УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №337/2083/17 Головуючий у 1-й інст. Данчук В. В.

Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 337/2083/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Трубний Завод «Трубосталь» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої під час виконання трудових обов`язків

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Трубний Завод «Трубосталь»

на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року, яке ухвалене суддею Данчук В.В. в смт Лугини

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року позивач звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з указаним позовом. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2018 р. в задоволенні позову ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь» відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 02.07.2019 р. рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2018 р. скасоване з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

За розпорядженням голови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.08.2019 року справа для розгляду направлена на адресу Лугинського районного суду Житомирської області, як найбільш територіально наближеного до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за результатами позапланової інвентаризації металопродукції складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2 ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь», яка була проведена інвентаризаційною комісією у період з 06.02.2017 р. по 10.02.2017 р. виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей в кількості 76,395 т. на загальну суму 966789,13 грн. На підставі договору про колективну (бригадну) відповідальність від 01.07.2015 р., матеріально відповідальними особами вищевказаного складу визначені комірники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повинні нести колективну матеріальну відповідальність за спричинену під час виконання ними трудових обов`язків матеріальну шкоду. Таким чином, відповідачі, будучи матеріально відповідальними особами за майно, яке знаходиться у вказаному складі, внаслідок неналежного зберігання та видачі матеріальних цінностей допустили нестачу та завдали пряму дійсну шкоду підприємству на суму 842126,94 грн., яку позивач просить стягнути на користь підприємства з ОСОБА_1 в розмірі 278389,95 грн., з ОСОБА_2 в розмірі 326911,84 грн. та з ОСОБА_3 в сумі 236825,15 грн.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року у задоволенні позивних вимог відмовлено повністю. Також скасовано арешт, накладений ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2017 року на ј частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 ; 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_3 ; 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 ; автомобіль FORD SCORPIO 2.9, 1995 р.в., червоного кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неповноту з`ясування обставин та їх недоведеність, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Обґрунтовуючи скаргу, позивач зазначає, що нестача товарно-матеріальних цінностей сталася внаслідок безпідставного відвантаження їх у надмірній кількості та порушення ведення складського обліку. Зазначає, що представник трудового колективу є єдиним та повноважним представником трудового колективу та одноособово представляє його інтереси, тому вчинення погоджувального напису на Типовому договорі про колективну матеріальну відповідальність від 01.07.2015 р. є достатнім та правомочним погодженням договору без прийняття будь-якого окремого рішення у вигляді додаткового документа. Переукладення договору про колективну матеріальну відповідальність проводиться за умови вибуття більш як половини первинного складу колективу або заміни керівника цього колективу. Однак скаржник наголошує на тому, що це суто формальні вимоги, що не тягнуть за собою недійсність договору та не можуть бути підставою для звільнення членів колективу від відповідальності та відшкодування шкоди. Позивач зазначає, що з відповідачів підлягає стягненню майнова шкода за період з 01.10.2016 р. - дати останньої інвентаризації, по 06.02.2017 р. - дати виявлення шкоди. Однак, на час вступу до бригади відповідачі не вимагали проведення інвентаризації ТМЦ у складі готової продукції №2.

Від представника відповідачівнадійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а твердження апелянта безпідставними як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та доказах наданих сторонами. Зокрема, зазначив, що зміст договору про повну матеріальну відповідальність повинен строго відповідати Типовій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, що міститься у наказі Міністерства праці України від 12.05.1996 р. № 43 і зареєстрований в МЮ України 11.06.1996 р. № 287/1312. Крім того, відповідачі не знайомились з ним при його укладенні та не засвідчили це своїми підписами. В порушення Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджене Наказом МФ України № 879 від 02.09.2014 р., позивач не проводив жодних інвентаризацій при прийнятті відповідачів на відповідні посади.

Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, рішення суду першої інстанції просили скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі та їх представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав, викладених у відзиві.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Житомирського апеляційного суду дійшла висновку, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно з ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу директора з виробництва ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь»№ 952-К від 28.07.2014 р. з цієї ж дати прийнятий на посаду вальцювальника стана холодного прокату виробничого цеху № 2, а з 10.11.2016 р. згідно з наказом Генерального директора № 1042/1-К від 09.11.2016 р. переведений комірником складського господарства дільниця № 2.

ОСОБА_2 з 02.06.2015 р. прийнятий на посаду комірника складського господарства дільниця № 2, відповідно до наказу Генерального директора ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь»№ 620-К від 02.06.2015 р.

