Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

279/3155/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем ОСОБА_2

та сторін кримінального провадження : прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження № 12019060000000408 по обвинуваченню

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Полое,

Ардатівського району (Мордовія), громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 321 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 у порушення вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону України «Про відходи», Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виробництво яких підлягає ліцензуванню затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1287 від 17.08.1998 року, Порядку здійснення моніторингу за вмістом миш`яку, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів в атмосферному повітрі затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №154 від 28.02.2018 року, Санітарних правил при роботі зі ртуттю, її сполуками і приладами з ртутним заповненням затверджених Головним державним санітарним лікарем СРСР від 04.04.1988 року №4607-88, Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин затверджених наказом МНС України №627 від 22.03.2012 року, Гранично допустимих концентрацій хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць затверджених т.в.о. головного державного санітарного лікаря України від 03.03.2015 року, Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я №325 від 08.06.2015 року, у невстановлений слідством час, місці та обставинах, придбав з метою подальшого збуту металеву ємкість наповнену особливо небезпечною хімічною отруйною речовиною першого класу небезпеки - металічною ртуттю вагою 30 кг., яку у невстановлений час та невстановленим слідством способом переніс для подальшого зберігання з метою збуту до нежилого приміщення будинку АДРЕСА_1 .

У подальшому, в порушення вищевказаних вимог законодавства, з метою подальшого збуту частини особливо небезпечної хімічної отруйної речовини першого класу небезпеки - металічної ртуті ОСОБА_4 із металевої ємкості, за допомогою невстановленого

слідством предмету, перелив частину із раніше придбаної ним отруйної речовини ртуті металічної у дві скляні ємкості, які помістив у пластикове відро та спільно з металевою ємкістю частково заповненою отруйною речовиною ртуттю металічною закопав у ґрунті неподалік вищевказаного будинку за гаражним приміщенням, тобто залишив зберігати у вказаному місці, без відповідних спеціальних дозвільних документів з метою подальшого збуту до 20 лютого 2020 року.

20 лютого 2020 року під час проведення обшуків працівниками поліції, виявлено та вилучено вказану раніше придбану особливо небезпечну хімічну отруйну речовину першого класу небезпеки - металічну ртуть, що знаходилась у двох скляних ємкостях та металевій циліндричній ємкості, загально масою 30 кг., яку ОСОБА_4 зберігав без відповідних спеціальних дозвільних документів.

Діями, які виразились у придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту отруйних речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, вчиненими без спеціального на те дозволу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 321 КК України.

Обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

30.06.2020 року між підозрюваним ОСОБА_4 та прокурором прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 укладено Угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.469, 472 КПК України.

Зі змісту даної угоди слідує, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.321 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ст.321 ч.1 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень.

В угоді про визнання винуватості передбачені наслідки її укладення, затвердження, а також наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до правил ст. ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні

кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.321 КК України, яке згідно ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

Обвинувачений вказав, що він розуміє надані законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер предявленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження даної угоди, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.321 КК України .

Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки вона не суперечить вимогам закону.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам Кримінально-процесуального законодавства, тому може бути затверджена і обвинуваченому слід призначити узгоджене в угоді покарання.

Суд шляхом проведення опитування обвинуваченого по кримінальному провадженню переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим та цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Вказана угода за змістом відповідає вимогам ст.472 КПК України.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК та/або закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди не порушують інтересів суспільства, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, відсутні, наявні фактичні підстави для визнання обвинуваченим винуватості.

Оскільки укладена сторонами угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, пом"якшуючі покарання обставини, тому наявна можливість її затвердження.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

Клопотання прокурора про вирішення в даному провадженні питання щодо вилучених під час обшуку полімерного пакету з камінцями жовтого та коричневого кольору зовні схожого на бурштин, мобільного телефону "Самсунг-Гелексі А7", сім картки оператора ПрАТ "Київстар" задоволенню не підлягає, оскільки суд розглядає кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення. В обвинувальному акті відсутні будь-які посилання на вищезазначене майно, дані про їх вид, належність та зв`язок з діями, які інкримінуються ОСОБА_4 , а також про визнання їх речовими доказами. Суд не виключає можливості, що в ході досудового розслідування матеріали по факту вчинення дій, пов`язаних з таким майном, могли бути виділені в інше провадження, тому питання про їх долю, в залежності від прийнятого рішення, підлягає вирішенню іншим шляхом.

Доля речових доказів , а саме матерчатої тканини з речовиною сріблястого кольору, зовні схожою на ртуть, 2 скляних банок з речовиною срібного кольору схожою на ртуть , металевого циліндричного предмету, вагою 27 кг із невідомою речовиною, підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

Арешт на вказане майно, накладений ухвалою слідчого судді від 03.03.2020 року (справа №296/1568/20, провадження 1-кс/296/610/20) підлягає скасуванню.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 475 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 30.06.2019 року про визнання винуватості між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 321 ч.1 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання за ст.321 ч.1 КК України, у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, що становило 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та визначено в межах санкції статті, яка діяла на момент вчинення злочину.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів в сумі 3768 гривень 24 копійки.

Речові докази: матерчату тканину з речовиною сріблястого кольору, зовні схожою на ртуть, дві скляні банки з речовиною срібного кольору схожою на ртуть , металевий циліндричний предмет, вагою 27 кг із невідомою речовиною - знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 03.03.2020 року (справа №296/1568/20, провадження 1-кс/296/610/20) на дві скляні ємкості з речовиною, зовні схожою на ртуть та циліндричний предмет з невідомою речовиною - скасувати.

Вирок можебути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набираєзаконної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано .

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до встановленої законом відповідальності.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: