Справа № 761/27339/20
Провадження № 1-в/761/338/2020
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році»,
ВСТАНОВИЛА:
03 вересня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році». У своєму клопотанні ОСОБА_2 просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році», а також скоротити йому наполовину невідбуту частину покарання, призначену вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч.1 ст.309 КК України.
Суддя, дослідивши заяву засудженого ОСОБА_2 , відповідь адміністрації Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» за № 19085 від 14 вересня 2020 року, яка надійшла на запит суду 18 вересня 2020 року, дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 86 КК особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи покарання законом про амністію. Також правові засади застосування амністії регламентуються Законом України від 01.10.1996 № 392/96-ВР «Про застосування амністії в Україні» та законами про амністію.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11.02.2016 по справі № 5-331кс16, амністія в Україні оголошується спеціальним законом (стаття 92 Конституції України) і в кримінальному праві є складовою частиною інституту звільнення від покарання та його відбування (розділ ХІІ КК України), отже, питання застосування амністії підлягає вирішенню в межах кримінальної процедури.
За змістом положень Закону України «Про амністію у 2014 році», вирішення питання про територіальну підсудність розгляду клопотання про застосування амністії залежить від процесуального статусу особи, яка притягується до кримінальної відповідальності та заявила клопотання про амністію, а також від стадії кримінального провадження та органу в провадженні якого перебуває кримінальна справа.
Так, під час виконання вироку питання застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» має вирішуватися у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону, а саме місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, що також витікає з положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України.
Як вбачається з відповіді адміністрації Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» за № 19085 від 14 вересня 2020 року, яка надійшла на запит суду 18 вересня 2020 року, засуджений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 12.08.2020 по теперішній час. 12.08.2020 ОСОБА_2 етапований з ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)» до ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2020 для розгляду кримінального провадження №12016100040006634 по обвинуваченню останнього за ч. 1 ст. 289 КК України.
При цьому, з вказаної відповіді вбачається, що ДУ «Київський слідчий ізолятор» не є установою відбування покарання засудженого ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 18 КВК України, місцем відбування покарання у вигляді позбавлення волі є виправна колонія. Згідно зі ст.4 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» слідчі ізолятори є установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою.
У силу ч. 2 ст. 11, ч. 3 ст. 18 КВК України, слідчі ізолятори віднесені до установ виконання покарань лише стосовно тих засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Виходячи зі змісту інформації, наданої Державною Установою «Київський слідчий ізолятор», з урахуванням вищенаведених обставин, зазначена установа не є місцем відбування покарання засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Установою для відбування покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)», звідки останній прибув до ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2020 для розгляду кримінального провадження №12016100040006634 по обвинуваченню останнього за ч. 1 ст. 289 КК України.
З ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 року в справі № 5-7149впс15 слідує, що зміна підсудності розгляду клопотання поданого заявником в порядку статей 537, 539 КПК України процесуальним законом не передбачена, тож суд встановивши, що клопотання подане у такому порядку з порушенням територіальної юрисдикції, повинен роз`яснити заявнику право відповідного звернення за місцем відбування покарання засудженої.
За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання заявника повернути останньому, оскільки розгляд порушених у ньому питань не віднесений до юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва, у зв`язку з чим його розгляд по суті не забезпечить ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Повернення клопотання не є перешкодою для повторного звернення до суду в порядку Кримінального процесуального Кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 369-372, 376, 537, 539, Законом України «Про амністію у 2014 році», Законом України «Про застосування амністії», суддя,
УХВАЛИЛА:
Клопотання засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році», повернути заявнику для звернення до належного суду.
На ухвалу суду протягом семи днів із дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя ОСОБА_1
