Справа № 263/10512/20

Провадження № 2-о/263/386/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

за участю секретаря Кирилюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , за змістом якої остання просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав строком на 6 місяців, а саме: заборонити перебувати в місці проживання з ОСОБА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче, ніж 500 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , заборонити наближатися на відстань ближче, ніж 500 метрів до місця роботи заявника, а саме до КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування», заборонити вести листування, телефонні переговори з заявником або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що вона проживає разом з чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного мешкання ОСОБА_2 неодноразово вчиняв у відношенні неї психологічне та фізичне домашнє насилля. На звернення до органів поліції з приводу вчинення домашнього насилля та порушення тимчасового заборонного припису у відношенні ОСОБА_2 було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, за наслідками розгляду яких останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. Також відносно ОСОБА_2 ухвалено Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області вирок за яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено покарання у вигляді 4 місяців арешту. У зв`язку із викладеним вона відчуває страх, та те, що ситуація з вчиненням відносно неї фізичного та психологічного насильства може повторитись, та не відомо, чим може все закінчитись, тому вона звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Від заявника надійшла заява про розгляд заяви про видачу обмежувального припису без її участі, наполягала на задоволенні заяви.

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду.

За змістом ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Абзацом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» визначено, що насильство в сім`ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї по відношенню до іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. В абзаці 4 вищевказаної статті зазначено, що під психологічним насильством в сім`ї розуміється насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави

Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 15 Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» передбачено, що члени сім`ї, які вчинили насильство в сім`ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність згідно з законом.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 03 червня 1994 року перебувають у шлюбі.

Відповідно до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.10.2019 року по кримінальній справі №263/8258/19, провадження №1-кп/263/672/2019, за фактами насильництва в сім`ї в період 2019 року, ОСОБА_2 був визнаний винним за скоєння злочину, передбаченого ст.126-1 КК України і йому було призначене покарання у вигляді 4 місяців арешту. Крім того,згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 серпня 2020 року по справі №263/9285/20, провадження №3/263/2906/2020, за фактом порушення тимчасового заборонного припису, ОСОБА_2 визнано винним у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Також, суд враховує пояснення заявниці про те, що за час дії обмежувального припису, так і після притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 не припиняв систематично порушувати вимоги обмежувального припису та продовжував протиправні дії по відношенню до ОСОБА_1 .

Отже, суд виходить із неспростованих фактів вчинення психологічного та фізичного насильства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , а тому заслуговують на увагу доводи заявниці про те, що її життя та здоров`я під загрозою, систематичні випадки насильницьких дій призвели до постійних побоювань за свою безпеку, неможливості відчувати себе захищеною від повторення протиправних дій.

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).

Заявниця неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення насильства у сім`ї, в яких вона порушувала питання про неправомірні дії з боку чоловіка.

Отже, проводячи аналіз поданих доказів, на підставі встановлених судом обставин, суд вважає, що наявні ризики повторного заподіяння домашнього насильства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , тому суд вважає, що заява обґрунтована та з метою застосування превентивного засобу - методу стримування та попередження повторення неправомірних дій зі сторони кривдника, до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис строком на 6 місяців.

Щодо вимог заявника про встановлення обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання/перебування із ОСОБА_1 , то в цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки на думку суду, саме заборони перебування в частині квартири - кімнатах, якими користується ОСОБА_1 , яка запобігатиме особистому спілкуванню між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із урахуванням не допущення тривалого порушення права ОСОБА_2 на житло, з огляду на що вимога заявниці щодо заборони наближатися на відстань ближче, ніж 500 метрів до місця проживання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги заяви про заборону ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче, ніж 500 метрів до місця роботи заявника, а саме до КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування», слід зазначити наступне. Як встановлено судом, заявниця працює на посаді молодшої медичної сестри консультативної поліклініки КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування», тому вимога про заборону наближатися до місяця роботи підлягає частковому задоволенню, за винятком звернення за медичною допомогою, оскільки вищевказана заборона призвела б до необґрунтованого порушення прав ОСОБА_2 , зокрема ст.49 Конституції України, а саме: порушення права на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

У разі продовження вчиненя неправомірних дій зі сторони ОСОБА_2 , заявниця не позбавлена права на звернення до відповідних органів з вимогою застосування інших важелів стримування, у тому числі притягнення як до адміністративної відповідальності, так і до кримінальної відповідальності.

Суд вважає, що такий захід стримування буде сприяти безпеці заявниці, стимулювати ОСОБА_2 до правомірної поведінки, дотримання правил встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функції і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства оцінює пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи, а тому суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог постраждалої щодо видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав кривдника, оскільки заявниця не може бути позбавлена гарантій на спеціальні засоби правового захисту, які передбачені Законом № 2229-VIII.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне повідомити уповноважений орган Національної поліції України з приводу обставин домашнього насильства зі сторони ОСОБА_2 та вирішити питання профілактичного обліку кривдника ОСОБА_2 на визначений судом строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись вимогами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та керуючись ст. ст. 247, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому визначити наступне тимчасове обмеження його прав відносно ОСОБА_1 :

1. заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в частині квартири - в кімнатах, якими вона користується, де знаходяться її особисті речі;

2. заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче, ніж 500 метрів до місця роботи ОСОБА_1 , а саме до КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування», яка знаходиться за адресою: вул.Троїцька,46, м. Маріуполь, Донецька область, за винятком звернення за медичною допомогою;

3. заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк обмежувального припису на 6 місяців.

У задоволенні решти вимог заявника, відмовити.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Центральний ВП ГУНП у Донецькій області про факти застосування домашнього насильства ОСОБА_2 відносно дружини - ОСОБА_1 , а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад, з метою вирішення питання про взяття на профілактичний облік ОСОБА_2 у порядку, передбаченому статтею 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Суддя О.Л.Соловйов