Справа № 242/3351/20

Провадження № 2/242/1241/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади Селидівської міської ради про визнання права власності на будівлю гаражу, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 р. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до дозволу на будівництво побудував гараж за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувся до відповідача із заявою на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу та з заявою про введення в експлуатацію раніш збудованого гаражу, проте отримав відмову, внаслідок чого просив визнати за ним право власності на гараж.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та прийняти рішення на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі.

11.08.2020 р. було відкрито спрощене провадження по справі.

26.08.2020 р. здійснено перехід в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

03.09.2020 р. закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що головним архітектором міста Виконкому Селидівської міської Ради народних депутатів 26.03.1997 р. ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Селидівського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 володіє та користується будівлєю гаражу за АДРЕСА_1 , загальною площею 24,2 кв.м. на підставі дозволу на будівництво, виданого виконкомом Селидівської міської Ради народних депутатів від 26.03.1997 р. Будівля гаражу є капітальною будівлею та відноситься до нерухомого майна. Будь-яких порушень будівельних норм та стандартів не виявлено, експлуатація гаражу можлива, права третіх осіб не порушено.

Надано технічний паспорт на ім`я ОСОБА_1 на зазначений гараж та експлікацію приміщень.

У задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального гаражу та заяви щодо оформлення право установчих документів на гараж № НОМЕР_1 відмовлено.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із ст. 5 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, який діє з 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові

кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і

виробничого призначення.

Постановою від 07.04.1995 № 253 Кабінет Міністрів України затвердив нову редакцію Положення про державний архітектурно-будівельний контроль. Згідно з внесеними змінами державний архітектурно-будівельний контроль здійснювали Державна архітектурно-будівельна інспекція у складі Держкоммістобудування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю продовжують виконувати функції з видачі забудовникам дозволів на виконання робіт з будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту, та реєстрації об`єктів, на яких виконуються ці роботи.

На той час порядок надання дозволів на виконання будівельних робіт регулювався державними будівельними норми ДБН А.3.1-2-93 «Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженими наказом Держбуду України від 10.08.1993 № 136. Перелік документів, які мали бути надані забудовником (замовником) до органу держархбудконтролю для реєстрації об`єкта та одержання дозволу на будівництво, містив рішення відповідної Ради народних депутатів про погодження будівництва або державного виконавчого органу в разі делегування йому Радою своїх повноважень з цього питання (підпункти 2.1, 3.13 ДБН А.3.1-2-93).

Відповідно до ст..105 ЦК України в редакції 1963 р. господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Одержані при знесенні будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

Враховуюче те, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених вимог, а саме рішення відповідної Ради народних депутатів про погодження будівництва спірного гаражу, позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , до Територіальної громади Селидівської міської ради, код ЄДРПОУ 04052962, розташована за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул..К.Маркса, 8, про визнання права власності на будівлю гаражу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя