Справа № 585/1944/20

Номер провадження 2/585/738/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,

справа № 585/1944/20, провадження № 2/585/738/20

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа : Бобрицька сільська рада Роменського району Сумської області,

розглянув в порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні справу про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Представник позивача: Мороз Леся Олексіївна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1006797 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000401,

Представник третьої особи Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області Силіна Наталія Дмитрівна, яка діє на підставі довіреності від 18.09.2020,

Стислий виклад позицій учасників справи:

11 серпня 2020 року Мороз Л.О. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на спадкове нерухоме майно. В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки. 04.07.2006 позивачка зі спадкодавцем склали заповіт подружжя, яким заповідали належний їм на праві приватної власності будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 та все їх майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося у рівних частках своїм донькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до якої входять, зокрема, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1, 1724 га та площею 1, 1607 га, розташовані на території Бобрицької сільської ради. Проте у встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити спадкові права на вищезазначені земельні ділянки, оскільки за наявності спільного заповіту нотаріуси відмовляють у прийнятті заяви про відкриття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину. Заповітом подружжя охоплені і вищевказані земельні ділянки. А при складанні заповіту майно, зазначене у ньому як спадщина подружжя, насправді не було надбано ними в спільну сумісну власність, а належало на праві приватної власності тільки ОСОБА_5 . Тому суб`єктивне право позивача на успадкування вищевказаних земельних ділянок перебуває у невизнаному стані, оскільки під дію подружнього заповіту не підпадає майно, яке належить заповідачам на праві спільної часткової власності або особистої власності, яке особа може заповідати лише за особистим заповітом.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

25 серпня 2020 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначення підготовчого засідання (а.с.23).

Від відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 надійшли заяви про визнання позову та розгляд справи без їх участі (а.с.34, 39).

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у її відсутності (а.с.59).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ромни Сумської області, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Останній був чоловіком позивачки, що вбачається зі свідоцтва про їх одруження серії НОМЕР_3 . Шлюб між ними було зареєстровано 22 січня 1966 року (а.с.9).

04 липня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільно склали заповіт, яким зробили розпорядження : належний їм на праві приватної власності будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 та все інше майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось і взагалі всього того, на що вони за законом матимуть право і що буде належати їм на момент смерті заповіли у рівних частках (тобто по Ѕ частині кожній) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Заповіт подружжя було посвідчено приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Черненко О.А. і зареєстровано в реєстрі за № 1385 (а.с.10).

На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним була зареєстрована ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно державного акту серії СМ №000299, виданого 01.09.2003 ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,1607 га, розташована на території Бобрицької сільської ради (а.с.12).

Згідно державного акту серії СМ №021361, виданого 01.09.2003 ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,1724 га, розташована на території Бобрицької сільської ради (а.с.12).

З Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.07.2020 вбачається, що вартість земельних ділянок становить 35231,89 грн. та 36561,94 грн. (а.с. 14, 15).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась (а.с.47, 48).

Родинні відносини між позивачем та відповідачами, а саме те, що останні є доньками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 (а.с.52), довідкою органу реєстрації актів цивільного стану від 14.04.2006 №271-02-63 (а.с.53), свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 (а.с.54), свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 (а.с.55), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 (а.с.56) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 (а.с.57).

З досліджених вище письмових матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо визнання права власності на спадкове майно.

Норми права, застосовані судом:

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст. 1268 ЦК України ).

Відповідно до положень ст.ст. 6, 17 ЗК України, декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року №10) і ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації спадкодавцем спірних земельних ділянок, земельні ділянки, одержані громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, товарного сільськогосподарського виробництва є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Мотиви суду

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Так, позивач є спадкоємицею за законом після смерті свого чоловіка, але не має можливості оформити свої спадкові права в повному обсязі через те, що за життя склала разом з чоловіком заповіт подружжя, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, подружжя заповіло своїм донькам. Відповідно до умов вказаного заповіту після смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до другого з подружжя, який його пережив. Але земельні ділянки, які позивач має намір успадкувати, не охоплені цим заповітом, оскільки були особистою власністю її чоловіка, тобто тим майном, яке ОСОБА_5 мав заповідати особисто, чого зроблено ним не було.

Спадщину після смерті чоловіка, позивачка прийняла у відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час смерті була зареєстрована і проживала разом з спадкодавцем (чоловіком).

В Україні юрисдикційну функцію щодо оформлення спадкових прав виконують органи нотаріату, але на даний час суб`єктивне право позивачки на успадкування земельних ділянок померлого чоловіка перебуває у невизначеному стані з указаних вище підстав і не може бути оформлено нотаріально, а тому права ОСОБА_1 підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення її позову.

Позивач не ставить вимог про стягнення судових витрат з відповідачів, а тому суд сплачений нею судовий збір з них не стягує.

Також судом застосовані норми процесуального права, передбачені ст. ст. 17,18, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Бобрицька сільська рада Роменського району Сумської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на спадкове нерухоме майно:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,1724 га (кадастровий номер 5924182300:02:007:0133), розташовану на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,1607 га (кадастровий номер 5924182300:02:005:0134), розташовану на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Представник позивача: Мороз Леся Олексіївна , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Бобрицька сільська рада Роменського району Сумської області, місцезнаходження: 42070, Україна, Сумська область, Роменський район, с. Бобрик, вул. Київська, 56, код ЄДРПОУ 04388828.

Повне рішення суду складене 23 вересня 2020 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова