкода, завдана державним нотаріусом, відшкодовується у порядку, встановленому законом, тобто з урахуванням положень ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У разі завдання шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса виплата відповідного відшкодування покладається на страховика (ст. 27, ст. 28 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, нотаріус може бути відповідачем (співвідповідачем) у цивільній справі тільки у разі дотримання таких умов у сукупності:

- він є приватним нотаріусом;

- через його незаконні дії чи недбалість завдано шкоди (наприклад, певній особі);

- він не уклав договору страхування цивільно-правової відповідальності або немає підстав для відшкодування шкоди страховиком (наприклад, завдана шкода не належить до предмета договору страхування, страховик на законних підставах відмовився від здійснення страхової виплати), або розмір завданої шкоди перевищує розмір страхової суми.

Також, як зазначено вище, відповідачем нотаріус є у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні, нотаріальних актів до суду. Однак позивач даної вимоги не пред`являє.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що нотаріус не може бути відповідачем у даній категорії справ, оскільки з матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що позивач просить суд визнати за собою право власності на об`єкти нерухомого майна, які зареєстровані за іншою особою. Належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами частин другої та третьої статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі, а суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих осіб, які відповідати за позовом не повинні, або притягнув не всіх відповідачів, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача, яке суд зобов`язаний задовольнити. Відтак, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача має виходити саме від позивача, який її реалізує шляхом подачі відповідного клопотання, у якому обґрунтовує необхідність такої заміни та зазначає, чому первісний відповідач є неналежним, а також вказує того, хто є належним відповідачем. Подання позивачем такого клопотання свідчить про те, що він не лише згодний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним. З огляду на вищевикладене, суд позбавлений права самостійно замінювати неналежного відповідача на належного або залучити останнього в якості співвідповідача.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Оскільки позивач пред`явив позов до неналежного відповідача і не скористався своїм правом на подачу клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У позові ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання права власності - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 30 січня 2002 року; від присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків звільнена рішенням суду.

Відповідач: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович, місце здійснення нотаріальної діяльності: бульвар Шевченка, 107, м. Черкаси.

Повне судове рішення складено та підписано 23 вересня 2020 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко