Справа № 199/3941/20

(2-з/199/82/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл спільного майна, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл спільного майна.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, а саме:

-будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

-будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтуванні заяви зазначив, що за час перебування у фактичних шлюбних відносинах сторони придбали за спільні кошти нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки, предметом позову виступає нерухоме майно, єдиним власником якого на даний час є відповідачка, тому вона має можливість розпорядитися даним майном, що може ускладнити або унеможливити подальше виконання рішення суду у випадку задоволення позову. На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду із даною заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1,2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходівзабезпечення позову.Забезпечення позовудопускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаявапро забезпечення позовурозглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, заявник має обґрунтувати необхідність застосування саме такого виду заходу забезпечення позову, який вказаний у заявіпро забезпечення позову.

Статтями12,81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заявпро забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питанняпро забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, у пункті 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті151,152 ЦПК), наприклад,накласти арештна майно,заборонитивідповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном),заборонитидержавному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно достатті 976 ЦК(судовий секвестр).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арешт майна являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвалипро забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

Також, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

Заявником не доведено доцільність, не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт домоволодіння у цілому.

Таким чином, у суду відсутні підстави для накладання арешту на майно, з метою забезпечення позову. Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між можливістю виконання судового рішення у цивільній справі та вжиттям судом вказаного заходу забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи те, що предметом спору є визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл спільного майна, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно майна а саме: 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл спільного майнапідлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.149,150,153 ЦПК України,суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл спільного майна, задовольнити частково.

Накласти заборону на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно майна а саме: 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала набирає чинності з дня постановлення 22.09.2020 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки - до 22.09.2020 року.

Суддя