Згідно з наказом Генерального директора ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь»№ 271-К від 01.04.2016 р. ОСОБА_1 з 01.04.2016 р. прийнятий на посаду стропальника складського господарства дільниці № 2, з 18.04.2016 р. за наказом Генерального директора ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь» № 332/1-К від 18.04.2016 р. переведений комірником складського господарства дільниці № 2.

01.07.2015 р., на підставі наказу № 1225 від 01.10.2013 р. про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, з метою забезпечення зберігання матеріальних цінностей, між ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь» та членами колективу дільниці № 2 складського господарства, було укладено Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, який було первісно підписано генеральним директором ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_4 та членами колективу (бригади) по складу готової продукції № 2 - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 11-13 т.1).

В подальшому договір був підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_7 01.07.2015 та 18.04.2015 відповідно, оскільки працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_8 згідно відмітки «вибули».

Договір погоджений з Головою Ради трудового колективу ОСОБА_9

Відповідно до вказаного договору, колектив (бригада), до складу якого ввійшли комірники складу готової продукції № 2 ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та начальник трубопрокатного цеху № 2 ОСОБА_8 , взяв на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за забезпечення збереження трубної продукції та інших цінностей, які передані для зберігання та відвантаження в приміщенні складу готової продукції № 2 на території трубопрокатного цеху № 2, а власник зобов`язався створити умови, необхідні для належного виконання прийнятих за цим договором зобов`язань.

Згідно з п. 1.4, 1.5 договору при вибутті із складу колективу (бригади) окремих працівників або прийняття до колективу нових працівників, про це видається наказ і проти підпису вибулого члена бригади в договорі зазначається дата і номер наказу про його вибуття, а прийнятий до бригади працівник підписує договір і вказує дату вступу до колективу.

У разі зміни керівника колективу чи при вибутті з колективу більше половини первісного складу договір повинен бути переукладений.

Згідно з п. 4.1, 4.2 договору підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуванням матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуванням через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами.

На підставі наказу Генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» № 77 від 03.02.2017 р. «Про проведення позапланової інвентаризації металопродукції складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2» проведена інвентаризація фактичної наявності готової продукції, яка знаходиться на зберіганні на складі № 2 виробничого цеху №2 станом на 06.02.2017 р., в результаті проведення якої виявлена нестача труб в кількості 76,395 тон на загальну суму 966789,13 грн. (а.с.21-22, 23-41, 45-47 т.1).

У зв`язку з виявленням нестачі ТМЦ на складі готової продукції № 2 виробничого цеху № 2, за наказом Генерального директора № 94 від 14.02.2017р. було створено комісію з проведення службового розслідування за фактом нестачі ТМЦ та призначено проведення службового розслідування (а.с. 86 т.2).

В акті проведення службового розслідування від 17.02.2017 р. зазначено, що, всупереч інтересам службової діяльності, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , діючи недбало, допустили нестачу ТМЦ на суму 966789,13 грн., в тому числі нестачу на суму 124662,19 грн. спричинену внаслідок розкрадання ТМЦ, решту суми збитків в розмірі 842126,94 грн. допустили внаслідок неналежного виконання матеріально-відповідальними особами своїх службових обов`язків, що призвело до втрати ввірених їм матеріальних цінностей (а. с. 87-88 т.2 а.с. 143-145 т.4).

Відповідно до розрахунку розподілу майнової шкоди між членами бригади складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2 ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» внаслідок нестачі ТМЦ розмір збитку, що підлягає відшкодуванню членом бригади складає: ОСОБА_3 - 236825,15 грн., ОСОБА_2 - 326911,84 грн., ОСОБА_1 - 278389,95 грн. (а.с. 146 т.4).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності позивачем обставин та ненаданні доказів, що ТМЦ, нестачу яких виявлено в лютому 2017 року в ході проведення інвентаризації, вибули зі складу № 2 виробничого цеху № 2 внаслідок протиправних, винних дій відповідачів. Не встановив суд також причинний зв`язок між недостачею та діями відповідачів. Хоча і дійшов висновку, що посада відповідачів та виконувана ними робота, відноситься до переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, проте позивач не надав суду доказів на підтвердження дотримання порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності та відповідно правомочності цього договору. Так як мало місце вибуття більше половини первісного складу колективу (бригади), у зв`язку з чим Типовий договір про колективну (бригаду) матеріальну відповідальність повинен бути переукладеним, чого позивачем зроблено не було. Також, суд встановив, що при вступі нових членів в бригаду та покладанні на них матеріальної відповідальності не проводилася інвентаризація та не складалися акти приймання-передачі матеріальних цінностей, що свідчить про неналежне виконання вимог законодавства щодо колективної відповідальності. За таких обставин, визнав, що заявлені позивачем вимоги не доведені належними, допустимими, достовірними доказами, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України одночасно передбачено право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч.1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч.2 ст. 130 КЗпП).

Згідно зі ст. 135-2 КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв`язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

З аналізу ч.2 ст. 135-2 КЗпП України вбачається, що для встановлення колективної матеріальної відповідальності та укладення з колективом відповідного договору про це, обов`язковою є наявність двох умов: Колективна матеріальна відповідальність установлюються власником або уповноваженим ним органом; Установлення колективної матеріальної відповідальності проводиться за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Відсутність хоча б однієї з цих умов слід вважати порушенням порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч.1,2 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Частиною 1 ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України (ст. 138 КЗпП).

З наведеного слід зазначити, що відсутність підстав чи однієї з обов`язкових умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Пунктом 13 Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність зазначено, що притягнення колективу (бригади) до матеріальної відповідальності провадиться власником після ретельної перевірки причин виникнення збитків з врахуванням письмових пояснень, наданих членами колективу (бригади), а у випадку необхідності, також висновків спеціалістів.

У відповідності до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» вбачається, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Відповідно до посадової інструкції комірника, затвердженою наказом в.о. генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» № 129 від 05.03.2015 р., безпосереднім керівником комірника є начальник цеху. Комірник, зокрема, організовує роботу стропальників та відповідає за безпечне проведення робіт по завантаженню та розвантаженню продукції, яка випускається на закріпленій дільниці виробництва, контролює правильність установлення сортності продукції відповідно до стандартів, технічних умов та іншої нормативно-технічної документації, здійснює контроль якості тари і упаковки, технічного стану устаткування, зберігання готової продукції, веде складський облік та відповідає за його достовірність, несе матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей підприємства (а.с.21-22 т2).

Комірник несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених законодавством України про працю, та за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним законодавством та законодавством про працю.

З посадовою інструкцією ознайомлені комірники ОСОБА_2 - 02.06.2015 р., ОСОБА_3 -10.11.2015 р., ОСОБА_1 - 21.04.2016 р. (а.с.21-22, 27-28 т.2).

Згідно з Типовим договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, затвердженого наказом Мінпраці України від 12.05.96 №43 рішення власника про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності оформляється наказом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Керівництво колективом (бригадою) здійснюється керівником (бригадиром), який обирається на зборах колективу (бригади) або призначається власником згідно зі статутом підприємства.

У разі зміни керівника колективу (бригадира) чи при вибутті з колективу (бригади) більше половини первісного складу договір повинен бути переукладений.

Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладений ПрАТ «Трубний Завод «Трубосталь» 01.07.2015 р.

Напис на Типовому договорі про колективну матеріальну відповідальність про його погодження з Головою ради трудового колективу не містить дати такого погодження та реквізитів відповідного рішення. Крім того відбулися зміни складу колективу, з якого вибуло більше половини попереднього його складу. Оскільки з числа комірників виробничого цеху №2 вибули ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які разом з ОСОБА_2 01.07.2015 підписували договір про колективну матеріальну відповідальність, то вказаний договір повинен був бути переукладеним з новими працівниками. Однак ОСОБА_7 договір про колективну матеріальну відповідальність був підписаний 18.04.2015 р. - тобто, до часу укладення договору (01.07.2015р.) та прийняття на роботу, а ОСОБА_3 - 01.07.2015 р., тобто до переведення на посаду комірника з 10.11.2016 р.

Крім цього, зміна складу колективу та підписання договору про колективну відповідальність новими членами колективу, повинна була стала підставою для проведення інвентаризації та складання актів приймання-передачі матеріальних цінностей вказаними працівниками, чого власником дотримано не було.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що під час встановлення колективної матеріальної відповідальності, власником або уповноваженим ним органом, не було дотримано порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності, як наслідок, договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 01.07.2015 р. укладений з порушенням ч. 2 ст. 135-2 КЗпП України, у зв`язку з чим підстав для покладення матеріальної відповідальності на відповідачів немає.

Посилання апелянта як на доводи про безпідставне визнання судом колективного договору про матеріальну відповідальність таким, що укладений з недотриманням порядку, так як такий укладений представником трудового колективу, який є єдиним і повноважним його представником, а також на те, що неможливо визнати спірний колективний договір недійсним лише через те, що він не переукладався під час вибуття половини складу колективу, що є суто формальними вимогами, не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Трубний Завод «Трубосталь» залишити без задоволення, а рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2020 року.

Головуючий: Судді: